Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Ночка темная

Разбросала звезды ночка темная,
Теплотою дышит ветерок,
Шепчутся поля травою сонною,
Вдалеке мерцает огонек

Слышно,где-то звонкая гармошка
На свиданье девушку зовет 
И, без слов,ревнивого поклонника
Сердце молодое выдает.

То тоскою льются звуки плавные,
То любовью страстною звенят, 
То смеются ,плачут...Очень странные
Настроения нынче у ребят.

Ждет подругу парень черноокую
В нетерпении в клочья рвет меха,
Уведу тебя я в ночь глубокую... 
Ох,не обойтись здесь без греха,

Чу- замолкла-видно ненаглядная,
На свиданье к милому пришла, 
И ,ЛЮБОВЬ ,как та гармонь трехрядная,
На груди у молодца нашла.

Разбросала звезды ночка темная,
И прохладой дышит ветерок,
Скоро посветлеет даль туманная 
Алостью зардеется восток.

Не все коту --масленица.

  • 17.03.12, 12:19
Весна пришла.

  Все будет по другому.

     Ну все пока!!!

         Куда----куда???

            Пошла к другому.

----------------------------Данилов.

Качели

  • 16.03.12, 21:27
Я чувствую, как гулко грома дрожь
Прозрачный воздух тягостно калечит...
Такой печальный, тёплый летний дождь
Меланхолично обнимает мои плечи.

И грустный жизни символ "вверх и вниз"
Стоит железным тонким истуканом.
Качели... это просто мой каприз.
Моя попытка не остаться камнем...

Мне нравится кататься под дождём.
Почувствовать себя живой так странно...
Здесь я и дождь. Здесь только мы вдвоём.
Пусть даже это будет лишь обманом.

Теряю мысли в грома голосах...
Мне хочется остаться просто тенью.
Упрямо впиться взглядом в небеса,
Чтоб улетая вверх не видеть землю.

Я жду когда устанет плакать дождь
И кто-то остановит мои слёзы...
Качели... это просто злая ложь.
На них мне не достать руками звёзды...

СЛОВА ( Не розкидайтеся словами!)

  • 16.03.12, 20:11


Слова бувають, як квітки:
Лілейно квітнуть всередині.
Ретельно уплітаючи  в  вінки,
Дарують їх близькій людині.

Слова, буває, як метал, звучать,
Від них холоне розум й тіло.
Подалі хочеться втікать,
На світ дивитись збайдужіло.

Жалити вони можуть, як оса:
Укусять - й миттю у шпарину.
А то змією  підло просичать
Й ножем застрягнуть в спині...

Слова улесливі бувають і негарні,
Облудні, неправдиві і чужі.
А можуть - грубі й безпорадні -
Поміж добром і злом стояти на межі.

Словами можна до небес підняти,
І ними ж можна просто вбити.
Їх так ретельно треба підбирати:
Хай б'ють в набат і заставляють жити.

До слів чутлива зболена душа,
Вона готова плакати й сміятись.
Слова людські - і золото, й іржа.
Не треба ними в сує розкидатись!

Вдохновение.

  • 16.03.12, 19:10
Ну где найти то ВДОХНОВЕНЬЕ.

  Наверное ни там его ищу.

     А может поработать больше надо.

А там оно само--сабой найдется где нибудь.

----------------------Данилов.

Давид и Вирсавия.

                

               

                Среди полей,лугов,лесов,

                И на миг не замирая,

                В огромном хоре голосов,

                Водопад шумит играя.

                Соловьи красивой трелью,

                О любви своей поют,

                Как художник акварелью,

                Гамму красок создают.

                Здесь Вирсавия и Давид,

                На траве вдвоем сидят,

                И друг другу не лукавят,

                Лишь о чувствах говорят.

                Ни кого не замечая,

                Говорит он деве той:

              "Я люблю тебя,родная!-

                Будешь ли моей женой?"

               "От любви и счастья тает,

                 Мое сердце друг к тебе!"-

                 Ему дева отвечает,-

               "Так доверимся судьбе!

                 Может будет она сваха,

                 Нас с тобою свадьба ждет!-

                 Ожидает может плаха,-

                 Если злоба к ней придет!"

                 Чтоб унять ее тревогу,

                 Давид молвил,как мудрец:

               "Поклонись,поверь ты Богу!-

                Ждет нас свадебный венец!

                Не судьба,а Бог решает,

                Путь дает Господь навек!

                И судьбу лишь он свершает,-

                А бремя тянет-человек!"

                          

ИГРА СЛОВ - 351

  • 16.03.12, 19:00
пару тысяч лет назад, ни один ПРОРОК
не сказал и наугад чего-нибудь ПРО РОК…

КОГДА ТЕБЯ........

Когда тебя ласкают чьи то руки,

Какая боль в истерзанной груди,

Какие сердцу ты приносишь муки,

Знай, и тебя ждет это впереди,


Ты молода,ты хороша собою,

В тебе так много прелестей весны,

Так было предназначено судьбою,

Что ты ушла,оставив только сны.

Подарок для Йожи ))))



То ли котик, то ли еж?
До чего же он хорош!crazy
Это просто душка,
Мягкая подушка...
Молока не дайте только,
Он покажет вам иголки...lol

Есть женщины...


Есть женщины, удравшие из ада:
Парик, чтоб скрыть рога; кровавая помада;
Язык, как у змеи; глаза, как у лягушки...
Спасайтесь сердобольные подружки!
Бегите прочь от взглядов, мыслей, слов...
Тем женщинам неведома любовь.
Натура их строптива, не проста,
Все потому, что рядом нет черта...