Сегодня "днр" совместно с РФ стали распространять очередной фейк о якобы погибшем ребёнке.
Как оказалось, в действительности никакого погибшего ребёнка нет. Всегда перепроверяйте информацию! Не ведитесь на фейки!
Источник: https://twitter.com/ZampolitGistapo/status/1378332923011665923?s=19&fbclid=IwAR1hrNla_v2w-6-p0VCoGSdSxARhFIXEZOEJ0QMBvbDnNYB97U9hEx36MTs
Зловмисники діяли в Чернігівській та Сумській областях, а також Запоріжжі та Одесі.За завданням іноземної сторони, вони закликали до повалення конституційного ладу та порушення територіальної цілісності нашої держави.Крім цього, агітатори підтримували дії бойовиків, дискредитували Збройні сили України, поширювали інформацію пропагандистських інтернет-видань РФ.За цими фактами Служба безпеки розпочала низку кримінальних проваджень.
Джерело: https://www.facebook.com/SecurSerUkraine/posts/2972916792938306
Міністерство освіти Росії схвалило серію підручників з російської та загальної історії під редакцією помічника президента Росії, колишнього міністра культури РФ, голови Російського військово-історичного товариства (РВІТ) Володимира Мединського. Підручники вже найближчим часом підуть в друк. Вихід першого тиражу намічений на кінець квітня - початок травня.
За словами голови РВІТ, «маніпулювання історичним порядком дозволяє впливати на громадян Росії і їх світогляд». «Вважаємо важливим підійти до питання розробки і затвердження основ державної історичної політики, так само, як вже були прийняті в свої роки основи державної культурної політики» - сказав Володимир Мединський. «Спільно, з науковим співтовариством, іншими зацікавленими структурами ми повинні розробити такий короткий, зрозумілий і певний документ. Він зараз просто життєво для нас необхідний» - зазначив він.
В ході круглого столу в Раді Федерації Мединський заявив: «Росії необхідно на державному рівні виробити основи історичної політики».
Російська влада залюбки застосовує викривлення історії з метою підкреслити власну велич та приховати історичні катастрофи Імперії. Маніпуляції з історією та спотворення історичних фактів, яке почалося з історії Другої Світової війни, вже поширюються на інші часові проміжки. Дуже влучно сказав академік А. Д. Сахаров: «Народом, що не знає свою історію, можна маніпулювати». Інструментом саме таких маніпуляцій і є серія підручників з російської та загальної історії під редакцією Володимира Мединського.
Псевдонауковець Мединський – один з тих, хто використовує історію, як засіб досягнення імперських забаганок Кремля, повністю ігноруючи історичну правду. Серед фахівців з історії він відомий тим, що «підганяє» історичні факти під свої забаганки обґрунтовуючи це тим, що історію слід розглядати виключно з позиції інтересів Росії. Мединський працював в уряді з 2012 року. Найбільше він запам'ятався активним протекціонізмом російського кіно, скандалом зі своєю дисертацією і крилатими виразами, які розлетілися по мережі.
Половці і печеніги - потім блискуча революція 1917 - потім героїчний народний улюбленець Сталін (про колоски і ГПУ - ні слова!). Потім відразу ВВВ та Перемога, потім - успіхи соціалізму, потім - геополітична катастрофа, але зате відразу - Путін-геній людства. Приблизно так виглядає «справжня» історія Росії на думку екс-міністра культури РФ. Були казки братів Грімм, казки Андерсена, Пушкіна, а тепер ось з'явилися і казки Мединського. А Мединський - ще той казкар!
Більш за все, серія підручників під редакцією Мединського не що інше, як розширена версія його тритомника «Міфи про Росію». У трьох книгах «Про російське пияцтво, лінь та жорстокість», «Про російську демократію, бруд та «тюрму народів», «Про російські крадіжки, особливий шлях і довготерпіння» відображені його власні версії і тлумачення російської історії. Книги серії «Міфи про Росію» неодноразово критикувалися за недостатньо науковий характер. Опоненти звинувачували Мединського у свідомому перекручуванні історичних відомостей, заміну негативних стереотипів про Росію «рожевими» міфами. Критиці піддавалися власні погляди Мединського - переконання в необхідності позитивного трактування вітчизняної історії та готовність інтерпретувати різночитання в джерелах на користь національних інтересів.
Навіть дисертація Мединського на ступінь доктора історичних наук піддалася значній критиці з боку вчених. На думку експертів Мединський відкидає або приймає історичні факти, спираючись виключно на власні суб'єктивні уявлення про те, «як все було насправді», відкидаючи як наклеп всі негативні повідомлення і беззастережно приймаючи позитивні. За висловом к.і.н., фахівця з історії Росії XVII століття А. Н. Лобіна, роботу Мединського характеризують дилетантизм, несумлінність дослідження, ігнорування джерел. Як пише Лобін, «в результаті ми маємо не наукове дослідження, а якийсь наукоподібний сурогат на рівні курсової (правда, вельми об'ємної) студента 1 або 2 курсу. В основі дисертації лежить не сучасна методика, що відрізняються новизною, а повне незнання. Незнання реалій епохи, незнання основ соціально-економічного становища, незнання зовнішньої політики Російської держави». Наукова спільнота фахівців з історії намагалася позбавити Мединського наукового ступеня доктора історичних наук, вказуючи, в тому числі, на наявність в його дисертації безлічі грубих помилок, некоректну роботу з джерелами і пропагандистський характер роботи. Але Міністерство освіти та науки Росії видало наказ про відмову в позбавленні Мединського наукового ступеня.
Ось такий «науковець», а за сумісництвом - полум'яний апологет нинішнього путінського режиму і головний захисник ідеї, що шкільний підручник з історії Росії повинен бути тільки один - ідеологічно сумісний з цим режимом, буде вирішувати, яку «історичну правду» потрібно донести до підростаючого покоління росіян. Людина, яка відверто заявляє, що «факти взагалі не мають ніякої цінності, і якщо міф - духопід'ємне, то він має цінності більше, ніж факти», буде формувати історичну пам'ять нації.
Кремль використовує сюжети історичного минулого для задоволення своїх поточних, тактичних та стратегічних політичних цілей. Причому, не беручи на себе відповідальність за формування культури історичної пам’яті в суспільстві чи пам’яті про минуле. Такі небезпечні дії путінської влади обов’язково приведуть до конфлікту різних національних, етнічних, релігійних, соціальних груп у суспільстві. Маніпуляція минулим, виокремлення з історичного контексту тих чи інших подій, фактів, що влаштовують правлячу політичну силу, становлять загрозу громадянському суспільству і дестабілізують Росію не менше, а може й більше, ніж економічні та політичні кризи.
Детальніше: https://myc.news/ua/mneniya/istoricheskie_ulovki?fbclid=IwAR2XWmw3UB-MC7xcNIfG1x1P_jb2PvzKgxl5-AR0MYKqWieIXCg4UovDJl0
Безконтрольна емісія облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) стала масштабною «годівницею» для чиновників Мінфіну і НБУ в особі їх керівництва. Оцінити масштаби цього «схематоза» можна на прикладі найближчих банків сім'ї глави НБУ Кирила Шевченка. Йдеться про двох банках - АБ «Укргазбанк», одним з провідних учасників ринку державних облігацій, оскільки є первинним дилером на ринку ОВДП, в якому чинний керівник регулятора тривалий час перебував на посаді голови правління і АТ «Крісталбанк», фактично належить Шевченку, але записаний на його тестя Вадима Копилова.
Справа в тому, що Мінфін емітує ОВДП за попередньою домовленістю з уповноваженими банками. Прибутковість становить 10% річних. Банки закладають придбані ОВДП в заставу НБУ за кредитами рефінансування зі ставкою 6-6,5%. Тобто, прибутковість від таких операцій для банків становить 3-4%.
За цією схемою, в кінці 2020 року «Укргазбанк» отримав 3 млрд. грн. рефінансування, в цьому році - 12 млрд. За цей же період «Крісталбанк» отримав від НБУ понад 1 млрд. Разом - 16 млрд.грн.
Шахрайство полягає в тому, що забезпечення під ці рефінансування відбувалися постфактум. На отримані гроші рефінансу учасниками схеми у НБУ були куплені ОВДП, які і були закладені в якості забезпечення. Таким чином, керівництво банків незаконно отримали кредитні кошти НБУ, використовуючи свої корупційні зв'язки з керівництвом регулятора, що, в підсумку, призвело до завдання збитків державі в 3-4% від отриманих ними сум.
Джерело: https://myc.news/ua/mneniya/emissiya_ovgz_ispolzuetsya_v_moshennicheskih_shemah?fbclid=IwAR1LDXIKsDFG7_ZV1N8EimQ6h1euHzKOCq5tI98En_22LeHizQ0th0s4kvg
Сьогодні в українській повістці дня є дуже цікава історія, яка називається «Мотор Січ». Зовнішні вороги України та й внутрішня «п’ята колона» дуже активно висвітлюють дії України, спрямовані на захист вітчизняного виробника, як недружнє ставлення до іноземних інвесторів, до того ж намагаючись створити конфлікт з важливим торгівельним та політичним партнером України – Китайською Народною Республікою.
У той же час, при більш уважному розгляді ситуації навколо вітчизняного авіабудівного гіганта, спливає безліч обставин, які корінням уходять ще у лихі 90-ті, котрі свідчать про пограбунок держави. І лише адекватні дії нинішнього керівництва держави, які часом здаються занадто креативними, дають надію не втратити одну з реальних перлин промисловості України – унікальний завод «Мотор Січ», битва за який розгорнулась вже у планетарному масштабі!:) Тому що інтерес таких наддержав як США та КНР виразно свідчить, що Україна ще має активи, за які не лише не соромно на світовій арені, а за них ще й чубляться!!!
Але трохи до обіцяної передісторії. Наші джерела, які ще у 90-ті роки були вже дуже поважними людьми, розповіли трішки про історію відчуження «Мотор Січ».
У 1994 роціКабінет Міністрів України дозволив проведення приватизації майна державного підприємства «Мотор Січ». З цього моменту почався перехід права власності відомого на весь світ підприємства в приватні руки. Процедуру продажу акцій було розділено на два незалежних напрямки –приватизація та пільговий продаж, що мало на меті надати рівні можливості для всіх бажаючих отримати частку у підприємстві.
Проте, «рівні права для всіх» не відповідало реаліям України 90-х. У ході здійснення приватизації було вчинено ряд порушень законодавства в інтересах В’ячеслава Богуслаєва, що призвело до нанесення значних економічних збитків державі.
Зокрема, відбулось заниження розміру статутного капіталу Акціонерного товариства на 200 млрд крб та безоплатна передача державного майна Товариства, що спричинило збитки державі,як від недоотриманих коштів від приватизації, так і від безоплатного користування таким майном з 1994 року.
При цьому, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства «Мотор Січ», затверджений наказом Фонду держмайна України у 1993 році, розроблявся комісією з приватизації, яка прийняла рішення щодо виключення з вартості цілісного майнового комплексу підприємства майна, яке відповідно до законодавства України не належало до об’єктів, що не підлягали приватизації, а отже і не повинно було вилучатися. Це рішення відповідно вплинуло назменшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства. У подальшому це майно було знову передано Товариству, звичайно безоплатно. Таких повноважень комісія не мала.Ось така нехитра схема.
У 1997 році до Закону України «Про приватизацію державного майна» були внесені суттєві зміни щодо деталізації об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Так, з 20.03.1997 почала діяти редакція Закону, згідно з якою майнові комплекси підприємств авіаційної промисловості не підлягали приватизації, однак приватизація АТ «Мотор Січ» продовжилась у 1997-2000 роках.
За результатами проведеної приватизації, фактично єдиним мажоритарним власником підприємства став тодішній генеральний директор В’ячеслав Богуслаєв.
Разом з тим, слід зазначити, що підприємство під керівництвом Богуслаєва активно розвивалось, реалізовувались новітні розробки, зокрема ПКР «Нептун», яка у подальшому прийнята Україною на озброєння, ударні вертольоти на базі модернізованого Ми-2, турбовальні двигуни та багато іншого, що пророкувало товариству та його власнику світле майбутнє. З метою збільшення капіталізації товариства, було прийнято рішення про виведення його акцій на світові торгову біржу.
На жаль, у плани Богуслаєва та сподівання багатьох причетних до авіадвигунобудівельноїгалузі втрутилася Росія зі своїми імперськими замашками. Починаючи з 2014 року, «Мотор Січ» втрачає свій основний ринок збуту – Росію та переживає стагнацію.
У цих умовах Богуслаєв став підшукувати можливість забезпечити собі та своїй сім’ї безбідне існування, продавши підприємство. І тут на сцену виходить маловідомий на той момент підприємець із Піднебесної – Ван Цзін. У біографії пана Цзінабагато білих плям, що наводить на певні роздуми стосовно походження його статків та реальних намірів.
Існує думка, що Ван Цзін може бути пов’язаний з близьким другом та особистим гаманцем Володимира Путіна Геннадієм Тимченком. Так, за інформацією з різних джерел, придбання Ван Цзіном його основного активу – групи Xinwei, здійснювалось саме за рахунок коштів Тимченка. Більш того, фактичним власником «Hknd GroupManagement Limited», компанії, яка мала намір реалізувати амбіціозний проект побудови Нікарагуанського каналу, також є пан Тимченко. Ще одним фактом, що свідчить про дружні зв’язки Ван Цзіна з офіційним Кремлем, є його участь у проекті побудові в Росії 4G-системи транкінговогорадіозв’язку «Маквіл», кураторством якої займався особисто радник Володимира Путіна Владислав Сурков.
З 2015 року підконтрольні Ван Цзіну компанії починають скуповувати акції «Мотор Січ», які були у вільному обігу. До 2017 року вказані компанії концентрують у себе 56 % пакет акцій «Мотор Січ». При цьому, транзакції проходять без отримання відповідного дозволу АМКУ, що у подальшому переростає у відкриття СБУкримінального провадження за статтею «диверсія» та накладення арешту на вказаний пакет акцій. З того часу китайські інвестори шукали шляхи врегулювання ситуації на свою користь, проте, я кажуть, віз і нині там.
Позиція офіційного Києва з цього питання викликає багато суперечок. З одного боку, приватне підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність і участь держави у цих процесах здається зайвою. З іншого боку, загроза втрати такого підприємства, несе ризики не тільки для Запоріжжян, для яких «Мотор Січ» є основним роботодавцем у місті, а й для безпеки держави в цілому. Так, незважаючи на той факт, чи дійсно Ван Цзін діє в інтересах Росії, є незалежним бізнесменом або контролюється владою КНР, у будь-якому випадку у фактичних власників акцій «Мотор Січ» немає ніякої зацікавленості у збереженні підприємства та його унікальних технологій в Україні.
Показовим прикладом передачі конкурентоспроможних підприємств іноземним власникам без розуміння їх реальних намірів є історія із «Запорізьким виробничим алюмінієвимкомбінатом». Так, за час керівництва менеджменту Олега Дерипаски на підприємстві та й в Україні в цілому було знищено виробництво первинного алюмінію та кремнію, а також створено штучну кредиторську заборгованість перед компаніями Дерипаски на суму понад 30 млн доларів.
Тому давайте не будемо підігравати ворогам України із штучного роздування історії навколо «Мотор Січ». Україна все вірно робить, не лише відстоюючи українського товаровиробника, а йповертаючи державі актив, незрозуміло як приватизований. Досить того, що ним майже 20 років користувались незрозуміло хто незрозуміло на яких умовах. Сподіваюсь, що це лише перший крок до відновлення промисловості України самою державою, тому що лише ми самі по справжньому зацікавлені у процвітанні нашої країни! Попереду ще маса роботи з повернення награбованого і нехай кейс «Мотор Січ» стане успішною відправною точкою у підйомі України.
Джерело: https://antikor.media/motor-sich/?fbclid=IwAR2grp2dOJ7GwBWQcQpAhKhJfmzrg3bU2sdC2oAE9vkPYGrUtkyluAxk6XA
Приватна військова компанія, пов’язана з екснардепом Семеном Семенченком, впродовж останніх років працювала в інтересах українського олігарха Ігоря Коломойського.
Джерело: розслідування "Слідства.Інфо" "Солдати мільярдера"
Розслідувальна агенція зазначає, що у лютому 2021 року члени організації "Донкорп Україна", яку контролює Семен Семенченко, брали участь у стрілянині на столичному будмайданчику.
Журналісти з’ясували, що один з мікроавтобусів, який затримала поліція після інциденту, належить структурі "Донкорпу".
А зі столичним будівництвом, де влаштували стрілянину бійці Семенченка, пов’язаний Михайло Кіперман – друг і бізнес-партнер Ігоря Коломойського.
За даними агенції, замовниками будівництва на вулиці Казимира Малевича офіційно є фірми "Де Резорт Девелопмент" та "Будівельне об’єднання "Мрія". Власники останнього, як свідчать дані з держреєстру, використовують ідентичний контактний номер із компанією Кіпермана "Смарт Студент".
Водночас зв’язок "Де Резорт Девелопмент" із Кіперманом простежується через співвласника фірми Артема Солоніка – він раніше був директором компанії "Оріон Сервіс", якою на той час володів товариш Коломойського.
Також журналісти з’ясували, що члени структури Семенченка у 2020 році охороняли офіс "Центренерго", після того як його вивезли у селище Козин під Києвом. У той час державну енергогенеруючу компанію очолювало лояльне до Коломойського керівництво, а пов’язані з бізнесменом компанії отримували найбільший зиск від співпраці з "Центренерго".
За словами колишнього члена "Донкорп Україна" Євгена Сікори, державну компанію вони почали охороняти навесні 2020 року, а офіційно договір зі структурою Семенченка підписали наприкінці минулого року.
Місяць тому "донкорпівці" не пускали керівника Фонду держмайна на територію бази, тим самим блокуючи зміну менеджменту "Центренерго". Відтак для того, щоб туди потрапити, Дмитру Сенниченку довелося залучати силовиків.
Детальніше: https://www.pravda.com.ua/news/2021/03/26/7287932/
22 березня міністерство
закордонних справ Болгарії оголосило двох співробітників російського
посольства в Софії персонами нон грата в зв'язку зі «шпигунським»
скандалом. Дипломати повинні будуть протягом 72 годин покинути країну. Як
заявили в прокуратурі Болгарії, росіяни займалися в країні
розвідувальною діяльністю. Відомство повідомило на своєму сайті, що
заступнику глави посольства Росії була вручена офіційна нота про
прийняте рішення. Як випливає з повідомлення, Міністерство закордонних
справ Болгарії отримало лист з прокуратури республіки, в якому
говорилося, що два дипломати здійснювали діяльність, несумісну з
Віденською конвенцією про дипломатичні зносини.
Раніше,
19 березня, в Софії затримали кілька людей, запідозрених у шпигунстві
на користь Росії. Влада країни повідомила про розкриття агентурної
мережі, яка працювала в інтересах РФ. У неї входили колишні і діючі
співробітники військової розвідки і Міноборони.
В
ході спецоперації було затримано двох болгарських військових, яких
підозрюють в передачі секретних відомостей іноземній державі, а всього
по справі проходять шість підозрюваних. Як раніше повідомляли місцеві
ЗМІ, громадян РФ серед них немає. Як повідомив на прес-конференції
представник прокуратури, двоє затриманих - офіцери болгарської армії,
один - колишній співробітник контррозвідки. Як заявляють в прокуратурі
Болгарії, всі підозрювані мали відношення до національної безпеки і
передавали засекречені дані іншій державі.
Окружний
військовий суд помістив п'ятьох затриманих під варту, ще один
підозрюваний відпущений під заставу. За повідомленнями ЗМІ, зараз під
вартою залишаються колишній начальник військової розвідки Болгарії Іван
Ілієв, якого умовно називають «резидент», глава секретної служби в
парламенті Любомир Медаров, заступник начальника управління з питань
бюджету Міноборони полковник Петро Петров, а також двоє співробітників
військової розвідки.
У
МЗС Болгарії заявили про зв'язки затриманих із посольством Росії. На
наступний день після брифінгу прем'єр-міністр Бойко Борисов заявив, що
владі Болгарії доведеться оголосити російських дипломатів персонами нон
грата.
За останні 18 місяців Болгарія вислала шість російських дипломатів, в тому числі військового аташе. Співробітників
дипмісії запідозрили в шпигунстві, в зборі даних про кількість і
дислокацію військовослужбовців США під час навчань в Болгарії, в
отриманні інформації про вибори в Болгарії, відомостей про енергетику
країни, а також планів щодо модернізації болгарської армії.
Чому саме тиха та спокійна Болгарія так ніби «намазана медом» російським шпигунам? Здавалося б - що там в Болгарії шпигувати?
Хоча
якщо розібратися, то є чого. Через Болгарію проходить транзитна ділянка
Турецького потоку з Туреччини і далі - в Сербію. Болгарія вже один раз
стала причиною закриття одного з варіантів обходу України з півдня -
Південного потоку. Проект був закритий у грудні 2014 року і практично
відразу було розпочато другий - Турецький потік. Зі своїми складнощами і
проблемами, які в кінцевому результаті привели до війни в Сирії:
формально між Росією і «міжнародними терористами», фактично - між Росією
(Газпромом) і Туреччиною за конфігурацію Турецького потоку. Турки в цій
війні перемогли, змусивши партнерів порізати дві труби і зупинитися на
варіанті з двох труб замість чотирьох.
Проблема
Турецького потоку в тому, що без болгарської ділянки все одно не
обійтися. І Болгарія дала свою згоду, правда, затягнувши контрактні
терміни і побудувавши свою ділянку майже на рік пізніше запланованого.
Також,
вирішивши рознести ризики спілкування з Газпромом, болгари відмовилися
від половини закуповуваного ними обсягу російського газу для потреб
внутрішнього ринку. При цьому Болгарія продовжує прохолодно ставитися до
ідеї транзиту російського газу в Європу через свою територію, розуміючи
наміри Кремля присадити на «газову голку» споживачів Старого Світу.
Тому
Болгарія відіграє певну роль наріжного каменю для європейських амбіцій
Кремля. І у цьому сенсі тримати руку на пульсі для російської розвідки в
Болгарії - завдання архіважливе. Гарантувати безперешкодний пропуск
газу і забезпечувати прибуток друзів Путіна - святий обов'язок лицарів
плаща і кинджала. Тому російська розвідка створила в Болгарії свою
мережу інформаторів і агентів за звичною «корумпуючою» схемою. Але,
враховуючи «просадку» рівня російських спецслужб останнього часу, рано
чи пізно, такі агенти повинні попастися. Коли все продається і
купується, болгарську агентуру могли здати і «свої», чому б і ні.
В
усякому разі болгари вважають, що шпигунство мало місце. Зі своїми
громадянами болгарська прокуратура розбереться на місці, а російських
«зв'язкових», якими виступають дипломати, Болгарія має намір вислати.
Безумовно, Москва просто зобов'язана стати в позу ображеної невинності і пригрозити симетричною відповіддю. Але це вже справа звичайна для Росії, яка останнім часом практично постійно опиняється в схожих ситуаціях «шпигунських провалів».
Детальніше: https://censor.net/ru/blogs/3255246/bolgarya_nu_mayije_yak_doma?fbclid=IwAR1zgokAHWCiKz9lxJW59VZHbwn6gGeNPRiP_elRzWw_el_FdptDQEEFRQs
17 лютого 2021 року назавжди ввійде у світовий часопис як день порятунку Землі від загрози з космосу. Без перебільшень… Велике бачиться на віддалі, тому місяць є достатнім часовим проміжком для нас, щоб оцінити велич цієї події.
В цей день у Санкт-Петербурзі відбулися переговори Міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова і його колеги з Тоголезької Республіки Робера Дюссе. Російська дипломатія одержала чергову перемогу над здоровим глуздом, вмовивши таки керівництво Того не розміщувати зброю у космосі!
«Подписали совместное заявление правительств Российской Федерации и Тоголезской Республики, в котором подчеркнули решимость не допускать развертывания оружия в космосе и обязались не быть первыми, кто его начнет». Ні більше ні менше…
Довідка: Республіка Того, держава на заході Африки; межує на заході з Ганою, сході з Беніном, півночі з Буркіна-Фасо; площа — 56800 км; столиця — Ломе. Економіка Того є слабко розвинутою. Основою економіки залишається сільське господарство, яке забезпечує 34 % національного прибутку і надає роботу 69 % працездатного населення.
Чи варто вказувати, що ніякої космічної програми у Того немає? І навряд чи з'явиться в найближчі роки. Як мінімум тому що країна знаходиться на 155 місці в рейтингу країн за рівнем ВВП. У свіжому Індексі країн за рівнем людського розвитку, який багато хто називає - індекс рівня життя, Того знаходиться на 167 з 189 місць. На два рядки вище Афганістану, але все ж сильно нижче Уганди. Яка космічна програма? Яка зброя у космосі? На чому мужні тоголезькі військові космонавти повезуть на орбіту ту зброю, якою буде погрожувати Росїї? Тим більше, що із наявної зброї збройних сил Того справжню загрозу представляють танки Т34-85 та кулемети ДШК часів другої світової війни та перших післявоєнних років!
Схоже на те, що Росія не аби як переймається проблемами власної космічної безпеки. Кремлівська дипломатія вже встигла домовитись за аналогічним питанням з такими «потужними космічними» державами, як Аргентина, Куба, Нікарагуа, Уругвай, М'янма, Бурунді, Конго, Туркменістан. Більш за все, що причиною таких дипломатичних потуг Кремля стали неконтрольовані польоти космічних винищувачів Бурунді над Спаською вежею та інверсійний слід від таких польотів, що потім складається у небі над Москвою у відомий всьому світу меседж про те, хто ж такий насправді Путін…
На останок…
«Республіка
Того дуже зацікавлена в придбанні російської вакцини від COVID
"Супутник V", розраховує продовжити співпрацю в цій сфері», заявив глава
МЗС західноафриканської країни Робер Дюссе.
