Якось один дроворуб найнявся на тартак. Робота була добра, а умови праці ще ліпші, тож чоловік захотів проявити себе якнайліпше. Першого дня бригадир дав йому сокиру та визначив місце в лісі. Сповнений запалу, чоловік пішов до лісу рубати дерева. Лише за один день зрубав їх аж вісімнадцять.
- Вітаю,-сказав бригадир,-Сподіваюся,працюватимеш так і далі.
Заохочений цими словами, дроворуб вирішив наступного дня досягти ще ліпшого результату. Тому ліг спати раніше.
Наступного дня встав, коли всі ще спали, і пішов до лісу. Попри те, що був налаштований дуже рішуче, не зміг зрубати більше п'ятнадцяти дерев.
"Мабуть, я стомлений",- подумав . Вирішив, що цьго разу ляже спати із заходом сонця.
На світанку прокинувся сповнений рішучости побити рекорд, який встановив, зрубавши вісімнадцять дерев. однак на зміг зрізати навіть половини цієї кількості.
Наступного дня зрубав сім дерев, потім - п'ять, а останнього дня тижня впродовж цілого пополудня зрубати заледве друге того дня дерево.
Занепокоєний тим, що подумає бригадир, дроворуб пішов до нього і розказав, що сталося, раз за разом присягаючи, що працював, докладаючи всіх зусиль.
Бригадир спитав:
- Коли ти востаннє гострив свою сокиру?
- Гострив? Я не мав часу гострити її, адже був зайнятий зрубуванням дерев.
"Веду дуже інтенсивне життя: робота, сім'я, захоплення й відпочинок, широке коло друзів і знайомих. Функціоную на максимальних обертах, перебуваючи на ногах від світанку до ночі. Але дедалі частіше не без тривоги запитую себе: можливо, усе це не має сенсу? У мене з'явилося відчуття, що я вже сам не знаю, чого насправді хочу та яка мета мого життя"
Твоє життя - схоже на драбину Якова, яка "вершком сягає неба"(Бут.28,12) Тільки не забувай постійно підійматися нею
Бруно Ферреро