Для строительства очередного «Межигорья» застройщики не пожалели 100 гектаров леса в заповеднике «Конча Заспа». Об этом сообщает uainforg со ссылкой на телеканал INTV.

 Как удалось выяснить журналистам, осенью  прошлого года, по словам лесничих, «сосну уничтожили пожары». Но не  прошло и полгода, как здесь начали строительство и сейчас уже завершили  возведение ограды.

 Один из собеседников журналистов сообщил достаточно противоречивую информацию: «Это частная собственность ... здесь будет строиться школа. Есть разрешение, выданное властями»   Школа-интернат с бассейнами,а вокруг будущего здания уже достраивают забор высотою в три метра.  Как выяснили журналисты, ещё осенью 2011 года Генеральная прокуратура Украины возбудила уголовное дело по факту уничтожения зелёных насаждений против занявшей этот земельный участок строительной компании «Стройинвестгруп».  Государству нанесен ущерб на 17 млн гривен.  Штраф до сих пор не уплачен.

 

 Первое, что появилось на объекте — колодец с чистой и питьевой водой.

 Представители Партии регионов говорят о резолюции ПАСЕ, посвященной Украине, как о своей несомненной  победе. Конечно, представителям власти в международной организации  крайне важно отчитаться о своем успехе, пишет журналист Виталий  Портников vokintrop.

«Однако на деле - даже если не вдаваться в подробности резолюции и не дискутировать относительно опасности введения санкций - нужно понять, что сам факт дискуссии, посвященной политическим преследованиям в стране, ставит Украину за грань европейского дискурса, - пишет Портников. - Ведь совершенно ясно, как станут развиваться события: Киев никак не отреагирует на претензии ПАСЕ. Никого не станут освобождать, напротив - будут искать новые возможности для репрессий против политических противников». Журналист уверен, что к украинской теме ПАСЕ будет возвращаться еще не раз и не два. «Именно так происходило с Беларусью - с той только разницей, что эта страна не является участником Парламенской ассамблеи, не говорит о своей европейской интеграции и ищет денег на жизнь не у западных стран, а в Венесуэле, Китае или России, - пишет Портников. «Украинской власти тоже следует определиться, – считает журналисть. - Либо она готова к перемещению в другое «цивилизационное измерение» - и тогда нужно всерьез задуматься об отдаче россиянам ГТС и всего, что они захотят получить в нашей стране. Либо она прислушивается к требованиям Запада и прекращает строительство авторитарного режима с лицом Януковича».

Нинішнього року Всесвітній економічний форум (ВЕФ), який стартував 25 січня в невеликому швейцарському містечку Давос от уже в 42-йраз, зібрав рекордну кількість учасників — понад 2,5 тисячі, серед яких начебто значилося близько 40 глав держав.

Однак при формуванні порядку денного і так званого тематичного девізу найбільшої капіталістичної тусовки планети її організаторам довелося фактично визнати свою торішню помилку. Обгово­рюючи на Давосі-2011 «загальні норми для нової реальності», більшість учасників з подачі господарів дійства говорили про нові реалії посткризового світу. Таким чином, мався на увазі той факт, що фінансово-економічна криза вже нібито минула (принаймні пройшла свою найгострішу фазу).

Як незабаром з’ясувалося, усе далеко не так просто. Уже навесні 2011-гопочали проявлятися очевидні рецидиви подій 2007—2009 років у Європі, а всю другу половину минулого року боргова криза в ЄС була топ-темою новин для ЗМІ по всьому світу. Не тільки більшість європейських, а й загальносвітова економіка балансує на межі рецесії (явні ознаки спаду проявляються і в Китаї).

От і довелося нині визнавати той факт, що загальносвітова економічна криза ще дуже далека від завершення, а капіталістичний лад усе ще проходить фазу «великої трансформації». Отже, «формування нових моделей» чи то ще триває, чи ще зовсім не розпочиналося.

На жаль, до консенсусу про принципи побудови цих самих нових моделей світова еліта ще тільки має прийти. Більш того, ні в політиків, ні в чиновників, ні навіть у найавторитетніших економістів поки що немає чіткого розуміння, якими їм (моделям) слід бути.

Тим часом традиційні заходи грошово-кредитного та фіскального стимулювання себе практично вичерпали. Центробанки просунутих держав накачали світову фінансову систему такою кількістю грошових знаків, що на самих же фінансових ринках уже давно й не пошепки говорять про можливість девальвації та втрату адекватної платоспроможності більшості ключових світових резервних валют.

Уряди багатьох, і не тільки європейських країн (серед них, наприклад, США і Японія) теж уже давненько втратили колишній кредит довіри. Розпочавши боротися з першими проявами кризи в 2007—2008 роках в основному фіскальними стимулами, у підсумку вони привели свої держфінанси у дуже жалюгідний стан. Тому за практично повної відсутності якісних позитивних зрушень і результатів, а також видимих альтернативних драйверів зростання ситуація дуже близька до тупикової. Оскільки й заощаджувати тепер на всьому, на чому тільки можна, — теж не вихід, як дружно повторюють МВФ, Сорос і багато хто ще.

Отже, сьогодні доводиться говорити не тільки про необхідність відновлення, прискорення та якісної перебудови загальносвітового капіталістичного господарства, а й про формування нових концепцій, підходів тощо. Так і просяться аналогії з гаслами та проблемами СРСР упродовж останніх п’яти років його існування. Особливо тому, що розмов ну надто вже багато, а результати поки що ведуть лише в одному напрямку…

Ще одна з ключових проблем, яку мали б активно обговорювати під час Всесвітнього економічного форуму, — майнова нерівність. Принаймні вона фігурувала в підготовленій ВЕФ доповіді «Глобальні ризики-2012» серед головних проблем найближчого року та десятиріччя разом із бюджетним дисбалансом. Причому, як зазначило видання Business Week, проблемою нерівності начебто так перейнялися найбагатші учасники форуму, що мінімум півдюжини мільярдерів згадали її серед найактуальніших. Зокре­ма, наш співвітчизник Віктор Пінчук зазначив у своєму листі агентству Bloomberg, що бізнес має поставити перед собою подвійне завдання: мати максимальний прибуток і гарантувати «більш справедливий розподіл багатств». Невже й справді багатії всерйоз перейнялися проблемою нерівності на тлі торішніх соціальних протестів, особливо близькосхідних? Чи їх просто так вразили акції активістів руху «захопи Уолл-стріт» (Occupy Wall Street), який у тутешньому варіанті трансформувався в «захопи ВЕФ» (Occupy WEF)?

Утім, наскільки серйозно всі ці заяви виходять за рамки традиційної для подібних заходів PR-активності та чи справді мільярдери перейнялися проблемою нерівності — ще велике питання. Як дуже тонко помітила та сама Business Week, учасникам форуму було дуже непросто знайти заходи відповідної тематики: в 130-сторінковій програмі форуму слово «нерівність» зустрічається тільки один раз, та й то в назві круглого столу на теми мистецтва.

Однією ж із найбільш широко обговорюваних була, хоч-не-хоч, європейська тема. Оскільки клубок загальноєвропейських боргових проблем ще тільки потрібно розплутати, у центрі загальної уваги опинилася канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка відкривала форум. Утім, її основ­ний партнер у тандемі, що рятує Європу, — французький президент Ніколя Саркозі — до Давоса цього року не приїхав. До речі, як і перші особи Сполучених Штатів, Великобританії та Росії. Зате, кажуть, найчисленнішою була китайська делегація.

Побували в Давосі й інші рятувальники світової економіки — голова МВФ Крістін Лагард, президент Світового банку Роберт Зеллі та новий голова Європейського центробанку Маріо Драгі.

Причому буквально напередодні форуму МВФ значно погіршив свій офіційний прогноз зростання в 2012 році як загальносвітового ВВП (з 4 до 3,3%), так і економіки єврозони (до «мінус» 0,5%, тоді як раніше очікувалося зростання на 1,1%). Незадовго до цього про значно зрослі ризики світової рецесії попередили ООН, Світовий банк і ЄБРР.

Презентуючи доповідь МВФ, його головний економіст Олів’є Бланшар висловив побоювання, що на подолання нинішньої боргової кризи світу може знадобитися не одне десятиліття. Ну а директор-розпорядник МВФ К.Лагард у черговий раз пристрашила світових лідерів загрозою порочного кола економічного спаду та новою Великою депресією, якщо Європа не впорається зі своєю борговою кризою.

До речі, по ходу форуму, 26 січня, у Цюріху відбулася й зустріч пані Лагард із українським прем’єром Миколою Азаровим. А буквально напередодні відкриття ВЕФ відбувся візит у Вашингтон одразу двох віце-прем’єрів (А.Клюєва та С.Тігіп­ка) і новопризначеного міністра фінансів В.Хорошков­ського. Втім, незрозуміло, а чи справді могло йтися про досягнення в ході візиту якихось конкретних домовленостей про відновлення фінансування, якщо українська делегація збиралася просити про це, як було заявлено, без виконання раніше взятого на себе зобов’язання про підвищення газових тарифів для населення? Хіба що новий український міністр фінансів їхав знайомитися зі своїми майбутніми візаві з переговорів, відвозячи у Вашинг­тон щось на кшталт вірчих грамот. І невже там мали раптом повірити в дієвість нібито запропонованих офіційним Києвом компенсаторних механізмів? Бюд­жет­ні компенсації «Нафто­газу», згідно з даними самого Мінфіну, становили торік 20,6 млрд. грн. (за середньорічної ціни набагато нижче від 416 дол. за тисячу кубометрів). Тому 12 млрд., передбачених у нинішньому бюджетному законі на рекапіталізацію НАК, точно не вистачить для приведення її фінансів у більш-менш благополучний стан. Отже, і закладені до бюджету граничні параметри дефіцитності компанії теж не витримують критики (навіть якщо довіряти надто оптимістичним макроекономічним прогнозам). З огляду на це досить примітною є заява нового міністра фінансів про готовність знайти додаткові 20 млрд. грн. доходів у скарбницю держави. Але чому, власне, йому хтось у Вашингтоні має повірити? Адже ні для кого не секрет, що українським «обіцянкам-цяцянкам» у МВФ уже давно не ймуть віри — надто серйозно та часто ми підводили та обманювали кредиторів за останні три роки. Ні вже, ви спочатку щось реально зробіть і покажіть, як ці самі компенсаторні механізми працюють!

До речі, не тільки про безрезультатність візиту, а й про його малозначущість свідчить і відсутність будь-яких офіційних повідомлень з боку МВФ із цього приводу (навіть в обтічному форматі «ми поспілкувалися, дещо обговорили та вирішили продовжити в майбутньому консультації»). А заступник директора департаменту зовнішніх комунікацій МВФ Девід Хоулі у відповідь на запитання журналіста з цього приводу лише підтвердив той факт, що візит відбувся, вважаючи за краще коментувати зустріч Крістін Лагард із Миколою Азаровим.

Отут він, до речі, використовував ті самі традиційні обтічні формулювання: «сторони обговорили останні економічні тенденції в Україні», а також «ключові елементи політики та реформи, необхідні для забезпечення усталеного економічного зростання країни». Однак тільки й домовилися — «продовжити активний діалог на рівні технічних місій».

От, загалом, і все. Та невже хтось очікував чогось більшого? Швидше, цікаво: чи не з’явилися у МВФ якісь нові умови? Як повідомив після приїзду Сергій Тігіпко, ключовим каменем спотикання усе ще залишається підвищення тарифів на газ. А консультації відновляться в лютому. Але зрозуміло, що вони навряд чи дадуть швидкий позитивний результат (навіть якби й увесь уряд у Вашингтон приїхав). Особливо якщо, як заявив Тігіпко, «у тому форматі, що був закладений до цього, підняття тарифів в Україні не відбудеться».

Тут важливо пояснити, що для МВФ має значення не саме підвищення як таке чи здатність української влади компенсувати різницю. Можливо, йдеться навіть не про бажання домогтися, завдяки вищим тарифам, реальних заходів із підвищення енергоефективності та зниження енергозалежності української економіки. Більш важливо, що функціонерам фонду та інших міжнародних фінансових організацій могло вже надто набриднути закривати очі (покриваючи в такий спосіб) на мегакорупційні схеми, що склалися в нафтогазовій галузі (через насамперед саме диспропорції в цінах). Про існування яких, завдяки багаторічним українсько-російським газовим тертям і численним публікаціям із цього приводу, у Європі та США не знає тільки дуже ледачий політик чи чиновник.

Та й ситуація за ці три роки кардинально змінилася — нині у МВФ дещо інші пріоритети. Серед них — боргові проблеми в ЄС, що пов’язані з Грецією, Португалією, Іспанією та Італією (ну й, на крайній випадок, ще і з Угорщиною). України поки що в цьому списку точно немає. Тим паче що, як неодноразово заявляв наш прем’єр-міністр Микола Азаров, без траншів МВФ ми начебто й так можемо обійтися. Тож навіщо давати Києву гроші (а йдеться про більш як 10 млрд. дол.), якщо їх і так на всіх не вистачає й доводиться майже силою витискувати додаткове фінансування з європейських держав?

Ну й, нарешті, як повідомляють DT.UA джерела, обізнані з перебігом процесу, МВФ-ські функціонери не надто прихильні нині до офіційного Києва. І причина тут не тільки в позиції нинішнього директора-розпорядника чи справі Тимошенко. У цьому разі йдеться про апаратне співробітництво (що не надто благополучно складається) на рівні тих самих технічних місій, які теж уже ситі по горло українськими фортелями. Останній приклад — терміновий візит Тігіпка та Ярошенка до Вашинг­тона на початку листопада саме під час перебування в Києві повністю уповноваженої на проведення переговорів місії. Це ж вам не власні «тертя» з Москвою, до якої одні чиновники їдуть із офіційними, а інші — з реальними директивами.

З оглядкою на все вищесказане приєднаємося до песимістів, які пророкують відновлення фінансування Києва з боку МВФ тільки після осінніх парламентських виборів. Адже тільки після них, найшвидше, все ж таки відбудеться підвищення газових та інших тарифів. А інтереси «широких мас електорату» виявляться в результаті в черговий раз обманутими, при цьому горезвісна майнова та соціальна нерівність посилиться. Але ця обставина на нинішньому порядку денному влади (втім, як і на порядку денному дебатів Всесвіт­нього економічного форуму) значиться хіба що в розділі «інше». Тобто начебто і проблема, про яку не можна мовчати, але думати над її розв’язанням усерйоз не хочеться. Хоча рано чи пізно все одно доведеться.

Заступник голови партії "Батьківщина", колишній віце-прем'єр-міністр Григорій Немиря заявляє, що Парламентська асамблея Ради Європи на своїй сесії у квітні розгляне результати виконання ухваленої напередодні Резолюції "Функціонування демократичних інституцій в Україні".

"Уже в березні відбудеться черговий візит до України делегації Моніторингового комітету ПАРЄ з тим, щоб представити результати виконання або невиконання Резолюції вже на квітневій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи", - сказав Григорій Немиря сьогодні на прес-конференції в Києві.

Заступник голови партії "Батьківщина" підкреслив, що попередження ПАРЄ про можливість запровадження санкцій стосується лише представників чинної влади України, а не держави в цілому та українських громадян. "Відповідні структури в рамках Європейського Союзу на відповідних рівнях - не лише на експертному та аналітичному, а і на рівні політичному – активно обговорюють критерії застосування таких санкцій з огляду на розвиток ситуації в Україні. Відповідно такі санкції мають бути чітко відкалібровані, націлені саме на тих, хто порушує зобов’язання, позбавляє політичних опонентів рівності і змагальності, і саме тому я підкреслюю, що ми як опозиція говоримо про санкції проти режиму Януковича і його представників, а не проти України. Прошу це чітко розрізняти", - додав він.

За словами Григорія Немирі, текст Резолюції щодо України сформульований таким чином, який означає, що вся відповідальність за невиконання рекомендацій лежить персонально на президентові Вікторі Януковичі. "Ми переконані, що таке жорстке і однозначне формулювання в парламентській Резолюції ставить тепер президента Януковича як головну відповідальну особу за те, що він прийме або не прийме. Отже вся відповідальність за наслідки невиконання таких рекомендацій України як члена Ради Європи є особисто на президенті Януковичі. У нього немає більше можливості знаходити цапів-відбувайлів за межами його адміністрації і відводити таким чином підозри, що саме він стоїть за всіма політично мотивованими переслідуваннями", - переконаний екс-віце-прем'єр.

Крім того, заступник голови партії "Батьківщина" звернув увагу на той факт, що депутати Парламентської асамблеї підтримали Резолюцію незалежно від своєї політичної приналежності. Зокрема, поправку щодо запровадження санкцій підтримали 48 депутатів, 38 висловилися проти і ще п’ятеро утрималися; поправку щодо негайного звільнення Юлії Тимошенко та інших представників її колишнього уряду підтримали 57 депутатів, 32 висловилися проти і четверо утрималися.

"Проти голосували крім депутатів Партії регіонів (делегації України) делегати від Азербайджану, Вірменії, Туреччини та частково – Російської Федерації. Погодьтеся: важко назвати ці країни, при усій повазі до їх суверенітету і міжнародного статусу, взірцем демократії у сучасному світі, зокрема в Європі", - додав Григорій Немиря.

У підкомітеті з європейських справ Комітету зовнішніх відносин Сенату США в наступну середу, 1 лютого відбудуться слухання на тему "Україна на роздоріжжі: що поставлено на карту для США і Європи".У слуханнях передбачено участь дочки екс-прем'єр-міністра України Євгенії Тимошенко.

Відповідна інформація розміщена на офіційному сайті Сенату."На слуханнях буде розглядатися питання України з акцентом на те, що поставлено на карту для США і Європи", - зазначається в анонсі події.
Засідання пройде під головуванням сенатора-демократа, голови підкомітету з європейських справ Джин Шахін і буде включати два панельних слухання.При першому з них заплановано три виступи - екс-посла США в Україні (1998-2000 рр.), старшого експерта Центру США і Європи в Інституті Брукінгса Стівена Пайфера, виконавчого віце-президента Атлантичної ради Деймона Вілсона, а також старшого експерта з питань енергетики та нацбезпеки Центру стратегічних і міжнародних досліджень Едварда Чоу.
Єдиним промовцем під час другої панелі слухань буде дочка екс-прем'єр-міністра України Євгенія Тимошенко.

Крім цього, як повідомлялося раніше, Євгенія Тимошенко запрошена на Молитовний Сніданок, який щорічно проводять члени Конгресу і Президент Сполучених Штатів Америки. Цього року ця подія відбудеться 2 лютого.

http://gazeta.ua/articles/politics/_evgeniya-timoshenko-rozpovist-pro-stan-materi-amerikanskim-senatoram/420133

Випуск №123 від 27 січня 2012 року


Санкції ПАРЄ, в разі запровадження, стосуватимуться посадовців з України – Немиря

Якщо ПАРЄ застосує санкції відповідно до своєї Резолюції, то вони стосуватимуться низки посадових осіб, а не в цілому України. Про це заявив заступник лідера партії «Батьківщина» Григорій Немиря.
«Такі санкції мають бути відкалібровані і спрямовані на тих, хто порушує зобов`язання, позбавляє політичниx опонентів рівності і змагальності. Ми як опозиція говоримо про санкції проти режиму та його представників, і ми не говоримо про санкції проти України», – сказав Немиря.
Серед санкцій, які можуть бути, за його словами, це призупинення права голосу української делегації в ПАРЄ. Крім того, можуть бути запроваджені такі дії як заморожування фінансових активів виконавців та замовників певних політичних дій, заборона на видачу віз тощо. Немиря наголосив, що в першу чергу, це стосуватиметься працівників прокуратури, суддів, які ухвалювали неправомірні рішення, керівників місцевих органів влади та вищих посадовців – від Президента до членів уряду.

Більше про це читайте: http://www.radiosvoboda.org/archive/news/20120127/630/630.html?id=24465120

Союзники Януковича в ПАСЕ считают Тимошенко и Луценко политзаключёнными

Глава фракции социалистов, депутат ПАСЕ из Швейцарии Андреас Гросс считает, что Юлия Тимошенко, Юрий Луценко и Валерий Иващенко являются политзаключенными. Такое мнение он высказал в интервью газете Коммерсант-Украина, сообщает Цензор.НЕТ.
"Сегодня я должен признать: да, они являются политическими заключенными", - сказал он.
"Данный статус предполагает наличие предвзятого суда, когда судья принимает решение исходя из политических предпочтений или основываясь на телефонном праве, а не на действительной юридической базе, которая соответствует Европейской конвенции по правам человека", - считает Гросс.

Більше про це читайте: http://censor.net.ua/news/195371/soyuzniki_yanukovicha_v_pase_schitayut_timoshenko_i_lutsenko_politzaklyuchnnymi

Азаров розповів про користь офшорів. Його освистали

Прем'єр-міністр Микола Азаров вважає, що більшість коштів, які йдуть з України в офшори, повертається назад у вигляді інвестицій. Про це він заявив в ході зустрічі з представниками профспілок, повідомляє ЛІГАБізнесІнформ.
"Тепер ще на одне питання відповімо. А як ви думаєте, з якої країни Україна отримує три чверті прямих іноземних інвестицій? Кіпр. Таким чином, що виходить - все, що від нас йде в офшор, воно ж до нас і повертається", - сказав Азаров.
Зал відреагував на цю фразу гулом і вигуками: "Вам?!"

Більше про це читайте: http://www.pravda.com.ua/news/2012/01/27/6937544/

За ікру, стерлядь, осетрину та пересування чиновників "Нафтогазу" українці заплатять 77 мільйонів

Обслуговування головного офісу монополії та пересування в просторі її керівників коштуватиме 77 мільйонів на рік.
"Деруни з ікрою, уха зі стерляді, осетрина та лосось під "HennesyVSOP" – меню обідів десяти керівників "Нафтогазу", пишуть "Наші гроші".
П’ять разів на місяць простенький фуршет: бутерброди з червоною ікрою, баликом, салом, рибою, пиріжки, риба в клярі, крученики з грибами та чорносливом, пиріжки з яйцями та грибами, шашлик з курятини та лосося, овочеве, м’ясне, рибне та фруктове (виноград, яблуко, груша, ківі) асорті. "Усе це можна запивати горілкою "Неміров преміум", коньяком "Алекс голд", білим "Шардоне" та червоним "Мерло". Тобто нічого неймовірного", - іронізують журналісти.
Три рази на місяць VIP-фуршети. "До попереднього меню додаємо канапе, шашлик з креветок, мідії запечені з сиром, кільця кальмарів, рибні палички з лосося, корзинки з печінки тріски, деруни з ікрою, млинці з грибами, ананаси. Міняємо алкоголь: горілка вже "Гетьман", коньяк вже "Hennesy VSOP", - перераховує видання.

Більше про це читайте: http://www.epravda.com.ua/news/2012/01/27/314178/

Напротив резиденции Януковича вырубили 100 гектаров леса: Строят "интернат" с трехметровым забором, бассейнами и спортзалом. + ВИДЕО.

В заповедной зоне в Конче-Заспе, как раз напротив въезда в президентскую резиденцию, вырубили 100 гектаров леса и начали строительство. Сумма нанесенного государству вреда от вырубки леса, по подсчетам ГПУ, около 17 миллионов гривен, но штрафа никто не платил и убытки не возмещал.

Більше про це читайте: http://censor.net.ua/video_news/195439/naprotiv_rezidentsii_yanukovicha_vyrubili_100_gektarov_lesa_stroyat_internat_s_trehmetrovym_zabo

Или – не по фейсу, но хотя бы по трибуне. Подошвой башмака, оперативно снятого с ноги. Я не историк, и вот сейчас даже засомневалась, это анекдот, потому что на самом деле речь шла о стуке кулаком, а не обувкой, или действительно, во времена оно Никита Хрущев разулся, и применил туфлю, чтобы то ли заставить поверить в свои аргументы, то ли прекратить нелицеприятные вопросы, кажется, на заседании ООН? Не в подробностях дело. А в том, что руководители большевистской ЭсЭсЭрии считали исключительно подобные «аргументы» действенными на международном уровне (и, соответственно, по отношению к себе только такие аргументы почитали за внятные). Ну, и наш отечественный режим регионалов, плод уродливого соития «совка» и бандитского гоп-стопа, судя по всему, приемлет только подобные аргументы. Мир гудит: киевская власть получила от Парламентской Ассамблеи Совета Европу беспрецедентную пощечину. А «наши», судя по озвученным ими выводам, считают, что если не туфлей по физиономии, то никого урона не нанесено, разве ж это удар? Вот она, щека, синяка ж нет.

 

Но стоит обо всем – по порядку. И позвольте, уважаемые читатели-собеседники, короткую ремарку. Мне (в быту, а не в виртуале) сказал кое-что интересное неглупый и неподлый человек, только, кажется, слишком много смотрящий телевизор. Мол, оппозиционные политики и журналисты говорят о том, что нынешняя власть вконец испортила отношения Украины со всем миром. При этом представители режима и прорежимные СМИ утверждают, что напротив, именно сейчас совершен колоссальный геополитический прорыв страны, и никогда еще на этом направлении все не было так хорошо. Может, правда лежит «где-то посередине»? Хочу возразить. Правда в восприятии любого явления может находиться посередине только на уровне субъективного восприятия. Более того, в таком случае индивидуальная оценка, на которую имеет право любой человек, может оказаться даже не посередине, а с любого из краев. Исходя из случившегося, кто-то сделает вывод: а мне нравится, когда страна, на всех парах обгоняя Беларусь, движется к положению Северной Кореи, я считаю, что закрытый от мира тоталитарный режим, это то, что нужно. Кто-то скажет совсем противоположное, мол, это ужасно, что сделал режим с положением страны в мире, но ничего уже не исправить в ближайшие десятилетия, а кто-то выразит мнение, что Украина и объединенная Европа объективно нужны друг другу, и как только мы отрешим от власти «налишковавший» режим, сотрудничество будет возобновлено. Но главное-то в том, что делать субъективные оценки или пытаться прогнозировать можно и должно исключительно исходя из объективно случившегося. Вот что касается произошедшего в действительности, правда лежит (стоит, висит над нами), не посередине, и не с краю, а только в фотографическом отражении событий. Без лжи, умалчивания и передергивания.

 

Как и кто ни трубил по итогам заседания мониторингового комитета ПАСЕ 24 января, что потенциальная гроза над Украиной пронеслась, в четверг, 26-го, на сессии Парламентской Ассамблеи Совета Европы была принята резолюция под названием «Функционирование демократических институтов в Украине». Таким образом, 47 стран-участниц серьезной международной организации недвусмысленно потребовали от нынешней украинской власти ввести свободный суд, ограничить немотивированные полномочия прокуратуры, остановить политические репрессии, в частности, освободить и допустить к участию в выборах Юлию Тимошенко и Юрия Луценко. Мониторинговый комитет ПАСЕ поддержал поправку к проекту документа «выполнение рекомендаций нынешней резолюции станет сигналом верности украинских властей нормам и принципам Совета Европы». ПАСЕ вменяет в обязанности этого своего комитета «отслеживать ситуацию, и предлагать действия, которые могут быть совершены Ассамблеей в зависимости от ситуации, включая возможное рассмотрение санкций, если требования Ассамблеи не будут выполнены». Эксперты отмечают, что открытым текстом о наличии в Украине политических репрессий сказано впервые, если исходить из того, что речь идет не о заявлениях отдельных политиков, а о документе от имени общеевропейской организации. Обращают внимание и на то, что слово «санкции» на таком уровне тоже озвучено впервые. На дипломатические обороты типа «станет сигналом верности украинских властей нормам», «возможное рассмотрение санкций», обращать внимание как на смягчающее обстоятельство не стоит. Международная организация (а не «конкретный пацан с бейсбольной битой» или не непосредственная централизованная власть некой жесткой единой страны) высказывает одному из своих членов ультиматум, извините за невольную рифму, не пользуясь матом. Так принято. И от этого ультиматум слаще не становится.

 

А вот дальше – только не падайте со стула от удивления несоответствию реакции. Утром в пятницу появляются заголовки: «В МИД резолюцию по Украине назвали победой здравого смысла». Господи, неужели ведомство нелегитимного правительства так сказать, в одночасье прозрело и сменило вектор восприятия происходящего? Увы и ах… В заявлении отечественного МИД речь идет о том, что резолюция ПАСЕ «стала победой здравого смысла и сбалансированных оценок над очередными попытками перенести внутриполитическую борьбу на европейскую площадку». Ну, и «критические замечания в целом направлены на поощрение Украины к проведению политических и правовых реформ. Именно над этим сегодня работает украинская власть, выполняя обязательства Украины перед Советом Европы, которые предыдущие правительства не смогли реализовать с 1995 года. Спору нет, есть у нашего посттоталитарного государства правовые проблемы, неразрешенные ни с 1995-го, ни с 1991-го. Но вот сказать, что именно сейчас, именно нынешняя власть настолько успешно их разрешает, что объединенная Европа аж поощряет ее, это, знаете ли… Куда тогда девать пункт 15 из «непрепарированного» ни в чью угоду текста резолюции ПАСЕ, где значится: «Ассамблея обеспокоена сигналами, что решимость и политическая воля что касается осуществления этих реформ уменьшаются». Как говорится, «не треба нас, малесеньких, дурити». Читать умеют все. А заставить читать подобные первоисточники вы нас сумели. Ложью и передергиванием, против которых один прием – находить информацию и разбираться самим.

 

Естественно, многим интересно порассуждать, что же за санкции грозят Украине, и кому от них может быть хорошо, а кому плохо. Говорит политтехнолог Олег Медведев, которого нельзя отнести к прорежимным. Он отмечает, что «не ожидал такой жесткой резолюции». И выражает свое огорчение по поводу пункта о санкциях. Медведев высказывается за персональные въездные и финансовые санкции «против руководителей режима, ключевых политических и бизнес-фигур, которые режим поддерживают, судей, которые выносят неправосудные решения, прокуроров и других правоохранителей, участвующих в сфальсифицированных политических процессах». А «Украина и украинцы не виноваты в том, что делает с Украиной власть, и не должны нести такую жесткую ответственность». Что ж, я не политтехнолог, и большинство уважаемых читателей-собеседников, судя по всему, тоже не имеют отношения к этой профессии. Но давайте рассуждать с точки зрения обычной человеческой логики. Как в данном случае мировому сообществу грамотно и справедливо разделить провинившихся и граждан, действительно ни в чем не виноватых? Вкладывать инвестиции в страну, где благодаря действиям власти ухудшился инвестиционный климат – нема дурных. Оказывать обещанную ранее финансовую помощь, зная, что при нынешних условиях она осядет в карманах у представителей режима, и более того, что это – прямая поддержка режима, нарушающего общепринятые в объединенной Европе нормы? И как совместить, скажем, запрет въезда «руководителям режима», но при этом не исключать Украину из европейских структур, приглашать на какие-либо мероприятия? В лице кого? Условного ни в чем не виноватого Ивана Иваненко? Но кто дал ему полномочия выступать от имени страны и от ее имени принимать решения на международном уровне? Кажется, в данном случае разделение страны, и той власти, которую она пока что признает своей властью, попросту невозможно.

 

А прежде, чем коснуться гипотетического утверждения, мол, зачем нам та Европа и не срифмовать ли ее с чем-то позабористей, мы с вами просто не сможем обойти момент, который, извините за тавтологию, уж никак не обойдут те, кто обязан при упоминании Тимошенко рваться с цепи и брызгать слюной, мол, а-а-а, в чем дело, все опять упирается в ЭТУ, вам только ее освобождение и нужно, а больше ничего. Звыняйте, но это именно режим и его обслуга на данном этапе превратили ЮВТ из обычного политика, которого можно и критиковать, и хвалить, в политзаключенную, которую следует защитить; в лицо, о котором многим пришлось задуматься – раз янучары ее так бояться, что идут на все, это действительно лидер оппозиции и реальный противовес им, ненавистным. Один из депутатов ПАСЕ, швейцарец Андреас Гросс говорит в интервью изданию «Коммерсант-Украина»: «я подчеркну, что для меня дело Тимошенко, это вершина айсберга. Конечно, мы убеждены, то, что произошло с Тимошенко, заслуживает критики в адрес власти. Но она лишь символизирует фундаментальные проблемы в Украине. Ее случай, пример того, как Уголовный кодекс становится инструментом власти и достижения политической цели». Что ж вы приумолкли? Выругайте, да не тех, кто приводит эти слова, а самого господина Гросса. Добавьте, что он, как очень и очень многие респектабельные политики мира, «отрабатывает деньги Юли». Ну? Боитесь, что в суд подаст?

 

Ну, а тех, кто возьмется рассуждать, что Европа Украине ни к чему, хотелось бы попросить вот о чем. Докажите с фактами, что даже при определенных нынешних кризисных проблемах страны ЕС живут хуже, чем Украина. Не забудьте резко покритиковать режим, который зачем-то тянет нас в Евросоюз, и все повторяет, что уже затянул. Вы приверженец другого геополитического выбора? Расскажите, как успешно сотрудничество нынешнего режима с Россией. Не забудьте привести факты, какие обвальные «выигрыши» получила Беларусь от всевозможных союзов с Москвой. Будем говорить так, и только так. Время «лапши на уши» закончилось.

 

И вообще, наши геополитические дела прелестны. При том, что любая страна, даже, к примеру, находясь вне блоков и сообществ не может совсем уж жить вне мира, приходится и торговать, и т.п. Свежая новость, крупная энергетическая компания одного из сопредельных государств пожаловалась на Киев в секретариат Энергетического Сообщества, сообщает директор секретариата Славтчо Нейков. Он не уточнил, о ком идет речь, но «не о Газпроме». «Если украинское государство не решит проблему, на которую мы указали, будем информировать высший орган Сообщества, министерский совет. Эффект будет поразительным. Все инвесторы, которые собираются что-то делать, или уже работают в стране, нарушившей требования Энергетического Сообщества, попросту уйдут».

 

…Ведь и вправду, уважаемые читатели-собеседники, любые международные институции цивилизованного мира могут только высказывать обоснованные требования в адрес власти суверенного государства, а в случае их невыполнения применять те или другие санкции, которые бьют в том числе по всей стране, по живущим в этой стране. А вот, извините за просторечие, ощутимо съездить чем-либо твердым по фейсу своей власти – можем (и должны) только мы, граждане.

 

Виктория АНДРЕЕВА, «ОРД»

Європейські політики на 8-му Українському ланчі в Давосі заявили, що Україна зійшла зі шляху євроінтеграції, але головне випробування ще попереду — парламентські вибори.

 

 

Рішення Європейського суду з прав людини за позовами Юлії Тимошенко та Юрія Луценка очікують вже навесні. Оглядачі майже не сумніваються, що судові ухвали винесуть на користь позивачів. Інтригою ж стане реакція влади.

Європейський суд з прав людини розглядатиме позов Юлії Тимошенко проти України за скороченою процедурою. Суд перед ухваленням рішення ще з’ясує,  чи піддавалася підзахисна тортурам та негуманному ставленню, чи отримувала Тимошенко необхідну  медичну допомогу, а головне – чи є її справа політично мотивованою. Схожі запитання суд у Страсбурзі має й у справі колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.

Українська опозиція покладає грандіозні надії на рішення цієї інстанції, навіть незважаючи на те, що практика виконання рішень Європейського суду з прав людини доводить, що українська влада нерідко ці вердикти якщо й не ігнорує, то «спускає на гальмах». Про це неодноразово йшлося у критичних резолюціях Парламентської Асамблеї Ради Європи.

Унікальність позову

І хоча, як зазначила у розмові з Deutsche Welle аналітик Європейського центру політики у Брюсселі Аманда Пол, прецеденти розгляду справ екс-урядовців проти нової влади у цьому суді вже є (йдеться, серед іншого, про справи, наприклад, з Франції та Румунії) унікальність української ситуації у тому, що проти держави позивається ув’язнена екс-глава уряду.

На думку Пол, головною інтригою буде навіть не рішення суду, а реакція української влади. У Києві послідовно переконували світ у незаангажованості українського правосуддя у справах екс-урядовців, які на Заході здебільшого вважають політичною розправою. «Рішення Європейського суду номінально є обов’язковим до виконання. Звичайно, якщо українському керівництву не сподобається ухвала суду, воно може звернутися до так званої "Великої Палати" за повторним розглядом. Але не факт, що судді залишать можливість для апеляції», - каже Пол.

Хаотичні сценарії

Водночас, київський політолог Володимир Фесенко у розмові з Deutsche Welle припустив, що навіть передбачаючи результат розгляду справи Тимошенко у Страсбурзі, на Банковій досі не визначилися з тим, як реагувати на очікувану судову постанову.  «Всі події, пов'язані зі справою Тимошенко, свідчать про те, що заздалегідь підготовленого сценарію не було, нема і, можливо, й не буде», - стверджує Фесенко. «Іноді ми просто бачимо зіткнення різних тактик. Це було помітно і влітку, і останні місяці ми бачили різні суперечливі заключні рішення. Тому я думаю влада оцінюватиме різні варіанти, але реагуватиме залежно від ситуації», - прогнозує він.

В одному політологи впевнені абсолютно: навіть позитивні рішення у справах Тимошенко і Луценка не означатимуть їхнього автоматичного звільнення з в'язниці.  "Можна сподіватися на те, що, якщо суд ухвалить рішення на користь Тимошенко та Луценка, це все ж наблизить їхнє звільнення з в’язниці. Але немає певності, що саме так розвиватимуться події», - зазначила Аманда Пол в інтерв'ю Deutsche Welle.

Черговий удар по репутації Аманда ПолЗ цим погоджується й Володимир Фесенко, додаючи, що марно розраховувати й на те, що рішення Страсбурзького суду стане каталізатором для масових протестів в Україні. «Не думаю, що це стане якоюсь вибухівкою, яка кардинально змінить хід виборів і політичного процесу в Україні. Такі очікування були торік і в блоці Юлії Тимошенко, і в деяких інших політичних силах, де думали, що от заарештують Тимошенко й одразу Україна вибухне. Цього не сталося», - констатує експерт.

Тож, якщо рішення у справах екс-урядовців не приносять миттєвих результатів, чи слід вважати весь розгляд у Страсбурзі «великим пшиком»? Експерти, опитані нами, дають негативну відповідь. Головним вони вважають символічність як розгляду, так і ухвали - це матиме далекосяжні наслідки, насамперед іміджеві наслідки. «Вердикти стануть новою плямою на репутації української судової системи», - прогнозує Фесенко. «І на жаль, негативні наслідки вже є. Я маю на увазі ситуацію з європейською інтеграцією. Скоріше за все, буде відкладено нову процедуру підписання договору з Європейським Союзом. При чому відкладено на невизначений час», - каже він.

Застереження від бойкотів

Володимир ФесенкоСимволічність рішення Європейського суду з прав людини підкреслює і Аманда Пол. Як зазначає експерт, «ставки тут дуже високі». «За останні 12 місяців репутація України вже зазнала удару і рішення суду точно не сприятиме її покращенню, але саме від нього залежатиме розвиток вже зіпсованих стосунків України з її європейськими партнерами», - каже вона.

На думку Аманди Пол, конкретного політичного сценарію реакції на рішення Страсбурзького суду ще не сформовано й у Євросоюзі. «Все залежатиме від того, як поведе себе українське керівництво», - наголошує Пол. Тим не менше, експерт вважає, що найбільш контрпродуктивним у цій ситуації була б будь-яка форма політичної ізоляції України, котра, на її переконання, зашкодить інтересам як України, так і Євросоюзу.

Автор: Дмитро Каневський

http://www.dw-world.de/dw/article/0,,15695516,00.html?maca=ukr-standard_feed-ukr-657-xml