«Формування громадсько-державного управління освітою в районі"

Висновки до розділу 1

У першому розділі здійснено дослідження теоретичних основ управління освітою.

Під управлінням освітою в нашому дослідженні розуміємо процес цілеспрямованого впливу керуючої підсистеми освіти на керовану з метою забезпечення ефективного функціонування і розвитку освіти, а під громадсько-державним управлінням – узгоджену освітню політику громадських і державних суб’єктів управління в інтересах людини, громади й держави на основі демократичних процедур самоуправління та співуправління із забезпеченням пріоритету прав громадськості.

У роботі визначено, що науково-теоретичною основою управління освітою є закони діалектики, положення загальної теорії систем і синергетики, теорії наукового пізнання, моделювання педагогічних процесів і систем, управління тощо.

Функціями громадсько-державного управління навчальними закладами визначено інформаційно-діагностичну, інтегрувально-моделювальну, організаційно-координаційну, контрольно-експертну та координаційно-коригувальну; формами й методами – обговорення проектів рішень, конференції, «круглі столи», методи експертних оцінок, громадські доручення, програмно-цільові, проектні методи тощо.

У роботі здійснено ретроспективний аналіз взаємодії держави й громадськості в управлінні освітою.

Особливу увагу було звернуто на роль земств управлінні освітою в 19 – на поч. 20 ст. Земства реалізовували ідею громадського управління народними школами, зокрема вони відіграли помітну роль у формуванні мережі навчальних закладів.

У результаті дослідження періодів еволюції управління освітою нами виявлено, що у взаємодії громадськості та держави чергувалися періоди тотальної державної централізації управління та активізації суспільно-політичних рухів, що фактично співпадало з термінами перебування при владі російських монархів. Так, починаючи з другої половини 19 ст., періоди централізації та децентралізації управління народною освітою чергувались між собою в такій послідовності: 1860 – 1880 рр. – децентралізація управління; 80-рр. 19 ст. – 1904 р. – централізація управління; 1905 – 1917 рр. – децентралізація;1917 р. – 30-і рр. 20 ст. – розвиток процесів демократизації в управлінні освітою, 30-і рр. 20 ст. – 1991 р. – централізоване управління галуззю.

На основі аналізу зроблено висновок, що на сучасному етапі управління освітою в Україні є державно-громадським.