Старовинна легенда про українську мову, яку наші бабусі розповідали дітям
Ділив Бог між народами землю і дарував їм мови. Роздав все, що мав, і
сів відпочивати. Аж тут пізно ввечері приходять козаки. Розуміють, що
запізнилися. Високі, вусаті, чуби вітер розвіває – стали і мовчать.
Записано в: у с. Плахтіївці на Катеринославщині
Дата запису: у II пол. XIX ст.
Записано від: від Я. Литвина
Жанр: переказ
Опубліковано в: Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В. А. Чабаненко
Коментарі
Гість: Nahibator
14.11.18, 18:20
Андрій1961
24.11.18, 18:23
Геннадий М
34.11.18, 18:24
Голубка
44.11.18, 19:06Відповідь на 1 від Гість: Nahibator
Голубка
54.11.18, 19:06Відповідь на 2 від Андрій1961
Хозяин- С
64.11.18, 19:55
прям как сага у викингов, только наша
NoTaRь
74.11.18, 20:12Відповідь на 6 від Хозяин- С
Більшість дум довші як скандинавські саги
Хозяин- С
84.11.18, 20:13Відповідь на 7 від NoTaRь
можливо..
NoTaRь
94.11.18, 20:42
Знайшов
Записано в: у с. Плахтіївці на Катеринославщині
Дата запису: у II пол. XIX ст.
Записано від: від Я. Литвина
Жанр: переказ
Опубліковано в: Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В. А. Чабаненко
Голубка
104.11.18, 21:03Відповідь на 6 від Хозяин- С
ага