Нам не відомі всіх їх іменаХто їх чекає, хто за ними плаче
Де їхній дім, як їм болить війна
Яке в них серце-щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить
Коли руїни, смерть перед очима
І як в бою важлива кожна мить
Які в них білі крила за плечима
Нам невідомі мрії й здобуття
Всі їхні рани, всі слова прощання
Вони-солдати, що кладуть життя
Заради нас і мирного світання
І без імен помолимось за них
За трошки вдачі світлої простої
В час зрад страшних і втрат таких гірких
І без імен вони для нас герої.
Вікторія Невідомська