Ой, вік-москаль, ще й чарівник,Він обіцяє забагатоМрійливим поглядом брунатним,Зібравши найсвятіших книг,Він урочисто так кладеДолоню. Древні палітуркиЗамшілим Кам’янця підмуркомМовчать. Як завше, деіндеЙого акторський баритонБагатий інтонацій, терційДзвенить, як срібнеє відерцеІ проповідує бонтон.Ось-ось і царствіє прийдеЗ пітьми правдивих обіцянок,Крізь оптику по вінця склянокТи – Аполлон, той… Бельвердер…?І істини прості словаДрібні, як маковії зерна,Від радостей малих – к мізернимОсь шлях...
Читати далі...