Маршрут подорожі: Історичний бульвар — пл. Ушакова — вул. Леніна — пл. Нахімова — Приморський бульвар (Артбухта). На мапі це по правій стороні знизу вверх і потім трохи вліво.

Ядро історичного центру стоїть на Міському пагорбі й обмежене по суті вулицями Великою Морською та Леніна. Плюс парк Історичного бульвару. Варто зауважити, що пагорб достатньо високий, особливо якщо дивитися від вокзалу (на захід):

Ліворуч на горі видно колесо огляду. Перенесімося одразу туди. Дістатися того місця зручно з площі Ушакова, до якої повернемося пізніше.

Отже, що ми бачимо з колеса:

Ліва половинка панорами:

Це ми дивимось на північ у бік центру. Монументальна будівля ліворуч — Панорама оборони Севастополя. Праворуч — Південна бухта. Вдалині видно Севастопольську бухту, Північну сторону й море.

Візьмемо трохи праворуч. Бачимо на фото нижче Південну бухту, праворуч — вокзал і нещодавно розширений міст. Його відкривав сам ВФЯ, у зв'язку з чим спостерігалися небачені тут пробки. 

Південна бухта й Корабельна сторона за нею:

Біліють Лазаревські казарми. Частину з них із червоним дахом займає філія МГУ. Із сірим дахом — військова частина ЧФ РФ.

Тепер подивимося, що в нас із іншого боку — на півдні:

Тут була одна з батарей оборони Севастополя (4-й бастіон):

Бетонний пам’ятник мішкам та солом’яним кулЯм із піском. Гармата автентична:

Можна залізти наверх:

А там ми були:

Ідемо на північ, до Панорами:

Вхід — 50 грн, додатково за право фотати — 25 грн.

Заходимо наче в шахту чи мавзолей.

Автор панорами, основоположник російського панорамного мистецтва, професор класу батального живопису Петербурзької Академії мистецтв Франц Олексійович Рубо поклав в основу твору найяскравіший епізод севастопольської епопеї — бій на Малаховому кургані 6 червня 1855. У цей день 75-тисячна російська армія успішно відбила натиск 173-тисячного англо-французького війська. (c) Вікіпедія.

Не солодко було воякам і місту:

Панорама — на 360 градусів. Під час війни серйозно підгоріла. На передньому плані обстановку зроблено з піску та інших матеріалів, далі йде живопис на стіні.

Можна дивитися зверху зі спеціального майданчика, можна — знизу в віконця через скло.

Купол ізсередини виглядає так:

Панорама вражає — але не на 75 грн. Виходимо з протилежного боку:

Поряд є ще музей Папаніна — севастопольського Колумба. Вхід туди загородив собою кіт.

У парку на Історичному бульварі також є тераріум та виставка старих якорів:

Це тільки фрагмент — їх там насправді багато. На Історичній алеї концентрація різних пам'ятників зашкалює. Багато палаток із сувенірами:

А ще тут надувають великі бульбашки:

У затінку заховався вхід до офісу ТРК Бриз. Це [був] чи не єдиний голос вопіющого українця в Севастополі.

На підході до площі Ушакова — симпатичний пам'ятник інженер-генералу Тотлебену, який спроектував оборонні укріплення під час Кримської війни:

На площі Адмірала Ушакова домінує Матроський клуб, за сумісництвом Драматичний театр ЧФ РФ:

Навпроти між іншим — готель "Україна":

У бік площі Нахімова на північ — кільце з ліванським кедром, а за ним — типові, але красиві представники архітектури центру міста:

Звідси раджу йти або на Велику Морську вулицю, що веде до Артбухти, або праворуч на вулицю Леніна до Графської пристані. Підемо за другим маршрутом, але все-таки зафотаємо краєчок не побаченого:

Це Покровська церква. Неподалік є вже згаданий Володимирський храм.

Далі буде.

Насамперед маю сказати, що Севастополь, або Сєвас (так у побуті кажуть кримчани), є дуже великим, цікавим, мальовничим за рахунок рельєфу та цікавим для любителів історії. Незвичні краєвиди милують око. Пам'ятки античності та середньовіччя є об'єктом уваги кожного туриста. Паломники тут знайдуть важливі місця для Православ'я (Херсонес), гірські монастирі (Інкерман, Фіолент і т. д.) та кілька храмів 19 ст.

Але загалом зручним та затишним Севастополь не назвеш. У центрі все дуже красиво й компактно, однак численні житлові масиви розкидано окремими купками, між якими плещуться хвилі, гуляють пустирі або цвітуть різнокольоровими дахами поля приватного сектору. Кожен такий масив має свій центр, у якому є базар та купа магазинів.

Нижче на фото -- технічний універ та його гуртожитки:

Окрема історія — Північна сторона. Туди легше доплисти на катері або поромі, ніж об'їхати маршруткою. Дехто так робить двічі щодня.

Море, Херсонес, Інкерман, Балаклава, Ласпі, незвичний ландшафт, монастирі, багато військових кораблів і пам'ятників. Можна використати як базу для поїздок іще кудись. Варто приїхати.

Севастополь — місто-порт на південному заході Криму. Населення — 343 тис. + 43 тис. поза містом на території міськради. База Чорноморського флоту РФ та ВМС України. Росіян — 71,6 %, українців — 22,4 %, російськомовних — 90,6 % (2001).

Є залишки грецького міста Херсонес, церкви та гірські монастирі, винзавод у Інкермані, багато чого в Балаклаві, безліч монументів та інших пам'ятників. І, звичайно, військові кораблі.

Де був: центр, Херсонес, мис Фіолент. Їхав туди залізницею.

Після руйнувань міста Золотою Ордою та Литвою (1299—1399) греки потроху переселилися в гирло річки Чорної до Каламіти (тепер це Інкерман) і далі вглиб материка, утворивши князівство Феодоро. З півдня на них наступали італійці-генуезці (фортеця Чембало в Балаклаві), з півночі — кримські татари. 1475 р. прийшла Османська імперія і всіх завоювала.

Ось і Севастопольська бухта. Сухі доки.

Далі — кораблі. Багато кораблів.

Військових теж багато, переважно російські. Ліворуч — ракетний крейсер Москва (121) на північному березі бухти:

Величезні "бочки" на горі — зерновий термінал Ахметова в Доковій бухті. Поряд хотіли побудувати ще й вугільний, але народ поки не дав. Піраміда ліворуч — храм-пам'ятник на Братському цвинтарі оборонців Севастополя у Кримській війні.

Рухаємося на захід — і бачимо наш флагман корвет Гетьман Сагайдачний та інші наші кораблі. Де вони зараз, нам усім відомо. Добре, що корвет у Одесі.

Після виїзду з тунелю бачимо затишну Кілен-бухту.

Вокзал. Ось такі електрички курсують:

А ще там дуже не люблять фашистів:

Навпроти бронепоїзду на горі поставлено танк Т-34, але якісних фото не маю. Біля залізничного також є автовокзал.

Далі буде.

Хто хоче стати ще одним модератором якогось із цих фотоканалів -- пишіть мені в гостьову.

Довелося в силу певних обставин побувати в Носівці. На всяк випадок напишу короткий фотозвіт.

Після набуття Україною Незалежності чомусь настав занепад усього. Через безробіття багато хто почав спиватися, свідком чому є два дотепні, але й сумні відеоролики (є трохи нецензурщина): тут і тут.

Якщо подивитися на мапу, Носівка простягається з півночі на південь (до залізниці та трохи за неї) аж на 14 км (по 1 тисячі людей на кілометр довжини). Натомість завширшки Носівка дуже "струнка". Мабуть, пропорція -- як у Кривому Розі.

Для подорожнього Носівка починається з вокзалу. Він є доволі стандартним як для напрямку Київ -- Ніжин.

У бік Києва є автомобільний міст над залізницею (ось він видніється нижче на фото):

З "того" боку залізниці живе трохи людей, а також працюють цукровий комбінат та зерноприймальний пункт (останній -- див. фото):

Біля вокзалу (на північ -- у бік центру) є пам’ятник Тарасу Шевченку:

Зазвичай коли приїжджає з Києва електричка, починаються перегони "хто швидше добіжить до маршрутки".  Як і в Ніжині -- маршрут стандартний: вокзал -- базар/центр -- іще кудись. Вартість -- 2 грн. Графік рейсів заточений під залізничний розклад, тому будь-коли просто взяти й кудись поїхати не можна.

Бусиків на вокзалі стоїть пару штук, тому більшість бажаючих у них уміщається. Якщо ж не влізли або не хочете висіти у дверях, до Ваших послуг -- таксі (є навіть із шашечками). 20 грн на машину -- й Вас довезуть із вітерцем до центру. Якщо зібратися вчотирьох -- 5 грн із носу. Можна торгуватися (до 16 грн за машину точно можна).

Їхати до центру -- не дуже довго, кілометрів 4. По дорозі праворуч трапиться кладовище, а також ось такий пам’ятник:

Далі праворуч можна побачити майже добудовану здоровенну школу:

На крутому повороті направо є пару магазинів -- "Поворот" та "Маленька кишеня". Далі незадовго перед центром праворуч видніється базар:

На фото праворуч -- будівля критого ринку. Ліворуч є великий майданчик для фур.

Перед самим центром колись була автостанція. Зараз на тому місці надають ритуальні послуги, а над дорогою стоїть... "Голівуд".

Центральну площу міста виконано у класичній формі перехрестя. Приблизно з заходу на схід іде вул. Центральна, з півдня (від вокзалу) -- вул. Вокзальна, на північ -- вул. Суворова.

На південь від центру -- колишній автовокзал, а також 2- та 5-поверхові будинки:

Ось власне -- вул. Вокзальна перед центром:

Трапляються цікаві архітектурні знахідки:

Центральна площа в південно-західній частині має широку пішохідну зону. Північно-західна частина містить Пошту та Міськраду:

На північному сході площі (на фото нижче -- ліворуч) -- 2-поверховий красень-універмаг, скромно названий "Торговельним центром", та кілька контор. Із південного сходу (зелена мансарда) -- ряд дрібних контор, магазинів, колишній ресторан і т. д. На південному заході -- рожевий готель "Полісся", частково зайнятий під офіси, а також майбутній жовтий супермаркет АТБ (має відкритися незабаром). Не так давно на місці АТБ стояв кінотеатр "Космос". За ними восичіє цілий квартал 5-поверхівок (їх уже трохи показано вище).

На заході (на фото вище -- це по правій дорозі) вул. Центральна перетинає річку Носівочку, яка тече вздовж усього міста з півдня на північ і впадає в Остер. 

Міст розділяє річку на два ставки. Північний ставок виглядає так:

Будинок-замок на фото вище ніби будував Куровський. Подейкують, що нові господарі місцевого бізнесу з якоїсь радості вимагають у власників квартир додаткової доплати.

Тут же -- на річці -- сидить собі черепаха:

Південний ставок значно більший. Ліворуч видно квартал 5-поверхівок, який уже трохи згадувався вище:

Черепах тут, мабуть, чимало:

Вертаємось назад. Тротуари на центральній площі викладено плиткою, зроблено заїзди для колісного міні-транспорту. Узагалі -- в центрі дуже затишно, чисто й тихо.

На півночі за 100 метрів від площі ліворуч можна побачити найстарішу в Носівці церкву -- Свято-Троїцький храм. Вікіпедія нам каже про 1765 рік побудови, табличка біля входу натякає на 17 століття.

Храм належить до УПЦ (МП).

Прибудови до церкви було зроблено останнім часом. Усередині дуже красиво й просторо.

Повернувшись на площу, можна зайти в Торговельний центр:

Трапляються цікаві вивіски, які можна читати з різними смислами й потрійними підтекстами:

Навпроти універмагу -- паркувальний майданчик (у т. ч. для велосипедів).

Приблизно тут стартують міжміські автобуси, в т. ч. на Ніжин.

На схід простяглася тиха вуличка Центральна (а тут усі вулички тихі). Винятком стала сценка біля кафешки, що зовні нагадувала початок бійки.

Тут розташовано кілька офісних та комерційних закладів ("Аваль", школа, клуб тощо).

Якщо пройти трохи углиб, стає зовсім тихо (принаймні, в вихідний день).

Праворуч виділяється розмірами школа № 1.

Біля неї -- братська могила радянських партизан -- часів революції та війни з нацистами. Ліворуч є ще один пам’ятник -- здається, загиблим при боях за Носівку (тут його фото не буде).

Навпроти -- здається, будинок культури та дошка пошани:

За них углиб кварталу є бібліотека, а на схід -- великий парк із меморіальним комплексом.

Праворуч -- плити з прізвищами загиблих носовців, біля пам’ятника -- плити з прізвищами Героїв Радянського Союзу.

Якщо поїхати далеко на північ, у районі заводу "Побідит" є ще одна стара церква -- Миколаївська (1834). В радянські часи там замутили школу, тепер ніби відроджують назад. Архітектура її доволі цікава (нижче буде посилання).

Якщо Ви не фанатичний поціновувач старовинних церков, то краще поїхати далі -- в Ніжин. Там набагато більше цікавого. Якщо ж Ви вже опинилися на станції й маєте 2-3 вільні години, варто заїхати в центр і погуляти трохи.

- Стаття на Вікіпедії.

- Стаття з другою церквою.

- Найкраща мапа.

1. Прикинутися дурником і взагалі передостанньою скотиною, зате потім дарувати навколишнім суцільні приємні сюрпризи типу "ти диви -- воно ще й читати вміє!"

2. Бути самим собою -- одразу написати 1024 своїх найбільш позитивних та стільки ж негативних рис. "Можу всіх підвести-образити-обманути-кинути-..., але не приховую цього -- любіть мене такого, який є".

3. Зіграти короткометражний фільм про доброчесну людську істоту з ореолом святості -- зате потім щодня дарувати оточенню якесь одне маленьке розчарування, після накопичення критичної маси яких Вам хором скажуть: [а тепер вмикайте музику**].

Нижче можна проголосувати.

Цілий букет емоцій охопив його щиру душу -- від почуття несправедливості до злорадства. Озирнувся: "Так -- ніхто не бачить!" Він швидко заніс палець над екраном і тицьнув у жовто-синій кружечок. "Швидкий продаж жетонів" -- відповів йому сенсорний екран. "О, зовсім інша справа!" -- з почуттям виконаного обов’язку, потираючи руки, він швидко попрямував до турнікету.

Сьогодні він зробив маленький, але важливий внесок у спільну українську справу. А що зробив ти?!