Поросла бур'янами стежина,
Споришем що до хати вела.
На цім світі немає вже тата,
І матуся у вічність пішла.

Ти пробач мені батьківський дворик,
Що в тобі я так рідко бував,
Здичавів вже і мамин садочок,
Який гарно щороку буяв.

Сумно дивляться вікна у хаті,
В ній же роки дитинства пройшли,
Де щасливо, радісно й дружно,
Сорок років з батьками жили.

Не цвітуть вже квітки на причілку
Що любила так мама саджають,
Які барвами друзям й прохожим
Могли погляд завжди милувать.

Все міняється швидко довкола,
І нічого уже не впізнати,
Та я вірю, що в нашім садочку,
Буде птаство ще пісню співати.

-Де ти ходиш,Світланочко?-
Подруга питає,-
Шеф тебе вже три години,
По офісі шукає,
Дуже злий і за прогул
Погрожує звільнити.
Тож подумай як йому,
Все це пояснити.
А у відповідь Світлана
Весело сміється:
-Споконвіку,всім відомо,
Так уже ведеться,
Пора й шефу знати,
Хорошого працівника...
Важко відшукати!!!

Регістратора в лікарні,
Георгій питає:
-Скажіть, лікар вуха-очі,
Сьогодні приймає?
А у відповідь почув:
-Такого немає!
Офтальмолог лише очі,
Лор - вуха провіряє.
Тож який же вам потрібний,
Можете сказати?
Задумався дуже Жора,
Та й став промовляти:
-Та й самому, скажу чесно,
Мені невтямки,
Який лікар допоможе
Розібрати в проблемі таки.
Адже чую кожен день:
"Добробут зростає!"
Але цього жодне око,
Моє геть не помічає

Запитала якось раз
В школяра Абрама
Всім відома тьотя Соня,
Тобто, рідна мама:
-Чим займаєшся ти,сину,
Можеш же сказати,
Що не йдеш он на подвір'я,
В футбол щоб пограти?
І у відповідь почула:
-Шрифт Брайля вивчаю!!!
Здивувало таке Соню:
-Я тебе благаю!!!
Не займайся ти дурнею,
Зір відмінний маєш
То даремно на таке,
Час свій витрачаєш.
Мов філософ мовив син:
-Це вже як сказати,
Адже зможу я вночі...
Без світла читати!!!

Якщо хочеш ти до шлюбу
Дівчину вести,
То співбесіду із тестем
Повинен пройти.
А навіщо?- ви мене
Чую запитали.
Недаремно його тестем,
Люди так назвали.
Бо з народження характер
Доньки він тестує,
Тож пораду дуже цінну
Вам же презентує.

-Чому,Свєта,ти сумна,
І темна мов хмара?-
Запитала при зустрічі,
В подруги Тамара.
А у відповідь почула:
-Вигнав Петро з дому!!!
-Це ж чому? Мені скажи.-
Здивувало Тому.
- За дрібницю,я вважаю,-
Мовила Світлана-
Бо відвідини були додому
У мене погані!!!

Від суми і від тюрми не відрікайся,
Над чужою ось бідою не глузуй.
І прохання іншого, якщо про допомогу,
Моя порада, завжди ти почуй.
Шляхи життєві вносять корективи,
Від долі несподіваний сюрприз,
Із піку слави можеш дуже швидко
Ти стрімголов до прірви покотитися униз.
Ось живеш не знаючи проблеми,
Є робота, друзі і сім'я,
Що собі ти краще побажаєш,
Гарною є доленька твоя.
Та настане день такий зненацька,
Позбудешся цього лише в один момент.
-Бомж - кричать тобі усі вже в спину.
Ось такий дістанеш комплімент.
... Від суми і від тюрми не відрікайся!
Зрозумієш ці слова тоді,
Коли відчуєш ти таку потребу
Давати відсіч вже своїй біді.

Він відлетів журавликом увись,
Не доробивши справи ще земнії.
Не втіливши всі задуми свої,
І не здійснивши заповітні мрії.

Він відлетів журавликом увись,
На землю щоб із неба споглядати,
Бо він же мріяв хліборобом стать,
Авто водити, збіжжя доставляти.

Він відлетів журавликом увись,
Щоб у ряди небесні тії стати,
Щоб молодим, ще зовсім юнаком,
Могли його усі запам'ятати.

Він відлетів журавликом увись,
Нажаль назад уже не повернутись
Від думки, що немає вже його,
Примушує нас кожного здригнутись.

Весело пташки співають,
І новини сповіщають:
Кожен хай про це вже знає,
У чат до неї завітає,
Сьогодні днюху ось стрічає,
Як та мальва розквітає.

В цей чудовий літній день свято зустрічаєш,
І вітання звідусіль сьогодні приймаєш.
Кожен хоче тебе першим звісно привітати,
Тобі щастя і кохання щиро побажати.
Ось і я не зміг звичайно також промовчати,
Ранком цей привіт маленький хочу надіслати.
Ігристим вином життя хай вирує,
Яскравих, приємних моментів дарує.