Она ушла... (маленькие такие)
- 15.11.10, 16:12
присвята моїй любій доні
Передзим’я. Старий-Листопад
Кволий, труситься...
Крутиться світ.
ЗореНіч... ЗореРух... Зорепад…
Леоніди летять – ЗореКвіт,
ЗореДиво! – Дивуюсь, дивлюсь;
Поміж тисяч малих тих свічад
Є й моє… Тихо Богу молюсь –
«Зустріч нам подаруй в зорепад!..»
Час минав… От і Спас на порі!
Пахнуть яблука, мед…
ЗореНіч!
Персеїди палають вгорі –
Сотні Богом запалених свіч.
При надії, пильную на мить
Чудотворення, вгору дивлюсь …
Зірка просто в долонях горить!!!
Дивородження!..
Богу молюсь…
11.11.2010
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299746
© Stepans’ka Marina (SMG)
Я щастя бачила:
Повір,
Воно,
Немов би дикий звір,
Поволі стиха підійде,
Підластиться – і відірве
Від серця ласого шматок.
Лиш ти його рукою – торк,
Вмить відсахнеться, і – лови,
Як не шкода і голови!
Не здоженеш,
Хоч тут було,
І ще тремтить в руках тепло.
Вже розглядаючи сліди,
Згадаєш ніжний плин ходи,
Очей здичавілий бурштин,
Та, може, декілька шерстин
На спомин ласки хижака,
Легких, як пух,
Змахне рука –
Й виттям ледь чутним звідусіль
Покличе втрати гострий біль…
І запевняти, що нема
На світі щастя –
Вже дарма.
Я щастя бачила.
Повір,
Воно і справді
Дикий звір.
Хай буде легко. Це був лиш сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
Ліна Костенко