хочу сюди!
 

Ірина

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 48-56 років

Як часто ми помиляємося в людях...

Як часто ми помиляємося в людях, безумовно і повністю їм довіряючи? Та життя вчить нас тому, що наївність та щирість — це різні речі. І як же навчитися розбиратися в людях? Відповість ця коротенька притча:



50%, 5 голосів

30%, 3 голоси

0%, 0 голосів

20%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
9

Коментарі

Гість: _Сонечко_

128.05.23, 12:44

зовсім недавно саме ця притча потрапила мені на очі....
чому ми помиляємось в людях?
ми сприймаємо їх через свою особистість... ми хочемо бачити в них те, що є в нас... ми думаємо, що вони схожі на нас.
але всі різні. кожна людина - особистість. і ми можемо помилятися.

не всі люди відкриті. не всі щирі. навіть тут, на цьому сайті.
довіра це не наївність. це стан. це бонус людині, з якою починаємо спілкування.

люди сприймають себе через призму бачення інших людей. тут десь вже писали про залежність від думки оточення.
одиниці вириваються за межі стереотипів.... я дуже добре це знаю...

    Гість: _Сонечко_

    228.05.23, 12:46

    краще літати і падати, ніж повзати по землі. зверху простору більше і повітря чистіше.
    довіряти боляче. але це досвід. може .. треба трохи прислуховуватися до своєї інтуїції?
    я обираю довіряти.....

      Гість: _Сонечко_

      328.05.23, 12:50

      і ще.... всередині кожної людини... ЛЮДИНИ... підкреслюю...
      є щось неповторне і прекрасне.. навіть якщо вона про це не здогадується. а може закрилася через негативний досвід і особисті переживання...
      кожен кактус дарує чудові квіти якщо за ним належно доглядати..

        Гість: _Сонечко_

        428.05.23, 12:52

        то може... спробувати зрозуміти й простягнути руку допомоги?
        кожен вирішує для себе сам.

          528.05.23, 13:08Відповідь на 1 від Гість: _Сонечко_

          зовсім недавно саме ця притча потрапила мені на очі....
          чому ми помиляємось в людях?
          ми сприймаємо їх через свою особистість... ми хочемо бачити в них те, що є в нас... ми думаємо, що вони схожі на нас.
          але всі різні. кожна людина - особистість. і ми можемо помилятися.

          не всі люди відкриті. не всі щирі. навіть тут, на цьому сайті.
          довіра це не наївність. це стан. це бонус людині, з якою починаємо спілкування.

          люди сприймають себе через призму бачення інших людей. тут десь вже писали про залежність від думки оточення.
          одиниці вириваються за межі стереотипів.... я дуже добре це знаю...
          Так, це правда..

            628.05.23, 13:09Відповідь на 2 від Гість: _Сонечко_

            краще літати і падати, ніж повзати по землі. зверху простору більше і повітря чистіше.
            довіряти боляче. але це досвід. може .. треба трохи прислуховуватися до своєї інтуїції?
            я обираю довіряти.....
            Мене за цю довіру життя б*є частенько, але що поробиш...

              728.05.23, 13:09Відповідь на 3 від Гість: _Сонечко_

              і ще.... всередині кожної людини... ЛЮДИНИ... підкреслюю...
              є щось неповторне і прекрасне.. навіть якщо вона про це не здогадується. а може закрилася через негативний досвід і особисті переживання...
              кожен кактус дарує чудові квіти якщо за ним належно доглядати..
              Так, це правда, так і є

                828.05.23, 13:10Відповідь на 4 від Гість: _Сонечко_

                то може... спробувати зрозуміти й простягнути руку допомоги?
                кожен вирішує для себе сам.
                Так, кожен вирішує сам...

                  Гість: _Сонечко_

                  928.05.23, 13:35Відповідь на 6 від Голубка

                  ой мені теж достається час від часу

                    1028.05.23, 13:47Відповідь на 9 від Гість: _Сонечко_

                    ой мені теж достається час від часуНічого, переживемо і почнемо заново жити...

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      3
                      попередня
                      наступна