Державні закупівлі та бюджетні субсидії збитковим державним корпораціям і банкам є особливо бажаними чиновництву: вони дозволяють йому мати свій нелегальний бізнес з державними грошима.
Викладене нижче макроекономічне есе присвячене українській внутрішній політиці. Модель, що використовується владою, має на меті прискорене збагачення купки наближених бізнесменів і політиків, а також прокураторів Партії регіонів на місцях.
Гроші примітивно запозичаються, вилучаються з банківського обігу, централізуються і розподіляються між своїми.
Політичних і економічних суперників нейтралізують відомими способами. Власних інвесторів грабують і виштовхують за кордон. Кваліфіковані молоді спеціалісти – баласт для здійснення оборудок розкрадання і корупційного збагачення. Вільне підприємництво винищується як клас. Критично настроєну масу людей перекуповують за копійки.
Проте, закони економіки не піддаються ні обману, ні підкупу. За діючої моделі ми приречені на гальмування, відсталість, злиденність і депопуляцію, і залишаємось у лещатах державно-управлінської безпорадності. Нижче я пробую препарувати цю модель вичавлювання соків з нашої економіки.
Перерозподіл фінансів – грабіж серед біла дня
Ми знову на порозі втрат через убогість і безсоромність нашого державного керівництва. Загальна ситуація – ніби в очікуванні стихійного лиха, яке позбавить нас частини національного надбання й добробуту власної сім’ї. Джерело небезпеки – банкрутство української держави на міжнародній арені.
Провальна зовнішньоекономічна політика, яка знову демонструється урядом України, приведе нашу економіку до фінансового фіаско, як вже тричі було у новітній історії країни – 1993-1996, 1998-1999, 2008-2009 рр. (про них читайте у статтях ”Макроекономіка чи макродефектономіка” та інших, надрукованих 23 вересня – 6 жовтня 2011 р).
Це спричинить втрати й у внутрішній економіці, які торкнуться усіх сторін життя. Не постраждають тільки найбільш спритні ділки та міліцейсько-чиновницька зграя, яка кожного року здирає шкіру з власного народу за допомогою фіскально-бюджетного батога та незаконних поборів, для яких криз не існує.
Недолуга внутрішня економічна політика підривала у попередні роки і підриває сьогодні основу життя – реальну господарську діяльність. Інновацією теперішнього моменту є те, що, бажаючи вдовольнити апетити своїх політичних і фінансових магнатів, чинний уряд усі можливі і неможливі фінансові потоки висмоктує з національного господарства і направляє у корупційні бізнес-проекти.
На голодній пайці не тільки ті, хто страйкує. Усі – від селян і шахтарів – до медиків і комерсантів не можуть дочекатися виплат, соціальних допомог, кредитів, на які сподівалися.
[ Читати далі ] Для тих, хто зневірився у можливості щось змінити, скажу: нічого конструктивного не робиться лише тому, що особам у високих урядових кріслах це не потрібно! Їх ”реформи” полягають в отриманні ними прав на розподіл фінансових потоків, а це вони роблять ”професіонально”, цинічно і далеко не на користь мільйонам громадян.
Дійсне ж макроекономічне регулювання полягає не у покращенні ручного розподілу і примусі працювати на магнатів та їх обслугу, а у стимулюванні державою позитивних структурних зрушень і процесів росту та досягненні збалансованості економіки.
Стимулювати зростання і розвиток, завдяки яким – піднімати добробут людей, а не придушувати активність, якими б соціальними демагогіями це не обґрунтовувалось.
(далі буде. У наступному матеріалі ми розглянемо протиріччя системи фінансового перерозподілу за основними його напрямками).
http://www.epravda.com.ua/columns/2012/03/15/318645/
Приближаются выборы 2012, и чем ближе, тем больше желающих вступить в ряды партийных и гуще краски реалий.
Во вторник, 13 марта, Высший специализированный суд Украины отменил приговор Максиму Дмитренко, осужденному в 2005 году за преступление «пологовского маньяка». 
