Історія розвитку енергетики Житомирщини

Перші пристосування і установки для обслуговування пристроїв релейного захисту і автоматики

На початку побудови перших підстанцій 35 кВ, дизельних електростанцій та ГЕС для перевірки і налагодження релейного захисту комплектних перевірочних установок енергетичною промисловістю в Україні взагалі не випускали. Але лабораторними приладами і регулюючими автотрансформаторами електролабораторія булла забезпечена. Тому при перевірці пристроїв релейного захисту складали тимчасові перевірочні схеми у залежності від виду релейного захисту.

    Лише на початку 70-х років Київський завод «Точелектроприлад» приступив до випуску установок для перевірки релейного захисту типу УПЗ-1(простих) та УПЗ-2(складних) , якими користуються групи РЗА і до тепер.

    У 1980-х роках Київський завод «Точелектроприлад» приступив до випуску перевірочних установок нової модефікації типу У5052, ЭУ5001(простих) та У5053, ЭУ5002(для складних релейних захистів).

    Ці установки призначені для експлуатації у приміщеннях служби РЗА чи підстанції 110 кВ. Такі установки перевозити на сільські підстанції неможливо - розсипаються від тряски по поганих автомобільних дорогах.

    З часу заснування електролабораторії трансформатори струму релейного захисту , прилади вимірювання і обліку перевірялися так як і тепер у деяких групах РЗА по тимчасовій схемі: лабораторний автотрансформатор (ЛАТР)-амперметр-вольтметр.

    Для налагодження і перевірки релейної апаратури перед кожною роботою складали тимчасову схему ЛАТР-амперметр-вольтметр-навантажуючий трансформатор, при необхідності використовували трансформатор струму типу „бублик” і електросекундомір. За навантажуючий трансформатор використовували трансформатор безпечної напруги 220/24 В потужністю 160-250 кВА. Цього було досить щоб налагодити реле захисту і автоматики.

    В 1963 році нові автолабораторії були укомплектовані комплектними вимірювальними валізками типу К50 з додатковим лабораторним трансформатором струму. Такі вимірювальні комплекти замінили струмові кліщі, так як їх клас точності і шкала не дозволяли перевірку реле. До цього для перевірки реле складали додаткову схему з астатичними вимірювальними приладами класу точності 0.5. Для проведення таких робіт потрібні додаткові затрати робочого часу. Особливо у зимовий період складання тимчасових перевірочних схем на відкритих ділянках було незручно. Щоб усунути усі перераховані вище недоліки у 1967 році мною була запропонована перша комплектна переносна установа для перевірки реле, трансформаторів струму та про вантаження релейного захисту і автоматики вторинним чи первинним струмом для підстанцій з простими захистами. Вага установки 40 кг. Виготовлена у формі паралелепіпеда із переносними ручками розміром 600х400х300 мм. Установка зручна в експлуатації, легко переноситься двома працівниками. Така установка для перевірки релейного захисту експлуатується у службі РЗА до теперішнього часу з незначними доробками.