І я спитать навіть боюся,
Що зараз в неї на душі.
Стоїть й сумує на городі,
Тримає сапу у руках.
Таку ти, орок, нам свободу
Дану російську обіцяв?!
Вона жила собі так скромно,
Що мала й те хватало їй.
А тепер немає й дому,
Печаль в ній видно і без слів!..
Та все одно тримає сапу,
І ще готова працювать.
Будинок можна зруйнувати,
Та дух Вкраїнський не зламать!
Стоїть із сапою бабуся,
Позаду неї дім її.
І я спитать навіть боюся,
Що зараз в неї на душі.
Коментарі
GalinaKiev
110.07.22, 12:02
Вурдалак
210.07.22, 13:26
Голубка
310.07.22, 13:37Відповідь на 1 від GalinaKiev
Голубка
410.07.22, 13:37Відповідь на 2 від Вурдалак
Влад Ли
511.07.22, 17:22
Сумно...Оркі ви конченный тварі...
Ivan_Tom
611.07.22, 17:33
оркостан до кобзона
ПорохоБот
712.07.22, 13:18Відповідь на 6 від Ivan_Tom
Ivan_Tom
813.07.22, 16:39Відповідь на 7 від ПорохоБот
бавовна
ПорохоБот
913.07.22, 18:29Відповідь на 8 від Ivan_Tom
Радіти немає тут з чого, я за вірш, він сподобався
ПорохоБот
1013.07.22, 18:54
Вибачаюсь перед спільнотою картинка не відразу відкрилася, ні в якому разі я не хотів когось образити чи глузувати над чужим горем.
Вибачте!