хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 40-45 років

Двойная жизнь

Украине царствующих олигархов, постсоветских трусов и погруженных в историю пессимистов противостоит страна честных свободных тружеников, жаждущих перемен.
Когда-то я придерживался плана, где все было расписано наперед: хорошо учился в школе, хорошо себя вел, поступил в хороший университет. Но, когда на последнем курсе задумался о будущем, почувствовал полнейшую растерянность. Я не хотел идти работать. Меня приводила в ужас перспектива засесть в офисе, заполнять какие-то бумажки и застрять в этом навсегда. Я хотел заниматься чем-то другим и, исходя из собственного опыта, узнать, что такое реальная жизнь.
В результате я обратился в Корпус мира, 27-месячную волонтерскую программу для американцев, которые хотели бы пожить в другой стране, помогая ее гражданам. Хотя Корпус мира не позволяет своим волонтерам выбирать страну пребывания, я точно знал, куда я хочу. Это было место, заворожившее меня с тех пор, как я себя помню, место, откуда происходили мои предки. Украина.
Когда я был ребенком, мои мама и бабушки рассказывали мне истории о моих предках в «старой стране», как они называли ее. Заочно я был очарован этим давно исчезнувшим образом жизни и страстно желал увидеть Украину. Именно туда меня и отправили.
Теперь я вспоминаю свой  приезд в село под названием Боярка, и в памяти возникает непривычная пустота, огромное пространство вокруг меня. Я вырос в тени небоскребов одного из самых суматошных метрополисов мира и неожиданно оказался в месте, откуда до ближайшего соединения с интернетом было не меньше 20 км.
13

Коментарі

117.06.12, 09:20

Дійсно, міські люди не розуміють сільських. Дійсно, зараз люди більше скаржаться на свої негаразди, замість того, щоб щось зробити власними силами для покращення життя. Дійсно, ми чекаємо коли влада нам щось подасть готове на тарілочці. Я вже давно казала, що українці заслуговують на те життя, яке обрали. Але все одно, після чергового плювка в спину, піднімаюся і йду далі. Бо вже по іншому не можу.

    Гість: lyo Dnepr

    217.06.12, 09:22

    Очень добрая заметка

      317.06.12, 09:49

        417.06.12, 10:30Відповідь на 1 від ЯКриворожанка

        Дійсно, міські люди не розуміють сільських. Дійсно, зараз люди більше скаржаться на свої негаразди, замість того, щоб щось зробити власними силами для покращення життя. Дійсно, ми чекаємо коли влада нам щось подасть готове на тарілочці. Я вже давно казала, що українці заслуговують на те життя, яке обрали. Але все одно, після чергового плювка в спину, піднімаюся і йду далі. Бо вже по іншому не можу.у кожного свій хрест

          517.06.12, 10:34Відповідь на 4 від viktor67

            Гість: заблокований

            617.06.12, 10:56

            ...тепер багато прагне в село переїхати , там набагато легше жити і чисте повітря...

              717.06.12, 17:41

              Який молодець! Стаття примушує замислитись...

                818.06.12, 11:23

                Таким як Оля і Ваня дуже важко потрібно працювати щоб бодай на холодильник нашкребти, а деяким неробам золоті унітази, люсти, особняки просто даються. Ось така гірка реалія життя, так було завжди як говорять в народі: " Трудний трудиться, а нетрудний споживає".

                  918.06.12, 19:24

                  Комплекс жертви... Жертва, потому что жаловаться стало местной
                  традицией. Как твои дела? О, у меня болит спина, давление повышено, мама
                  больна, у сына нет работы, у меня нет денег, жизнь ужасна.
                  Вот його й потрібно здолати.... Це дуже важливо!

                    анонім

                    1019.06.12, 00:43

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна