У тиші нічній з тобою розмовляю:
лиш тобі одній,мила,довіряю.
Болі і образи зникають в цю хвилину,
серцем і думками я до тебе лину.
Ти відповідаєш мерехтінням зір,
але їх мовчання-голос твій,повір.
Мову ту незвичну легко зрозуміти,
якщо дуже-дуже цього захотіти.
Коли-небудь побачиш,що зірочка моргає,
то знай,що,може,милий з тобою розмовляє.

Вчера в 20:36 - Нинель

(с)

Август прохладой бодрит.

(с)

*********************************

Осень  близка,

Август  прохладой  бодрит.

с  ветром, тоска

прочь  уйдёт, улетит….

лето, жара,

вместе  с  разлукой,  уйди!

и до утра – ты  со  мной

сна  не  жди!

Припев:

не  говори, не обещай….

вечной Любви нет!

в  свете  зари, скажешь: «Прощай»!

тает  Любви  Свет….

Август – мне  брат.

дарит   восторг  любви.

в  Августе -  звёзд  парад,

снова   мы   виза-ви.

не  вспоминать

наш   звездопад?

буду   мечтать

о  тебе! - рад?!

Припев:

Не  говори, не обещай….

Вечной Любви нет!

В свете  зари, скажешь: «Прощай»!

Тает  Любви  Свет….

********/ 09.08.2011 г. /

Не уходи, прошу, постой!

(с)

***********************

Море  штормит,

гальку   несёт…

треплет  ветер  паруса.

Сердце  щемит,

Душу  боль  рвёт.

Дух  мой  взмывает  в  Небеса.

Припев:

Не  уходи!

Не  уходи, прошу! Постой!

Болью  в груди  не изводи!

Прочь покой!

Встречу  с  тобой

Дарит  прибой.

Знать  бы: что  там – впереди:

Рок  или  знак?

Свет  или  мрак?

Счастье, прошу: не уходи!

Не  уходи!

Не  уходи, прошу, постой!

Болью  в груди  не изводи!

Прочь покой!

*******   / 07.08.2011 г. /

Автор: Эдельвейс 7 на воскресенье, Август 07, 2011 

Всё хорошо… у меня всё отлично…

Жизнь моя – размерена и верна…

Для меня быть счастливой – привычно,

Ведь такой я быть и должна…

Всё хорошо… нет на что пожалеться…

Сквозь улыбку не слышно крика души…

Всё хорошо! …и некуда деться…

Только грустные, почему-то, стихи…

ЗАДЫШАЛО ЧИСТО ПОЛЕ ….

(с)

*****************************************

Задышало  чисто  поле

колосками.

Птица  вырвалась  на  волю.

Облаками  

прикрывалось Солнце  в  небе,

заигралось.

В колосках, как в море-хлебе

отражалось.

[ Читать дальше ]

*******   / 01.08.2011 г. /

/ песня – жалейка  /

Про что Вы тут все время говорите?

Любовь не вечна !Вам не удержать ее!

И хоть сонеты, и романсы ей пишите, А  все поверьте, будет мало для нее! И если прошлая любовь для Вас, была прекрасна, Не ждите в будущем возврата прошлых дней! Ушла любовь к другим! Не мучайтесь напрасно! Ищите новую, такую же прекрасную,и даже где-то, в чем-то красивей!

С высот любви, на этот мир  взгляни!

Чи знаєш ти, про що шумлять ліси,
коли над ними вітер гонить хмари
і свище, наче рве струну гітари,
а потім тихне в купелі роси?
І скрізь мов чари…


Чи знаєш ти, про що ліси мовчать,
коли ранкові зорі догоряють
й ромашки ясноокі заглядають
у душу снів, де горде лелеча
у синь злітає?


Чи знаєш ти, які в лісів думки,
коли листок тремтить у павутинні,
волошка позіхає синя-синя,
а пшениці співають їй казки
немов дитині?


Чи знаєш ти, про що шумлять ліси?
Про що співають, чим живуть, сміються?
Як в неба далеч душі їхні рвуться,
а потім тихнуть… й в купелі роси
серця їх б’ються…

Ну що ж це за гризоти і за біди –
У того кращий дім, у того сад,
Он хата нижча й менша, ніж в сусіда,
А в тих (подумай!) – мир в сім’ї і лад!

У того – діти гарні та успішні,
А в того не одне авто, а п’ять,
У кума он вода і та чистіша,
А в тих, ну просто жах, – в них кращий зять!

І горло знов стискає заздрість чорна,
І не дають дихнути жаб зо сто.
Язик хоч добрий - меле наче жорна
Усім кістки, бо ж він то без кісток.

Ой, люди, що ж ви злу хороми звели?!
Втамуйте заздрість, бо ж вона як змій
Ще до добра нікого не довела,
А от нещасть і лих немало в ній!

А я ведь ,сильная ! И ты об этом знаешь!

И не боюсь остаться я одна !

Наверное, таких как я, ты просто отвергаешь,

Подумав ,что «в постели холодна»!

Ты ошибаешься! Напрасны оправданья, Грошовым  выводам твоим в базарный день цена ! Возможно и не за горами мое  уж увяданье, Но не сегодня- я еще ценна!

Любви искусство,зная и владея,

Доставить наслажденье каждому могу!

Но не с любым  мужчиной, я от чувств балдея,

Постельным па поддаться  вдруг смогу!

Ведь мне доказывать самой себе не надо, Какою страстью,жаром я наделена! Пусть встретиться мне тот,кому эта награда Не эпизодом проходящим будет,а  любви цена!