Девичья исповедь
- 20.12.11, 17:44

Дзвінок серед спаленої ночі.
Нагадав про забуту думку,
Що живе в привабливому світлі.
А тепер стукається
В гості.
Він cтягнув в голову весь смуток
Занедбаних міських вулиць,
Що човгають собі у вусі
З неонової трубки
Мобільного телефону.
Він ще живе.
Він не вмер -
Морок,
Страх та страшна чорна тиша.
Що чекає
На кожного сплюндрованого
Забуттям того,
Як потрібно шукати далеку
Вузьку та тернисту
Батьківську дорогу.

Разорванное мелочностью небо.
Погасшая от сытости звезда.
Разлитый под окном холодный север.
Сбежавшая от жадности беда.
Бьет по мозгам раскрученная мантра.
Туда она попала неспроста.
Век Водолея льется из под крана.
Гнилой вонючей правдой
От хлыста.