Хтось маки цілував біля воріт Гарячими тривожними губами. А небо біло пахло голубами, А сонце тіні гнало до боліт… Хтось маки цілував біля воріт. Спішили перші відра від криниць, У гніздах прокидались лелечата, А зорі, що всю ніч були на чатах (Моя й твоя), у трави впали ниць… Спішили перші відра від криниць… Хтось голосом твоїм сказав ,,люблю''. Хтось руки стиснув, променем облиті… І я віднині в цьому щаснім літі Не відаю, не знаю, що роблю… Хтось ...

Читати далі...

Первый зной накатил, первый зной. День насыщен безудержным светом, И стираются грани меж летом И идущей на убыль весной. Вот весне и конец. Первый зной. Я опять не успела так много. И предчувствую: только дорога Разлучит меня с этой виной. [Приєднана картинка] [ Читать дальше ]

Я тело в кресло уроню, Я свет руками заслоню И буду плакать долго, долго, Припоминая вечера, Когда не мучило «вчера» И не томили цепи долга;...(С) Николай Гумилёв, май 1910 года. [Приєднана картинка]

Ты на небе облачко нежное, ты пена прозрачная на море, ты тень от мимозы на мраморе, ты эхо души неизбежное... [ Читать дальше ]

Була сьогодні в школі на святі останнього дзвоника і згадався старенький вірш: Останній дзвіночок шкільний...Хіба можна Забути цей давній, замріяний час? Останній дзвіночок! Ми - кожний і кожна - З дитинства пішли. Юність кликала нас. Безмежне, як море, життя нас чекало, Нас кликали смуги незнаних доріг І серце у грудях, мов птах трепетало, Як вийшли зі школи, за рідний поріг. Так швидко зминули ви роки зелені, Під клекіт шкільних, незабутніх &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Море любит солнце, солнце любит море...Волны заласкают ясное светилоИ, любя, утопят, как мечту в амфоре;А проснешься утром - солнце засветило!Солнце оправдает, солнце не осудит,Любящее море вновь в него поверит...Это вечно было, это вечно будет,Только силы солнца море не измерит. Игорь Северянин. [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

Не помились на першім слові, Сказавши в зустріч щось сумне. В мені багато є любові. Багато! Більше, ніж мене! **** Мій гордий дух тебе возносив - На цілий світ тебе любила. А ти пробачення не просиш, Що наступив на білі крила. **** Ви пробачте мовчання мені. Галасливим ніколи не вірю. Барабани тому голосні, Що вилазять із власної шкіри. Ганна Чубач

Щоби удвох нам не пропасти, Я згодна жить без тебе. Злетіть чи впасти, чи проклясти - Одне обрати треба. Ганна Чубач

Обнимаю... Немеют руки... От восторга – в рывок дыханье. Мы украли день у разлуки... Неожиданное свиданье! И слова вперемешку с лаской. Поцелуй – продолженье взгляда. Мы украденной нашей сказкой Рвём скучнейшее слово – «Надо». Мало времени... Торопливо… Что бы всё!.. Что бы до предела!.. А в душе, где-то там – тоскливо... Грусть струну теребит не смело… Я взлетаю и ты взлетаешь… Незаметно подкрался вечер. Две слезинки… И убегаешь... Плащ печали упал на плечи. Взмах руки… И прощанье взглядом......

Читати далі...

Я опять от тебя ухожу безо всякого повода Чтобы смертельно страдая, шататься по городу, И идя в пустоте обезжизненной суеты, В теплых струях дождя нарисуешься ты. Я ищу тебя между домов, не хочу находить, И пытаясь тебя ненавидеть, продолжаю любить Будет биться в ночи незнакомое слово. Что же сердце стучит - я люблю тебя заново снова. Я замерзну устану, Знай - я прощенья просить не умею, не стану И зачем тебе эти простые пустые слова, Я ведь долго потом не уйду, пока в доме зима...

Читати далі...