Космічний вітер. / Пташині казки /.-9.

/ Пташині казки /.-9.
**********************
Пташина знову завітала,
як спати в ліжечко лягала
Тетянка - дівчинка мала.
Пташина знов розповіла
цікаву, незвичайну казку.

Послухайте і ви, будь ласка.
"У Всесвіті різноманітне
життя проявлене. Орбітне
перетинання неможливо
планет - сусідів. - Це важливо.
Тож, кожна, з них, живе окремо.
В житті проявлена система:
Космічних, діючих Законів
для всіх, без виключно, мільйонів
сузірь та Всесвітів, планет. -
Це, мов, Всесвітній Інтернет,
де кожен прожива окремо,
своїм життям. - Як Вірт-система.
Так от, бува: космічний вітер,
несе з орбіти - на орбіту:
комети, камінці; ще й пилу
космічного швиря, що сили.
А в них - своє життя космічне:
фізичне, ще й енергетичне.
Ось так, на Землю й потрапляють
бактерії, що виживають,
проходячи єкстрім - умови,
розмножуючись знову й знову.
Так трапилось, космічний вітер
приніс, до нашої орбіти
земної, дивні камінці,
що влучили, неначе, в ціль -
в вікно хатинки, край села;
родина бідна там жила. -
Дідусь, бабуся, донька, син;
невістка, та онук один.
Донька розумна, та вродлива.
Та доля доньки не щаслива. -
бо втратила, з дитинства, зір,
коли напав у лісі звір. -
Злякалась дівчинка лисиці.
/З тих пір, цей напад в ночі сниться/.
Так ось, ті камінці попали
у ліжко, де дівчина спала.
А ще, у склянку із водою
/ стояла та - над головою -
у шафі, поряд, на полички/. -
Тієї водою вмила личко
незряча дівчинка у ранці.
Не знала: що на дні у склянці
лежав маленький камінець,
що вніс космічний вітерець.
Коли ж водичку допила,
почути торохкіт змогла.
А потім сталось якесь диво. -
Ця дівчинка була чутлива
до різних запахів та звуків.
Відразу ж і відчула стукіт.
Взяла у руки камінець,
та з ліжка - прямо на стілець,
щоб інші камінці дістати,
присіла, стала їх збирати.
Зібрала дивні камінці,
та їх тримає у руці.
Аж, раптом, темрява в очах,
мов, розступилась - то не жах,
а радість від такого дива.
Ця дівчинка була кмітлива,
тож зрозуміла: що каміння
незвичне було, без сумління.
Дівчина тільки зрозуміла,
аж, раптом, Птаха сріброкрила
в вікно до неї залетіла
і на плече дівчини сіла.
Та й мовить голосом людини:
Ці камінці, в нічні години
водою в склянці заливай,
та на всю нічку залишай.
А вранці - личко умивай,
та свої очка протирай.
А три ковтка останні випий.
Побачиш знову все на світі.
Два тижні поспіль, увесь мир
побачиш, бо вернеться зір.
Побачиш далі ти, дівчино,
як камінці на воду вплинуть. -
Води структуру змінять, слину. -
Така вода на слину вплине.
Хвороби вилікує тіла.
Водичку пий цілющу сміло!
Город свій нею поливай -
збереш цілющий теж, врожай.
Цей Дар Небес не продавай!
Віднині, всім допомагай."
Тож люди ходять до хатини -
лікує всіх, тепер, дівчина.
Очистилась в річках вода.
Той край покинула біда.
Я побував у тім краю.
Тепер його не впізнаю. -
Там люди мирні, та веселі
та радість в кожній там оселі.
Так сталось, що космічний вітер,
на краще долю зміг змінити.
Цілющу воду теж я пив..." -
Птах буркотів та гомонів.
Тетянці казку розповів.
******* / 23.07.2013 р. /