Жахливі істоти...

Вам не потрібно летіти в космос, щоб досліджувати місця, де ніхто ніколи не був. Нещодавно міжнародна команда вчених пішла на перше в світі дослідження, присвячене вивченню морського біорізноманіття в глибинних водах біля східного узбережжя Австралії.

Абісаль – шар океану на глибинах від 13000 до 20000 футів (від 4000 до 6000 метрів). Ця зона залишається у вічній темряві. Температура навколишнього середовища становить 2-3 ° C, і це дуже обмежене їжею середовище. “Абісаль – це найбільше та найглибше середовище проживання на планеті, яке охоплює половину світового океану та одну третину території Австралії. Це найневизначеніше середовище на Землі”, – сказав старший куратор музеїв Вікторія Тім О’Хара.

Дослідники відправли своє обладнання на глибину майже 5000 м і витягли понад 100 різних морських видів на своє судно. П’ять з них раніше ніколи не були виявлені!

Цей яскраво-червоний колючий краб вкритий бронею і шипами, які захищають його від небезпек глибини.

Арахісовий хробак (Sipuncula) – глибоководний черв’як, що нагадує фалос. Коли вони відчувають небезпеку, то можуть заховати довгу голову всередину і стають схожими на арахіс.

Ці неймовірні морські створіння мають дуже незвичайний скелет. Деякі можуть виростати до метра в довжину. Вони харчуються бактеріями й іншими одноклітинними організмами, акуратно пропускаючи її крізь своє тонке склоподібне тіло.

Ця маленька хижачка, в якої акуратно розташовані зуби мешкає в океанічній «сутінковой зоні» на глибині до 1000 метрів. Вона полює на великих риб, китів, дельфінів.

Бути хижаком на глибині 1000-2500 м нелегко, їжі дуже мало.

Ця рибка була знайдена на глибині 2,5 км від Нового Південного Уельсу. Вона має м’яку водянисту структуру тіла та хижі навички. Часто вона нерухомо лежить на дні і чекає, поки здобич, яка нічого не підозрює, поруч пропливе.

Ця риба була виявлена в чотирьох кілометрах від рівня моря. Цей вид був вперше виявлений більше 140 років тому під час рейсу HMS Challenger, першої в світі кругосвітньої океанографічної експедиції. Вона була знову відкрита в Австралії більш, ніж через століття.

Ці коралові організми належать до тієї ж групи, що і анемони, риби-желе, тверді корали та інші щупальцеві морські істоти.

Вони, зазвичай, зустрічаються в гниючих залишках китів на дні океану, зариваючись в їх тіла, щоб харчуватися. У них немає ротів, кишок або ануса, але є бактерії, які перетравлюють для них останки.

Ці форми життя насправді не є павуками, а одними з найстаріших членистоногих, що мешкають на Землі. Простота – це їх девіз. У багатьох морських павуків є ноги, які світяться в темряві.

Ракоподібні є глибоководними жителями і їдять майже все, з чим зустрічаються, включаючи останки мертвих китів.

У цих риб доволі маленькі очі. Щоб поїсти, вони повертаються до течії, розправляють свої плавники і намагаються “винюхати” свою жертву.

Джерело