Андрій 1961 за звичкою прочитавши дошку оголошень буркнув - І навіщо воно нам?
Прахаді мімо Андрюша- поспішив з порадою VаSя, йому дуже кортіло накакати під двері сільради.
Та на заваді стало нізвідки засяявше світло, - то Пані Олена запалила одну зі своїх свічок на ганку сільради, аби ніхто не нагадив поки в приміщенні проходять посиденьки Очумєлої лавочки.
Свічка потріскувала, та таки не гасилася вітром.
Звісно що такого сяйва як шина не давала, так не коптіла, та і аромат був не резиновий - зроблено з любов'ю.
Плятська економіка - матюжилася Пані Олена - світло відрізали за несплату, якась гадина трактор з під клюбу сперла - генерації світла не буде.,
- Мало того - ще й всі общества в однім кабінеті зійшлися і тріпають язиками, - кожна сваєю чашенцією хвалиться, наче сама її сваїми ручками зліпила. плюнула і пішла, лишивши свічку на перилах порогу.
"Десь над озером роздається тривожний гудок. Всі троє опасліво повертаються в його сторону.
В темряві здається, що фари пливуть по воді." (с)
Віскаріон, хильнувши з банки, сплюнув - Не моя таки. Та наразі не до неї, бо якась дівка тут в сільраді ліфан забула
-так що Фєлікс, тобі повезло нема часу на пошуки конкурента по самогону.
Тут цікавий випадок з розміром, - ніби і 0, та може і 5 всунутись..
Знову загуло над озером.
Хвари повернули в сторону берега.
Чмихаючи і весь в парі і шиплячий, на берег виїхав трактор, плюнувши смачно чорним димом соляри він, розкидаючи з коліс озерний мул, чкурнув по дорозі до сільради.
"ЗАНАВЄС. в буфєтє вобла од Сала і Коньяк від Віскаря. За счєт проізводітєля" (с)
в самім бухфеті Крістіна*****, Помадка, Зазі, Бджила - втекли з гуртка щов вмазати по соточці, та нарвалися тут на Голубку, з її -
Розпустивши пір'я голубка вдостоїлась лише погляду в свій бік.
Дівчата все ще пробували якось вмовити Бджилу "зняти" вже якогось каварера. Та Бджила не йшла на жодні компроміси, бо як та Галя - балувана.
- Зазі, ти Що? Та як я з якимось буду ото іпатись? Я так не можу!
-Помадко, не ташні, спочатку сваю шкіру зволож, потім пра мою піхву посудачим.
-Я от девки взяла ліфан поміряти, та десь його провтикала.
Уазік покірно чекав свого Хозяїна біля ганку сільради, навіть не бив скатом об землю. як ото б'є норовливий кінь.
Допа міг в цей час дихати вільно, бо Хозя відволікся увагою на кошару-хада і вистежував його.
Він (Хозя) на якийсь час перетворився в індіанця - ступав нечутно, непомітно, враховуючи вітер...
Зігнувся до землі, щоб постать була меншою.
Від цього поли його комісарьськовоєнкомівського одягу тяглися по землі, по коров'ячих лепехах кізяку, збираючи всі ріп'яхи...
- От і пісець, чуть не інхваркт мікарда - матюкнувся Хоз, і попер котяку мамі в подяку.
-Ну от коли з-за цих хадів ловити призовників і сепарів?!! Хозя плюнув і пішов до уазика.
-Ну от коли тут за роботою займатися Пагаварімкою, Хельгою, Бджилою?!!
Фелікс нарешті перестав лізти в бочку і користуючись тим Що Віскарик злиняв шукати ліфанщицю, а трахтор поїхав в інший бік потягнув шмурдяку із банки. -Е-е-е-е! Малий, а ти не вмреш, змішуючи пійло з мандюліною кузнеця-коваля? - гаркнув захмелілий Гаскольд - Як пише bayokSL -"Бухати, це тобі не спортом займатися, тут хлопче здоров'ячко треба мати ого-го!".
Фелікс не встиг відповісти, бо з сторони сільради і генделика почувся бабський вереск.
Занавіс і інша дія.