Подорож Шевченка по території сучасної Черняхівщини у 1846 р.

   Серед велетнів духу, яких дала світовій культурі Україна, одне з перших місць належить геніальному синові українського народу Т.Г. Шевченкові. 9 березня ми з вами відзначатимемо 203-річчя з дня його народження.

       З плином часу ще рельєфніше постає перед новими поколіннями життєвий подвиг поета, неповторність його обдарованої особистості й значення творчості для духовно- морального відродження нації.

        Незаперечною та надзвичайно цікавою сторінкою в його житті і, зокрема, в історії Великої Волині та Житомира був його приїзд  у жовтні 1846 року. Відбувалась дана подія під час другого приїзду в Україну (1845—1847 рр.). Як відомо, поряд з викладацькою діяльністю в Київському університеті, Тарас Григорович, вже починаючи  з березня 1845 року активно включився в роботу створеної при цьом вищому навчальному закладі Археографічної комісії. 21 вересня 1846 року Т. Г. Шевченко отрисав від київського генерал-губернатора Д. Бібікова пропозицію виїхати на Київщину, Поділля і Волинь для збору «разных сведений о народных преданиях, рассказов о курганах, древних памятниках, а также древних актов, бумаг и т. п.».

       До речі, віце-головою цієї комісії був житомирянин С.І. Шодуар, а Т. Шевченка залучив до роботи професор, історик та археограф університету М.Д. Іванишев.

       Як вважають дослідники, маршрут подорожі проліг з Києва на Поділля по так званому Великому польському тракту. До Житомира поет прибув у суботу" 5 жовтня з Кам'янця-Подільського, подолавши 276 верст через Проскурів, Летичів. Хмільник, Бердичів і Кодню. Наступного дня Т. Шевченко зробив візит до волинського губернатора І. Камснського і вручив пакет від генерал-губернатора. Інший пакет призначався волинському архієпископу.

        Ще одна «шевченківська» адреса в Житомирі пов'язана з ім'ям відомого російського художника, друга Т. Шевченка, Аполлона Мокрицького. який півтора року мешкав у Житомирі у свого товариша, волин­ського губернського поштмейстера Семена Шаржинського. За припущенням відомого шевченкознавця П. Жура, поет під час перебування в Житомирі, за рекомендацією А. Мокрицького. зустрічався з поштмейстером, користувався його послугами (адже подорожував поштовими). С. Шаржинський хоч і був звичайним чиновником, кохався у мистецтві. був особисто знайомий з О. С. Пушкіним, М. В. Гоголем. Коли А. Мокрицький прибув до Житомира перед поїздкою на навчання до Італії, С. Шаржинський взяв його на квартиру. Завдяки краєзнавчим пошукам вдалося встановити, що поштмейстер мешкав у казенному будинку губернської поштової контори, яка містилася на Чуднівській вулиці. На жаль, цей будинок не зберігся до наших днів, зараз на його місці кафе «Театральне».

        10 жовтня 1846 р. Т. Г. Шевченко був проїздом та зупинявся в селах сучасного Черняхівського  району, зокрема у Вільську, Щербинах та Ялинівці.

         Чим закінчилася волинська подорож Шевченка? Звітом про проведену роботу. А це добірка малюнків та зібраних народних пісень. Цікаво також, що в робочому альбомі Шевченка був ряд записів пісень, у тому числі й сороміцьких, які не мають конкретної дати й місця фіксації. Але вони належать до 1846 року і, очевидно, записувалися на Волині.

          Як би там не було, а волинська подорож справила помітний вплив на Кобзаря. Про враження від неї він неодноразово згадував у творах “післяволинського” періоду. А нам залишається щиро пройматися гордістю від того, що доля Шевченка пов’язана також з нашим краєм.

        В жовтні 2013 року На стіні приміщення Вільської ЗОШ було відкрили меморіальну дошку на честь 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка та його перебування у Вільську. Пам’ятку встановили з ініціативи та за фінансової підтримки випускника школи 1965 року Миколи Чугаєвського – голови Черняхівського районного відділення Міжнародної громадської організації «Земляцтво житомирян».

         Дослідив і підготував Юрій МАЛАШЕВИЧ