Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

ПЕНСІЙНА ПРІРВА.«РЕФОРМА»ТІЛЬКИ ТИМЧАСОВО ЛАТАЄ ДІРИ

  • 10.10.11, 20:53

З 1 жовтня цього року вступила в силу анонсована владою «Пенсійна реформа». Вона погіршує становище майбутніх пенсіонерів та отримувачів спеціальних пенсій, але принципово не змінює ситуації. У нас продовжуватиме діяти солідарна система, введення в дію елементів накопичувальної системи відкладено на невизначений термін.

Аналіз цього закону дає змогу побачити, чи є він реформою та в який бік направлені новації.

1. Положення законопроекту, які погіршують становище майбутніх пенсіонерів:

- протягом 10 років відбудеться підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років – (поступово, щорічно його будуть збільшувати на півроку). Це буде стосуватися практично усіх, за невеликим винятком тих, що працювали в шкідливих умовах, або учасників бойових дій, або виховали 5 і більше дітей чи дітей інвалідів, або інвалідів 1 групи по зору, або карликів;

- Так само протягом 10 років – по півроку за рік, відбудеться підвищення віку для призначення державної соціальної допомоги жінкам, які не набули права на пенсію – до 63 років; - Запроваджується підвищення мінімального страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, з 5 до 15 років;

- збільшення страхового стажу, необхідного для призначення мінімальної пенсії за віком та для підвищення пенсії за понаднормовий стаж для нових пенсіонерів: жінкам – з 20 до 30 років, чоловікам – з 25 до 35 років;

- збільшення страхового стажу, необхідного для призначення особам, звільненим у зв’язку зі скороченням штатів до 30 років у жінок та 35 років у чоловіків;

- збільшено максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з 15 до 17 мінімальних заробітних плат (з 1 жовтня – 16 745 грн.).

- індексація пенсії при зміні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, будуть здійснюватись тільки для непрацюючих пенсіонерів. (Інші індексації для працюючих залишились);

- для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Доходи до 2000р. враховуються тільки до 2016р. за бажанням пенсіонера, або коли після 2000р. немає 5 років стажу

2. Положення законопроекту, які погіршують становище отримувачів спеціальних пенсій

(держслужбовці, науковці, депутати та їх помічники, судді, прокурори, судові експерти, а також військові):

- максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів,установлених для осіб, які втратили працездатність - з 1 жовтня 2011 року – 7840 грн.

- зменшення розміру пенсії з 90 до 80 відсотків від заробітної плати;

- обмеження заробітку для призначення пенсії народним депутатам, суддям, прокурорам, військовослужбовцям сумою заробітної плати, на яку нараховується єдиний соціальний внесок, як для інших категорій пенсіонерів;

- призначення дострокових пенсій народним депутатам, у разі закінчення їх депутатських повноважень, не за два роки до досягнення пенсійного віку, а за півтора, як термін, який застосовується для інших категорій пенсіонерів;

- чоловіки, що мають право на отримання спеціальних пенсій, виходитимуть на пенсію у 62 роки;

- збільшення страхового стажу, необхідного для призначення спеціальних пенсій:жінкам – з 20 до 30 років, чоловікам – з 25 до 35 років;

- протягом 10 років збільшення необхідного стажу роботи (з 20 до 25 років вислуги та з 10 до 15 років на посадах прокурорів і слідчих прокуратури) для призначення їм пенсії за вислугу років; Для військових – збільшення вислуги з 20 до 25років.

- в період роботи на посадах, що дають право на спеціальні пенсії, пенсіонери, яким нарахована „спеціальна” пенсії, отримуватимуть пенсію на загальних підставах.

3. Прийняті технічні зміни, які не полегшують і не погіршують умови нарахування.

Наприклад, при відстроченні до 5 років пенсії підвищуються на 0,5 % за кожен місяць роботи після досягнення пенсійного віку; а понад 5 років - на 0,75 %. Раніше шкала була по рокам і для більшості випадків підвищення збільшилося.

Джерело Вікіпедія
4. А які ж заходи «реформи» покращують долю майбутнього пенсіонера? Жодних! А як же Накопичувальна система?

Справді, в законі цій системі приділено велику увагу. Накопичування громадян тепер зможуть тримати не тільки державний Накопичувальний фонд, але й приватні пенсійні фонди 2-го рівня. Докладно розписано правила відбору таких фондів та контролю за їх роботою.

Фонд буде мати керуючу компанію, що здійснює оперативне керування, а також адміністратора, що буде контролювати керуючу компанію. Після досягнення пенсійного віку пенсіонер визначає страхову кампанію, в яку накопичувальній фонд переказує гроші. Все докладно розписано. Але все це не вступає в силу. Пан Тігіпко обіцяє, що вступить з 2013р. але всі поправки депутатів закласти цю дату в закон провладна більшість не підтримала. В законі сказано по-іншому:

«накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування буде запроваджена з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України»;

Але в 2010р. дефіцит ПФ досяг 34.4млрд.гр. На 2011р. заплановано 17.8млрд.гр. За рахунок чого Уряд планує у 2 рази зменшити дефіцит?

На 2012р. проект бюджету планує ще менший дефіцит ПФ – 2.2млрд.гр. Тобто, майже скоротити до 0. І тоді в 2013р. можна буде запровадити накопичувальну систему. Знову ж таки, за рахунок чого?

Погіршення пенсійних нарахувань почнеться з 1.10.2011р. і майже не вплине на дефіцит ПФ у 2011р. А заходи по зменшенню спеціальних пенсій на ПФ не вплине зовсім, бо різниця між рівнем звичайної та спеціальної пенсій покриває бюджет.

Насправді, єдине, що здатне зменшити дефіцит, це повільне зростання показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В 2011р. він відставав від інфляції, в 2012 за проектом бюджету буде відставати ще більше. Ще зростуть вимоги до страхового стажу.

Тобто, Уряд планує зменшити нові пенсії для бідних. Бо рівень зарплат росте, тобто рівень пенсій що рахуються від зарплат також буде зростати. Новий закон лише зменшить це зростання.

Нові пенсіонери в будь-якому разі отримають вищі пенсії, ніж ті, що виходили на пенсію в часи СРСР чи до 2000р.

Жінки, що будуть виходити на пенсію із затримкою, до досягнення 60-ти років будуть ще отримувати надбавку до пенсії. Тобто, багато зекономити Уряду, особливо у перші роки, не вдасться.

Незважаючи на намір економити, у 2012р. будуть парламентські вибори і Уряд вже обіцяє 10% збільшення пенсії для всіх. Можна з впевненістю сказати, що в 2013р. бюджет ПФ не буде бездефіцитним. Дай Боже, щоб його збалансували до 2015р., що також не факт.

А кого стосується ця «накопичувальна система»?

«Учасниками цієї системи будуть особи, яким на дату запровадження системи виповнилося не більше 35 років».

Якщо, навіть, її введуть у 2013р., то це люди, молодші 33-х. А якщо в 2015-му, то молодші 31-го. Тобто, для тих, хто сьогодні працює, жодної реформи взагалі нема. Тільки погіршення умов майбутньої пенсії.

Але й ті, що молодші, не мають приводу дуже радіти.

Розмір страхового внеску до накопичувальної системи на дату впровадження системи передбачається встановити у розмірі 2 відсотків із подальшим його щорічним підвищенням на один відсоток до досягнення 7 відсотків

Це недостатньо, щоб накопичити, навіть за 30 років, суму для гідної пенсії. Бо загальний внесок до соціальних фондів сьогодні перевищує 40% від заробітку працюючого. І переважна більшість цієї суми продовжить перераховуватись до солідарної системи.

Кому стало краще?

Накопичувальній фонд та фонди 2-го рівня будуть 30 років збирати гроші і нічого нікому не виплачувати. Для них це – дійсно реформа!

Майбутньому чиновнику на пенсії зменшать доход. Але діючий чиновник ні в чому собі не відмовив. На 2011р. доход Держбюджету заплановано 281.5млрд.гр, доход ПФ – 193.5млрд.гр або 2/3 бюджету. Це окремі від бюджету гроші, якими розпоряджається чиновник, які перерозподіляє держава. (До речі, влада про них завжди «забуває», коли рахує відсоток державного перерозподілу від ВВП. В неї завжди виходять досить пристойні цифри, бо вона рахує тільки бюджет і не рахує ПФ).

Чиновник залишив пенсіонера в повній залежності від себе. Чиновник встановлює ключові нормативи, від яких залежить нові пенсії та індексація раніше встановлених.. він може дати надбавку перед виборами, чи не дати, коли до виборів далеко.

Пенсії чиновникам в нас аморально більші, ніж пенсії інших людей. Але проблема не в пенсіях. Спеціальні пенсії чиновникам – розповсюджена практика, бо чиновник не може заробити. Він має служити і утримуватись державою. А лікар, вчитель та інші можуть заробляти. Проблема в тому, що у нас навпаки.

Чиновник при зарплаті в 4000гр живе так, що інша людина і на 4000$ не зможе. Тобто питання не в пенсіях, а в держслужбі. Зробити так, щоб чиновник реально жив на грошове утримання від держави. Тоді б його завищена пенсія була компенсацією і не сприймалась би так негативно.

Люди, що працюють сьогодні, майже не мають легальних, інституталізованих засобів для забезпечення собі майбутньої пенсії. І «реформа» їх не створює. Для населення це - погіршення існуючих умов, за відсутності дієвої реформи.

Солідарна система робить пенсіонера утриманцем і не може існувати, коли кількість пенсіонерів дорівнює кількості працюючих.

До появи солідарної системи людина похилого віку мала свою соціальну функцію. Окрім доступних робіт по дому, батько вносив у родину накопичене за трудове життя. Дім, інвентар, одежу, техніку, статус в громаді. Був баланс функцій, який знищила солідарна система. Вона була придумана Бісмарком для встановлення авторитарного режиму.

Але на той час кількість працюючих в 6-8 разів перевищувала кількість пенсіонерів. Сьогодні подібна система просто неможлива. Вона протиставляє пенсіонера і працюючого, у котрого забирають великі гроші на утримання пенсіонера без його згоди. А людину, що чесно проробила трудове життя перетворює в утриманця і об’єкт маніпуляцій влади.

Правда, кожен працюючий може відкладати на пенсію. індивідуально. Для цієї цілі в нас є банківські вклади, програми страхування, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, з якими можна заключати договір. Податковий кодекс дозволяє роботодавцям перераховувати гроші на недержавну пенсію працюючим. В обмежених розмірах (до 25% зарплати працюючого та до 10% доходу підприємства) цю суму можна відносити на затрати та зменшувати податок.

Виплати самих працюючих до недержавних фондів також в обмежених розмірах звільняються від оподаткування. Але це не зменшить ваші виплати до ПФ. Тобто власну пенсію Ви зможете фінансувати тільки сплативши 40% своєї зарплати до солідарної системи. З того, що залишиться. Фактично, держава не сприяє людям самим піклуватись про свою старість.

Пенсіонери часів СРСР не мали змоги накопичити собі на старість. Але чому тим, хто сьогодні працює влада не дає такої можливості? Потрібен резерв для подальшого маніпулювання? Не хоче випускати пенсійних грошей з рук?

Найцікавіше, що продовження цієї системи вона зве «реформою».

Автор:учасник спільноти ТЕКСТІВ Владимир

Янукович бросил вызов ЕС. Принимай нас, Россия!

  • 10.10.11, 20:28
Янукович бросил вызов ЕСПрезидент Украины Виктор Янукович в интервью греческой газете Ethnos tis Kyriakis смело заявил, что его нисколько не интересует результат процесса над бывшим премьером страны Юлией Тимошенко, приговор которой суд собирается вынести завтра.

«Меня этот вопрос абсолютно не интересует», - сказал Янукович, комментируя грядущее вынесение решения судом по «газовому» делу Тимошенко.
Хотя еще в начале сентября в Ялте Комиссар ЕС по расширению и европейской политике соседства Штефан Фюле заявил журналистам в кулуарах международной конференции, что президент Виктор Янукович пообещал найти решение, которое поможет избежать лидеру оппозиции Юлии Тимошенко уголовной ответственности.
"Мы получили заверения в его (Януковича) стремлении найти решение", - сказал Фюле, после того как провел с Януковичем длительные переговоры.
Тема суда над Юлией Тимошенко уже давно стала главной в Европе. Давление еврочиновников на украинскую власть усилилось после того как Украина и ЕС вышли на финальную стадию в подготовке соглашений об ассоциации и зоне свободной торговли.
Теперь Янукович заявил, что его больше интересуют отношения с Россией в газовой сфере, чем суд над Тимошенко.
«Меня волнует прежде всего то, что мы должны наладить отношения с Россией (газовый вопрос) на уровне соглашений. А заданный вами вопрос (по суду над Тимошенко) относится к плоскости права и законов. Правоохранительные органы получили поручение по решению Совета национальной безопасности и обороны в феврале 2009 года, когда я был в оппозиции. Я не был тогда президентом. Я высказывал свою точку зрения относительно контракта, подписанного Тимошенко с российским правительством», - приводит слова президента Украины греческому изданию пресс-служба главы государства.
Тем временем министры иностранных дел стран - членов ЕС на заседании Совета иностранных дел ЕС в Люксембурге в понедельник заявили, что подписание соглашения об ассоциации ЕС с Украиной может быть отложено из-за дела против экс-премьера Юлии Тимошенко.
Кроме того, министры пообещали быструю и жесткую реакцию в случае вынесения Тимошенко обвинительного приговора.
Ранее оппозиция призывала ЕС ввести санкции против украинских чиновников, судей и прокуроров, которые участвуют в политических репрессиях.

МИД Чехии:Если посадят Тимошенко, то соглашение с ЕС не будет

  • 10.10.11, 20:22

Министр иностранных дел Чехии Карел Шварценберг заявляет, что, в случае, если бывший премьер-министр Украины Юлия Тимошенко будет находиться в тюрьме, соглашение об ассоциации с Украиной не вступит в силу.
Об этом он заявил сегодня по окончании заседания Совета иностранных дел ЕС в Люксембурге собственному корреспондентуУНИАН.
«Мы должны идти дальше в переговорах по ассоциации. Но если Тимошенко и другие будут в тюрьме, даже самое успешное соглашение не будет иметь эффекта, потому что соглашение никогда не пройдет через Европарламент и другие парламенты», - сказал министр иностранных дел Чехии.
Как сообщалось ранее Совет иностранных дел ЕС обсуждал ситуацию в Украине в свете дела против Ю.Тимошенко и ряда других членов ее бывшего правительства.

ТРЕТИЙ ЭЛЕМЕНТ

  • 10.10.11, 09:24
 

И карманы пиджаков букмекеров  трещали от ставок, а народ все напирал. Тотализатор! А почему бы и нет? Почему бы не устроить развеселую азартную игру на всю страну, игрище, в результате коего все желающие глотнут адреналина (в переживаниях исключительно за кровную поставленную десятку), а кто-нибудь, может  быть, и удвоит-утроит червонец, угадав правильный вариант? Тотализатор  на тему «посадят Юлю или не посадят», или, если формулировать вопрос  для более тонко рассуждающих, «как режим выйдет из положения с  политическим делом против лидера оппозиции».Только пусть букмекеры отдохнут. В   любом матче, забеге, да что там, даже в выборах, если они проходят в   соответствии с законом, можно более-менее формулировать вопросы, из  ответов на который нужно выбрать правильный и делать ставки   (предположения), исходя из реальности и логики. А у нас в данном случае – нельзя. Позволю себе процитировать блестящего публициста Вадима   Скуративского, который на днях на вопрос Gazeta.ua касательно прогнозов о завершении так называемого дела Тимошенко привел выдержку из старого   фельетона Ярослава Гашека. Плывут, это, значит, на прогулочном катере  по Влтаве два жителя Праги, и один спрашивает другого: а мы в таком   тумане не налетим на айсберг? Приятель отвечает: «знаешь, при нашем  нынешнем муниципалитете я бы этому не удивился». Именно так. При «таком   муниципалитете» не стоит принимать во внимание, что во Влтаве (Днепре)   айсбергов не может быть как таковых. Не имеет никакого значения, что  обвинения против экс-премьера развалились на глазах, и что как  следствие, так и  судебное слушание проходило и проходит с вопиющими  нарушениями. При  нашем нынешнем режиме ничего прогнозировать с точки  зрения  законодательной базы невозможно. Поскольку положения законов  «они»  попирают, и далеко не только в деле Тимошенко, и далеко не только в  уголовных делах. А с точки зрения логики прогнозировать тем более   ничего не стоит. И потому, что здравый смысл никогда не был сильным  местом «этих». И потому, что остатки логики отказывают, когда загнанные начинают метаться в состоянии крайней растерянности. Растерянность же   вызвана как несоответствием желаемого и действительного: вознамерились  править долго и авторитарно («не заметив», что в отличие от путинской   России не имеют ни природных ресурсов на продажу, ни покорного народа,   ни хоть уродливой, но харизмы), так и тем, что авторитетные   геополитические структуры очень конкретно погрозили пальцем.Да, кстати, именно сейчас   «политологический тотализатор» все активнее говорит о  внешнеполитическом факторе в деле Тимошенко. Официальный Киев, мол, будет елико возможно тянуть с оглашением приговора, поскольку тем временем будет  торговаться с Евросоюзом за те или иные преференции в обмен на   отсутствие решеток пред лицом одного из украинских политиков. Вообще – то, определенный процесс  выкупа жертв несправедливых преследований  из рук новоиспеченных  репрессивных государств буквально стартовал.  Недавно президент  Европейского Совета Херман ван Рампей назвал  условием предоставления  экономической помощи Беларуси немедленное освобождение политзаключенных. Нынешний председатель Совета Европы  польский премьер Дональд Туск  уточнил: речь идет о том, что амнистия и реабилитация  заключенных может  способствовать «дохозяйствовавшемуся»  режиму Лукашенко в получении  помощи по стабилизации рубля, грантов и  кредитов от МВФ и Европейского  инвестбанка на сумму в 9 миллиардов  евро, возможность воспользоваться  деньгами фондов  Европейского партнерства. Знаете, какую картинку в воображении этот процесс вызывает? Цивилизованные,  проникшиеся гуманизмом  путешественники в Богом забытых дебрях  наткнулись на племя, которое  живет по своеобразным правилам. Скажем,  там оппонентов вождя принято  прилюдно жарить и поедать. Дрогнуло  сердце, порылись по карманам, у кого стеклянные бусы завалялись, кто  купюру не пожалел, а кто и предложил  поделиться с племенем консервами  из собственного НЗ. Лишь бы выкупить  несчастных. Ну, а дальше-то что?  Может быть, бартер и состоится. Но  перестанет ли вождь племени в  дальнейшем за обе щеки трескать своих,  скажем так, оппонентов? И – примут ли данного вождя как равного  переговорщика в цивилизованном сообществе, из-за одной «помиловки» в  обмен на вожделенные консервы?  Я – ни в коем случае не к тому, что   Евросоюз не должен ставить вопросы выгодного для Украины сотрудничества в том числе и в зависимость от прекращения политических репрессий, в   том числе и по отношению к Юлии Тимошенко. Недвусмысленно ставит, и  правильно делает. И потому, что страны, исходящие из демократических   цивилизованных принципов, так уж повелось, за прочими своими проблемами, стараются вступится за конкретных жертв тоталитарных режимов. И потому, что объединенная Европа заинтересована в демократической Украине и   сотрудничестве с ней, а, значит, может выдвигать определенные   требования, касающиеся соблюдения прав и свобод граждан в стране, с   которой анонсирует принятие беспрецедентного, кстати, Соглашения. Только дело в том, что «размен» узницы Тимошенко на какие-то одноразовые   гранты-транши, либо даже подписи под перспективными бумагами, ничего по  большому счету стране не принесет. Денежка пойдет на очередные,  извините меня за банальность, золотые унитазы. А подпись Евросоюз  всегда может  отозвать, если киевский режим продолжит свою свистопляску в сворачивании гражданских прав и свобод во всех областях. И не  наздравствуется ЕС на  каждый чих режима, не будет (и не должен)  проводить длительные  напряженные торги по каждому неуместному по  отношению к своей стране  поступку янучаров. Вот именно, по отношению к своей стране. Так что это наше дело. И, кажется, за почти  два года мы убедились, что данный режим другим стать не сможет и не  захочет. Он должен уйти.

Тем временем мы, включая даже очень  приличных людей, в эти дни зациклились на частностях, на тактических   задачах. По поводу (уже успешно отклоненных подконтрольной ВР)   оппозиционных законопроектов, предполагающих, в том числе, и так   называемую декриминилизацию статьи, вменяемой Тимошенко, прессе говорит  народный депутат Тарас Стецькив. «Оппозиция сделала все, чтобы дать   Януковичу благородный выход из этой ситуации». Глубоко уважаемый мной   пан Тарас предполагает, что приговор был бы объявлен, но «в связи с   декриминализацией статьи, по смягчающим обстоятельствам, Тимошенко   выходит на свободу». Полноте, это можно считать «благородным выходом для Януковича»? Или кто-то считает, что нынешняя сверхзадача общества,  это дать ему и Ко «шанс»? Как-то режет слух слово «благородный» в   подобном контексте. Нет, не исключительно в сочетании с фамилией.   Просто в данном деле, коль скоро обвинение не предоставило   доказательств вины, а слушание происходило с нарушениями, определение «благородный» уместно исключительно в свете оправдательного приговора.  Да что там, не нужно «благородный», не нужно милости-милостыни, скажем  так,  «справедливый, приемлемый выход». Декриминализация же статей  касающихся  хозяйственных преступлений (то есть возмещение ущерба и  штраф, а не  шитье рукавиц на зоне), это совершенно другая история.  Актуальная,  поскольку отклонив остальные варианты законопроекта, ВР 6  октября  приняла в первом чтении так называемый  «президентский». По  большому  счету, сам процесс, это в какой-то мере гармонизация  отечественного  законодательства с европейским. По счету нашему,  сиюминутному, янучарскому – как говорят многие эксперты, попытка хоть  что-то еше  урвать в бюджет и мимо бюджета, плюс простор для  «государственного  рейдерства», поскольку, «склепать» хозяйственное дело  против  несговорчивого бизнесюка при нынешних условиях правосудия  просто, а  штрафануть можно так запредельно, что по миру пойдешь. Ну, и  для тех,  кто в силах откупиться, иронически называют законодательные  предложения «индульгенцией»: мол, согреши, откупись, и…греши. А если  брать исключительно аспект дела Тимошенко, то регионалы до сих пор   надувают щеки: оппозиция, мол, спешно создала поправки, и, в принципе,  во втором чтении их можно внести, «декриминализировав» в том числе и   статью, инкриминируемую Тимошенко. Если… Тут – спектр велик, от «если   наша левая нога будет столь милостива», через «пусть возместит ущерб в   размере полтора миллиарда гривен, нанесенный Нефтегазу», до вообще   неизвестно каких потенциальных тайных требований. Приходится коснуться несколько   отвлеченных, общегуманистических моментов. Если на одной чаше весов  лежит буквально – жизнь невиновного человека, то не следует ли класть на другую чашу борьбу за ту же декриминализацию статьи 365, пусть даже в   не самом удачном законопроекте? Или, черт побери, даже идти от дома к  дому, чтобы собрать «выкуп» за жертву? Так. Но доколе? Авторитетнейшие зарубежные политики утверждают и продолжают утверждать, что они не находят в деле Тимошенко  ничего, тянущего на обвинительный приговор. Им ЮВТ – не  «родная мама» и не начальница, и с юристами, прежде чем такое говорить  от имени  серьезных структур, они имеют возможность посоветоваться.

Признанная  компания «Эрнст энд Янг» проводит аудит, и по результатам  его выносит  вердикт, материального ущерба Нефтегазу действия Тимошенко не нанесли.  Все эти аргументы, надо понимать, вне поля зрения режима  вообще и  подконтрольного Печерского суда в частности. И, погодите, вне  нашего,  гражданского поля зрения?,, Говорит председатель делегации   Европарламента по связям с Украиной Павел Коваль. В очередной раз   подчеркивает, что европейская перспектива Украины завязана на  демократических стандартах. И «когда происходит, что бывший  премьер-министр находится за решеткой, это конечно, интересно всем.  Почему? Что произошло? Такие вопросы очень часто задают депутаты в  Европарламенте. Всем интересно,  почему бывший премьер в Украине без  коррупционных проблем сидит  в тюрьме».  Конечно, интересно. Точно так же,   оперируя термином «интересно», будут говорить, когда, скажем, в Украине  будут на месте расстреливать без суда и следствия за кричалку «Янукович – ананас». И это я не в осуждение объединенной Европе. У каждой страны  свои обычаи (другое дело, сотрудничать или нет с такой страной), и если   народ такие обычаи устраивают, это, прежде всего, дело народа. Дело в   том, что если ЕС «интересно», почему при всех существующих условиях   рассыпавшегося дела Тимошенко сидит в тюрьме, то нам должно быть «ОЧЕНЬ  интересно». Не хватает в наших  сегодняшних заметках условного третьего  элемента. Если предположить, что горстка режима, которая решила  именно  так расправляться с оппозицией, да не рассчитала силенок, но все равно  пытается стоять на своем – первый элемент. Мировая общественность,  имеющая свой интерес сотрудничать с демократической  Украиной – второй.  То где мы? Граждане?Страстные приверженцы ЮВТ, и те, кто ее лично недолюбливает, но отдает себе отчет, что обществу пытаются   навязать опасный прецедент, пожалуйста, доспоримте о  персоналиях  после. А сегодня – следует включить третий элемент. Как? Трудно быть  стратегом, стратегом не будучи. Давайте попробую быть предельно  откровенной, хотя стараюсь в журналистике отрешиться от слишком личного и эмоционального. Вчера мы  говорили с приятельницей (женщина за 50,  беспартийная,  лишенная аффективности и самолюбования, имеющая семью и  скромную должность). Она сказала: «Якби я знала, що ціною свого життя  можу  врятувати Україну від яничарів, та й новітніх політв»язнів  врятувати, не задумалася б ні на хвилину». Я, журналист, в какую-то  минуту  заставила себя посмотреть на наш дальнейший разговор со стороны.  Мы  негромко рассуждали о том, что под колеса автозака можно бросится не  только «для красоты», но и по-настоящему. И — быстро ли теряет сознание  и  перестает чувствовать боль человек при самосожжении. О том, что  если  общество катится в пропасть, иной раз будить его можно  экстраординарными мерами. И о том, что «если что» (теоретически, пока –  чисто  теоретически), то ведь мы ж не за личность, какой бы нужной  стране она  сейчас не была, чай, не фанатки, не «за Юлю». Если угодно, за другое  слово, тоже женского рода. За страну. За Украину.  Мы договорились до диких вещей? Мы   перегнули палку? Так несколько выровняйте ее. Расскажите, хоть на этом  форуме, что под неправедный приговор, к Печерскому, 11-го идут студенты и профсоюзы, «афганцы» и «чернобыльцы», селяне и мелкий бизнес,  интеллигенция, вооруженная классической фразой: «Не разделяю твоих  взглядов, но отдам жизнь за твое право свободно высказывать их».  Расскажите, что с  недопущения необоснованного приговора политическому  оппоненту  начинается активное противостояние всем губительным для  общества  делишкам режима.

 Виктория АНДРЕЕВА, «ОРД»  

10 жовтня МЗС країн ЕС вирішать як далі бути з Україною?

  • 09.10.11, 22:05

Вашингтон – Жалюгідний стан з правами людини в Білорусі та Ірані змушує Європейський Союз запроваджувати санкції проти правлячих режимів цих країн. 10 жовтня міністри закордонних справ країн Європейського Союзу зустрінуться в Люксембурзі, щоб, серед іншого, вирішити, як далі бути з Іраном, Білоруссю та Україною.

У березні цього року Євросоюз включив 32 іранців, близьких до правлячого ісламського режиму, до «чорного списку». Ці люди не зможуть отримати візи до європейських країн. Крім того, всі їхні банкові рахунки та активи, що знаходяться на території ЄС, заморожені. Ймовірно, що ще 29 імен впливових іранців будуть додані до цього «чорного списку». Білорусь також буде в центрі уваги міністерських нарад. Зараз 192 високопоставлених білорусів знаходяться у «чорних списках» Європейського Союзу, крім того ЄС заморозив європейські активи трьох білоруських державних підприємств. Міністри закордонних справ країн ЄС планують додати ще 10 білорусів до нинішнього «чорного списку». Здебільшого це судді, які судили учасників протиурядових демонстрацій, що спалахнули після сфальсифікованих президентських виборів минулого грудня. Чинні санкції Євросоюзу проти Білорусі закінчуються в жовтні цього року. Всі члени ЄС хочуть їх продовжити на ще один рік. Це рішення спонукала поведінка Білорусі на саміті «Східного партнерства» ЄС, що відбувся минулого тижня у Варшаві. Білоруська делегація бойкотувала цю зустріч і звинуватила ЄС у дискримінації за те, що до участі в саміті не був запрошений президент Олександр Лукашенко. Все залежить від того, що буде з Тимошенко? Україна також буде в центрі уваги міністрів закордонних справ ЄС, коли вони з’їдуться до Люксембурга. Адже днем пізніше, 11 жовтня, Печерський районний суд міста Києва має винести вирок у справі Юлії Тимошенко. Міністри хочуть розробити єдину європейську реакцію на цю справу. Джерела близькі до Радіо Свобода кажуть, якщо вирок вважатимуть несправедливим, підписання угоди про зону вільної торгівлі між ЄС та Україною може опинитися в небезпеці. На нещодавньому саміті «Східного партнерства» у Варшаві українська та європейські сторони домовилися, що усі технічні моменти, пов’язані з угодою, мають бути полагоджені до грудня, а сам договір повинен бути підписаний на саміті Україна – ЄС, що відбудеться 2 грудня. Польща активно працює над тим, щоб ця угода була підписана під час її головування в ЄС. Однак такі країни, як Німеччина чи Франція, можуть цей процес загальмувати саме через справу Тимошенко. У розмові з Радіо Свобода Мая Коціянчич, речниця верховного представника ЄС із закордонних справ, не захотіла сказати, які кроки планує ЄС, якщо вважатимуть вирок несправедливим. Однак вона наголосила, що Євросоюз й далі переймається справою Тимошенко і ретельно її моніторить. «Позиція ЄС щодо справи Тимошенко є зрозумілою. Ми проти селективного використання законів. Ми неодноразово закликали проводити цю справу прозоро та за буквою закону й процедури. Нас дуже турбує те, що ми бачимо», – зазначила речниця верховного представника ЄС із закордонних справ. Ірина Халупа http://www.radiosvoboda.org/content/article/24353934.html

Хорошковського в СБУ може замінити розвідник.Чий?...

Вікторія Матола У випадку призначення на посаду міністра фінансів нинішнього глави СБУ Валерія Хорошковського замість нього, найімовірніше, СБУ очолить людина із зовнішньої розвідки, наближена до сім’ї президента Віктора Януковича.Таку думку в коментарі Тижню висловив політолог Сергій Таран.   Можливе призначення Хорошковського на посаду міністра фінансів, на думку політолога, пов’язане скоріше з бажанням налагодити співпрацю Нацбанку з Кабміном.«Хорошковський має великі шанси пройти на міністра фінансів, оскільки зараз не існує чіткої співпраці між Кабміном і Нацбанком. Тобто вони висувають різні позиції, зокрема, щодо підтримання курсу гривні. Ця політика в Україні наразі витримується, а можливо, Нацбанк хотів би з нею погратися, звинувативши в цьому насамперед уряд Азарова. У такому разі Хорошковський міг би забезпечити чітку взаємодію між урядом і Нацбанком», – стверджує Таран.

 Щодо можливого кандидата на посаду глави СБУ, то Таран вважає, що це буде людина, наближена до сім’ї Януковича.«На його місце може прийти хтось невпливовий від Партії регіонів. Це буде людина, яка має відношення насамперед до сім’ї президента, можливо,це хтось із зовнішньої розвідки», – додав він.

 За словами політолога Тараса Березовця, Хорошковський давно шукає шляхи для роботи в уряді, тому його перепризначення на посаду міністра фінансів цілком реальне.«Те, що Хорошковський отримав звання генерала армії викликало нездорову реакцію всередині Служби безпеки. І він очевидно шукає можливості просуватись далі. Відомо, що в нього є прем’єрські амбіції – перейти зразу на посаду прем’єра. Втім, наразі це досить складно. Тому призначення його міністром фінансів – це можлива сходинка до просування. Однак навіть якщо Хорошковський прийде працювати в уряд, то максимум напосаду міністра фінансів, але навряд чи на посаду віце-прем’єра. Оскільки це може викликати прямий конфлікт всередині урядової команди і навряд чи на це піде Янукович», – зазначив Березовець.

  На його думку, варто враховувати й те, що Хорошковський має досвід роботи в уряді. «Загалом це питання амбіцій самого Хорошковського, який давно шукає можливості перейти на посаду до уряду і себе реалізувати. Також не варто забувати, що свого часу він був на посаді міністра економіки європейської інтеграції при президентові Кучмі», – додав він.«Питання відкрите. У президента коротка лава запасних, тим більше людей з досвідом роботи в СБУ. Думаю, це буде не стороння людина. Варіанту з Хорошковським, коли призначалася людина без жодного досвіду в структурі,не буде. Скоріше за все, це буде кадровий працівник СБУ, але вибір буде суто за критеріями лояльності до президента і ця людина буде не така публічна, як Хорошковський», – заявив Березовець.

Тиждень

Надії на економічні реформи – та інфернальна сила диктатури

  • 09.10.11, 17:18
Тут хочемо викласти світлі надії – та нагадати про тіні зла, які до часу невидимі… 
7 жовтня у Верховній Раді відбувся «круглий стіл» «Кризові явища у фінансово-економічній системі України: шляхи їх подолання», організований Комітетом по питанням промислової та регуляторної політики та підприємництва. Модератором цього заходу була голова Комітету Н. Ю. Королевська. 

1. Якщо викласти сутність тематики такого «круглого столу» - головним питанням його була діагностика економічної хвороби України. 
Тобто – Україна 
- має велике негативне сальдо торговельного балансу
- внутрішній та зовнішній борги 
- загрози фінансово-економічного дефолту, тобто загрози неплатоспроможності цих боргів. 
У зв’язку з цим неможливо реалізувати облігації внутрішнього займу, через недовіру до держави. Різко скоротилися зовнішні інвестиції в українську економіку. 
Це скорочення зовнішніх інвестицій тісно пов’язане із завмиранням економічною активністю вітчизняного бізнесу, особливо після прийняття Податкового Кодексу. 
В результаті – різке скорочення припливу до України іноземної валюти, якої наша країна дуже потребує. 
Цьому негативному чиннику також сприяло мито на вивезення зернових культур та неповернення ПДВ при експортних операціях із сільгосппродукцією. 
Разом з цим відбулося скорочення поголів’я молочної та м’ясної рогатої худоби.
У світлі цього учасники круглого столу – Бураковський, Лановий, Мітюков, Пасхавер, Мазепа та інші прийшли до висновку, що потрібно створити Координаційний Центр для вироблення пропозицій по виходу з кризи та означеної фінансово-економічної хвороби. Адже Наталія Королевська зауважила, що вона вже подала декілька законопроектів, які могли би нас наблизити до вирішення означених проблем. 

2. Тепер розглянемо ці означені проблеми з боку векторів інтересу певних соціальних груп та осіб. 
Адже за цей рік різко посилилося розшарування українського суспільства на дуже багатих та дуже бідних. Дуже багаті люди, які належать до так званих олігархів – якраз не збідніли, а дуже і дуже розбагатіли. Імена цих щасливчиків ми усі знаємо – тобто ці люди у владі та наближені до неї не мають сильних стимулів до реформування економіки та лікування економічних хвороб, про які згадували учасники зібрання. 
Більш того, ця невелика купка людей при владі НЕ зацікавлена у лікуванні фінансово-економічних хвороб – бо має від цих хвороб як таких великий зиск та політичні вигоди. 
Для цього не треба дуже напружувати мізки та ганятися за конфіденційною, інсайдерською інформацією. 
Досить оптимуму побутового здорового глузду. 
Що, активне негативне сальдо у платіжному балансі? А яке діло до цього експортерам сировинної продукції? Вони своє мають по світових цінах, виплачуючи своїм співробітникам зарплатню знеціненою національною валютою. Тоді навіщо їм переживати за міцність національної валюти? 
Чим гривня слабше, тим їм краще! Відповідно, і зарплатня працівникам менше на відсотки фактичної девальвації. 
Що, сільгосппродукцію не можна експортувати безперешкодно, навіть втрачаючи вже набуті зовнішні ринки? 
А яке до цього діло мільярдерам при владі – якщо сільгоспвиробництво ще недостатньо монополізоване? Навіщо тоталітарній владі заможні, матеріально незалежні сільгоспвиробники? Адже тоді неможливо під час тотальної приватизації землі легко монополізувати власність на землю! 
Можна зрозуміти – навіщо ЗАРАЗ відкривати ринки «не своїм» власникам – якщо ЗАВТРА землю захоплять монополісти олігархи – тоді вже уряд Януковича відкриє зовнішні ринки для збуту сільгосппродукції! 
Але вже «своїм» корешам – не чужим! 
Що, немає зовнішніх інвестицій? А навіщо вони потрібні? Щоб разом з іноземним капіталом прийшли власники, які не залежать від олігархічного уряду Януковича? Нехай сидять вдома! Тут з цим індійським Мітталом голова болить – ні пограбувати, ні морду побити… 
Тоталітарні режими НІКОЛИ не схвалювали зовнішні інвестиції – для ідеально отримати гроші від щедрого дяді – і нехай йдуть звідси!
Як у типовій російській казці: поклали по щучому велінню на скатертину самобранку чиїсь руки їжу – і щезли десь. 
Бажано, щоб регулярно та ще нічого не питали… 

3. Тобто для купки олігархів та їх диктатури Україна – це тимчасовий бізнес олігархів. Якщо статки у Януковича, Фірташа, Юрія Бойка чи Хорошковського чудові – то і в Україні теж чудово. 
Якщо щось не так – то політологи Єрмолаєв, Копатько чи брудний Видрін доведуть, що усе нормально! 
Навіть цифри (середньостельні) наведуть. 

4. З цієї точки зору треба чітко пам’ятати: є дійсний стан речей – а є особливі інтереси олігархату, для яких цей стан речей виглядає зовсім інакше, ніж для нас з вами. 
Проте вони теж розуміють: цей курортний стан речей треба підтримувати усіма силами – тому пішли по шляху ДЕМОНТАЖУ соціальної структури держави, тобто граничного спрощення суспільства та держави. 
Якщо коротко, то 
– мінімум шкіл та лікарень, бібліотек та закладів культ
- максимум охоронних структур для захисту диктатури – міліції, СБУ, генпрокуратурі, судам…
Це – не беручи до уваги приватних найманих бандитів. 

5. Якщо знову повернутися до прикладу Наталії Королевської – то не хотілося б, щоб вона, скажімо, розділила долю Чаянова та Кондрат’єва, яких розстріляли чекісти у 20-х роках ХХ сторіччя. 
Чаянов по аграрних питаннях, а Кондрат’єв – взагалі по економічних питаннях теж хотіли сприяти становленню Радянської Росії на шляхах ринкової (хай і соціалістичної) економіки. Відома знаменита теорія економічних циклів Кондрат’єва, яку приймають до уваги сучасні західні економісти. Відомі праці Чаянова, який розробляв питання сільсьгоспкооперації товаровиробників-селян. 
ДЕ вони закінчили свій життєвий шлях?
У розстрільної стіни. 
Ось такі дискусії тільки і можуть вести кримінальні злочинці, які дорвалися до влади. 
Так що сучасним браткам в Україні передували радянські більшовики. Ті ще були набагато крутіші, ніж наші можновладці. 
Можна ще згадати «шахтинську справу» 1928 року, коли розстріляли надто розумних інженерів. 
Забули? 
Звісно, тоді була трагедія – зараз все схоже на фарс. Але, якщо придивитися – у нас не так фарс, як трагіфарс – бо і сучасні диктатори мають власне кладовище своїх ворогів. У путінській Росії - підірвані житлові будинки у містах, вбиті Політковска, Естемірова, Щекочихін, Асланян, Юшенков, Старовойтова. 
Це – нині ув’язнений Ходорковський. 
Лукашенко теж має власне кладовище своїх опонентів, які щезли «невідомо де». 
Нинішні керівники узурпованої української влади – переможці у смертельних розбірках у Донбасі. Тамтешні раби люблять своїх поневолювачів та залякувачів… 

6. Про що це я? 
Якось Олександр Пушкін написав:
«Всё куплю – сказало злато
Всё возьму – сказал булат»

Ось так: без силової, політичної складової ніякі економічні заходи – недієздатні, неефективні. 
Усі соціальні проекти без урахування силового захисту – нежиттєздатні. 
Але, по-перше – хотілося б, щоб кращі представники нашої інтелігенції (чи інтелектуалів – як вас подобається) не загинули від куль, отрути, бейсбольних біт, та інших принад бандитської сваволі. 
По друге - Голодомор теж трапився з тими, хто захопився виживанням, не потурбувавшись про можливі загрози від соціальних інфернальних сил. 
7. Майбутні парламентські вибори можливі лише після влади диктатури Януковича, а не до. Без перемоги на виборах економічні реформи теж виглядають утопічно. 
Недаремно ми називаємося «Світло та тіні». Хто забуває про тіні зла – тим світло обов’язково затьмарюється.
http://93.190.44.230/9337-nadyi-na-ekonomchn-reformi-ta-nfernalna-sila-diktaturi.html

Захисників Тимошенко розганятимуть водометами?

  • 09.10.11, 16:22

У центі Києва  6 жовтня були помічені дві броньованих вантажівки з водометами на кабінах і написом "Міліція" на дверях. Про це повідомив блогер Віталій Селик.

За його словами, автомобілі виїхали з проїзду між будинками 24 і 26 по бульварі Лесі Українки - з загальної території військових частин 3001 (Управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС) і 3066 (Внутрішні війська МВС, які забезпечують конвой, в тому числі охорону в судах).

На думку Селика, саме для судової охорони можуть бути використані машини з водометами у зв'язку вироком екс-прем'єру Юлії Тимошенко, який буде винесенийПечерським райсудом 11 жовтня.

Зазначимо, що раніше в Україні жодного разу не використовувалися водомети для розгону демонстрацій або акцій протесту.

Нагадаємо, суд постановив, що на винесенні вироку Тимошенко можуть бути присутніми лише журналісти. Всім іншим, у тому числі депутатам, вхід до сесійної зали буде заборонений. Однак сьогодні голова фракції БЮТ заявив, що депутати підуть на засідання Печерського суду 11 жовтня, на якому буде оголошено вирок Юлії Тимошенко.

http://gazeta.ua/articles/life/403665/1

Фільм про суд проти Тимошенко показали парламентаріям НАТО

  • 09.10.11, 16:13
Фільм про суд проти Тимошенко показали парламентаріям НАТО

У рамках сесії Парламентської асамблеї НАТО презентували документальний фільм про судовий процес проти Юлії Тимошенко.

Про це на брифінгу повідомив журналістам член Постійної делегації Верховної Ради в ПА НАТО, голова Виконкому партії "Реформи і Порядок"Остап Семерак, повідомляє прес-служба партії.

За словами Семерака, англомовна стрічка "The trial of Yulia Tymoshenko. The true story" ("Суд над Юлією Тимошенко. Правдива розповідь") не містить жодних політичних висновків.

"Ми спеціально робили політично нейтральний фільм – лише документальні кадри, текст, який пояснює, що відбувається на екрані, та коментарі основних учасників цього судового процесу", – зазначив політик.

"Ідея фільму виникла в ході спілкування з нашими партнерами з Європарламенту та з членами парламентів інших країн. Вони питали нас, що відбувається в суді проти Юлії Тимошенко, і коли ми розповідали про перебіг подій, вони нам не вірили. Не вірили, що в європейській країні, яка декларує демократичні принципи, може відбуватися щось подібне з лідером опозиції і колишнім прем'єр-міністром. Тому ми прийшли до думки, що, очевидно, потрібно зробити документальний фільм", – розповів народний депутат.

Він також повідомив, що незабаром планується презентація фільму для депутатів Європейського парламенту в Брюсселі. 

http://gazeta.ua/articles/politics/_film-pro-sud-proti-timoshenko-pokazali-parlamentariyam-nato/403749

Опозиція: об’єднатися або вмерти

  • 09.10.11, 13:26
Київ – Якщо хтось досі не зрозумів, чого владна команда рішуче націлилася на зміну виборчого законодавства з тим, щоби повернутися до перевірених схем часів Леоніда Кучми, тільки у ще менш демократичному форматі, то цей хтось має уважно вчитатися у результати всеукраїнського опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у другій половині вересня 2011 року.

Для цього нам доведеться звернутися до мови цифр, бо вони допомагають чіткіше побачити чинну суспільну реальність.

Влада приречена на поразку?

Отже, якби вибори глави української держави відбувалися наприкінці цього вересня, то 33% опитаних однозначно взяли б у них участь, ще 35% скоріше взяли б участь. Загалом 68% – потенційно достатньо висока явка, а, враховуючи традиційні передвиборні пристрасті, реально вона може стати ще більшою. А ті, хто прагне взяти участь у виборах, проголосували б таким чином (при цьому розкладі 68% від загального числа опитаних виступають як 100% учасників голосування): за Віктора Януковича – 21%, за Юлію Тимошенко – 18%, за Арсенія Яценюка – 11,7%, за Віталія Кличка – 6,6%, за Петра Симоненка – 5,5%, за Олега Тягнибока – 3,5%, за Сергія Тігіпка – 2,9%, за Анатолія Гриценка – 2,6%. Інші кандидати набрали б менше двох відсотків голосів учасників виборів, кандидат «проти всіх» отримав би 10,7%. Готові йти голосувати, але не визначилися з вибором 12,6% опитаних.

Схожий розклад електоральних настроїв спостерігаємо і у разі, якби вибори до Верховної Ради також відбулися наприкінці вересня. Воно й не дивно, адже українська політика надзвичайно персоніфікована, ідеології і програми тут грають другорядну роль. Отож: 32% опитаних однозначно взяли б у виборах участь, ще 34% скоріше взяли б участь. Якщо використати той самий підхід, що і перед цим, і 66% респондентів вважати за 100%, адже для подолання прохідного бар’єру беруться до уваги тільки голоси учасників виборів), то з них 21,9% проголосували б за Партію регіонів, 18,9% – за «Батьківщину», 11% – за «Фронт змін», 5,7% – за Комуністичну партію, 5,4% – за партію УДАР (хто не знає, її очолює Віталій Кличко), 4,2% – за «Свободу». Отже, ця група партій пройшла б до Верховної Ради, який би не виставили бар’єр – 3% чи 4%. Інші партії на глибокому дні або поряд із межею статистичної похибки. Неформальна партія «противсіхів» мала би 12,6% голосів, досі не визначились з вибором, хоча готові йти голосувати 11,3%.

Дуже легко порахувати, що нинішня більшість в обраній за чинним законом новій Верховній Раді зникла б, зібравши менше, ніж 28% голосів. А її опоненти, навпаки, стали б більшістю, одержавши майже 40%. Ситуацію не порятували б ті 11,3% потенційних учасників виборів, котрі заявили соціологам, що досі, мовляв, не визначилися зі своїми вподобаннями. Зазвичай за не надто демократичної влади такими висловами маскують свої справжні наміри (піди знай, хто їх прислав, цих соціологів...), отож за чесного підрахунку голосів розрив між Партією регіонів плюс КПУ та їхніми опонентами був би ще більшим.

Президентські вибори – річ складніша. Тут навіть у разі, якщо хтось із другорядних кандидатів виступить із закликом до своїх виборців віддати комусь у другому турі голоси, немає гарантії, що так і буде. Але, найшвидше, Віктор Янукович із невеликим розривом програв би у другому турі Юлії Тимошенко і з катастрофічним – Арсенію Яценюку (у разі, якби Тимошенко і Кличко закликали свій електорат віддати голоси лідерові «Фронту змін»). Можливо, і Кличкові Янукович би зараз програв у разі чесно проведених виборчої кампанії і підрахунку голосів.

«Правильний» виборчий закон і дії опозиції

Попереду ж, між іншим, далеко не найвигідніший у плані завоювання владою масових симпатій рік. Так, звичайно, буде Євро-2012, але ж не всі в країні настільки ловлять кайф від футболу, щоб за видовище пробачити неминуче й істотне подорожчання хліба насущного (у прямому й переносному сенсах – чого варте буде тільки підвищення цін на газ для домогосподарств удвічі). До цього додамо неминуче зростання рівнів хабарництва, протекціонізму, чиновного хамства, нахабства скоробагатьків та їхніх синків-«мажорів» тощо. Власне, тенденції вже всі вималювалися, а зламати їх влада не вміє і, більше того, не хоче – варто згадати хоча б тональність і зміст відповіді Януковича-старшого на запитання журналістки про ставлення гаранта Конституції до систематичного порушення Основного Закону Януковичем-молодшим. Отож не допоможуть ніякі гроші та адмінресурс – парламентські вибори за чинним законодавством будуть тотально програні владою – намалювати собі вдвічі більше голосів, ніж було реально, буде майже неможливо.

А от змішана система, отой сакраментальний президентсько-мін’юстівський законопроект, який ближчим часом буде ухвалений за традиційної вже напівпорожнечі залу сесійних засідань більшістю у 250 з гаком карток для голосування, – ця система надасть усі можливості для використання тих ресурсів, які чинна влада має. Адже, по-перше, у кожному мажоритарному окрузі екзит-пол, та ще і за допомогою солідної соціологічної фірми, не проведеш, по-друге, у таких округах приблизно третина виборців купується на «гречку» (у вигляді шпротів, нового автобусного маршруту чи нової церкви, не має значення). Та і депутатові-мажоритарнику позичати у Сірка очі легше: а що, я ж ішов як незалежний кандидат, от тепер незалежно і вступаю до фракції Партії регіонів. Ну, а далі – класичні «тушки» і «тушканчики». Маючи ж надійний тил у Верховній Раді, можна без жодних проблем іти у 2015 році на президентські вибори...

Утім, результати опитування засвідчують ще одну важливу річ, яка має стати сигналом для опонентів влади. А саме: якщо ці – такі різні ідеологічно і такі амбітні – опоненти прагнуть не гратися у квазіпарламентаризм та псевдодемократію, якщо вони відрізняються у кращий бік від вигаданої свого часу Ярославом Гашеком містифікаційно-пародійної «партії поміркованого прогресу у межах законності», то у них нема іншого виходу, ніж об’єднання. Тоді організувати вибори на користь влади стане незрівнянно важче, яка б електоральна система не діяла в Україні.

Так, це виглядає сьогодні утопією. Але за відсутності такого об’єднання участь опозиції у виборчих перегонах чи то наступного року, чи то ще будь-коли в осяжній перспективі виглядатиме чи дешевою політичною клоунадою (бо йтиметься про фактичну легалізацію чинного режиму – мовляв, дивіться, у нас є й опозиціонери, кілька десятків галасливих депутатів у Верховній Раді, тільки ж їх народ не підтримує), чи безнадійним дійством («правильно» рахувати голоси «підрахуї» всіх рівнів уміють дуже добре, тим більше, що перед очима «передовий» російський досвід).

Чи перетвориться утопія на реальність?

Не слід забувати, що такі об’єднання, якщо справді йдеться про принципові стратегічні цілі, вже існували – і в Україні, і в її сусідів. Згадаймо: польська «Солідарність» кінця 1980-х хіба не об’єднувала і лібералів, і консерваторів, і навіть поміркованих соціалістів (й у всіх були дуже амбітні лідери!) у спільних діях із демонтажу режиму? Хіба не був Народний рух зразка 1990 року (і керований ним виборчий Демблок) об’єднанням ще більш амбітних, ніж поляки, політиків й ідеологічно відчутно різних сил? Ба, а 2004 року хіба не вдалося погамувати на якийсь час претензії на власне лідерство цілого ряду персонажів – і це стало запорукою майже неможливої перемоги «помаранчевої команди» та громадянського суспільства над не надто демократичним, якщо не сказати більше, режимом? Усе це було. І зміна в Україні режиму, а не декорацій, можлива тільки на такому шляху. Які б хитрощі з виборчим законодавством не влаштовував цей режим.

Звісно, якщо вибори у більш-менш прийнятному форматі взагалі відбудуться, якщо законодавчі органи не призначатимуться на Банковій, а головна посада в державі не передаватиметься із рук «папи» до рук «спадкоємців». Утім, у разі відсутності перспектив інституційної зміни влади за допомогою електорального важеля потреба об’єднання стане ще більш нагальною.

Сергій Грабовський 
кандидат філософських наук,
член Асоціації українських письменників
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24353577.html