Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

«аристократ» Янукович - наследственный вор

  • 26.02.12, 22:14
Что крали Петрук и Якубец Януковичи    Если функции профессиональных историков берёт на себя проФФесура откуда-то из Союза архитекторов (Скорик тоже «профессор»), научные исследования автоматически подменяются фальшивками, и вместо доступных пониманию,а значит и восприятию избирателей, фактов наружу выставляются небылицы о «гербах» или «родовых имениях» в Беларуси. На таком пути невозможно произвести полную информационную зачистку, и в любой момент могут появиться сюрпризы, по сравнению с которыми любые «потоки чёрного пиара» покажутся детскими шалостями.   

Чего же ещё можно ожидать носителю одной из самых распостранённых в Республике Беларусь крестьянских фамилий?! Известные предки у занимающего должность президента Украины действительно были, их просто не могло не быть. Но известные на сегодня благодаря общедоступным историченским документам деяния этих лиц никак не делают ему чести.    Самым древним упоминанием белорусского рода Януковичей, которое удалось отыскать UAINFO, содержаться в актах Минского городского суда за 1582-1590 гг. Их сканированные версии содержатся в открытом доступе на сервере Российской Государственной Библиотеки (РГБ).   

 

 Славный род Януковичей, как позже и самый известный его отпрыск, начинал с... кражи одежды. Меховые воротники, сорочки, женское бельё и даже детские вещи.    Первое добровольное признание Минскому суду дал Петрук Янукович. Настоящий аристократ воровал из закромов пана Войтеха Стягловского.   

  А вот полный перечень украденного Петруком на пару со своим братом Якубцом.

 

 

 

 

  Наверное, тяга к пушнине у «аристократов» Януковичей наследственная.    От «зладзеяватых» пращуров к «цямлівым атожылкам» (бел. смышлёным потомкам).  UAINFO

Азово-Керченський кордон. Крапки над «ё»

  • 26.02.12, 22:01

Невже Київ і Москва справді близькі до того, щоб розв’язати давню суперечку й провести кордон у Керченській протоці? Принаймні емісари Кремля — глава МЗС Сергій Лавров і спікер Держдуми Сергій Наришкін — в унісон поспішають заявити, що Росія і Україна досягли порозуміння стосовно азовсько-керченського врегулювання і переговірний процес близький до завершення. «Це порозуміння має бути підтверджене в столицях, після чого будемо вже це класти на юридичний папір, у якому, сподіваюся, будуть розставлені крапки і над „i“, і над „ё“. Отже, запасіться терпінням. Думаю, що ми цю проблему невдовзі розв’яжемо», — сказав у Нижньому Новгороді Сергій Лавров після зустрічі зі своїм українським колегою Костянтином Грищенком.

Деталей, щоправда, російські дипломати не повідомляють. Особливо не були відверті й їхні українські колеги. Чи то на воду дують, чи то ще з якоїсь причини зберігають обітницю мовчання.

Проте відсутність коментарів лише підігріває цікавість. То що ж відбувається на переговорах про розмежування Азовського та Чорного морів і Керченської протоки?

За інформацією DT.UA, російські пропозиції з урегулювання проблеми було передано ще в грудні. Наші співрозмовники переконують, що українські переговірники навіть були заскочені зненацька. На жаль, деталі цих новацій поки що не відомі — переговори проходять в умовах підвищеної таємності. Але росіяни на останніх зустрічах заговорили не тільки про розмежування акваторії, а й дуже чітко про те, як має пройти кордон, про зони відповідальності. 

Дипломати, які курирують цей напрям в українському МЗС, оцінюють пропозиції росіян як «прийнятні». Мовляв, координати лінії кордону, запропоновані Москвою, лише трохи відрізняються від української версії. Понад те, в останні тижні українські дипломати вперше відчули тиск з боку росіян, які хочуть швидше вирішити питання про делімітацію морських просторів.А тим часом іще кілька місяців тому були всі підстави стверджувати: попри оптимістичні заяви українських і російських політиків, переговори з делімітації морських просторів України і Росії — забіг на довгу дистанцію. Вже надто відрізнялися позиції Києва і Москви з ключового питання — розмежування Керченської протоки.

Росія, по-перше, не визнавала, що за часів Радянського Союзу у протоці існував адміністративний кордон, а по-друге, претендувала на частину Керч-Єнікальського каналу, єдиного водного шляху з Чорного моря в порти Волго-Донського басейну та в Азовське і Каспійське моря. От і пропонували російські дипломати різноманітні варіанти, які дозволяють Кремлю отримати контроль над стратегічним шляхом, що перебуває в українській частині протоки. І відмовлятися від своєї позиції росіяни не збиралися, закликаючи українців то визнати Керченську протоку спільними водами із зонами відповідальності, то провести кордон по середині каналу.

Проте й Київ не збирався поступатися Москві правами на канал, що належав Україні. А щоб заспокоїти росіян, які боялися, що ми можемо в будь-який момент закрити Азовське море для Росії, українська дипломатія пропонувала не тільки зафіксувати в угоді про делімітацію гарантії свободи судноплавства російським кораблям, а й створити спільну корпорацію з експлуатації Керч-Єнікальського каналу. Нарешті, оскільки обидві країни ув’язують в один пакет делімітацію Чорного та Азовського морів і розмежування Керченської протоки, то в Києві навіть були готові трохи змістити кордон в азовській і чорноморській акваторіях у бік України. Але вимога до росіян підтвердити у протоці адмінкордон часів СРСР залишалася незмінною.

Словом, принциповість сторін в обстоюванні своїх позицій не давала підстав очікувати, що на переговорах невдовзі буде досягнуто компромісу. Тим паче що невизначеність у вирішенні питання розмежування Керченської протоки цілком улаштовувала росіян. (Україна відстоювала кордон по червоному пунктиру, а Кремль по синьому question )

Але ситуація раптово змінилася.

Що ж сталося, якщо російська дипломатія настільки нагально змінила свій підхід до розв’язання старої проблеми? Ситуація тим більше заінтриговує, що московські пропозиції пролунали в період виборчої кампанії в Росії, коли тема суверенітету РФ над спірними територіями стає особливо болючою. Адже росіянину психологічно складно змиритися з тим, що Москва може піти на поступки Україні і провести кордон, який «відріже Крим від РФ».

Ми далекі від думки, що за такої ситуації Сергій Лавров може діяти без схвалення Володимира Путіна: тамтешня система влади не допускає самовольства в питаннях зовнішньої політики. Тому й не слід шукати будь-яких таємних знаків у тому, що тиждень тому російський прем’єр звільнив Олександра Головіна від обов’язків керівника переговірної групи з питань правового статусу Азовського моря, Керченської протоки та розмежування морських просторів у Чорному морі. Це планова ротація: за інформацією DT.UA, російський дипломат вирушить послом у Швейцарію. А очолить російську делегацію Ігор Братчиков, нинішній посол Російської Федерації у Швейцарській Конфедерації.

Тому питання про причини поступливості росіян на переговорах стосовно Керченської протоки заганяє в глухий кут не тільки багатьох експертів, а й дипломатів, які займаються північно-східним вектором української зовнішньої політики.

Зрештою, річ не тільки в тому, що російська скарбниця втрачає кошти через наявність у керченській акваторії «сірої» зони, що сприяє контрабанді. Хоча, напевно, це міркування й відіграло певну роль у зміні російської позиції. Як не можна виключити й того, що на підходи росіян уплинула наявність перспективних нафтогазових родовищ в Азовському та Чорному морях, активне освоєння яких хотіли б розпочати російські компанії. Але це важко, оскільки значна частина покладів припадає на ділянки, на які претендують і Україна, і Росія. Наприклад, у районі лінії кордону в Чорному морі, запропонованого українською стороною, знаходиться перспективна газоносна площа Палласа.

Проте набагато більша ймовірність того, що проблема розмежування морських просторів стала частиною широкого пакета українсько-російських домовленостей. Принаймні за такий підхід вирішення проблем, що накопичилися, якраз і виступають в адміністрації президента України. Нагадаємо нашим читачам, що ще восени минулого року прем’єр-міністр Микола Азаров заявив в інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы», що компроміс стосовно газової угоди — це великий пакет, у якому відображено весь спектр відносин України з РФ. Отже, не виключено, що з цього питання справді вже є принципова домовленість на вищому рівні. Іншого логічного пояснення того, що відбувається навколо розмежування Керченської протоки, не бачить багато хто з наших співрозмовників. Що, втім, не означає, що немає ще й іншої причини.

І хоча деякі аналітики прогнозують, що через кілька місяців після президентських виборів у Росії буде новий етап загострення українсько-російських відносин, чимало наших співрозмовників усе-таки переконані: найближчим часом Київ і Москва усе-таки підпишуть угоду, яка розмежує акваторії Керченської протоки та Азовського і Чорного морів, попри навіть «сирну» війну та невирішеність питання з ціною на газ. Але якою буде плата Києва за делімітацію морських просторів? Що буде з Керч-Єнікальським каналом? І яка доля очікує острів Коса Тузла?

Українські дипломати кажуть, що вирішення питання розмежування морських просторів буде компромісом. І насамперед стосовно Керченської протоки. А от позиція стосовно острова Коса Тузла — «непохитна», оскільки це українська територія, і її ніхто не збирається віддавати. 

Висловимо припущення, що Київ і Москва, скоріш за все, підуть на спільне використання Керч-Єнікальського каналу і створять спільну корпорацію для його експлуатації. За нинішньої ситуації це менше зло. Головне, щоб при створенні корпорації українська дипломатія все-таки обстояла свою позицію стосовно проведення кордону в Керченській протоці й домоглася від російської сторони підтвердження адміністративної лінії, яка існувала у протоці за часів Радянського Союзу. 

Однак українські дипломати, відповідальні за переговори про делімітацію морських просторів, — Костянтин Грищенко, Руслан Демченко, Віктор Кирик — не повинні забувати, що не в правилах Кремля йти на компроміси з пострадянськими країнами в цілому й з Україною зокрема. Київ уже неодноразово підписував пакетні домовленості з Москвою. І кінцеві результати відомі: у Москві люблять жертвувати пішаком, але вигравати партію. І тоді крапка над «і» легко перетворюється на крапки над «ё». На початку надзвичайно поширеного емоційного фразеологічного звороту.

Володимир Кравченко 

Уже в марте ПАСЕ может применить к Украине санкции

  • 26.02.12, 16:45

 

Оппозиция вызывала президента на мужской разговор и требовала ответить, как он будет внедряться в жизнь рекомендации ПАСЕ. Но президент опять остался глух и нем.

 Вместе с тем, в своей резолюции от 26 января «Функционирование демократических институций в Украине» парламентская ассамблея выразила свое беспокойство уголовным преследованием  бывших членов правительства, включая ЛуценкаИващенкаКорнийчука и Тимошенко. Ассамблея считает, что выполнение ее рекомендаций, особенно того, что связано с уголовным преследованием бывших членов правительства станет сигналом  о преданности власти нормам ценности Совета  Европы.

 Народный депутат от «БЮТ-«Батькивщина» Владимир Яворивский, находясь на «5 канале», сказал, что ПАСЕ такую  жесткую резолюцию давала дважды – в отношении Армении и Азербайджана, когда отец президент передавал власть сыну, когда были отмечены преследования оппозиции.

 «Но они молниеносно, как одна, так и вторая страна, буквально в течение месяца выпустили всех политических заключенных. Сегодня к ним никто не имеет претензий, - отметил политик. - Почему мы решили обратиться к президенту и встретиться с ним,  и как мне кажется, он должен был воспользоваться такой возможностью и услышать нас».

 Ассамблея призывает Украину  безотлагательно внести изменения в  две статьи уголовного кодекса в соответствии со стандартами Совета Европы, и снять обвинения против бывшего премьер-министра Юлии Тимошенко и бывших членов правительства, выдвинутых по этим статьям.

 Конкретно ассамблея обращает внимание и призывает президента Украины, что бывает редко, они конкретно обращаются к нему, принять все правовые средства,чтобы освободить бывших членов правительства и разрешить брать им участие в  следующих парламентских выборах. 

 Прошел месяц, и ни одного шага не сделано.

 Оппозиция уже множество  раз вносила соответствующие законопроекты о декриминализации  необходимых статей, но Партия регионов не дает ни одного голоса. И понятно по чьей указке.

 «Сегодня уже четко можно сказать, что президент абсолютно не хочет идти на  встречу Совету Европы, европейским стандартам.  К марту месяцу он имеет определенный люфт. Если к марту месяцу не будут сделаны эти шаги  - не будут выпущены из тюрем Юлия ТимошенкоЮрий Луценко и другие политические деятели, которых буквально только  за их политические решения бросают за решетку, будут приняты жесткие санкции. Об этом говорится в самой резолюции», - сказал в заключении политик.

 UAINFO

Папе можем, папе можем все, что угодно…

  • 26.02.12, 15:53

Фото ICTV

Коалиционное большинство Верховной Рады попробует принять законопроект, позволяющий приватизировать газотранспортную систему Украины, вне очереди – до дня выборов Путина трижды президентом РФ.    Народный депутат Наталья Королевская вот уже полчаса кряду украшала собой трибуну сессионного зала Верховной Рады. Проходи в эти минуты пленарное заседание, Адам Мартынюк давно изгнал бы падкую до внимания СМИ дамочку восвояси – пускай, возможно, и не хватая ее за горло. Однако первого вице-спикера за спиной Королевской не было видно: напротив, президиум был запружен депутатами фракции БЮТ. Соратники Юлии Тимошенко, вывесив скромный плакат «Юлі – волю!», занимались чем попало: болтали, нагло «юзали» компьютеры руководства ВР, баловались мобильными телефонами. Герой недавней спецоперации БЮТ Роман Забзалюк бросал плотоядные взгляды на немногочисленных депутатов из коалиции, а народный депутат Виктор Терен безмятежно разгадывал кроссворд, время от времени проваливаясь в уютную дремоту.  Поводов для блокирования трибуны и президиума на этот раз было целых два: первый - демонстративный отказ большинства реагировать на требования ПАСЕ в отношении политзаключенных в Украине; второй – желание заблокировать любые проекты, разрешающие проведение реорганизации НАК «Нефтегаз Украины». В простецкой депутатской среде смысл этих самых проектов был сформулирован коротко и ясно: «позволить москалям приватизировать нашу «трубу».  Очередная спецоперация БЮТ была проведена как-то буднично. По идее, оппозиция могла бы прийти в парламент и пораньше, скажем в 5 часов утра: ведь не раз случалось так, что Партия регионов, прознав о планах БЮТ, проводила свою контрспецоперацию – и на пути обнаглевшего от вседозволенности меньшинства возникал живой заслон из «региональных» тел в расстегнутых до ворота рубахах и нательных крестах. Но сегодня удалось и выспаться, и командные высоты захватить. И нардепам-«регионалам» оставалось лишь изредка заглядывать в зал, чтобы убедиться, что враг настороже. Но и это их не особенно огорчало. 
- Дураки, вы же нам лучше делаете, - крикнул бютовцам один из «регионалов» - плотный бутуз в дорогом костюме и рубашке без галстука. – Мы сейчас сядем по машинам – и тю-тю! А вы тут торчите! 
Бютовцы лишь рассеянно улыбались в ответ. У них был приказ: держать вахту до часа дня, а там, пожалуй, можно и разойтись. Вроде никакого штурма случиться не могло: боевой группы ПР «Тедеев-Волков-Шенцев» было не видать, остальные «регионалы» также наотрез отказывались группироваться; к тому же заваривать бучу в пятницу, в канун политических ток-шоу, бело-синим было как-то не с руки. И все-таки…
- Вон когда Присяжнюк (министр аграрной политики, который этим утром должен был выступать в парламенте – «Обком») свалит, тогда я поверю, что сегодня мордобоя не будет, - сказал, сидя в курилке, бютовский нардеп Василий Кравчук. Год с лишним назад он был одним из пострадавших по итогам устроенного «регионалами» кровавого разблокирования парламента и сейчас, судя по всему, был не прочь взять реванш. 
- А с чего это «регионалам» лезть в драку по поводу ГТС? – поинтересовался корреспондент «Обкома». – Да, затем будут две недели в округах, но ведь не все же они решают, эти две недели?
Василий Кравчук пустил вверх струю дыма.
- А ты подумай, - задумчиво сказал он, - в эти две недели попадает какая дата? Правильно, 4 марта, выборы в России!
- Вы хотите сказать, что для Путина важно отрапортовать избирателю о победе на украинском газовом фронте? Да ну, как-то слишком конспирологично. Ведь этот закон – еще не сдача трубы, и попробуй объясни обратное путинскому электорату!
- Не знаю, не знаю,- задумчиво сказал г-н Кравчук.
Вернувшись в зал, мы обнаружили там Арсения Яценюка, окруженного свитой: мутно-импозантным, точно приклеившимся к Арсению «консильери» Николаем Мартыненко и вечно улыбчивым Русланом Князевичем. Тут же стояла Леся Оробец и неотрывно глядела на лидера «Фронта перемен» своими выразительными глазами. Правда, Яценюк этого не замечал и продолжал преувеличенно громко говорить, невольно создавая впечатление, что это он командует блокированием зала. Стоя рядом с входными дверями, Арсений был чудо как хорош: подтянутый, холеный, эффектно жестикулирующий – ни дать ни взять американский конгрессмен. Чернорабочие «депутаты», будто рикши, толпились в президиуме, но Арсению до них дела не было: он оживленно беседовал то с соратниками, то с главой фракции БЮТ Андреем Кожемякиным.
А Наталья Королевская упорно продолжала маячить на трибуне: с точки зрения телекамер это была самая выигрышная позиция, и Наталья Юрьевна об этом отлично знала. Дабы придать своей пиар-вахте естественности, Королевская притащила к трибуне верного ей (в политическом разрезе) нардепа Алексея Логвиненко. Мило беседуя со своим оруженосцами, лидер УСДП время от времени вызывала бурное стрекотание фотокамер, что, в свою очередь, порождало видимые приступы ревности у сидевшего неподалеку Олега Ляшко. Впрочем, ревновал Олег Валерьевич, понятное дело, не к самой Королевской…
Время шло, однако напряжение не спадало. Больших скоплений «регионалов» в кулуарах не наблюдалось, но в целом их все же было немало. Лица у коалициантов были невеселые.
- Я в это время должен был уже быть на полпути к Одессе, - мрачно сказал «Обкому» один из них. - Меня там ждут друзья, а в нашем кругу не принято опаздывать…
- А я дочери обещал пораньше приехать, - признался другой. – Дочь меня знаете как ждет? Слезы на глаза наворачиваются…
«Какие они все-таки милые люди», - невольно подумалось в тот момент…
В сессионном зале была все та же картина: напряженный Андрей Кожемякин, расслабленный Сергей Терехин, затаившийся Роман Забзалюк. И только в ложе Партии регионов беспрерывно раздавалось: «Папа может, папа может все, что угодно...». Видимо, «регионалам» понравился нашумевший сегодня российский предвыборный ролик, на котором их «папа», Виктор Федорович, выглядел милым идиотом.
Однако «папа» в этот день то ли ничего не мог, то ли, что более вероятно, не хотел. Блокирование Рады силами оппозиции на этот раз сошло ей с рук. И только когда депутаты стали расходиться, тайна такого миролюбия начала приоткрываться.
- Ты слышал, - догнал корреспондента «Обкома» уже на выходе нардеп от БЮТ, - «регионалы» собирают подписи за внеочередную сессию. То ли на первое марта, то ли на второе…
Позже мы получили подтверждение этой информации еще из одного источника. Действительно собирают подписи для внеочередной сессии. Детали пока неизвестны; ясно лишь, что если соберут, то ради пресловутого законопроекта о реорганизации «Нефтегаза Украины».
Неужели и впрямь готовят презент к российским выборам?
Семен ПОТЕМКИН

Два года Президента Януковича: достижения и неудачи

  • 26.02.12, 02:53
Наталья Кондратьева, «Главред», 25.02.12 // 09:40
Два года назад Виктор Янукович, получив победу на президентских выборах, поклялся на Пересопницком Евангелии, что будет верен украинскому народу и данным обещаниям. «Главред» вместе с экспертами подводит промежуточные итоги работы Гаранта.

Победа нынешнему Президенту далась нелегко, разрыв между ним и Юлией Тимошенко, его соперницей на высший государственный пост, был чуть более трех процентов. В том, что ему удалось победить, решающую роль сыграли не столько его лидерские и деловые качества, сколько разочарование народа в разбалансированных действиях «оранжевой» команды. 

Несмотря на посткризисную ситуацию в стране, в ходе избирательной кампании кандидат в президенты Виктор Янукович давал щедрые обещания украинскому народу. Приступив к исполнению своих должностных обязанностей на посту Президента и сформировав правительство, он стал действовать несколько иначе, чем обещал: «покращення вже сьогодні» в том виде, в каком его представляли себе избиратели, не наступило. Президент решил идти к улучшению жизни в стране интенсивным путем – не раздавая материальные блага, а преумножая, путем проведения социальных и экономических реформ. Как справедливо сказал политолог Андрей Ермолаев, это была «большая политическая смелость». Перечень реформируемых отраслей, оглашенный правительством, состоял из 21 пункта и предполагал изменить коренным образом всю жизнь, начиная от системы пенсионного обеспечения и заканчивая качеством питьевой воды. Но если воду украинцы пьют ту же, что и при предыдущих президентах, то Налоговый и Таможенный кодексы у нас уже новые, начата Пенсионная реформа, отменена конституционная реформа 2004 года, с помощью чего выстроена четкая вертикаль власти, и скоро, по всем приметам, будет принят новый Уголовно-процессуальный кодекс.

Правда, ассоциированным членом Евросоюза, как собирались, мы пока не стали. Там не очень одобрили наш Закон «О выборах народных депутатов» и не понимают, почему в Украине ведется уголовное преследование членов бывшего правительства, посему требуют привести наше законодательство в соответствие с европейским. Теперь юристы Администрации Президента и Верховная Рада усердно этим занимаются.

До номинального срока завершения президентских полномочий Виктора Януковича еще три года и подводить итоги вроде бы как еще рано. Но «Главред» с помощью экспертов и политологов решил  дать оценку тому, что уже удалось сделать, выявить слабые места проводимых реформ и озвучить ожидания от дальнейшего правления Гаранта. Павел Розенко, эксперт Центра им. А. Разумкова:

Нынешняя власть пришла в страну с откровенно популистскими и ярко социальными лозунгами. Можно вспомнить целый ряд обещаний Виктора Януковича, которые он давал как в своей программе, так и во время избирательной кампании. Самые яркие – это повышение минимальной пенсии в 2011 году до уровня 1200 грн., повышение размера минимальной заработной платы почти до 2000 грн., приведение минимального размера пенсии до уровня на 20% выше прожиточного минимума, выплата ежемесячной помощи на каждого ребенка в зависимости от возраста от 300 до 500 грн., недопущение повышения пенсионного возраста, защита прав чернобыльцев, афганцев и работающих пенсионеров.

Это была яркая картинка, с которой пришел нынешний Президент к власти. Но главным последствием этих двух лет стало то, что фактически ни одно из социальных обещаний, задекларированных Президентом Украины, до сих пор формально и фактически не выполнено, кроме одного пункта – была проиндексирована помощь при рождении ребенка. Хотя и это было сделано очень интересно: сумма была увеличена, но вдвое растянут срок ее выплаты – от трех до шести лет. Таким образом, ежемесячная выплата стала еще меньше, чем была до этого.

Вместо выполнения обещаний обществу была предложена совершенно иная идеология – идеология проведения социальных реформ. Власть сказала, что она отходит от идеологии социального популизма во имя проведения реформ.

В принципе, два года назад общество восприняло эту идеологию нормально, потому что, если брать социальную сферу, то все понимали, что пенсионная система в таком виде дальше существовать не может. Средняя пенсия, которая составляет 1200 грн., не обеспечивает нормального выживания пенсионеров. Система льгот тоже у нас разбалансирована. Согласно нынешнему законодательству, на льготы, выплаты, компенсации ежегодно надо тратить 180 млрд грн. для полного их обеспечения. На самом же деле в бюджете выделяется около 30-40 млрд грн., все остальные выплаты ограничиваются законами  и подзаконными актами, после чего обиженные льготники обращаются в суд. Проигрывают от этого как граждане, так и государство.

В социологических исследованиях того периода (См. таблицу «Поддерживаете ли…») идею реформирования страны поддерживала значительная часть нашего общества, по разным оценкам, 50-60% граждан нашей страны тем или иным образом поддерживала действия Президента.

Но за два года сложилась парадоксальная ситуация. С одной стороны, не были выполнены социальные обязательства, с другой, - реформы в социальной сфере тоже не были проведены. Нет ни одной реформы, о которой можно было бы сказать, что она проведена профессионально, эффективно и качественно. Та же Пенсионная реформа свелась фактически к повышению на 5 лет пенсионного возраста для женщин, увеличению страхового стажа для всех на 10 лет, ограничению прав льготных категорий населения, научных сотрудников и работающих пенсионеров. А в отношении простого гражданина для улучшения его пенсионного обеспечения ничего не произошло. Пенсионная система отнюдь не стала более справедливой, после реформирования у нас по-прежнему остаются две разные системы: одна - для обычных граждан, которая предусматривает выплату пенсий в размере 45% от заработной платы и вторая - для элитных чиновников, где пенсионные выплаты составляют около 80% заработка. То есть Пенсионная реформа фактически не реализована.

Нам обещали Президент и правительство, что следствием проведения Пенсионной реформы в 2012 году будет существенное снижение дефицита бюджета Пенсионного фонда Украины. Однако в Законе «О Госбюджете на 2012 год» дефицит ПФ составляет почти 58 млрд грн., то есть ровно столько же, сколько было в прошлом году. Таким образом, и в направлении сокращения дефицита Пенсионная реформа не оправдала никаких ожиданий. Она фактически дискредитирована, потому как не дала никакого эффекта ни для граждан, ни для Пенсионного фонда, и общество уже выступает против нее.

Реформируя систему льгот, правительство пошло тем же путем. Необходимость изменения этой системы никто не отрицает. Но правительство зарегистрировало два законопроекта (№№9127, 9516): первый ограничивает льготы афганцев, чернобыльцев, детей войны и инвалидов, второй предлагает урезать госпомощь одиноким матерям. В то же время никаких ограничений льгот членам правительства, народным депутатам и чиновникам разных уровней, которые получают неплохую заработную плату, правительство ввести не предлагает. Такой подход, безусловно, никогда не будет поддержан обществом, и потому реформа системы льгот остановилась, так и не начавшись. Хотя медлить с ее проведением нельзя, иначе этот узел судебных исков и неудовлетворенности граждан будет все больше и больше затягиваться. Мы видим, что в 2011 году начали протестовать чернобыльцы и афганцы, сейчас – шахтеры-инвалиды. Этот процесс грозит стать непрерывным.

Можно сделать вывод, что полностью разочарованной оказалась та часть общества, которая надеялась, что Виктор Янукович «покращить життя вже сьогодні». Но разочарованными также оказались и те, кто поддерживал эту власть и верил, что она все-таки начнет реформы. В течение двух лет идет лишь общая риторика о реформах, а на деле ничего подобного не происходит. Совершенно очевидно, что сегодня протестные настроения в обществе очень серьезно усилились. Уровень поддержки действий Президента за два года с 60% снизился до 7-8%, а доверие общества к правительству вообще не выше 4,5%.

Фактически такая ситуация вместе с избирательной кампанией ставит много вопросов о дальнейшем курсе проведения реформ в Украине, так как в настоящий момент они приостановлены, и продолжения их не предвидится. Началась практически эпоха застоя, и Украина остановилась в своем развитии. А в современном мире это очень опасно, потому что мы остановились, а Европа хоть с определенными сложностями, но движется вперед. Мы отстаем от цивилизованного мира, и у нас, кроме усиления протестных настроений, более никаких позитивных сигналов от общества власти не поступает.

Против лома взлом не катит

  • 26.02.12, 02:35

На этой неделе украинская власть делала все от нее зависящее, чтобы спасти людей от холода и голода, как-то подбодрить их, заставить вновь почувствовать вкус к жизни. Люди, в свою очередь, пытались нагадить власти всеми доступными способами. А байбак Тимка вообще пошел против всех.


Впрочем, Тимку понять можно. Когда какая-то гыгыкающая морда хватает тебя за загривок и вытаскивает из теплой конуры на лютый мороз, чтобы узнать, какая в этом году будет весна, поневоле и гадостей ей наговоришь, и тень свою увидишь, чтобы этой проклятой весны вообще никогда не было. Однако ушлый доцент нагло переврал результат Тимкиного волеизъявления, и проницательные люди сразу поняли: весна будет, когда будет, а вот парламентские выборы в этом году сфальсифицируют однозначно.

Без Тимки мы бы об этом никогда не догадались.

Конечно же, заниматься подтасовками будет исключительно оппозиция, потому что власти, с головой ушедшей в процесс непрерывного «покращення», думать о выборах объективно некогда. Да и смысла нет, потому что ныне даже самый тупой член Партии регионов прекрасно понимает, чем для нее эти самые выборы закончатся. Так что приоритет у власти на сегодняшний день только один – спасать людей, не считаясь с потерями. Беспредельные предвыборные морозы в Украине сегодня стали для правящей партии чем-то сродни маленькой победоносной инфекции, с помощью которой избирались в президенты Юлия Тимошенко и Виктор Янукович (как известно, в те благословенные времена, не знавшие еще благодарности жителям Донбасса, Юлия Владимировна развозила по больницам «Тамифлю», а Виктор Федорович варил под Полтавой оксолиновую мазь и искал марлю в самых неожиданных местах). Так что теперь, когда Тимошенко трусливо спряталась от ответственности в теплой комфортабельной тюрьме и лежит вразвалочку, принимая телесный массаж и перебирая содержимое сорока чемоданов с золотом и мехами, мужественный Янукович мобилизовал на борьбу со столь удачно подвернувшимся стихийным бедствием всех членов Партии регионов от мала до велика.

Возглавил штаб предвыборного обогрева сам председатель ПР Николай Янович Азаров – маркшейдер-иллюзионист, непревзойденный оратор, чьи доводы доходят даже до самых отсталых слоев населения Донецкой области (кто не помнит озвученную когда-то у Савика экономическую теорию Азарова: «Допустим, у вас дома прохудился бассейн», – и кто не отвечал ему мысленно: «Ну да, блять, допустим, что он у меня есть!») и просто феноменально удачливый премьер-министр. Другого бы на его месте выгнали еще по итогам первого квартала, а наш Яныч уже два года «покращивает», и как с гуся вода (Клюев уже и так и сяк, а оно вот ну никак). Откуда можем сделать вывод, что скамейка подсудимых у Виктора Федоровича, конечно, длинная, а вот скамейка запасных больше похожа на табуретку, на которой Николай Яныч и сидит, слегка, правда, поерзывая.

Трудно переоценить пользу, которую приносит людям в холода Николай Яныч. В народе говорят, что суровыми морозными вечерами, когда крепкий хозяйственник и земляного зайца на улицу не выгонит, Азаров лично ездит со своим кортежем по улицам микрорайона Теремки, собирает с тротуаров заледеневших бомжей и отвозит их в свою теплицу. Там они оттаивают и начинают выращивать выведенный Николаем Яновичем особый сорт зимней капусты, богатый фосфором, который не только дает возможность экономить на освещении и энергоносителях, но и, употребленный внутрь, повышает общий интеллектуальный уровень главы правительства. Поговаривают даже, что Николай Яныч от этого все чаще и чаще выходит в Фейсбук одной только силой мысли.

Что из этого правда, а что досужий вымысел, сказать сложно. Ясно только одно: вся вертикаль власти в Украине построена именно на премьерской страничке в социальной сети. Вот на этой неделе был случай: какие-то хулиганствующие киберасты то ли затроллили, то ли заспамили премьерский фейсбук, и в Балаклейском районе Харьковской области сразу отключился газ, а в Одессе на ул. Спиридоновской – электричество. В другой раз Николай Яныч сходил бы и всем всё повключал, кроме него ж некому, но он ведь не знал! В фейсбуке-то у него тролли паясничали. Можно было, конечно, через Твиттер попробовать к людям пробиться или этот, как его, Brazzers, но он же платный! Вот и имеем в итоге ситуацию: работает у Азарова фейсбук – в стране покращення, не работает – тоже ничего хорошего…

На днях в жизни Николая Яновича случилось еще одно знаменательное событие: он, видимо, где-то перемерз и внезапно ощутил себя украинцем. Так и сказал: «Граждан, предприятия, организации убедительно прошу не быть безразличными, поддержать и защитить людей, которые не могут сами себе помочь в такое сложное время. Мы один народ».

Прозвучало, конечно, зловеще, но если вдуматься, ничего плохого в том, что Николай Яныч решил вступить в украинский народ, нет: хуже уже не будет, зато есть небольшой шанс, что люди перестанут называть правительство Азарова «оккупационным». Тем более что есть, например, в правительстве еще один приезжий деятель – социальный министр Сергей Тигипко из села Драгонешты Молдавской ССР. Так вот он погряз в заботах об украинцах даже больше, чем сами украинцы. На этой неделе Сергей Леонидович дошел в своих добрых делах до самых что ни на есть неспособных себе помочь людей, хотя потом, как говорят злые языки, сжег одежду и надолго закрылся в ванной…

А дело было так. Проходил как-то Сергей Тигипко по Броварам, увидел палатку для отогревания бомжей и решил зайти посмотреть, не надо ли там кого дополнительно обогреть с политической точки зрения, тем более что как раз мимо случайно шли журналисты с фотоаппаратами и камерами, а Сергей Леонидович в этот день по странному стечению обстоятельств сам был одет как бомж:

Неудивительно, что вице-премьер был принят обитателями палатки как свой, кто-то даже, говорят, предложил заиндевевшему чиновнику собственную шапку, почти новую, но Сергей Леонидович вежливо отказался, потому что за углом его ждал теплый «Мерседес», о котором бомжи, конечно, знать не могли. Слово за слово, и разомлевший с мороза Тигипко неосмотрительно сказал: «Я вижу, что двухразовое питание есть… Сало на столе, каша, чай на столе – самое главное». Видимо, Сергей Леонидович хотел прихвастнуть своей наблюдательностью: мол, только увидел кашу на столе, сразу понял, что ее едят уже второй раз. Но в итоге вполне предсказуемо нарвался на предложение отобедать, от которого, будучи опытным политиком, отказаться уже не смог.

Известно, что Тигипко всегда любил поесть в неожиданных местах – куда ни приедет, так сразу давай в столовую кушать с простым забыченным народом и гламурно фотографироваться. На избирателей железный желудок Сергея Леонидовича вот уже который год действует безотказно. И все же обед в окружении бомжей заслуженно войдет в анналы как высший взлет политической карьеры всеядного министра.

Обратите внимание, как трудно дается Сергею Леонидовичу каждая ложка, как горестно кривятся его чувственные губы, пытаясь удержать двухразовую кашу внутри организма, а глаза кричат: «Мама, забери меня отсюда». А ему в это время уже, как видим, навалили еще одну тарелку, и он ее, конечно же, тоже съест, и вообще, если надо, съест все запасы, потому что аппетит у Сергея Леонидовича завидный, будто он не в Драгонештах родился, а в самом Енакиеве.

…И никто не рассмотрел на размещенном выше фото, как из обогревательной палатки, понуро опустив голову, выходит несчастный бомж, которому из-за прожорливого министра, видимо, не хватило еды.

Ну и пусть себе идет, чай, не маленький уже.

Вообще, всем этим несчастным нытикам, которым, видите ли, голодно и холодно, следует прислушаться к ценным советам министра чрезвычайных ситуаций Виктора Балоги – человека неунывающей харизмы и подлинной закарпатской хитромудрости. Простой, как реформа новой власти, Азаров на его бы месте сказал: «Замерз?.. Бери лопату – иди грейся!». Но Балога, как всегда, выразился более тонко: «Нужно утром вставать, ходить, активно заниматься физкультурой, работать. От этого никто не умрет, а человек станет только здоровее».

И ничего ему не возразишь, ибо у Виктора Ивановича «есть рецепт и всем желаю – каждое утро 8-10 километров бегаем и каждое утро купаемся в холодной воде. Круглый год». Вот и имеем ситуацию: на дворе минус 30, трубы полопались, электричество от перегрузки выбило, котельная сдохла, а эти нытики сидят, трясутся от холода и власть ругают. Нет чтобы выйти на улицу, вдохнуть свежий воздух, обтереться ледком, пробежать десять километров по гололеду и нырнуть в прорубь, да там и согреться навсегда…

Все же, что ни говори, хватает еще у нас, вопреки всем стараниям партии и правительства, людей, которые, как говорят, не дружат с головой. В этом дорогой Виктор Федорович Янукович совершенно прав. Более того, даже у самого Виктора Федоровича иногда возникают с ней сильные ссоры, хотя по его интеллигентному лицу этого вроде бы и не скажешь. Возможно, Президенту следует хотя бы иногда одевать на улице теплую шапку или хотя бы гопнический кепарик, как у Азарова, – сейчас на дворе такой холод, что с непокрытой головой очень легко разругаться навсегда.

Так или иначе, тревожные симптомы у главы государства уже проявились. Вот, к примеру, что за странность сказал он на днях в Кировограде: «Что касается Таможенного союза, я также отвечал на этот вопрос неоднократно. Меня заставляют об этом говорить каждый день, круглосуточно, не меньше, чем один раз в неделю…».

Хотелось бы уточнить: круглосуточно или все же не меньше чем один раз в неделю? Ну, понятно, что меньше одного раза вообще ничего сказать нельзя, это просто невозможно физически. Один раз в неделю сказать: «Таможенный союз!» можно. Но сделать это раз в неделю и в то же время круглосуточно – задача, неподвластная даже такому интеллекту, какой отрастил себе Виктор Федорович. Тем более, что в неделе этих самых суток целых семь, даже если глава государства об этом и не знает…

Что же за «внутренний голос» случился с президентом? Неужели он так расстроился из-за хакерских атак на государственные сайты?.. Да никоим образом. Он по ним и не ходит никогда. Да и вообще, чем меньше людей смогут рассматривать смешные фотографии Януковича в рубрике «Фотогалерея», тем ему же лучше. Народ уже даже мимо бигбордов с изображением главы государства давно, как в частушке поется, без шуток не ходит. Да и вообще, кто еще не насмотрелся на Виктора Федоровича, поднимите руку. Только два пальца в рот не суйте.

Безоблачно мыслящие люди уже успели окрестить два дня, которые потрясли сайт Януковича, если не виртуальной гражданской войной, то хотя бы новым сетевым Майданом. Забывая при этом, что залогом успеха настоящего Майдана было то, что тогдашний президент Леонид Кучма с головой ссорился редко, да и то исключительно по пьяному делу. А вот у Виктора Федоровича, похоже, эта коротко стриженая штука подключена к телу с помощью одной-единственной извилины, да и та пряма, как лом. А против лома, как известно, взлом не катит. Там, очевидно, другой лом нужен, и желательно потяжелее.

Только где ж его взять-то?


Василий РЫБНИКОВ

http://obkom.net.ua/articles/2012-02/03.1625.shtml

Львівскі медіа – заповідник неадекватності та рекету

  • 25.02.12, 22:53

На Львівщині передвиборчі медіа-маневри мають особливу гостроту. Грошовитого «мажоритарника» грамотно тиснуть зібраним компроматом так, що йому дешевше відкупитися, ніж доводити в суді, що він не верблюд. Кілька видань виробили свою формулу щастя, котра у західному суспільстві отримала б назву «медіа-рекет».

Для початку обирається місцевий „грошовий мішечок” – це зазвичай людина, яка має безпосередню причетність або до державної служби, або грошових потоків, бюджетних чи пов’язаних з державними контрактами. Паралельно починає формуватися база даних – на нерухомість, котрою володіє „піддослідний”, рухоме майно, на бізнес дітей, нерухомість із рухомістю тестя, тещі, свекрухи, свекра. Потім підготовлений матеріал пропонують зупинити за непогану суму. І що найсмішніше – жертви піддаються.

На підтвердження цієї схеми пропонується деяка інформація із інтернету: «З оперативних джерел з’явилася інформація про справу, що перевіряється в одному з райвідділів УМВС у Львівській області на предмет пограбування помешкань заможних громадян, котрі свого часу потрапляли під мікроскоп однієї зі скандальних програм львівського телеканалу „ЗІК”, котрий поширював в ефірі власну оперативну інформацію про статки небезбідних львівян. В інформації фігурують грузинські квартирні злодії, котрі внаслідок реформ президента Саакашвілі успішно адаптувалися в Україні. Паралельно зявились свідчення про суми, котрі також вимагалися нібито представниками цього телеканалу від потенційних героїв програми в обмін на нерозголошення оперативної інформації. Мова йде про сотні тисяч доларів, так представникові ректора одного з львівських вузів була запропонована до сплати сума в 250 тисяч доларів в обмін на уникнення можливості стати героєм нібито журналістського розслідування».

З наближенням виборчої кампанії медіа-рекет на Львівщині набирає неабияких обертів. Навіть проглядається корпоративна синхронність тих чи інших видань – медіа-група „ЗІК” за котрою проглядається тінь місцевого олігарха Петра Димінського діє майже в унісон з медіа-групою „Експрес”.

Хитросплетена схема із кола фізичних та юридичних осіб виводить на висновок, що «Експрес» є лише афільованою структурою від поліграфкомбінату, власником якого є той самий Ігор Починок, що і редагує «Експрес». Всі свої війни з як держорганами, так і з партнерами по бізнесу він звик подавати не інакше як боротьбу за свободу слова. Львівські суди прекрасно знають, що таке судитися з Починком. Але хто такий Ігор Починок ще не надто поінформовані деякі шановані люди на Львівщині, підписами котрих під відозвою про черговий захист присвоєного майна вкотре він підкріпився.

Ось як описує ситуацію журналіст Остап Семків: „Нагадаємо, нещодавно громадськість дізналася, що «ображають» львівську газету «Експрес», мовляв влада не неї тисне, тягає по судах, погрожує ітд, заради того, аби вона перестала критикувати ту саму владу. Експресівський редактор Ігор Починок написав обуреного відкритого листа, навіть свою першу шпальту «Експрес» видав порожньою. Громада не здивувалась, зрештою, будь-яку владу, тим більше «нову» на Львівщині не люблять. І все б може зійшло з рук, якби паралельно не з’ясувалось, що утиски насправді пов’язані не з «донецькою владою», а з фінансовими розборками навколо грошей найбагатшої газети Львова – «Експресу». Зрештою, піар-хід блискучий, адже людям значно простіше вловити, що газетярів ображають, ніж вникати у тонкощі фінансових розкладів, через які колишній співвласник компанії, що видавала «Експрес» Микола Зинич і подався до суду. Як він твердить, судиться з «Експресом» через те, що він «випав» зі складу власників, по реорганізації товариства, що зараз є видавцем газети. У справі фігурують: ТОВ «Видавнича група «Супердрук», правонаступник екс-видавця газети «Експрес» ТОВ «Видавнича група «Експрес», нинішній видавець газети «Експрес» – ТОВ «Експрес медіа груп», засновники ТОВ «Видавнича група «Супердрук» та ТОВ «Правобережна інформаційна компанія». Чи не так, непросто розібратися, повторимося, значно простіше зрозуміти – «пресу мочать».

Працювати на посаді заступника директора з виробництва у ТОВ «Видавнича група «Експрес» Зинич прийшов аж… 13 років тому. Як зазначає він сам «учасники товариства прийняли рішення про продаж мені частки. Я придбав частку розміром 22,85% у 2001 році за ту ціну, яка була визначена в статуті. На той час частка статутного фонду складала 10 тис. грн., наскільки я пам’ятаю». Підприємство розвивалося, статутний фонд зростав, і десяток тисяч гривень перетворився на грубі гроші. «За період восьми років я отримав більше 1,5 млн грн доходу, з них сплачені податки», – сказав Зинич, уточнивши, що розмір його частки становить 2 млн 376 тис. 400 грн.

На початку 2009 року Зинич вирішив продати свою «долю», й отримавши негативну відповідь пішов по судах. У будь-якому разі справа каламутна і розібратися у ній можуть хіба зацікавлені сторони. Встановити, чи правда по стороні Ігоря Починка чи Миколи Зинича може тільки суд. Судді лізти у скандальну справу також не рвуться, подаючи на самовідвід, бо ж побоюються за репутацію, котру можуть «зажовтити».

Можна запитати, а до чого ж тут нинішній губернатор Львівщини Михайло Костюк, котрий лише три місяці як урядує в області, до того утиски свободи слова!? А ні до чого. Можливо й міг би Костюк лізти у судову тяганину, але певно не схотів.

Як би там не було, скандал розігрався не на жарт. І все б нічого, якби не чергові «підписні листи», цього разу втемну використали немолодих героїв України – Возницького, Хмару та Шухевича. Вони вступилися за справді шляхетну справу – стали на захист свободи слова. І підписуючи листа, без сумніву були переконані, влада намагається «позбавити голосу правди не лише журналістів, але і весь народ України! Всіма засобами зупинити розгул антиукраїнських сил і наших доморощених запроданців і лихварів!». Зрештою, не наша справа коментувати ці слова, якби не закрався сумнів у тому, що Герої України справді поінформовані у тонкощах бухгалтерії та стосунків між міноритарними акціонерами. Адже ставши на захист святої справи захисту України, котрій віддали чимало років життя, вони опинилися в полоні досі не з’ясованої ситуації.”

Якщо ж дійсно перейматися станом свободи слова, то кому-кому, а не „Експресу” з „ЗІК”ом перейматися цією проблемою, адже обирають вони свої мішені далеко не завжди з прозорих міркувань.

Що ж до реального стану речей зі свободою львівського слова, то ні сам губернатор, ні його зами у особистому пресингу на ЗМІ досі помічені не були. Єдина варта уваги історія, що пролунала на всю Україну була пов’язана з віршем Юрія Винничука „Убий п….аса!”. Але відмова національної київської комісії щодо відсутності предмету для розгляду швидко розслабила ситуацію.

Тому крик про утиски свободи слова збоку виглядають скоріше як крик самого злодія: – „ Лови злодія!”

На нещодавно проведеному у „Львівському медіа-клубі” круглому столі з приводу стану свободи слова навіть представники силовиків чітко наголосили на відсутності будь-яких відкритих справ проти місцевих ЗМІ.

Постійними атаками на голову обласної адміністрації Михайла Костюка неформальний медіа-консорціум пробує досягти кількох цілей. Так, наприклад, відомо, що Михайло Костюк – людина з характером, роки співпраці з Георгієм Кирпою були для нього школою системного менеджменту, тому він не дозволить поводитися з собою наприклад, тому ж Петрові Димінському, як з підлеглим. Подейкують, що досі на Львівщині без Димінського не приймали будь-якого серйозного рішення. Тепер ситуація випадає з рук, тим більше що в рік виборів починається нова боротьба за впливи на потенційних депутатів, і медіа тут далеко не останній ресурс. Якщо для „Експресу” показна війна з головою ОДА це лише шанс відхопити левову частку медіа-бюджетів опозиціонерів усіх мастей, то для „ЗІК”у – ставки більші ніж життя. „ЗІК” правдами і неправдами проник у прайм-тайм обласної телекомпанії і фактично розуміє, що його безхмарне життя може скоро скінчитись, тому й тисне на голову ОДА, дивакуватими ультимативними призначеннями побачень в певний час на ефірі однієї з програм.

По суті, „Експрес” та „ЗІК” у Львові розіграли сценарій – „ми та інші”, і на тлі виважених видань, згадати хоча б „тимошенківський» «Високий замок», «Львівську пошту» та «Львівську газету», своїм доволі істеричним стилем формують окремий виборчий продукт – війну всіх проти всіх. В результаті такої кампанії виявиться, що львів’яни оберуть партійних егоїстів, а не лобістів місцевої громади. Для певних політичних сил в Україні дуже вигідно, щоб Львівщина виглядала таким собі заповідником неадекватності, і на цьому шляху стримуючі фактори видаються недоречними. Комусь дуже потрібен образ Львівщини доведений до ідіотизму, як свого часу образ Донеччини. Але тоді Львів може забути про почесне звання західних воріт України, отримавши гучну назву – щурячий лаз.

Джерело: http://g.i.ua/?_url=http%3A%2F%2Fhvylya.org%2F

Новітні технології забезпечать Україні майбутнє - Янукович

  • 25.02.12, 20:05
 Президент України Віктор Янукович переконаний, що без
впровадження новітніх технологій та залучення інвестицій держава позбавить себе впевненості у завтрашньому дні.

Про це він сказав у інтерв'ю для програми "Вечори з Віталієм Коротичем" на Першому національному каналі.

"Ми добре розуміємо, що без новітніх технологій та залучення інвестицій Україна також не має майбутнього. Тільки новітні технології дадуть можливість займатися енергозбереженням, новітні технології дають можливість випускати якісну продукцію з конкурентною ціною", - наголосив Глава держави.

При цьому він звернув увагу на те, що Україна має достатній сировинний потенціал, який треба краще використовувати. "Якщо подивитися на структуру експорту, ми експортуємо чи сировину, чи напівфабрикати, і дуже мало продукції з високою доданою вартістю. Наше завдання - займатися поглибленням переробки нашої сировини, і таким чином змінити структуру експорту", - зазначив В. Янукович.

За його словами, це сприятиме зростанню економіки та створенню нових робочих місць.

"Інвестиції та новітні технології - це наша ідеологія, яка покладена в основу розвитку країни", - резюмував Президент.

Наталія Андрусенко

P.S. lollollol

Янукович каже.....ВВС слухає.

  • 25.02.12, 17:33
Віктор Янукович

Президент Віктор Янукович в інтерв’ю трьом телеканалам розповів про можливість помилування Юлії Тимошенко, свої плани на другий термін, неготовність Києва йти на поступки Росії в питанні газу й про те, чому прем'єр Микола Азаров не втратив посаду.

Справа Тимошенко

Віктор Янукович каже, що процедура помилування екс-прем'єра Юлії Тимошенко може розпочатися після завершення судового процесу над нею і в разі, якщо вона напише про це заяву на його ім'я.

"А що далі може бути (після судового процесу)? А далі може бути помилування. І процедура про помилування також передбачена в законодавстві", - сказав Віктор Янукович в інтерв’ю, що вийшло в ефір у п'ятницю ввечері.

Якщо пані Тимошенко напише відповідну заяву, яку потім розгляне президентська комісія, "тоді це питання буде до мене", сказав президент.

Раніше захисник екс-прем'єра Сергій Власенко сказав, що Юлія Тимошенко не лише не проситиме помилування у Віктора Януковича, але й навряд чи прийме його, якщо той помилує її без звернення.

В інтерв’ю президент також визнав, що закони, за якими в Україні розглядають справи щодо колишніх чиновників, не відповідають європейським стандартам, однак наполіг, що їх потрібно дотримуватися.

Він сказав, що після прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу справу Тимошенко, як і багато інших кримінальних справ, можуть переглянути.

"Я прихильник того, щоб ми всі ці справи розглянули, переглянули під кутом зору нового Кримінально-процесуального кодексу, який буде мати всі стандарти європейські", - сказав він.

За його словами, після того, як кодекс набуде чинності, більше третини судових вироків будуть виправдальними. Нині таких вироків усього 2%, і "такого не повинно бути", каже пан Янукович.

Президентський проект Кримінально-процесуального кодексу вже подано до Верховної Ради. Депутати більшості заявляють, що його приймуть у березні.

Політичні вимоги

Говорячи про вплив справи Тимошенко на міжнародний статус України, Віктор Янукович сказав, що "дуже зацікавлений у тому, щоб ми знайшли правильне рішення".

"Хто більше всього в Україні від цього питання постраждав і постраждає? Я вам скажу, найбільше дістається мені", - сказав він, коментуючи слова про те, що справа екс-прем'єра гальмує євроінтеграцію України.

Водночас він твердить, що вимоги Європейського Союзу допустити до участі в парламентських виборах Юлію Тимошенко і екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка є політичними, а не правовими.

Він також твердить, що "помилка Тимошенко була в тому, що вона не захищалася в законодавчому плані, юридичному, а вона вибрала політичний спосіб захисту".

11 жовтня 2011 року Печерський суд Києва засудив Юлію Тимошенко до семи років ув'язнення за перевищення повноважень під час підписання газових угод з Росією в 2009 році. Вона відбуває термін у Качанівській колонії в Харкові.

Щодо неї також порушено кримінальну справу за діяльність корпорації ЄЕСУ, якою пані Тимошенко керувала в 1990-і роки.

Другий термін

Віктор Янукович каже, що думає про те, аби в 2015-му році піти на другий термін президентства. "Я маю право думати про другий термін, і це реально", - сказав він, додавши, що для цього "потрібно добре попрацювати". За його словами, в нього і в його команди є для цього "хороша мотивація".

Президент каже, що вибори залежатимуть від того, чи будуть зміни до Конституції. Однак він вважає, що "радикальних" змін усе ж не буде.

"Швидше за все нам доведеться впорядкувати деякі функції, модернізувати дещо Конституцію... Усе, що стосується виборів президента, у мене сумнівів немає, що у нас буде все, як в будь-якій цивілізованій європейській країні", - сказав він.

Пан Янукович також додав, що українська Конституція ніколи не буде змінена в плані продовження термінів повноваження президента і що главу держави обиратиме народ.

Так він відповів на запитання про те, чи не завидно йому, що його колеги - президенти Казахстану, Білорусі та, ймовірно, Росії - перебувають на своїх посадах багато років.

Говорячи про парламентські вибори, які мають відбутися восени, Віктор Янукович сказав: "Це перші великі вибори, які проводить нинішня влада, і ми зобов'язані показати, що ми країна цивілізована, європейська ... Зараз дуже важливо, щоб ми ці вибори пройшли чесно і прозоро".

Він пообіцяв, що ставитиме перед правоохоронцями завдання керуватися не "політичними кольорами", а законом.

Пан Янукович також заявив, що його однопартієць, секретар Ради нацбезпеки Андрій Клюєв, не очолюватиме передвиборчий штаб Партії регіонів.

Газова дискримінація

Висловлюючись про українсько-російські газові переговори, президент сказав, що Київ не може погодитися з нинішньою високою ціною на російський газ і не готовий до компромісів у цьому питанні.

"Ми ніколи не погодимося з цим", - сказав він, додавши, що Україна готова домовлятися і шукати варіанти виходу з ситуації.

"Коли займаєш позицію і її відстоюєш, це нікому не подобається. Всі хочуть тебе якось посунути і досягти своєї мети. Росія - не виняток. Дуже важко завжди вести ці переговори, якщо немає альтернативи... Але ми не змогли погодитися з такою дискримінацією України в газових відносинах з Росією", - сказав Віктор Янукович.

Він також каже, що Москва приховує від Києва європейські ціни на газ, тому українській стороні доводиться іншими шляхами дізнаватися ці цифри.

"Ми вважаємо, що справедлива для нас ціна - це європейська ціна мінус транзит на кордоні Росії з Україною", - сказав він.

На думку президента, справедливою ціною є близько 240-250 доларів за тисячу кубометрів газу. Нині Україна, з урахуванням знижки, платить Росії по 415 доларів за кубометр.

Він також сказав, що зустрінеться з керівництвом Росії з "газового питання" у березні, після того, як в РФ відбудуться, як він каже, "не прості" парламентські вибори.

"Закінчаться вибори в Росії, і ми будемо зустрічатися, тому що ми далі не можемо тягнути", - сказав президент.

Азаров має "пахати"

Говорячи про кадрові зміни в уряді, президент сказав, що наразі питання про відставку прем’єра Миколи Азарова не стоїть, однак визнав, що воно обговорювалося.

Відповідаючи на запитання, чи не вичерпав пан Азаров свій потенціал і чи не варто його змінити, Віктор Янукович сказав: "Ми прийшли до такого рішення , що Азаров повинен працювати".

За його словами, питання про Миколу Азарова обговорювалося "дуже відкрито" у "вузькому колі", в тому числі за участю самого прем’єра.

На думку президента, Микола Азаров з його достоїнствами і недоліками на даному етапі виконав свою місію, оскільки "є плюси в економіці".

"Ми прийшли до рішення, що це рішення (про звільнення пана Азарова) послабить уряд, а значить і послабить країну", - сказав президент.

"І ми прийшли до рішення, що Азаров повинен "пахати"... Азаров буде працювати", - сказав Президент.

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/mobile/politics/2012/02/120225_yanukovych_interview_ko.shtml