Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

ЮРМАЛА

  • 03.02.08, 08:32

АХ,  ЮРМАЛА!  КРЕПЧАЕТ  ВЕТЕР  С  МОРЯ,
ВДОЛЬ  БЕРЕГА  БРЕДЁМ   МЕЧТАЯ,
А   ВОЛНЫ  ГОВОРЯТ  И  СПОРЯТ,
О  ЧЕМ-ТО,  О  СВОЕМ  ВЗДЫХАЯ.

          САДИТСЯ  СОЛНЦЕ,  КРАСЯ  ТУЧИ,
          ЧУДЕСНЫЙ  ВОЗДУХ,  МОРЕМ,  НЕБОМ  ДЫШИШЬ,
          И  ГРУДЬ  ВЗДЫМАЕТСЯ   ВСЁ  КРУЧЕ,
          И   ДАЖЕ   ЧАЕК  СКРИП  НЕ  СЛЫШИШЬ,

                           ЗАКАТ  ПОТУХНЕТ  И  ВЕЧЕРНЕЙ  СТАНУТ  КРАСКИ,
                           УГАСНЕТ  СВЕТ  ДНЕВНОЙ  И  НОЧЬ  ПАДЕТ,
                           И  ЛИЦА  ВСТРЕЧНЫХ  ЗАБЛЕСТЯТ,  КАК   МАСКИ,
                           А  ОЧАРОВАНЬЕ    НАШЕ  НЕ  УЙДЕТ.

ГРУСТЬ

  • 02.02.08, 12:51
ОНА   НЕУЛОВИМА  --  ПУСТЬ.
А  Я  ЕЁ  ЛОВЛЮ.
УБИТЬ  ЖЕСТОКО,  НО  ХОЧУ,
ЗОВУТ  ЕЁ  ВЕДЬ   ГРУСТЬ !

***

Не важно то, что я любила,
Не важно то, что я ждала,
А важно то, что я забыла
И важно то, что поняла.
Что ты не мне судьбою предназначен
И то, что любишь не меня,
И хоть сейчас одну вниманьем тешишь,
Ты всё равно уйдёшь, пленя
Другую уж. Сведёшь её с ума.
И вновь уйдёшь, и вновь...
И также, как меня забыл,
Забудешь их. Твоя азартная игра...
 А я с утра и вночь уже не плачу,
Да и во сне ты не придёшь ко мне,
Я вновь нашла свою любовь, удачу,
Тебя лишь может вспомню в тишине.
Ведь всё же я тебя любила сильно,
Ведь я же так тебя ждала...
Но важно то, что я забыла
И важно то, что поняла...


26.08.2007.



Квітка

  • 01.02.08, 00:54

Сьогодні ти вдихнув мене як квітку

І я розквітла, наче навесні.

Та випустив мене так швидко,

Що я лишилась знов на самоті.

 

Я не чекаю, що зірвеш для себе

Мене колись ти і лишиш собі,

Лиш знає сонце і блакитне небо,

Що треба квітці крім води.

 

E. G.

*** не говори...

  • 31.01.08, 18:42

Не говори мне ничего,

Мой сон - как горькое вино,

А свет дневной горит огнем ,

И сердце заблудилось в нем.

Не сладок хмель на дне бокала,

И двух аккордов счастья мало,

Чтоб сквозь безмолвье пустоты

Нести сияние мечты.

Не говори мне ничего ,

Мой свет не освети'т всего -

Туманы дней, из них - года

В которых таешь без следа.

Не хрупок мир - лишь звон мечты,

Лишь сердца нежные цветы -

Тепло дыханья их живи'т,

А взгляда сталь в миг охладит.

И рядом борются всегда

Тепла и хлада полюса,

Их эхо сквозь года летит ;

Тебе решать что победит.

Т.Е.С.

Надо мной витал туман застывших слов...

  • 31.01.08, 18:12


Надо мной витал туман застывших слов,

Зеленея в сумраке рассвета,

Надо мной туман, обрывки снов -

Ах, как часто снится мне все это.

Непонятный гнев, морской прибой -

Он, как ветер, разольется всюду,

Непонятный смех и над главой

Словно звезды, тает в мире чудо.

Не горит звезды ночная власть -

Только шелест листьев потревожил,

Он из бездны ринулся восстать,-

Только был со тьмой неосторожен.

Я ищу обрывки света слов,

Только врядли мне найти дорогу,

Я вернулась в круг из страшных снов

И забуду счастье понемногу.

Отзовется в снах глухая трель,

Не тревожьте выстрелами чащу ;

В страшных снах ищу я колыбель -

Не слова, не свет и не удачу.

Т.Е.С.

Будто это сон

  • 31.01.08, 13:15
ТУТ  БЕРЕЗЫ,  ТАМ  БЕРЕЗЫ,
СВЕТЛЫЙ  БЕЛЫЙ  ЛЕС,
НА  ТВОИХ  РЕСНИЦАХ  СЛЁЗЫ,
СИНЬ  АЛМАЗНАЯ  НЕБЕС.

             ТО,  ЧТО  НЕ  БЫЛО.  ЧТО  БЫЛО,
             НАМ  -  НЕ  СЧЕСТЬ,
             КАК  НЕ  ЦЕНИМ,  КАК  НЕ  ЦЕНИМ,
             ТО,  ЧТО  ЕСТЬ.

                           ТВОИ  РУКИ,  ТВОИ  РУКИ,
                           ЛАСКИ  ЗВОН,
                          В  СЕРЕБРЕ  ЕГО  КУПАЮСЬ,
                          БУДТО  ЭТО  СОН.

Буду ждать я эту встречу

  • 31.01.08, 13:05
СНЕЖИНКА  ЗА  СНЕЖИНКОЙ  СНЕГ  ЛОЖИТСЯ, ХОЛОДНЫМ  ПОКРЫВАЛОМ  УКРЫВАЯ  ГОРОД, СПОКОЙНО  ВАЛИТ  И  НЕ  ЗЛИТСЯ, ВЛИВАЯ  ТИХО   В   ДУШУ  ХОЛОД.                А   В  ГОРОДЕ  НИКТО  НЕ  ЖДЕТ,                ПУСТЫНЯ -  ДА  И  ТОЛЬКО,                А  СНЕГ  КРУЖИТ,  ИДЕТ,  ИДЕТ,                НЕ  МУЧАЯСЬ   НИСКОЛЬКО. УСТАЛОЙ  БОЛЬЮ  ПЕРЕГОРЕЛОЙ, УЙТИ    В  ПОЛЯ  ПОД  САВАН  БЕЛЫЙ, РАСКИНУТЬ  РУКИ,   ПАМЯТЬ  ПЕРЕБРАТЬ,  И  ДО  ВЕСНЫ  ПОД  СНЕГОМ  ПРОЛЕЖАТЬ.               УСНУТЬ  ПОД  ДУМЫ,  ЧТО  С  ТОБОЙ.               ВСЯ  ЖИЗНЬ  УШЛА  МГНОВЕНЬЕМ  КРАТКИМ,               И  НЕ  ЗАХОЧЕТСЯ  ОПЯТЬ  ВЕСНОЙ,               ВОСКРЕСНУТЬ  АЛЫМ  ЦВЕТОМ  СТРАСТНЫМ. ТАК   ВЫЙДИ  ПОЛЕ,  ПОСИДИ  СО  МНОЙ, Я  ЗДЕСЬ, - НО   СЛОВА   НЕ  ОТВЕЧУ, ЦВЕТЫ  ПОНИКЛИ,  ЖУХЛАЯ  ТРАВА,  ПОКОЙ, И  БУДА  ЖДАТЬ  Я  ЭТУ  ВСТРЕЧУ                                                            

Снег уже расстаял, но почитай...

  • 31.01.08, 12:17
                            

Снег

 

 

Так безобразен мир, а ты – прекрасен.

Ты чист и лёгок, просто невесом

Пушистые ресницы приукрасив,

Ты замираешь, опускаясь в сон.

 

И я иду, порою не вдыхая,

Боюсь спугнуть спокойствие твоё.

Ты мирно на ресницах спишь не зная,

Что только мне одной не всё равно…

 

E. G.

                               

Просто...

  • 30.01.08, 23:11

Мені б сьогодні просто жить

Не думать про буденні речі

І не шукати щастя мить

В моїй одвічній давній втечі.

 

Мені б сьогодні просто йти

З закритими на світ очима.

У світлі йти і в темноті,

Поміж людьми і повз машини.

 

Мені б сьогодні просто знать,

Що завтра день не буде гірший

І істин більше не шукать

В моїх безглуздих часом віршах.

 

Мені б сьогодні просто жить,

Не думать про буденні речі.

Нехай життя моє летить

У пориві нової втечі.

 

E. G.