Кіт. (вірш)

Мені так тяжко, як їхнім апостолам,

Та скажу, як воно є,

Завершити життя одним пострілом,

Мені все таки кіт не дає.

Я подумав, ніхто не добавить,

Корму в миску йому,

І, заради веселої справи,

Мишку цюму дикуну.

Тому я кажу спасибі,

Сірому, вільному та моєму,

Спасибі за правельний вибір,

Його лиш у вічність візьму.

Останні статті

Дух СТИХов. Мысли о том, что мы делаем.
06.04.2007, 13:26
А что если завтра...? Читать фсем!:)
28.01.2010, 19:03

буги-вуги-потенуза
08.05.2023, 17:25
про рыцарей
15.04.2023, 16:31
Богу слава, що ти в мене є!
30.10.2022, 22:14
...під гул сирен...
28.06.2022, 16:30
Цінність буття.
24.06.2022, 19:44

Коментарі

ROOF_GO

129.09.14, 16:17

Солидарен с котом. Может жизнь сейчас дрова, дерьмо! Но ЭТО жизнь. И её надо любить, а не любить - это огромнейший и тяжкий грех.
Давненько Вас не видел на блоге. Рад, что пишите.

Rusлан

229.09.14, 18:33

....Осінь прийшла
Негода настала,
Кури гімно перестали клювать,
Десь під забором собака насрала,
Ну і погодка...їтіть вашу мать!

....Та все буде добре!

Кайфи

37.11.14, 19:01

А я тоже сочинила кое-что:

Нет большего кайфа, нет большего кайфа,
Чем яркие феньки плести,
Битлов напевая...
Нет большего кайфа, нет большего кайфа,
Чем, не имея пути
И цели не зная,
Клешами стриты подметая,
Куда-то идти, куда-то идти...

Популярні приколи

відео

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Кіт. (вірш)

Останні статті

Коментарі