«А за вікном
Майже весна»
Святослав Вакарчук
Ви вже отримали в цей день
До біса шанобливих віршів
Від партії співців колишніх
Й аматорів ура-пісень.
Так смачно вмочене перо
В пашіння красної калини,
В піснями шиту сорочину,
В героїв кров. Жар перемог.
Не заперечую – було.
Я попіл розгрібав історій,
Та зараз, мабуть, мораторій
На згадку про Руїно, зло…
Зроблю без натяків-манер
Заяву: Ви – не унікальні.
Ви так затримались у стайні,
А всі рвонули вскач, в кар’єр.
Більш десять років, як звучить
В чуттєвість еротичних герців
Славка відлуння дум інерцій
Те «майже». І не скажеш «Цить!»
Ми ж веслували, ми гребли,
А пісня й досі актуальна,
І, серед вигуків вітальних,
Перебіг нагадаю гри.
Ми не даємо хабарів
Ні за яких обставин (майже),
І в описах своїх бувальщин
Брудних ми оминаєм слів.
Хто знає руки як здіймать
Під пильним оком – одностайно?
Ми майже не гукаєм «Файно!»
Коли говорить боса … .
Ми (майже) вгору – без кумів,
Своїм талантом при нагоді,
На нашому близькому сході
Не гинуть кращії сини,
Нас залишаючи знов без
Найбільш свідомих і сміливих,
Так, щоб майдан в наступній днині
Без сил рушійних не воскрес.
І (майже) праведним бігцем
Не замикаємо ми контур
Новітніх срам-антиутопій
Корупцій і протекцій схем.
Ми не повторюєм крізь сни
Багато (жах…) мільйонним хором,
Як мантру, в розум хлороформний,
«Що міг зробити я один?»
Ми майже не відчуєм щем
Хто ж може бути винуватим
Чому в дірявій дахом хаті
Війна йде вогняним дощем?
І все голосить Святослав
Про рух чуттів паранормальний,
FM-приймач застиг сакрально
На позначці «Майже весна».
Ой, не кривіться, Вас люблю,
Мабуть, не розумом, то – серцем,
Та навіть в день такий не ллється
Естрадний оптимізму блюз
Сучасних кобзарів і джур
Мені відлунять ноти фальші.
Вам – двадцять три, а Ви – все «майже»
У пострадянськім «от-кутюр».
25.08.2014
