Космічна подорож до Венери.

Космічна подорож до Венери

 / Пташині казки /. -5.

******************************

Минула перша ніч у горах.

А вранці Танця баче: море

безкрайнім дзеркалом блищіть.

Над морем - срібний Птах летить.

А в море небо впало синє.

Симфонія ранкова лине:

виводить соло Птах, на фоні

акордів хвиль морських. Долоні,

до Сонця, Танця простягнула;

неначе, в промені пірнула.

А, після легкого сніданку,

у мандри вирушили зранку

й до вечора. В якійсь печері

вірші читали до вечері....

А під ліванським кедром знову

філософічні йшли розмови:

і про прибульців, Космос, Вічність;

про людство, проявів незвичність;

про містику, легенди тощо...

Та став накрапувати дощик -

його ніхто і не помітив.

Аж, раптом, так запахли квіти,

що поруч, у траві зростали,

нічних метеликів скликали....

В багатті дрова тріскотіли. -

На світ комахи всі летіли:

миттєво, стільки їх згорало;

немов, їх полум'я лизало!

Тетянку зваблює дрімота....

Зівота тягнеться до рота....

Лягла маленька та чекає. -

То, де ж  казковий Птах літає?!

Аж, раптом, небо прояснилось,

на Танцю, з місяцем, дивилось.

Доріжка сріблом заблищала....

До Танці казка завітала.

Маленька Птахові зраділа.

Так, вперше, з ним заговорила:

"Літати я навчитись хочу

з тобою, Птах, цієї ночі!"

Птах трішки, мовчки посидів,

а потім, Танці відповів:

"Тож, потерпіти трошки треба. -

Хай засинають всі. До неба,

з тобою разом підіймусь."

"Літати швидко я навчусь?!" -

Тетянка радісно спитала,

коли повільно засинала.

Не розуміє: спить, чи ні?

Все, мов, реальність - уві сні.

                 2.

Пташина їй розповідає. -

Літати дівчинку навчає:

"Повільно треба підійматись

й за пір'ячко моє триматись.

Покличу тільки: "Повертайся!"-

Лети відразу ж, не вагайся!

Якщо повернешся невчасно,

то світло в серці миттю згасне.-

Зупиниться життя година,

якщо замешкаєшь, дитино.

Тоді не буде вороття -

ти увійдеш до Небуття.

Зарано відлітати в Небо! -

Ще на Землі пожити треба."

"Усе зроблю, як ти промовив!

Даю тобі я - чесне слово!"

"То ж, полетіли - не барись!

На мене, дівчинко, дивись." -

Промовив Птах, та полетів;

та, як завжди, щось буркотів.

Тетянка, з легкістю, злітала.

Політ свій, вперше, починала.

Який незвичний, дивний стан!

Політ реальний - не обман.

Душа зліта, мов, в Небеса!

Неперевершена краса

навколо! Дівчинка радіє:

вона, мов Птах, літати вміє!

Летить над морем - океаном,

мов пташка, дівчинка Тетяна.

На небі - повний Місяць сяє.

Тетянка понад ним літає!

Зірки блищать, мов, діаманти!-

Вони є свідками таланту:

"Літаєш, Танцю, блискавично!" 

"Радію! Відчуття незвичне!"-

Летить, із Птахом розмовляє.

Все ближче до зірок злітає.             

Красою зваблюють зірки!

Нестрашно Танці - навпаки.-

Всю душу радість охопила!

Нарешті, має, наче, крила!

"Які зірки! Яка краса!

От би, ще вище - в Небеса

злетіти до зірок миттєво!

Та відстань немала, суттєва.

                     3.

Венера світить блискавично!

Дістатись би туди фізично."-

Лише в думках "прошепотіла",

та миттю, з Птахом, долетіла. -

Здійснилась мрія Танці знову:

ступила ніжкою основи

поверхні кулі - на Венеру. -

Ось, відкриття нової ери! -

Земна людина долетіла

на побажанні міцних крилах.

Та, раптом, бачє: що за диво:

над нею - дівчина вродлива,

немов хмаринкою, літає;

сріблясто -білий одяг має.

Така собі венеріанка.

Тож, знов дивується Тетянка.

Та тільки-но спитать хотіла,

венеріанка відповіла

миттєво, Танці на питання,

виконуючи побажання:

"Ми - не такі, як земні люди.

Колись, "земні" такими ж будуть:

легкі, пухкенькі, мов, хмаринки.

"Земні" ж, ті ближче до тваринки.

А як на Землю прилетиш,

людей земних оповістиш. 

Коли свідомість ті розвинуть,

тим, на фізичне тіло вплинуть,

воно тонкіше стане, згодом;

на краще змінить свою вроду -

нова людина на Землі.

Тож, не потрібні кораблі

людині будуть, щоб літати.

Та довго ще, на це, чекати!"

"Як тебе звуть?" - Пита Тетянка.

"Айянка - венеріанка." -

Відповідає знов дівчина. -

Хай, не земна, але ж, людина!

Тетянка, згодом, помічає:

Айянка рота відкриває,

та, якось дивно розмовляє -

в Тетянці голос той лунає.

"Чому ти, дівчинко, смутилась?

Ти телепатії навчилась.

Тому, думками розмовляємо.

Знов прилітай - тебе чекаємо!"

"Тож, до побачення, Айянко!"

"Швидкої! Хай щастить, Тетянко!"

Як тільки дівчинка збагнула,

Пташини голос, знов почула:

"Лети  до дому! Там чекають.

Назад - на Землю повертають.

Поквапся! Хвилька залишилась!"

"Але ж, я, трішечки втомилась!"

"Сідай - мені, скоріш, на спинку!

Та відпочинь на ній, дитинка!"

М'яка, тепленька Пташки спинка,

на котрій міцно спить дитинка....

Птах, знову, дивно буркотів.

Малятка, й вам чудових снів!

*******   / 05.08.2013 р. /

       Нінель Свіріна