Днями в Запоріжжі сталася трагедія, яка здивувала навіть бувалих городян. Прямо на вулиці в Шевченківському районі чоловік розстріляв двох хлопців, які, нібито, не давали йому проїхати. Ця новина одразу ж стала найбільш обговорюваною, адже загиблий хлопець виявився чемпіоном Запоріжжя з армреслінгу. Разом з ним в цей вечір був ще один молодий чоловік, співробітник міліції, але в офіційному зведенні МВС ніяких даних про нього не було. Сьогодні ми отримали лист, в якому УВСники розповідають про те, що ж насправді сталося в той день.

- Коли група виїхала на затримання, вони не знали, що постраждалі – працівники міліції. Затриманого просто доставили в райвідділ. Коли вранці 10 березня ми дізналися, що постраждалі працівники міліції, ми захотіли особисто “поговорити” із затриманим. Але в райвідділі його вже не було, – розповідає один з працівників Запорізького УВС.

- Ми почали розпитувати куди він подівся, і тут же нам подзвонили з міськУВС і сказали не втручатися. Потім, переглядаючи зведення, я взагалі нічого не знайшов про подію 9 березня. Коли я задав питання мені сказав, що нічого не було. УВС не давало ніякої інформації про подію аж до 14 березня. І то завдяки тому, що ввечері 13 березня співробітники одного з райвідділів звернулися до місцевих журналістів, повідомивши про подію.

[ Читати далі ]
 

Народний депутат Партії Регіонів Юрій Іванющенко - напевне, найбільш міфологізований персонаж української політики.
У медіа його часто називають за прізвиськом Юра Єнакієвський, вказуючи і на спільне із президентом Януковичем місце народження -- місто Єнакієве на Донбасі, і на можливе кримінальне минуле. Вплив Юрія Іванющенка на політичні та економічні процеси в країні справді вагомий, але часто дуже перебільшений. Зламавши традицію утаємниченості і непублічності, партнер Юрія Іванющенка Іван Аврамов вирішив відкрити їхні спільні бізнес-активи для авторитетного ділового журналу «Форбс-Україна». Ці зізнання співпали у часі із публікаціями у пресі, зокрема у впливовому тижневику «Дзеркало Тижня», про кримінальні справи та перевірки податковими органами різних комерційних структур, які пов'язують із бізнесом Юрія Іванющенка. Що це: масштабна атака конкурентів-олігархів з оточення Президента Януковича чи просто спроби податкової обмежити бізнес-апетити земляка глави держави?

Девушку избили, раздели, а потом ее загрызли собаки. Люди несколько часов слышали крики, но никто не пришел на помощь. Никто не позвонил в милицию.

 

«А что бы я сделал, если бы услышал крик о помощи?». Я бы вышел и помог. Я бы позвал милицию. Я бы позвонил соседу и сказал: «Ваня, пошли с монтировками посмотрим, что там творится». И тут же обязательно кто-то из компании скажет абсолютно справедливую фразу, какую написал наш читатель: «Я очень сомневаюсь, что милиция бы приехала по такой причине, как крик о помощи! Т.к. явно поживиться нечем. Да еще в какую-то каменку». И точно, скажет вся компания, – и проблема сброшена с плеч. А тут еще кто-то добавит, что, наверное, весеннее обострение у психов началось, – и всем станет легче.

Мы слишком много лет выдавливали из себя по крупицам человека. Вначале мы решили, что украсть миллион – это не страшно. Потом нам показали разных лазаренко, которые украли миллиард, – и мы сказали: а нас этим не удивишь. Потом нам показали, как продается все - суды, должности, выборы… Мы сказали: ну и отлично – мы ведь как-то крутимся, живем, детей рожаем… В общем, чтобы не перечислять все, что раньше было неморальным, а сегодня является обыденным, скажу, что неожиданно в 2012 г. мы оказались в более чем странной ситуации – отступать нам больше некуда. Зло неожиданно остановилось у нашего порога. Более того, оно уже зашло к нам в коридор и вот-вот перейдет в наши комнаты. Правда, мы не хотим в это верить и говорим себе – меня пронесет. Это касается не меня. И тут же появляются десятки примеров о тех, кто хуже. В общем, история о песчинке и бревне в глазу становится снова актуальной.

Двадцать лет назад мы жили в обществе коллективистов, где не было места индивидуальности. Потом мы начали двигаться в сторону индивидуализма. Но, как сказал известный украинский социолог Евгений Головаха, «мы пришли к наихудшей системе – коллективной дезинтеграции». Мы хотим быть людьми, которые решают все. На самом деле мы остались на уровне стада. Именно в стаде каждый баран считает, что позвонит в милицию сосед. Именно в стаде каждый баран скажет: «Я, что, баран?». Вот только, проблема в том, что в этом случае право силы становится единственным правом. При этом любителям коллективизма надо сразу же напомнить, что сильная рука – это отнюдь не закон. Это право силы угнетать любого барана, который верит в сильную руку. 

А через пару недель народ начнет говорить о русском языке, татарах, бандеровцах, повышении пенсий на 3 рубля и прочих глупостях. Забыв о главном. О том, что проблема не в языке общения и тем более не в вероисповедании. Проблема в том, насколько каждый из нас помнит, что он человек.

ФОТО: е-Крым

Вадим Денисенко
http://crimea.comments.ua/article/2012/03/16/074217.html?fwcc=1&fwcl=1&fwl

Кров із молоком. У редакцію нашої програми надійшов лист із проханням приїхати і розібратися у ситуації.
У райцентрі Криве Озеро, що на кордоні Одеської та Миколаївської областей, міліція розслідує жорстоке вбивство підприємця, який приймав у селян молоко на переробку. Одна з версій -- жорстка конкурента боротьба на місцевому молочному ринку. Власне, молочні війни тривають на усіх рівнях. Високі чиновники звітують про успішні переговори з Росією, яка закрила кордони для українських сирів. Аби у цій ситуації втримати закупівельні ціни на молоко, Кабінет міністрів закрив ринок для імпорту білоруської продукції. Тим часом українському селянину давно вже вигідніше зарізати корову, ніж здавати її молоко перекупникам за копійки. Адже за свій шлях від хліву до столу воно дорожчає більш ніж ушестеро.

Бубка і цукор по 12 гривень, Ківалов і приватна телестудія за державний кошт, Литвин і новенький броньований Мерседес. Щотижня результати державних закупівель - справжні хроніки марнотратства чиновників. Депутати ось-ось реалізують свою заповітну мрію - сховають тендери в тінь, а радше у повну темряву.

 

Дефіцит бюджету Пенсійного фонду України (ПФУ) за підсумками 2011 року склав 30,1 млрд. грн.

Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні під час прес-конференції повідомив перший заступник голови правління фонду Василь КРАВЧУК.

«...Для покриття тимчасових касових розривів, пов'язаних з виплатою пенсій, ПФУ з Єдиного казначейського рахунку, згідно з нормами чинного законодавства, протягом року виділялися кошти... За минулий рік таких позик на погашення було спрямовано 31 млрд. грн. Залишок непогашених сум позик на 1 січня 2012 року склав 12,4 млрд. грн.», - сказав В.КРАВЧУК.

До 12,4 млрд. грн. також додається запланований дефіцит бюджету фонду в розмірі 17,7 млрд. грн., які покриваються за рахунок коштів державного бюджету.

За словами В.КРАВЧУКА, збільшенню дефіциту бюджету ПФУ сприяли також рішення судів на користь пенсіонерів. «У 2011 році до судів подано 3,1 млн. позовів на органи ПФУ на загальну суму 9,4 млрд. грн. За підсумками судових рішень минулого року були здійснені виплати на суму 5,9 млрд. грн., що зумовило зростання дефіциту коштів фонду», - зазначив він.

Нагадаємо, віце-прем'єр-міністр України - міністр соціальної політики Сергій ТІГІПКО наприкінці січня 2012 року заявив, що дефіцит бюджету Пенсійного фонду України в 2011 році склав близько 19,5 млрд. грн. замість очікуваних 17,8 млрд. грн.

Довідка УНІАН. За даними Пенсійного фонду, сума надходжень фонду за підсумками 2011 року склала 197,6 млрд. грн., зокрема власних — 139,1 млрд. грн., що на 16,5%, або на 19,7 млрд. грн., більше порівняно з 2010 роком.

Сума витрат фонду за підсумками 2011 року склала 210,2 млрд. грн., зокрема: витрати за рахунок власних коштів склали 163,8 млрд. грн., за рахунок коштів держбюджету — 46,4 млрд. грн.

З держбюджету на фінансування пенсійних програм протягом минулого року було виділено 58,3 млрд. грн., що на 5,8 млрд. грн. менше фактичних обсягів 2010 року. Структура виділених коштів виглядала таким чином: 40,6 млрд. грн. - дотація на виплату пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, призначених за різними програмами, 17,8 млрд. грн. – кошти на покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду.

(Цей матеріал є продовженням. Початок читайте тут)

Ключовим, на мій погляд, є усунення викривлень у розподілі валового продукту в ході формування зарплат і прибутків громадян.

По-перше, не може бути такої колосальної нерівності в доходах різних соціальних груп, видів діяльності і галузей, як зараз в Україні.

Величезний розрив у зарплаті за виконання різних видів робіт підриває її стимулюючу дію, оскільки ріст індивідуальних доходів стає залежним не від кваліфікації робітників, якості і продуктивності праці, а від місця роботи.

Виникнення значного розриву у зарплаті робітників різних професій є також наслідком часткової декваліфікації робочої сили радянської школи, рівень якої став невідповідним новим вимогам приватного бізнесу. Таким робітникам платять набагато менше через надлишкову пропозицію їх трудових послуг.

З цього можна зробити висновок й про відставання рівня сьогоднішньої освіти, включаючи систему перенавчання, від вимог часу. В результаті – міжгалузева і професійна міграція , "плинність" кадрів, неосвіченість і недбайливість працівників.

Одним із основних чинників майнового розшарування стала корупція. З нею місце роботи стало ще сильніше впливати на здобутки людей, послабляючи стимули до праці і підприємництва. Саме завдяки очікуванню незаконних доходів, посади у владі та органах надання державних послуг для багатьох стали маніакальним бажанням.

Люди готові давати хабарі, аби опинитися на посадах потенційного хабарництва. Корупційні доходи у багатьох випадках перевищують законні зарплати і прибутки. В результаті вилученнь через корупцію суспільство втрачає значну частину державних видатків, інвестицій підприємств і заощаджень сімей, які б могли підвищувати потенціал його розвитку.

Не менш шкідливими є й викривлення суспільної свідомості, моральна й інтелектуальна деградація, втрата честі, соціальна пасивність, які є неодмінними супутниками цих зловживань. Наш національний людський капітал втрачає свою вартість.

Не повинні також настільки різнитися доходи від приватного великого бізнесу і доходи рядових робітників, освітян, медиків, селян. Майнова поляризація суспільства розхитує соціальну терпимість і кооперацію між людьми, дестабілізує суспільство, штовхає до нездорових способів збагачення – шахрайства, фінансових афер, податкових маніпуляцій, хабарництва.

В Україні соціальне розшарування досягло диких, можливо, латиноамериканських рівнів. Хоча соціологи повідомляють про співвідношення доходів 10% найбагатших і 10% найбідніших українських громадян як 40/1 ( у європейських країнах це співвідношення на рівні від 6/1 до 7/1), можна самим підрахувати: офіційні українські гривневі мільйонери ( а їх – сотні тисяч) багатші за мільйони пенсіонерів у 100 і більше разів. А неофіційних мільйонерів, поза сумнівом, у нас більше, ніж офіційних.[ Читати далі ]
 

Соус, которым заправлена идея введения налога на богатство, называется "социальная справедливость". В Украине о такой справедливости начинают говорить лишь накануне выборов. У нас они состоятся в этом году, а в России недавно закончились.

В РФ тоже готовились к выборам – Владимира Путина, понятно. Две страны в параллельном режиме хотели сделать приятное избирателям, и заговорили о том, как в очередной раз "раскулачить" богатых.

Но в Украине ситуация осложняется бюджетным дефицитом, с одной стороны, и неуемным желание президента Виктора Януковича "повысить социальные стандарты", с другой. Как известно, президент пообещал повышение пенсий и дешевую ипотеку, на что потребуется уже даже не 16 млрд грн, а 25 млрд.

Это отдельная история, как считаются подобные вещи. Как показывает опыт, через месяц нужная сумма легко вырастет до 50 млрд грн, и даже ее не хватит.

"В умовах загострення світової економічної ситуації соціальна справедливість вимагає, щоб заможні громадяни платили більше, ніж бідні", - заявляют в Минсоцполитики Украины, ведомстве, которое курирует вице-премьер-министр Сергей Тигипко. Ему, собственно, и поручено разработать ряд законов, которые и бюджет пополнят, и доставят удовольствие электорату.

Сергей Леонидович уже известен инициативами, которые можно описать не иначе как "бюджетное гестапо". В результате пенсионной реформы получатели сверхвысоких пособий свои деньги сохранили, а вот сотни тысяч обычных пенсионеров столкнулись с тем, что их доходы уменьшаются. Тигипко также собирался заглянуть в карманы миллионов людей, которые имеют "серые" доходы. За исключением некоторых случаев налоговой оптимизации речь шла о мелких предпринимателях, которые таким образом выживают.

[ Читати далі ]

 

Будні Харківщини, які змушують задуматися нас усіх. Бо, можливо, не тільки Харківщини.

Історію цю почув учора, під час зустрічі з керівниками обласних осередків опозиційних партій.

Крупне селище, 7000 людей, проходять вибори (перевибори) селищного голови. З результатом понад 70% перемагає кандидат від Партії Регіонів, у якого на фоні більш яскравого і шанованого селянами кандидата від опозиції, здавалося, немає жодних шансів. Ще за два дні до голосування здавалося...

Стратегія перемоги виявилася простою, як табуретка, водночас результативною, економічно не витратною, без крадіжок з бюджету, без гречки і головне - з абсолютно прозорим, без фальшування, підрахунком голосів, міжнародні спостерігачі були би в захопленні:))

Мешканцям селища затримують виплату пенсій, на два місяці. Причини невідомі. Люди нервують. За два дні до голосування пенсію привозять і розносять, одразу за два місяці. Листоноша передає пенсіонерам "месидж": в районі від когось нібито чули таке - якщо не оберемо селищним головою регіонала, то пенсій нам більше не даватимуть. І все! Більше 70% набирає кандидат від влади, який і агітації як такої не вів...

Цікава історія, правда? А люди які у нас цікаві?!

Анатолій Гриценко