«Слово не поляже»,                    (Т.Шевченко)

                Слово буде жити,

                Всім знання підкаже, –

                Істині служити.

Слово, хоч поранене,

В бій завжди готове.

Зрозумій ти, головне:

«Першим було Слово.»                             (Біблія)

                Над усім Людину

                Піднімає Слово.

                Геніїв й донині

                «Світ» і досі «ловить».                                (Г.Сковорода)

Душа починає                               

Словом подих перший.            

Влучна епітафія

Шлях Земний завершить.

                З Слова починають

                Навчати дитину,

                Його закликають

                Єднати родину.                              (прізвище)

Слово – географія,

Що була одвіку.

Слово – біографія

Роду й чоловіку.                            (національність)

                Віднаходить істину

                В історії – Слово.

                Похибки, воістину,

                Воно вдало ловить.                      (Се бір)

Колись і Богів Своїх

Мали, дерев’яних,                                      

Бо жили на землях цих

Пращури – Слов’яни.                 

                Древньому Шумеру:

                Ур-, Урук-країна

                Хрещеною стала

                Трипілля У-країна.

Віднайду я Імена,

Просвітлію знову –

Це ж прадавня Україна –

Батьківщина Слова!

Це я, в селі, обмежений

В стосунках і зв’язках.

Будинками із вежами

Ви бавитесь в містах.

         Не заблукати в лісі! Як?

         Як того б не хотів.

         В який би бік не вийшов я,

         Навколо: хат! й хуторів!

Усі одразу знатимуть:

Чого я в лісі був.

Слідом гриби збиратимуть.

Як чихнув – хтось почув.

         У місті – мегаполісі

         Враз вдасться заблукати:

         У натовпі, серед усіх, –

         Не зможуть відшукати.

Тож в місто їду радо я,

Як городяни в ліс.

Який? Ніхто не знатиме,

Мене попутав біс.

Поезія - не слів гарне злиття,
Не поділ думки на рівні квадрати.
Поезія - зображення життя
І здатність непомітне помічати.

А розмір й рими - рамки для думок,
Або широкі, або думку тиснеш.
Поезія - це натиск на курок
Й талант, що дав поетові Всевишній.

Олександр Дерій

Іще один день, коли я не побачив Тебе. 
Все ніби і добре, але вже не так, як раніше. 
Хоч сонце на небі сьогодні яскраве таке, 
Але вже ніколи не зможу я бути вільнішим... 

Вільнішим, ніж вітер чи мандрів нових відчуття. 
Вільнішим, ніж подих нової весни на світанку. 
Десь там в глибині вже прокинулась нова Зоря 
І манить мене за собою усміхнено й п’янко. 

Так п’янко, що все водночас розчинилося десь, 
Що досі здавалось таким дорогим і відвертим. 
Іще один день, коли я не побачив Тебе. 
Іще один день... а так хочеться сильно й нестерпно!

Одну я любив за веселість,
Другу я за вроду кохав,
А третій за сонячний усміх
Квітками дорогу встилав.

Ти зовсім була не вродлива
І завжди, як вечір, смутна...
Чого ж ти з усіх моїх милих
У серці осталась одна?!

Олександр Олесь, 1906.

Дмитро Білоус, з книги «Диво калинове».

Що не назва – наче казка, мрія –

Дивишся і чуєш на довкіл:

Гуляйполе, Самбір, Балаклія,

Біла Церква і Старий Оскіл…

А річки: Сула, Ромен, Роменка!

А ромену цвіт у далині!

І так рідно згадано в Шевченка –

Не в Ромнах побув він, а в Ромні…

Рідні назви. Золота сторінка –

Знає на Полтавщині й школяр:

Хуторець, де народивсь Гребінка,

У народі звуть Гребінчин Яр.

А пани Убежищем назвали,

Бо від них колись ховались там

Втікачі у зарості, обвали, -

Так цю назву й нав’язали нам.

А бува: цвітінь, трава духмяна;

І з-під гілля назва виплива:

Деревообробна, Котлованна,

Залізобетонна, Цехова…

Хочу, щоб сам Бог той час прискорив,

Щоб заграли в назвах барви слів:

Вулиця Високих Осокорів,

Вулиця Зелених Яворів,

Поля Житнього, Майдан Тарасів,

Щоб у барвінковій стороні

Кожен кутик нам життя прикрасив,

Щоб звучали назви, як пісні.

Я вважаю Володимира Семеновича Висоцького найліпшим поетом кінця ХХІ століття. Саме поетом, а не співаком чи музикантом. Зліплені ним вірші – збалансовані поетично і змістовно, як складена гарним пічником піч – віддає максимум тепла у приміщення і завжди є тяга.

Далі приклад – вірш, віртуозно насичений трьохскладовими римами, потрійно!

«Случай на таможне.»

Над Шере-

метьево

В ноябре,

третьего –

Метео-

условия

не те, -

Я стою

встревоженный,

Бледный,

но ухоженный,

На досмотр

таможенный

в хвосте. (В.Высоцкий).

Весьма оригинальное содержательное изложение событий с «точки зрения» машины (самолёта). И в то же время текст насыщен рифмами – мучительная, «адская» работа поэта!

«Песня самолёта-истребителя».

Я – «ЯК»,

истребитель,

Мотор мой звенит,

Небо – моя обитель,

А тот, который

во мне сидит,

Считает,

что он истребитель.

В этом бою

мною «юнкерс» сбит –

Я сделал с ним,

что хотел, -

А тот, который

во мне сидит,

Изрядно мне надоел!...»

Коллеги, городские, помогите отыскать стиховорение Владимира Гордейчева:

(книгу у меня = 1972г. «зачитали» девчата)

«Из вечной

бронзы выкован

Извечный

русский выговор:

Чеканное,

Глубокое:

То А-канье,

то О-канье.

Слова

в иной пословице

Поются,

а не молвятся.

Слова

звенят звоночками

то Оч-ками,

то Ёч-ками…»

Чудовий вірш. Хотів би щоби був написаний про українську мову з такою мелодикою.