Стихи из книги Олеся Бердника "Зоряний Корсар"

Я уже выкладывала эти стихи о комментариях к заметке софорумника, но хочется поделится и с друзьями...Особенно Александру58

Закон вогню, закон кохання,  Пали мене, карай мене!  Веди крізь громи і повстання  У преображення ясне!  Не дай в ілюзії заснути,  Не дай мокріти у багні,  Щоб думка грізна і розкута  Палахкотіла у мені.  Щоб крила сильні і вогнисті  Прорвали тіла мур тугий,  Щоб зорі праведні, пречисті  Мене взяли у світ новий!  Іще востаннє я заплачу,  Пройду незримо по землі,  І всі падіння та невдачі  Лишу впокореній золі.  І блискавицею-привітом  Сяйну у грізній синяві.  Закон Вогню гримить над світом:  Умріть, мерці!  Живіть, живі!***** — Знову томління. Сумніви знову.  Іскри на хвилі ріки.  Погляду чари.  Магія слова.  Доторк руки.  Пестощі сонця? Чи подих безодні?  Мить чи політ назавжди?  Тиша — учора, буря — сьогодні!  Звідки? Куди?  Марево давнє.  Мов сновидіння.  Щось існувало, було.  Попелом часу серця квиління  Вже занесло.  Може, воскресне? Може, розтане  Крига байдужості знов?  Вечора промінь?  Сяйво світання?  Зло чи любов?  ***** Коли згасають зорі —  Інші спалахують знову.  Хто їх запалює в небі?  Хто — крім любові?  Коли розлучаються друзі,  Не втішить ні ласка, ні слово.  Хто нову зустріч готує?  Хто — крім любові?  Все перетвориться в попіл,  В хвилі першооснови,  Лише навік невмирущі  Зерна любові