Іван Козловський

Іван Козловський народився в селі Мар'янівка біля м. Біла Церква у бідній селянській родині. Змалечку він чує українські народні пісні, любов й прихильність до яких він зберігатиме все своє життя, не зважаючі на те, що проживе його більшою часткою у Москві.   У 8 років хлопчика прийняли співаком у Михайлівський Золотоверхий монастир, де він прожив близько десяти років. У другий половині свого життя Іван Козловський буде часто повертатися до духовної музики, що її заклали в нього з дитинства. Цим він буде відрізнятися від більшості радянських співаків.   Сімнадцятилітнім юнаком Іван надійшов у Київський музично-драматичний інститут, де навчався у відомого на той час музичного педагога Олени Муравйової. Дебютував на оперній сцені у театрі Садовського, де співав партію Андрія у "Запорожці за Дунаєм" Гулака-Артемовського...  З моменту свого переїзду до Москви Іван Козловський не полишав своїх зв"язків з Україною. Він щорічно співав у Каневі на могилі Кобзаря, часто навідував Україну з концертами. Іван Степанович все життя мріяв про поїздку до Ла Скали, але його НІКОЛИ не відпускали за кордон. Все його життя він зіштовхувався з заборонами зверху. Наприклад, відомий такий випадок: на офіційному відкритті дома-музею М.Рильського Козловському заборонили співати українську пісню «Ой, у полi криниченька». Занадто часто він стикався у своєму житті з вказівкою «это петь нельзя». Так у 60-ті роки у Львові знищується 400 грамплатівок з його різдвяними колядками, вже виготовленими для продажу. Коли святкували 70-річчя Івана Козловського у Великому театрі СРСР він хотів, щоб ювілей тривав два вечори: перший — за участю російських митців, а другий — за участю українських. У ЦК КПРС йому цього не дозволили. Іван Степанович казав, щоб його поховали у рідній Мар"янівці, під фруктовими деревами, що їх він сам саджав та вирощував. Та навіть цим бажанням великого співака було знехтувано. Але, не зважаючи на всі негаразди важких відносин з радянською владою, Іван Козловський залишив по собі найяскравішу пам"ять у сердцях вдячних прийдешніх поколінь... Сонце низенько Ой не шуми луже Ой я нещасний Смерть одна розлучить нас (Дует Оксани i Андрiя)  Засвистали козаченьки Дивлюсь я на небо Чуєш брате мій Де ти бродиш, моя доле Коли розлучаються двоє Блажений день блажений час