Життя – перенародження. Втрачаю я той лік без віку хоч варто вже було підти А далі вже й не повернутись Нове життя у новий одяг нова робота для Душі Без спомину про сьогодення про моє «Я» в старезній «формі» юнака. І на гостинець новий став з «чистого листа». Уже то й майже там в думках і мріях. проснувся, а Я все ж знову «Я».

Благання  в  стрічі.  Дива  то  зустрічі оаза в  пустелі   самоти. Мов  блискавиця погляд – серце вщент  спалає твій  стан   хвилюючий нуртує на   шмаття Волосся  водоспад твоїх полонить, душить Залишивсь  тільки голос щоб  передав твою   красу І  очі  щоби її  узріти  Тай  небеса прагнуть  доторкнутись до спраглиглихгуб твоїх   вишневих  Лиш  були бв  нихуста   моїмиІ  сік  солодкийпититвоїх  низпосланнихцілунків...

Читати далі...

***** Зронився  в  світ упав де  з  високості Зірка  зродилася у небі чиєсь  життя осяявши у  пломінь шляху  Аби  потім скотитися  вОвид  І  зникнуть пріч щоб   відродитись й  знов проміння   Сонць донести  на  мить появи О,   Творець.        

Кіт.  А     кітвсе     ходить по  ланцюгу життя. Наліво  йде- «лапшу»     навіша, праворуч- «Правду» говорить.  ***** Поволока  очі  заховала Як  зима  вкриває осінь шелест  ночі війнуло  гомоном давно   відшумілого життя.   ***  Як дзеркало  ходжу поміж  людьми небаченний, непізнанний, незнанний.    *** Складання   віршів- це  як  сон що  раптом   настає Абожназавжди є  Безсоння на  все   життя своє.

Ріка  Від п’янощів                            Враз засинає                             Біль                                       І спогадів                            Гірких                                                                                         Ген за туманом                      Вже не видно                                                 По річці                                     Часу у човні                                                      ...

Читати далі...

Отчий дім. Стрічає липа біля хвіртки там кіт самотньо позіха . Порожньо завше на подвір`ї спориш царює дражнячи курей. Бабуся з хвіртки виглядає Одна вона в холодній хаті. Лиш ця розрада і надія – що виглядать своїх дітей.

Три музиу поета є -се Жінка,є й вино, і біль Вони творять диваЗринають чудніїсловаВіршів рядки«мелодії» пісеньнечувана краса. Від них всісерця ожива І сльози смутокі журба і сміхта радістьо, й кохання. Несуть сі Музиті слованехай кружитьсяголовата серце&nbsp...

Читати далі...

***** Не прагну я щось змінювати чи що міняти лишень не б падав сніг а падала сльоза. ***** Буяє зілля що золліло в осінь На весну то насінням проросте нове життя.

Абракадабра (або ж сама Мудрість)   Зорі миготіли навкруг, зігріваюче поблискували і Він серед них плив у безмежному просторі океану. Ондечки сяє рідний дім його душі, тягнути парубка до себе. -Тобі ще рано відпочивати вдома.Повертайся!-пролунав знайомий голос. Хлопець закліпав очима якими знову побачив лісову галявину і хатину –храм відлюдника –мага.   Старий погладжував свої довгі сиві вуса по молодечому сяючи зіницями. Вони сиділи у „Лотосовій піраміді” поруч, споглядаючи...

Читати далі...

Розчарування.Мені сюмрію навіяласамаочима, поглядомусміхомТим доторкомдо серцяЛише хвилюРозтопивши каміньз нього.Тож навіщотеКоли неправдаНевинний флірттвоїх очей.