
Навіщо ти так мучаєш його?
Адже у серці іншого тримаєш.
Не розумієш вже й сама того,
Кого із них насправді ти кохаєш.
Ти королева, ну а він – простак,
Не бути разом вам, і ти це знаєш.
Та біля нього ти не та, і все не так,
Він інший світ для тебе відкриває.
І все ж не зможеш ти покинути того,
Хто поруч із тобою вірно засинає.
Хоч кожен вечір ти цілуєш лиш його,
Та в снах своїх ти іншого стрічаєш.
Та він так вірить, і надіється, і жде,
І блиск очей твоїх у серці він тримає.
А ти для іншого даруєш всю себе,
Йому ж пусті слова лиш залишаєш.
Ось так ти і живеш…Одна на двох.
Та часом біль нестерпна душу крає.
Ти мучаєш себе…І їх обох…
А, може, ти нікого не кохаєш…





