Доверчивая
- 14.05.12, 11:57

В этой жизни так мало счастья,
мало нежности и улыбок.
Злимся мы друг на друга часто,
не умеем прощать ошибок.
Обижают друг друг люди,
иногда не нужны причины.
Но я верю, что ты не будешь
разрушать идеал мужчины...

Во тьме кромешной, святой и грешной...
Милая,ты почему унылая?
Милая,ты почему одна?
Потому,что жизнь постылая,
И достала меня она!
Милая,ведь ты красивая,
Милая,ведь ты хороша!
Похвала твоя ведь льстивая,
И томится без любви душа!
Милая,ведь ты любимая,
Милая,ведь я люблю тебя!
Речь твоя звучит глумливая,
Любишь ты только себя!
Милая,какая ты ревнивая,
Милая,поцелуй хоть раз!
Пусть уйдет печаль тоскливая,
Поведи меня ты в ЗАГС !
Милая,одевай фату,родимая,
Милая,станем супругами с тобой!
Ах,какая я теперь счастливая,
Ведь стану я твоей судьбой!
Про тебе знову нагадає вечір, Що пестить в небі хмарки злотогриві. Гніздо на дереві, пусте, лелече, В дворі садиби, де були щасливі. Там голуби в садочку цілувались, А потім дзьОбали зірки тремтливі. А ми в будиночку з тобою милувались В дворі садиби, де були щасливі. Коханням нашим соловей тремтів, У вітах хлипав пісню незрадливу. - Люблю тебе! - мені ти шепотів В дворі садиби, де були щасливі. Духмяна вишня цвітом почалась, Квітками ложе щедро устелила. Солодка млість по тілу розлилась В дворі садиби, де були щасливі. Лише Дніпро за вікнами шумів: - Не вір коханцям, бо вони зрадливі! Пророчих я тоді не чула слів В дворі садиби, де були щасливі...