А синові стерва попалася...))

 Повінь на Закарпатті. Сидить Іван на даху й журиться. Бачить шапка Петра попливла вниз за течією, потім проти течії, потім знову за течією, потім знов проти, і так кілька разів. Іван кидає камінь, випливає Петро.
Іван:
– Ти що там робиш, повінь же йде?!
Петро:
– Повінь не повінь, а бараболю садити треба.

 – Ви маєте чудовий смак!
– Ви що?!?! Припиніть мене кусати!!!

 Приходить кат додому з великим чорним пакетом, в якому щось ворушиться. Дружина питає його, що то таке. А кат відповідає: “Та от взяв додому халтурку…”.

 Син запитує тата:
– Тату, от коли люди кажуть “все добре”, що це означає?
Тато:
– Як тобі пояснити, синку… Розумієш, всі ми смертні. І ти одного дня помреш. Тебе покладуть у домовину, винесуть у двір, на катафалку довезуть до могили. Закриють домовину кришкою. Обв’яжуть її мотузками. Почнуть опускати в могилу. Хтось із робітників буде командувати: “Цей край вище, ще трішечки вліво… А тепер трохи вправо… Тепер той край нижче… Тепер трохи до себе… Опускай! О! От тепер все добре”.

 – Ти будеш мені вірною?
– А ти один мене потягнеш?

 – Я сьогодні не виспався…
– А причина?
– Причина теж не виспалась…

 – Чому у вас посуд розбитий?
– Сварилися!
– А чому диван поламаний?
– Мирилися…

 Йде по вулиці втомлена, заклопотана жінка. У кожній руці по величезній сумці з продуктами. Йде, ноги заплітаються, голова опущена, сил вже ніяких нема. Раптом з підворіття вискакує ексгібіціоніст у плащі, встає на її шляху, розгортає плащ, а під ним… нічого немає. Жінка втомленим поглядом оглядає збоченця з голови до ніг і спантеличено видає:
– Тьху ти, чорт! Яйця забула купити…

 – Мені подобається ваше ім’я!
– Дякую, це подарунок батьків на день народження!