Зворотній рух після Революції Гідності
- 14.07.14, 21:26
- Твоя Україна
Конфлікт на Донбасі це конфлікт не
міжнаціональний, а світоглядний та міжцивілізаційний. Їх примирити НЕ
МОЖНА. Не можна розглядати діалог зі стороною, яка своєю кінцевою метою
бачить твоє знищення. Але давайте подумаймо ось над чим:
- чи могли під час Помаранчевої революції уявити, що можливий "Меморандум Ющенко - Янукович"? Навіть у страшному сні не могли таке уявити. Але сталася чудодійна зелена метаморфоза.
Тобто - історія людства надто парадоксальна саме тоді, коли на рівні побутового уявлення не хочуть вчитися на її прикладах та уроках. Адже мало хто замислюється, що майже усі, хто приймав участь у Жовтневому перевороті - були вбиті Сталіним.
Саме тому не дивина, що Україна часто за столом переговорів (який дочасно ставав святковим) втрачала те, що вигравала під час битви. Яскравий приклад - той самий Богдан Хмельницький. Чиї перемоги не запобігли ганебному для України Андрусівському договорові 1667 року. Коли Польща та Росія переділили Україну навпіл по Дніпру.
З часів Андрусівського договору 1667 року ми навчилися воювати - але так само навчилися втрачати плоди перемоги за столом переговорів - який завжди надто святковий... Це до того, що перемога на Південному Сході України - не кінець війні.
Що означає затягування ратифікації Угоду з ЄС та відмова приєднатися до НАТО? Для недурної уважної людини це мусить бути значимі знаки майбутніх складнощів та поразок.
Але є ще: не поспішили змінити податкову систему і Оксана Продан, член пропорошенківскої фракції "УДАР" говорить, що підприємців все ще "кладуть обличчям на підлогу". Уявляєте? І це після Революції Гідності?
Петро Порошенко НЕ проголосив Росію Путіна агресором, веде перемовини не з США та Англією, а з Францією та Німеччиною, які вмовляють помиритися з сепаратистами, тобто інтервентами!
Вибір переговорної сторони яскраво говорить про те, що Порошенко хоче домовитися з Путіним на спільній ідеологічній базі підтримки олігархічної системи влади. Природно, що він жадатиме роззброєння сил революції.
Набридло повторюватися: ми маємо Петена Порошенко і він шукає приводів і можливостей увійти у змову, спираючись на дрібних політичних комерсантів Меркель та Олланда і уникаючи Англію та США, які мають іншу думку.
Єгор Соболєв зауважує, що про люстрацію вже не йдеться. А це потрібно проводити одночасно з АТО!
Олігархічна схема влади начисто виключила проблему люстрації з порядку денного і пішов зворотний процес. Але це те, що хочуть Порошенко та Путін у союзі з Меркель та Олландом.
Юлія Тимошенко поки що стримано про це говорить - але МИ повинні про це говорити, не чекаючи її тез. Її поразка на президентських виборах не її провина - бо відсутність історичної мудрості українців, компенсуються надмірним стражданням та героїзмом на революціях. Взагалі часто героїзм - це намагання залагодити відсутність не те що мудрості, але елементарних навичок логічно міркувати.
В цих умовах, чисто ревоюційні, майже "махновські" реалії можна уникнути - якщо лідери "Батьківщини" та "Свободи" візьмуть справу у свої руки. Якщо Турчинов, Яценюк та Аваков переберуть на себе керівництво збройним спротивом Росії і одночасно люстрацією в Києві.
Зараз події в Києві, як я вже казав, не менш важливі, ніж на фронті.
Станіслав Овчаренко
- чи могли під час Помаранчевої революції уявити, що можливий "Меморандум Ющенко - Янукович"? Навіть у страшному сні не могли таке уявити. Але сталася чудодійна зелена метаморфоза.
Тобто - історія людства надто парадоксальна саме тоді, коли на рівні побутового уявлення не хочуть вчитися на її прикладах та уроках. Адже мало хто замислюється, що майже усі, хто приймав участь у Жовтневому перевороті - були вбиті Сталіним.
Саме тому не дивина, що Україна часто за столом переговорів (який дочасно ставав святковим) втрачала те, що вигравала під час битви. Яскравий приклад - той самий Богдан Хмельницький. Чиї перемоги не запобігли ганебному для України Андрусівському договорові 1667 року. Коли Польща та Росія переділили Україну навпіл по Дніпру.
З часів Андрусівського договору 1667 року ми навчилися воювати - але так само навчилися втрачати плоди перемоги за столом переговорів - який завжди надто святковий... Це до того, що перемога на Південному Сході України - не кінець війні.
Що означає затягування ратифікації Угоду з ЄС та відмова приєднатися до НАТО? Для недурної уважної людини це мусить бути значимі знаки майбутніх складнощів та поразок.
Але є ще: не поспішили змінити податкову систему і Оксана Продан, член пропорошенківскої фракції "УДАР" говорить, що підприємців все ще "кладуть обличчям на підлогу". Уявляєте? І це після Революції Гідності?
Петро Порошенко НЕ проголосив Росію Путіна агресором, веде перемовини не з США та Англією, а з Францією та Німеччиною, які вмовляють помиритися з сепаратистами, тобто інтервентами!
Вибір переговорної сторони яскраво говорить про те, що Порошенко хоче домовитися з Путіним на спільній ідеологічній базі підтримки олігархічної системи влади. Природно, що він жадатиме роззброєння сил революції.
Набридло повторюватися: ми маємо Петена Порошенко і він шукає приводів і можливостей увійти у змову, спираючись на дрібних політичних комерсантів Меркель та Олланда і уникаючи Англію та США, які мають іншу думку.
Єгор Соболєв зауважує, що про люстрацію вже не йдеться. А це потрібно проводити одночасно з АТО!
Олігархічна схема влади начисто виключила проблему люстрації з порядку денного і пішов зворотний процес. Але це те, що хочуть Порошенко та Путін у союзі з Меркель та Олландом.
Юлія Тимошенко поки що стримано про це говорить - але МИ повинні про це говорити, не чекаючи її тез. Її поразка на президентських виборах не її провина - бо відсутність історичної мудрості українців, компенсуються надмірним стражданням та героїзмом на революціях. Взагалі часто героїзм - це намагання залагодити відсутність не те що мудрості, але елементарних навичок логічно міркувати.
В цих умовах, чисто ревоюційні, майже "махновські" реалії можна уникнути - якщо лідери "Батьківщини" та "Свободи" візьмуть справу у свої руки. Якщо Турчинов, Яценюк та Аваков переберуть на себе керівництво збройним спротивом Росії і одночасно люстрацією в Києві.
Зараз події в Києві, як я вже казав, не менш важливі, ніж на фронті.
Станіслав Овчаренко
4
Коментарі