Ви охарактеризували "нульові" роки періодом панування штучних політиків і капіталів – без благородства, відваги й співчуття. Відтоді є якісь зміни?

– Зміни йдуть непросто, бо наш народ має ментальні проблеми, які виникли не зараз і навіть не за радянських часів. Тепер вони лише ускладнилися. На жаль, ми не стаємо гуманніші, щиріші, добріші. Усе менше відчуваємо, як болить зуб за чужою щокою. Все це дається взнаки.

Над нами дуже довго були чужі, в різних частинах країни – різні. А при не своїй владі виживати доводиться специфічно. Тому й кумівське коло в нас поки що набагато ефективніше за громадянське суспільство. І фермер вирішуватиме свої проблеми скоріше не об'єднуючись із такими, як він, і домагаючись дотримання прозорих правил щодо всіх, а через кума або через кумового кума в міністерстві – суто для себе.

Що ж стосується влади – влітку 2009го посол однієї з ключових світових країн, тільки приїхавши сюди, захотів зустрітися. Тоді я йому дала свій прогноз: на виборах переможе Янукович, бо в кризові роки влада взяти гору над опозицією не може. Та Янукович не досидить до кінця свого терміну. За два роки ми з тим послом зустрілися знову. Він каже: перший ваш прогноз збувся, що для мене було дуже неочікувано. А як, ви вважаєте, буде з другою частиною передбачення? Я йому: "Янукович зробив усе від нього залежне, щоб воно справдилося. Але тепер свою частинку шляху має пройти українське суспільство". Та щось воно не квапиться.

Це стало для вас дивиною – що не квапиться?

– Я очікувала більшого. Гадаю, так воно й було б, аби не додався фактор розчарування після 2004го. Але ж це – наше життя. Ніхто не живе його за чернеткою. Кожен день минає незворотно, і кожен рік, і кожен президентський термін. Якщо ми в комусь раз розчарувалися – то що, на все життя маємо стати пасивними? На все життя втратити гідність? Маємо поставити хрест на своїй країні?

Українське суспільство дозріло, щоб бути не об'єктом управління, а керувати собою саме?

– Чотири президенти, шість Верховних Рад, два десятки урядів, десятки тисяч місцевих депутатів, мільйон міліціянтів, податківців і митників. Це ж не американські чи російські шпигуни – кров від крові й плоть від плоті – українське суспільство, наші з вами сусіди.

Я заздрю тим, хто вважає: от змінимо владу – і заживемо нарешті! Як у фільмі "Собака Баскервілів": "А давайте мы его поймаем, и все кончится." Не скінчиться! Бо зміни потрібні на суспільноклітинному рівні. Це ми продукуємо таку владу, опозицію, таких суддів, медиків, митників і вчителів. Це ми й є.

Россия пыталась повлиять на решения украинских властей в отношении экс-премьера Юлии Тимошенко, сообщил РИА Новости высокопоставленный источник в Кремле.

"Честно? Пытались (повлиять). В рамках независимой украинской судебной системы. Говорили, что в отношении нее ведутся неправомерные действия", – сказал он.

По словам собеседника, Тимошенко имела все санкции от тогдашнего Президента Виктора Ющенко, и именно он говорил Президенту России Дмитрию Медведеву, что премьер обладает всеми полномочиями для подписания контрактов.

"Ведь получается, что мы тоже заключили неправомочные контракты, а это неверно. Действия властей в отношении Тимошенко, которая, как мы считаем, в рамках своих полномочий подписала ясные для нас соглашения по ясному для нас вопросу, – конечно, это накладывает определенный отпечаток на отношения", – сказал источник.

"Действия властей в отношении Тимошенко, которая, как мы считаем, в рамках своих полномочий подписала ясные для нас соглашения по ясному для нас вопросу, - конечно, это накладывает определенный отпечаток на отношения", - сказал собеседник

http://ria.ru/politics/20120503/639963964.html

Существует множество пособий, в которых авторы описывают методы достижения власти и богатства. Есть трактаты древние и не очень. Все они честно говорят о том, что тот, кто хочет достичь величия и власти, должен быть хитрым и изворотливым, потому как политика – дело грязное.

В Украине политика не то что грязна, она вообще состоит из дерьма, в нее пришедшего. Нувориши и вуайеристы, дорвавшиеся до власти, не умеющие считать, писать и не знающие грамматику, но усвоившие метод воровства и откатов из бюджета, теперь учат не совсем испорченное общество, как нужно жить. Особо умиляет, когда те, кто не платит налогов, прячут свои деньги в оффшорах и на откаты покупает недвижимость за рубежом, рассказывают о том, что остальные граждане обязаны снять последнюю рубашку и принести ее в жертву разворованного нуворишами бюджета.

Люди одинаковы везде: что в Штатах, что в Украине, что в Африке. Правда, есть одно но: в цивилизованных странах существует определенная коллективная мораль, требующая от политика и публичной личности придерживаться определенных правил и норм. В Украине подобных правил и норм нет. Те, кто вчера гонял из-за рубежа автомобили, продавал ворованные запчасти, сидел в тюрьме за разбой и выходил на большую дорогу, сегодня учат общество, как правильно нужно жить. Те, кто НИКОГДА не стоял у станка, а делал карьеру в комсомоле и партии, вдруг рассказывают, как правильно нужно людям работать. При этом, основная задача и тех и других – по максимуму обогащаться, будучи при власти.

Казалось бы: чиновник и нардеп идет во власть работать на благо общества, а потому и содержится за деньги налогоплательщиков. Однако в Украине, как в средневековье, смотрящий от власти не беспокоиться о людях, а думает только о собственном обогащении.

Общество же молчит. Нет, оно, конечно, на кухнях возмущаются относительно того, что Азаров, Янукович и другие индивиды, которые НИКОГДА официально не занимались бизнесом, сегодня имеют недвижимость по всему миру и официально являются миллионерами и миллиардерами, но общество ничего не предпринимает, чтобы притянуть воров к ответу. Так, может, людям следует не возмущаться, а усвоить методы достижения власти и богатства? При этом не обязательно изучать такие трактаты, как, например, «48 законов власти». Нужно только вести себя так, как Тигипко, Ахметов, Янукович и его дети, а также Чечетов, Литвин и многие другие из парламента.

[ Читати далі ]