Шалений
Пульс
Серцебиття не завмирає ні на мить,
І в порцелянову замріяну блакить
Ніхто не підведе натомлених очей,
Серпанок-пташка вам не сяде на плече.
Звільнившись
З пут,
Карась китайський нишком плюхне в небосхил
І сонце зайде прес-релізів без і хвиль,
Без листування прав і прав на вороття,
Ходи сюди, моє розбещене дитя.
І ти,
Мій Брут!
Ти сутенієш без бажань серед тривог,
Твій золотий тілець, мабуть, єдиний бог,
Хто залишає всі вітрильники без крил,
Хто сіє плач шляхом гірким в татарський Крим.
Серед
Безодень
Скляніють замки неба враз і навсібіч,
І свій вертеп для полювання звільнить ніч,
Варфоломія а чи ніч довгих ножів,
Тьмяніють промені в сумних дерев іржі.
Злітай,
Либонь,
Така прозорість не триває на віки,
Бо завтра круки, наче біржові ділки,
Розтягнуть в гнізда всі перлини ніжних барв,
Стань до роботи, нешекспірівський мій мавр!
Захопить
Дух,
Тож, відпускай вже злоту рибку без причин,
Пливи бурштином крізь безхмарну височинь,
Можливо, між рецесій, скарг, дрібних речей
Зустрінеш погляд зачарованих очей…