Вітаю усіх мам з ДНЕМ МАТЕРІ !!!

Я чую досі, мамо, вашу пісню,
Мені її знов вітер нашептав,
Коли в гіллі заквітчаної вишні,
На мить спинившись, трішки заблукав.

Я чую, мамо, кожне ваше слово,
Вони у всіх мелодіях весни…
І ніч співає ніжно колискову,
Яку колись мені співали ви.

Пробачте, мамо, за усі тривоги.
Молитва ваша – вічний оберіг.
Спасибі за любов святу, від Бога,
Що береже мене від бід усіх.

Пробачте, мамо, лине стоголоссям
За ласку, не віддячену ніяк,
Пробачте за посріблене волосся
Й за те, що рідко приїжджаю так…

Пробачте, мамо, за сльозинку кожну,
Спасибі вам за сонце, що встає
І за святу любові іскру Божу,
Спасибі, мамо, що ви в мене є!

А их осталось очень мало…
Закат в глазах горит устало,
Они на смерть так смело шли,
Чтоб мы нашли свои пути…

Войну я знаю лишь с рассказов,
Мой дед там был не для показов…
Они под пулями сражались,
Чтоб звезды ярче нам казались.

Теряли близких и любимых…
От ран кричали воплем диким,
Они за честь свою стояли!
И жизнь за жизнь все отдавали…

Уважьте тех, кто жив остался,
И помяните, кто не сдался!
Какой ценой всем жизнь досталась…
Спасибо вам за честь и храбрость!!!

Я читала про любов книжки,
Та нема в них жодної підказки
Як в реальність втілити ту казку,
Де я млію від твоєї ласки,
У якій зі мною поруч ти.

І тому я вкрала у дощу
Магію жагучої сльозинки,
Що стікає по губах-жаринках,
Що в очах запалює іскринки
І хмелить бажанням досхочу.

В запальної блискавки весни
Вчилась спопелять думки я п’янко;
В ночі – пристрасті украла вишиванку,
Поцілунок ніжний – у світанку...
І до тебе полетіла в сни…

Я тебе випитувала в мрій,
У зірок училась чаклувати,
А у сонця – променем всміхатись,
Щоб тебе навік причарувати...
І тепер ти тільки-тільки мій!!!

В ее руках и щит и меч! Она, не глядя, сбросит с плеч, Она, пойдет всем напролом, Она и штиль и резко гром! И ей не важен ваш союз… Есть главный порт, в нем есть свой шлюз! Вам ее счастья не понять, Всех ее мыслей не объять… Над кем решили взять победу? Я поражаюсь сему бреду… Ее паденье – ее взлет! Лишь только силы придает!

Люблю я вітер… З ним так легко, щиро…
Він душу запитаннями не рве.
Підхопить на могутні дужі крила
І всі думки за обрій понесе.

І всі проблеми, всі тривого й болі
Стають мізерними, що й не помітить їх,
Як відчуваєш насолоду волі
На кінчиках крилатих рук своїх…

Нестримний вітер… Як люблю я вітер!
Коли весь світ біжить без вороття,
А ти з опалих пелюсточок-літер
Складаєш фразу: «я люблю життя»…

Всіх Юр я хочу привітати нині

Із світлим святом – в них же іменини!!!

Хай Ангел Ваш із неба ясним сонцем

Усмішок накидає вам в віконце

І подарує крила із любові й щастя,

А від всіх бід, від горя і напастей

Огорне й захистить крильми щомиті,

Щоб були ви щасливі в цьому світі!!!

Нарисую тебе я любовь,

Но не кистью и не акварелью,

А своей разноцветной душой,

Я смогу,я сумею,поверь мне.

 

Напишу я тебе о любви,

Но не буквами и не словами,

А невидимым светом души

И живими своими мечтами.

 

О любви я тебе спою,

Проиграю мелодию сердца.

Лебединую песню свою

Я с тобой сочинить хочу вместе.

 

Для любви нашей крепкий дом,

Самый тёплый и самый лучший

Мы построим с тобою вдвоём

И никто его не разрушит!

"Жодна ідея не варта смерті хоча б однієї людини" - М.Ганді


Їх  багато  –  вони  ховаються,
Над  морем  істини  демони  граються,
Маску  праведних  носять  щоночі,
Вбивають  «інших»,  видавлюють  очі.
Під  гаслами:  «нація»,  «сила»,  «свобода»,
Запертий  гріх,  ненависть,  нудота,
Крила  протерті  і  скинута  віра,
В  проекції  зла  –  їх  найбільша  сила.
Печерні  люди,  печерна  країна,
На  острові  сну,  самолюбства,  полину.
Живуть,  риють  землю  і  усміхаються,
Не  плачуть,  не  стогнуть,  від  болю  не  каються.
Прийдуть,  натягнуть  шкіру  моральності,
Почнуть  війну  світів,  банальності,
А  в  небі  літатиме  вічна  сатира,
Про  те,  як  подохла  печерна  людина…