Луценко: "Ющенко продав Україну, а нас пустив на фарш Януковичу"

Репортаж із в"язниці:

KyivPost: На вашу думку, хто дав команду вас арештувати?

Юрій Луценко: На ваше запитання можна було б порозмірковувати, якби я сидів у Лук’янівському СІЗО один. Але політично вмотивованих арештантів тут більше, ніж досить. Отже, відповідь одна – це результат виконання найвищої вказівки.

KP: Чи не вважаєте ви, що ваш арешт може бути методом тиску на Юлію Тимошенко? Чи це є тиском лише на вас?

ЮЛ: Мій арешт – це частина кампанії із залякування опозиції, яка не грає в піддавки з нинішньою владою. Ця кампанія переслідує дві мети. По-перше, продемонструвати, що співпраця із Юлією Тимошенко практично тотожна арешту і, таким чином, «випалити землю» навколо головного опонента режиму. По-друге, залякати суспільство, встановити атмосферу страху. При цьому свідомо використовуються найабсурдніші підстави для переслідувань – купівля авто для сільської медицини, лист-звернення в Кабмін, розмитнення газу за міжнародною угодою, пошкодження бруківки Майдану тощо. Логіка влади зрозуміла – якщо за таке садять екс-урядовців та лідерів громадських організацій, то просту людину роздавлять за два підкинутих патрони.

Страх – поживне середовище для узурпації політичної влади та бізнесу в «новій країні» Януковича.

KP: Чи контактували ви з Тимошенко чи з її оточенням після 5 січня, коли апеляційний суд залишив у силі рішення Печерського районного суду про ваш арешт?

ЮЛ: Так, я по можливості підтримую зв’язки із лідерами опозиційних сил. Я щиро вдячний за солідарність та підтримку В’ячеславу Кириленку, Анатолію Гриценку, Юлії Тимошенко, депутатам опозиції і головне – тисячам людей в Україні.

KP: З якою метою ви вирішили продовжувати оперативно-розшукову діяльність (ОРД) щодо водія колишнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка? Чи можна це пов’язувати з активізацією вашого конфлікту з Віктором Ющенком через скандал навколо начебто підробленого українського паспорта одного з колишніх спонсорів «Народної Самооборони» Давида Жванії? Чи мало місце очна ставка між вами та водієм Сацюка? Якщо так, то чи підозрювали ви, що саме обставини щодо продовження ОРД стануть приводом до вашого затримання?

ЮЛ: Повноваження продовжувати оперативно-розшукову діяльність на термін понад рік має тільки міністр МВС. Якщо працівники оперативних служб мають інформацію про доцільність продовження справи, їх прямий начальник після заслуховування погоджує таке рішення, відбувається затвердження постанови про продовження правами міністра.

І в цьому випадку не було жодних підкилимних ігор, лише рутина по виконанню відповідних доручень слідства ГПУ по отруєнню Ющенка.

Ніякого відношення до моїх стосунків з Ющенком жодна, у тому числі і ця справа, не мала. Очної ставки з водієм Сацюка не було, та й жодного сенсу це не має. Слідство висуває мені звинувачення не в тому, що я не мав права продовжувати ОРД. Вони чомусь вважають, що мій підпис був зроблений «заднім числом», оскільки в день, зазначений під підписом, я був за кордоном. І хоча експертиза засвідчила, що дата проставлена іншою людиною, цього виявилося досить, щоб звинуватити мене у зловживанні владою із санкцією позбавлення волі до 5 років.

Епізод абсурдний і «пришитий» лише для збільшення кількості статей Кримінального кодексу та обсягу повного зібрання фальсифікацій ГПУ із 47 томів. 

KP: Ющенко досить стримано коментує справу, яку вам інкримінують. Чи не звертались до вас чи до вашого оточення представники Ющенка? Якщо так, то з якого приводу?

ЮЛ: Я вже давно не сподіваюся на жодне співпадіння позицій із Ющенком. Він зрадив і Майдан, і людей Майдану. А потім продав і Україну, і нас на «фарш» Януковичу, якого і привів до влади.

KP: Хто саме пропонував вам виїхати за кордон та отримати там політичний притулок? У яку країну вам пропонували виїхати і спробувати отримати притулок? Чи не жалкуєте ви, що не скористались цією можливістю?

ЮЛ: І політики, і колеги по МВС говорили зі мною про безперспективність покладатися в нинішній Україні тільки на закон. Друзі в урядових структурах європейських країн, дізнавшись про сміховинність звинувачень, теж пропонували допомогу. Але біженство – не для мене.

Так, я чув, як генпрокурор заявив, що він – член команди по виконанню рішень президента. Так, я знав, що його рідний брат керує в найвищою в моєму випадку судовою інстанцією в країні.

Але я не втечу зі своє країни! Опозиція – завжди іспит для політика. У першу чергу – іспит на самоповагу.

KP: В яких побутових і санітарних умовах вас утримують? Чи не відчуваєте ви на собі тиску з боку тієї чи іншої сторони? Як проходить ваш день?

ЮЛ: Умови утримання – стандартні. Камера посиленого режиму, в яких утримують пожиттєво засуджених, – 9 квадратних метрів, залізні нари, бетонна підлога, цегельні стіл та стілець. Щоденно – прогулянка у такому ж 9-метровому дворику, фіззарядка. Є казенний телевізор, багато читаю. Їжу готуємо за допомогою кип’ятильника. Скарг я не маю – так утримують і всіх інших. Та й досвід дворічної солдатської служби допоміг акліматизуватися без особливих проблем. Єдина проблема – переживання за рідних, особливо після викликів сина на допит в ГПУ та порушення кримінальної справи проти членів сім’ї голови Верховного суду України Василя Онопенка.

KP: На вашу думку, вас звільнять з-під арешту чи все-таки продовжать утримувати під вартою?

ЮЛ: Жодної підстави арештовувати мене не було. Закон чітко говорить, що зміна запобіжного заходу із підписки про невиїзд на арешт може бути застосований лише при спробі втечі. Але Печерський, точніше – Печерсько-Різницький суд вирішив мене арештувати за використання моїх конституційних прав – відмову визнавати себе винним, відмову від свідчень до розгляду скарги про порушення кримінальної справи в суді та надання інтерв’ю ЗМІ.

Правда, ще звучала теза про те, що я повільно читав матеріали справи. Тут теж абсурд. По-перше, читання цих матеріалів, згідно закону, моє право, а не обов’язок. А, по-друге, після арешту мені надали можливість їх читати аж через 37 днів перебування в камері Лук’янівського СІЗО! Оригінальне пришвидшення по-прокурорськи.

Що я думаю про перспективу розгляду питання продовження терміну арешту? Об’єктивних, законних підстав на це немає. Але в нинішній Україні песиміст – це добре інформований реаліст.

KP: Коли, за вашою оцінкою, вашу справу передадуть до суду?

ЮЛ: Важко сказати точно, але можна виходити з того, що за 2 тижні я ознайомився із шістьма томами з 47. Вірніше – законспектував, бо слідство відмовляє в фотографуванні документів.

Отже, ознайомлення займе плюс-мінус ще три з половиною місяці. Щоправда, це оптимістичний прогноз. Адже слідство може (і воно це вже двічі демонструвало) відновити слідчі дії або штучно затягнути термін мого перебування в камері.

KP: Які саме слідчі дії проводять з вами по кожному з епізодів, які вам інкримінують? З якою інтенсивністю проводять ці слідчі дії? Як часто вас возять на допити на вул. Борисоглібську в Головне управління ГПУ з розслідування особливо важливих злочинів? Скільки слідчих з вами спілкується?

ЮЛ: 25-26 січня досудове слідство раптом активізувалося і за неповних 4 години було завершено. Мені пред’явили постанови, провели допит про «незаконне святкування Дня міліції в 2008 і 2009 роках». Звичайно, нікому не цікаво, що жодної бюджетної копійки на будь-які святкові заходи не було витрачено. Очевидно, цей феєричний епізод мав виправдати місяць перебування у тюрмі без жодних слідчих дій з дня затримання 26 грудня.

Окремо зазначу: якщо проведення офіційних урочистостей в ніким не скасоване державне свято для заслуховування виступу президента, прем’єр-міністра та голови парламенту розглядається як перевищення службових повноважень із санкцією до 12 років позбавлення волі, то на скільки має потягнути останнє рішення Верховної Ради про продовження своїх та президентських повноважень?

KP: Як Ви оцінюєте професіоналізм слідчих, які спілкуються з вами?

ЮЛ: Слідчі дуже стараються. Відсутність доказів заміняють тиском на свідків та членів моєї сім’ї.

KP: Чи завжди задовольняються ваші клопотання про зустріч з адвокатом віч-на-віч?

ЮЛ: Я направив на ім’я Генпрокурора заяву про те, що 25 січня протягом 7 годин у приміщенні ГПУ на Борисоглібській мені відмовляли у консультації з адвокатом, не допускали його до подання заяв та клопотань. Протягом того і наступного дня я до 20 години був позбавлений їжі та води. У той же день мене поінформували про допит сина і, звичайно, чисто випадково запропонували визнати свою вину.

Все це дало мені підстави клопотати до генпрокурора про відвід керівника слідчої групи. Проте, жодної відповіді від Генпрокурора Віктора Пшонки я досі не отримав.

Це дуже нагадує зафіксовану на плівках Мельниченка знамениту позицію Генпрокурора щодо скарги Гонгадзе: «Почему каждая срань должна требовать ответа Генпрокурора?!»

KP: Чи значився Рінат Ахметов як член чи керівник організованого злочинного угрупування в системі МВС «Скорпіон»? Чи Ахметов був у цій базі тоді, коли ви були міністром внутрішніх справ? Якщо його було знято з цього списку, то на якій підставі, хто і коли це зробив? Чи є докази кримінального минулого Ахметова?

ЮЛ: Я готовий надати вам матеріали про організовану злочинність Донбасу, нині високо представлену у вищих ешелонах української влади.

Ситуація там і в Криму на 2005 рік була надзвичайно тривожною – в цих двох регіонах кількість нерозкритих убивств вдвічі перевищувала «норму» на душу населення і сягала понад 2 тисячі трупів.

Багато вдалося зробити. Саме завдяки ліквідації або нейтралізації в той період раніше недоторканних організованих злочинних угрупувань з 2005 року вперше за історію незалежності вбивства почали щорічно скорочуватися на 7-9%.

Тим не менше, багато хто з лідерів організованих злочинних угрупувань уникнув відповідальності. Перш за все, вони мають дякувати керівництву генпрокуратури, яку в ті роки очолював нинішній депутат Партії регіонів. Яскравий приклад – ігнорування доказової бази, зібраної МВС, щодо банди Немсадзе в Донецькій області (57 трупів) та «Сейлем» у Криму (понад 50 трупів). Власне, затримання «Мелі» та арешт десятків бойовиків «Гіві» стали причиною мого зняття у 2006 році.

Сотні справ прокуратура просто закрила на підставі Меморандуму Ющенка з Віктором Януковичем, який надав у 2005 році статус недоторканності депутатам місцевих рад.

У часи другого приходу в МВС я застав більшість фігурантів депутатами Верховної Ради. Не дивно, що зараз їх так радує «справа Луценка». Крім названих вище причин мого арешту, звичайно, є ще й мотив помсти за раніше пережитий страх. Прийшовши до влади, вони демонструють свої правила в політиці – або домовляйся з нами, або готуйся до розправи.

Суспільство ж має зробити інший висновок, сформульований Ліною Костенко: «Непокаране зло регенерує себе». http://www.kyivpost.ua/politics/article/yurij-lucenko-spivpracya-z-timoshenko-totozhna-areshtu.html