Державно-громадське управління навчальними закладами

 Дана наукова стаття була представлена мною на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наукові підходи в управління навчальними закладами», яка проходила в м. Житомирі  29 квітня 2015 року в ЖДУ ім. І. Франка. Стаття увійшла до збірника матеріалів конференції. 

           ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКЕ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ

У статті розглядається державно - громадське управління навчальним закладом як один із проявів наукового підходу. За основу було взято історичне дослідження емпіричних передумов становлення сучасної системи державно-громадського управління в історичному вимірі 19 століття. Пропонується аналіз документів, складається узагальнення, підсумки, а також висновки з практичного досвіду.

Серед  важливих  та  пріоритетних  напрямків  сучасної  державної  політики  в  сфері  управління  навчальними  закладами  є  пошук  наукових підходів  пов'язаний  з  використанням  історичного  досвіду  залучення  громадськості  до  управління  освітою  в  умовах  поглиблення  децентралізації  та  розширення  вповноважень  і  впливу  на  освіту  місцевого  самоврядування  територіальних громад (Конституція України ст. 38).

Вважаємо,  що  нині,  коли  в  умовах  реформ  відбувається  становлення  нової  моделі  місцевого  самоврядування  та  самоорганізації  територіальних  громад, аналіз діяльності земських установ в сфері освіти в другій половині  19  ст.  в Російській імперії (на території суч.України) дає  можливість  використовувати  позитивний  емпіричний  досвід  для  вдосконалення  роботи  структурних  підрозділів  управління  освітою.  Пошук  у  минулому  історичному  досвіді  нових  підходів  щодо  вирішення  питань  удосконалення  системи  державного  управління  навчальними  закладами  та  широкого  залучення  до  цього  процесу  громадськості заслуговує на особливу увагу.

Розгляд  історії  функціонування  такого  типу  навчального  закладу  як  земська  школа,  може  бути  корисним  прикладом  розвитку  державно -громадського  управління  навчальними  закладами,  що  і  стало  метою  нашої  статті.

Роль  місцевого  самоврядування  в  галузі  освіти  висвітлювалися  у  працях  вітчизняних  науковців.  Так,  у  дореволюційний  період  над  цим  працювали:  В. Чарнолуський,  Л. Рожденственський;  у  радянський  час  С. Струминський,  М. Констатнтинов;  у  наш  період  актуальність  питання  підняли:  Л. Прокопенко,  Г. Василькевич,  І. Верховецька,  А. Галієнко  І. Захарова, Л. Корж, Л. Гаєвська та ін.

Один  із  провідних  діячів  галузі  освіти,  активний  учасник  громадсько-педагогічного руху кінця 19  –  початку 20 ст. В. Чарнолуський у дослідженні  «Земство  й  народна  освіта»  (1910)  зазначив:  «…  в  особі  земської  школи  країна  отримала  такий  життєвий  тип  навчального  закладу,  який  за  своєю  внутрішньою  суттю,  мав  бути  поставлений  чи  не  на  саме  перше  місце  в  історії  всієї  пореформеної  освітньої  справи.  Безсумнівно,  що  педагогічна  постанова земської народної школи справила великий вплив не тільки на всі  категорії  початкових  шкіл,  не  виключаючи  і  «зразкових»  училищ  міністерства  народної  освіти  (надалі  скорочено  МНО),  а  й  на  вищі  типи  навчальних закладів. Головним творчим чинником, звичайно, був тут живий дух громадськості, що проник до школи завдяки земству [16: 93].

Особливу  наукову  актуальність  земській  проблематиці  надає  та  обставина, що земська управлінсько-освітня діяльність є яскравим прикладом  високого  усвідомлення  педагогічної  місії  та  новаторського  пошуку.  Принципово  важливе  значення  для  сучасності  має  земський  досвід  фінансування  народної  освіти,  мобілізації  громадськості  для  надання  практичної  допомоги  школам,  земська  система  підготовки  педагогічних  кадрів, видання навчальної та методичної літератури, пенсійне за безпечення  вчителів [13: 348].