Санитарное, экономическое и политическое состояние России во время второй волны Covid-19  угрожает самому ее существованию. Если  во время весеннего пика эпидемии Россия приняла драконовские меры. Подавляющее большинство магазинов и культурно-досуговых учреждений были закрыты, а десятки миллионов россиян подверглись строгому карантину. Эти меры были внезапно отменены в июне, перед проведением голосования по конституционной реформе, предоставляющей Путину право оставаться у власти до 2036 года.

Сегодня суровые меры уже не в ходу. Власти, судя по всему, делают ставку на то, что опыт, полученный весной, позволит выдержать вторую волну. Экономическое положение также способствует нежеланию властей снова снижать активность в стране. По словам председателя Счетной палаты Алексея Кудрина, в 2020 году падение валового внутреннего продукта (ВВП) России может составить от 4% до 5%. Количество бедных (живущих с ежемесячным доходом ниже прожиточного минимума в 138 евро) также увеличилось на 1 млн и достигло 20,5 млн человек.

Хотя с марта границы страны закрыты, Россия, похоже, живет беспечно. Даже в Москве обстановка резко изменилась. Закрытие баров или ночных клубов, которые часто бывают переполнены, даже не стоит на повестке дня, а обязанность носить маски в транспорте, строго соблюдаемая весной, стала очень условной.

Основная часть выступлений Путина и освещения в СМИ относительно коронавируса касается вакцины "Спутник V", с помощью которой Россия намерена сыграть ведущую роль на мировой арене. Вакцинация стала там трендом, и по телевидению регулярно показывают привитых звезд или собирают отзывы от довольных вакцинированных людей. Помимо прочих торжествующих формулировок, от ведущего Первого канала можно было услышать любопытную аналогию: в то время как западные вакцины "дорогие и капризные", "Спутник V" "неприхотлив и надежен, как автомат Калашникова. Название вакцины также должно напоминать о первом спутником, успешно запущенным Советским Союзом в космос в 1957 году.

 Уже в январе 2021 года ожидаются первые поставки в Индию, Бразилию, Южную Корею, Китай "и еще четыре страны", готовые производить вакцину у себя дома. Регулярно упоминаются другие страны, либо как участвующие в испытаниях вакцины "Спутник V", либо как будущие клиенты, например, Мексика или Пакистан. Также тщательно подготавливается поставка пробной партии российской вакцины в Венгрию. Всего, по данным РФПИ, более 40 стран будут заинтересованы в получении 1 млрд. вакцин, то есть 2 млрд. доз.

Проблемой для продажи "Спутника" является то, что на Западе к российской вакцине в целом относятся критически. Это объясняется недоверием, выражаемым многими учеными по поводу поспешности, которую Москва проявила с лета с, якобы, уже созданной вакциной. О том, что "впервые в мире зарегистрирована" вакцина от Covid-19 Путин объявил 11 августа. На самом деле речь шла о разрешении на переход к третьей фазе испытаний, и такой шаг несколькими неделями ранее уже сделала китайская фирма CanSinoBio.

 И хотя "Спутник V" позиционируется как предмет гордости РФ и лично Путина, теперь выясняется, что для производства вакцины недостаточно мощностей и что врачи, привитые вакциной, получившей амбициозное политическое название, заболели Covid-19.  Из фармацевтических кругов также просочилась информация о наличии трудностей в обеспечении стабильности вакцины, то есть одинакового качества всех ампул. В биореакторе производится около 500 мл, потом количество вакцины должно быть увеличено до десятков литров. Но для этого необходимы большие биореакторы. А их в России не хватает.

Неопределенность нынешней ситуации также усугубляется стойким недоверием людей к публичным выступлениям представителей власти и лично Путина. Согласно официальным данным, на сегодняшний день от заражения коронавирусом скончалось более 32 тыс. россиян. А на юге России в целых регионах уже не хватает свободных аппаратов ИВЛ в клиниках. Там умерших от коронавируса складывают под брезентом. Если с момента начала пандемии низкая смертность (менее 23 тыс. смертей) считалась признаком успеха России, то показатели смертности с апреля по август выявляют избыточную смертность по сравнению с предыдущим годом на 11,5% (+ 27,8% в Москве, + 51,5% в Чечне). По мнению опозиционного демографа Алексея Ракши, эти данные показывают, что количество смертей от коронавируса было как минимум в два раза больше, чем сообщали российские власти.  

   Получается, россиянам остается традиционно только «верить в Россию».

Ведь там, где пандемия превращает больницы целых регионов в морги, а мертвых складывают под тентовыми навесами, людям не остается ничего, кроме веры.

Джерело: https://myc.news/mneniya/vtoraya_volna_19_unichtozhaet_rossijskuyu_gosudarstvennost?fbclid=IwAR3dNv2vYVEk32erNMc9zn5HsoL1K2yUrNXu_bEa0Mhomh0iHIOFkcJsT_w

Що робити, якщо ти набрид всім? Своєю поведінкою, своїми вказівками, самою своєю суттю? Якщо ти на власному прикладі можеш виключно доводити негативні наслідки своїх дій і зовсім нічого не можеш запропонувати позитивного та корисного? Ти розумієш, що в тебе немає друзів, немає партнерів, немає однодумців.

Ти від цього страждаєш. Але – ти величезний. Не сильний, а лише величезний, але і цього достатньо, що б з тобою погоджувались і перед тобою плазували. Принаймні тобі так здається. Ти вважаєш себе головним і непохитним. Ти – центр всесвіту! Та ти помиляєшся. Бо Бог не дав тобі головного – розуму! В тебе величезне тіло і маленькі хворі мізки, які штовхають тебе у прірву. І ти падаєш…

Трагедія таких людей очевидна. Це особиста трагедія самої людини та її оточення. Але якщо на місті такої людини опиняється ціла країна? Тим більше, якщо вона займає величезну площу, населена сотнями мільйонів людей які прагнуть кращого життя, але керує цією країною недолугий та хворобливий мозок? То вже трагедія континенту або, навіть, світу!

Застрягши у своїх видіннях світового панування, такий мозок не може об’єктивно оцінювати реальність і намагається пристосувати її, реальність, під свої клінічні забаганки та потреби. Така країна перетворюється на величезного дурня з сокирою, від якого тікають та намагаються не попасти йому на очі, та, врешті решт, будуть вимушені зібратися усім світом, відібрати сокиру та відправити на примусове лікування. В даному випадку – лоботомію.

Кремль розуміє, що час такого лікування вже не за горами. Тому він намагається усіма силами оточити себе хай не друзями, бо у такого дурня не може бути друзів, але хоча б тими, хто буде вимушений терпіти його поведінку та не матиме змоги на протидію. Кремль іде на все. На підкупи, залякування, навіть вбивства непокірних. Але це вже мало допомагає. Вже навіть тіло країни – її люди – зрозуміли, що з мізками не все в порядку. Мізки хворі. І хворі – невиліковно.

Що вже казати про зовнішнє оточення! Країни, які Кремль десятиріччями вважав «вассалами» імперської Росії, практично вийшли з під контролю. Прибалтика, Молдова, Білорусь, Кавказ, Азія. Україна, яка змогла силою «відірвати» себе від «московського примарного щастя», показавши світу, що справжня сила в правді, а не в кількості танків та ракет, стала справжнім дороговказом для інших країн «примусової московської дружби».Але грошима довго не втримаєш звичний Кремлю стан речей. «Програвши» практично всі вибори в країнах – сателітах, Росія не може запропонувати їм нічого іншого крім фінансового ресурсу. Та, нажаль для Росії, населення цих країн вже чітко розуміє вартість такої «безвозмездной» допомоги з боку Кремля. Виходячи з останніх подій, такий розвиток ситуації не влаштує людей, які прагнуть свободи, демократії та процвітання для своїх незалежних країн!

Кремль намагається не випустити із своєї сфери впливу Білорусію. Народи Білорусі та Росії насправді мають дуже багато спільного. Для Кремля Білорусь була таким собі резервом або ж навіть «заповідником» національних традицій та «скрепів». Але з’ясувалось, що народу «братньої» Білорусі набагато ближчі європейські демократичні цінності, аніж примарні «кремлівські скрепи». Навіть спокійні та врівноважені білоруси зрозуміли нездатність кремлівського мозку вести людей до щастя та процвітання.

Сотні тисяч простих людей вийшли на вуличні протесті з метою припинити постійну брехню та приниження, до яких призвела прокремлівська політика минулого керівництва країни. Лукашенко, «молодший брат» Путіна за авторитарністю правління, передостанній диктатор Європи, своїми діями розвіяв останні ілюзії що до «демократичного спрямування» такого правління. Ніякої демократії, ніякої свободи волевиявлення! Ніякої надії!

Намагання Кремля в «ручному режимі» контролювати розвиток суспільства таких країн-сателітів в першу чергу проявляється у спробах впливу на виборчі процеси. Кремль готовий на будь які кроки заради того, щоб головні «крісла» на виборах отримували прокремлівські кандидати та партії. Росія вже програла Білорусь. У будь якому варіанті подальшого розвитку ситуації, варіант «московського вибору» вже програний. Росія переграла сама себе вперто намагаючись не брати до уваги спротив мільйонів білорусів нелегітимній прокремлівській владі Лукашенко. На черзі Молдова.

Схоже на те, що Ігор Додон не боротиметься за президентську посаду після підбиття підсумків голосування в Молдавії. Відбувається щось фантасмагоричне, але цілком реальне - громадянка Румунії Майя Санду перемогла на виборах Президента Республіки Молдова.

Що ця подія означає для Москви?

Президент Молдавії відповідає за зовнішню політику держави. Курс на євроінтеграцію, і, можливо, навіть на об'єднання з Румунією на найближчі 4 роки забезпечений. Цього часу достатньо для того, щоб проросійські політичні сили Молдови повністю втратили свій вплив у країні. Така ситуація унеможливить «розворот на Схід» на наступних президентських виборах.

Настає складний період розвитку російсько-молдавських міждержавних відносин, в якому буде більше прагматизму і все менше розмов про братні історичні зв'язки.

Росія стрімко втрачає «союзників», від яких залишаються лише витрати на утримання анклавів: від Грузії Росії дісталися Південна Осетія та Абхазія, від України Крим, ДНР і ЛНР, від Молдови - тільки Придністров'я, від Вірменії - зруйнована війною маленька частина колишнього Карабаху. Ці анклави не мають ніякої своєї економіки, нічого не виробляють, живуть за рахунок Росії, «проїдаючи» останні і без цього примарні можливості зростання економіки Росії і шанси на поліпшення добробуту росіян.

Прибалтика стовідсотково пішла в ЄС, Азербайджан інтегрувався до турецького проекту, Середня Азія змінює прокремлівський вектор на дружбу з Туреччиною та Китаєм. Не краща ситуація і на кавказьких «околицях» самої Росії: південні республіки вдають, що є частиною Росії тільки до тих пір, поки Росія зможе їх утримувати.

Але грошима довго не втримаєш звичний Кремлю стан речей. «Програвши» практично всі вибори в країнах – сателітах, Росія не може запропонувати їм нічого іншого крім фінансового ресурсу. Та, нажаль для Росії, населення цих країн вже чітко розуміє вартість такої «безвозмездной» допомоги з боку Кремля. Виходячи з останніх подій, такий розвиток ситуації не влаштує людей, які прагнуть свободи, демократії та процвітання для своїх незалежних країн! 

Детальніше: https://censor.net/ru/blogs/3232975/satelti_zomb?fbclid=IwAR1FZB4Cbxp-4xXzS4yAgm_P0LH8dGTQPjxtM3Lv7Z0VTsCCIioxw-SArn0

Що робити, якщо ти набрид всім? Своєю поведінкою, своїми вказівками, самою своєю суттю? Якщо ти на власному прикладі можеш виключно доводити негативні наслідки своїх дій і зовсім нічого не можеш запропонувати позитивного та корисного? Ти розумієш, що в тебе немає друзів, немає партнерів, немає однодумців.

Ти від цього страждаєш. Але – ти величезний. Не сильний, а лише величезний, але і цього достатньо, що б з тобою погоджувались і перед тобою плазували. Принаймні тобі так здається. Ти вважаєш себе головним і непохитним. Ти – центр всесвіту! Та ти помиляєшся. Бо Бог не дав тобі головного – розуму! В тебе величезне тіло і маленькі хворі мізки, які штовхають тебе у прірву. І ти падаєш…

Трагедія таких людей очевидна. Це особиста трагедія самої людини та її оточення. Але якщо на місті такої людини опиняється ціла країна? Тим більше, якщо вона займає величезну площу, населена сотнями мільйонів людей які прагнуть кращого життя, але керує цією країною недолугий та хворобливий мозок? То вже трагедія континенту або, навіть, світу!

Застрягши у своїх видіннях світового панування, такий мозок не може об’єктивно оцінювати реальність і намагається пристосувати її, реальність, під свої клінічні забаганки та потреби. Така країна перетворюється на величезного дурня з сокирою, від якого тікають та намагаються не попасти йому на очі, та, врешті решт, будуть вимушені зібратися усім світом, відібрати сокиру та відправити на примусове лікування. В даному випадку – лоботомію.

Кремль розуміє, що час такого лікування вже не за горами. Тому він намагається усіма силами оточити себе хай не друзями, бо у такого дурня не може бути друзів, але хоча б тими, хто буде вимушений терпіти його поведінку та не матиме змоги на протидію. Кремль іде на все. На підкупи, залякування, навіть вбивства непокірних. Але це вже мало допомагає. Вже навіть тіло країни – її люди – зрозуміли, що з мізками не все в порядку. Мізки хворі. І хворі – невиліковно.

Що вже казати про зовнішнє оточення! Країни, які Кремль десятиріччями вважав «вассалами» імперської Росії, практично вийшли з під контролю. Прибалтика, Молдова, Білорусь, Кавказ, Азія. Україна, яка змогла силою «відірвати» себе від «московського примарного щастя», показавши світу, що справжня сила в правді, а не в кількості танків та ракет, стала справжнім дороговказом для інших країн «примусової московської дружби».Але грошима довго не втримаєш звичний Кремлю стан речей. «Програвши» практично всі вибори в країнах – сателітах, Росія не може запропонувати їм нічого іншого крім фінансового ресурсу. Та, нажаль для Росії, населення цих країн вже чітко розуміє вартість такої «безвозмездной» допомоги з боку Кремля. Виходячи з останніх подій, такий розвиток ситуації не влаштує людей, які прагнуть свободи, демократії та процвітання для своїх незалежних країн!

Кремль намагається не випустити із своєї сфери впливу Білорусію. Народи Білорусі та Росії насправді мають дуже багато спільного. Для Кремля Білорусь була таким собі резервом або ж навіть «заповідником» національних традицій та «скрепів». Але з’ясувалось, що народу «братньої» Білорусі набагато ближчі європейські демократичні цінності, аніж примарні «кремлівські скрепи». Навіть спокійні та врівноважені білоруси зрозуміли нездатність кремлівського мозку вести людей до щастя та процвітання.

Сотні тисяч простих людей вийшли на вуличні протесті з метою припинити постійну брехню та приниження, до яких призвела прокремлівська політика минулого керівництва країни. Лукашенко, «молодший брат» Путіна за авторитарністю правління, передостанній диктатор Європи, своїми діями розвіяв останні ілюзії що до «демократичного спрямування» такого правління. Ніякої демократії, ніякої свободи волевиявлення! Ніякої надії!

Намагання Кремля в «ручному режимі» контролювати розвиток суспільства таких країн-сателітів в першу чергу проявляється у спробах впливу на виборчі процеси. Кремль готовий на будь які кроки заради того, щоб головні «крісла» на виборах отримували прокремлівські кандидати та партії. Росія вже програла Білорусь. У будь якому варіанті подальшого розвитку ситуації, варіант «московського вибору» вже програний. Росія переграла сама себе вперто намагаючись не брати до уваги спротив мільйонів білорусів нелегітимній прокремлівській владі Лукашенко. На черзі Молдова.

Схоже на те, що Ігор Додон не боротиметься за президентську посаду після підбиття підсумків голосування в Молдавії. Відбувається щось фантасмагоричне, але цілком реальне - громадянка Румунії Майя Санду перемогла на виборах Президента Республіки Молдова.

Що ця подія означає для Москви?

Президент Молдавії відповідає за зовнішню політику держави. Курс на євроінтеграцію, і, можливо, навіть на об'єднання з Румунією на найближчі 4 роки забезпечений. Цього часу достатньо для того, щоб проросійські політичні сили Молдови повністю втратили свій вплив у країні. Така ситуація унеможливить «розворот на Схід» на наступних президентських виборах.

Настає складний період розвитку російсько-молдавських міждержавних відносин, в якому буде більше прагматизму і все менше розмов про братні історичні зв'язки.

Росія стрімко втрачає «союзників», від яких залишаються лише витрати на утримання анклавів: від Грузії Росії дісталися Південна Осетія та Абхазія, від України Крим, ДНР і ЛНР, від Молдови - тільки Придністров'я, від Вірменії - зруйнована війною маленька частина колишнього Карабаху. Ці анклави не мають ніякої своєї економіки, нічого не виробляють, живуть за рахунок Росії, «проїдаючи» останні і без цього примарні можливості зростання економіки Росії і шанси на поліпшення добробуту росіян.

Прибалтика стовідсотково пішла в ЄС, Азербайджан інтегрувався до турецького проекту, Середня Азія змінює прокремлівський вектор на дружбу з Туреччиною та Китаєм. Не краща ситуація і на кавказьких «околицях» самої Росії: південні республіки вдають, що є частиною Росії тільки до тих пір, поки Росія зможе їх утримувати.

Але грошима довго не втримаєш звичний Кремлю стан речей. «Програвши» практично всі вибори в країнах – сателітах, Росія не може запропонувати їм нічого іншого крім фінансового ресурсу. Та, нажаль для Росії, населення цих країн вже чітко розуміє вартість такої «безвозмездной» допомоги з боку Кремля. Виходячи з останніх подій, такий розвиток ситуації не влаштує людей, які прагнуть свободи, демократії та процвітання для своїх незалежних країн! 

Детальніше: https://censor.net/ru/blogs/3232975/satelti_zomb?fbclid=IwAR06cX41IrVq9QrrwVFB3kXaoOl35Y3qsImL6F6_huKuCrdhK6QrwQVQ_JE

Ідея не нова і щось подібне спробували зробити вчені Массачусетського технологічного інституту (MIT), де і з штучним інтелектом краще, і з менеджментом попрофесійніше, ніж в грефовському "Ощаді". Але швидко відмовилися від цього шарлатанства. Брати на себе відповідальність в діагностиці смертельної хвороби, коли кожна хвилина може бути вирішальною, безвідповідально і загрожує масовими судовими позовами. Але це – в Америці!

Американський інститут так ризикувати не може, але "Ощад" готовий почати розпоряджатися чужими грошима і чужими життями. І за заради хвилинного хайпа готовий вписатися в будь-який псевдонауковий блудняк. При розробці цього «штучно-інтелектуального чуда» "Ощад", як завжди, зможе списати багато десятків мільйонів державних грошей на рекламну іграшку. І якщо це будуть тільки фінансові витрати, то можна буде порадіти тому, що це був не найдорожчий, хоча і самий непотрібний, Ощадовський проект.

Решта дорогих ІТ іграшок – на кшталт непрацюючих роботів або системи розпізнавання осіб - коштували набагато дорожче і були так само марні. А віртуальні ШІ-Юристи, взагалі існували тільки в грефовській свідомості і витрачених бюджетах.

А було ще одне диво-нововведення - робот-дезінфектор, яким Греф обіцяв забезпечити мало не всі російські лікарні, а на ділі єдиний екземпляр якого тестувався в елітній приватній «ЕМС», та там, судячи з усього, і згинув з ніяким результатом.

До слова, антинауковість "нової" ідеї Грефа визначати covid-19 по кашлю настільки очевидна, що не вимагає ніяких пояснень. Кашель у кожної людини визначається сукупністю хронічних хвороб, зонами ураження дихальної системи, індивідуальністю імунної системи та багатьма іншими особливостями кожного організму. Визначити за зовнішнім звуком навіть тип пневмонії не є можливим, не кажучи вже про тип вірусу.

Греф, мабуть розуміючи, що такою ініціативою може підставитися, поступився презентацією цієї ідіотської ідеї першому заступнику голови правління Ведяхіну, хоча зазвичай він не упускає можливості попіаритися на тлі "високотехнологічно"-фантастичних проектів.

Якщо російські акціонери "Ощад" в особі держави чомусь змушені терпіти відверте виведення грошей з доходу банку, то куди дивляться іноземні власники, яких в російському держбанку 44%? Тим більше, що якраз вони то гроші рахувати вміють! Може, чекають слушної політично-економічної нагоди, щоб провести аудит та виставити мільярдні позови? То, може, час вже прийшов?! 

Детальніше: https://censor.net/ru/blogs/3232574/a_moje_vse_pochnetsya_z_prostogo_kashlyu?fbclid=IwAR3zvpHMjwI37uQpQpmUEGJEE6CWLi9o2czBkj2rCS8vDkC6Ajsl4cOPyto

За два останні місяці безпрецедентно зросли проблеми Росії на пострадянському просторі.

Спочатку – Білорусь. Народ на вулицях в Мінську, а Лукашенко гарячково будує у себе подобу старої латиноамериканської диктатури. З тією різницею, що якщо Сомоса був вірним «сучим сином США», то «бацька» при першій же можливості норовить знову пограти в багатовекторність. А заміни йому не видно. І незрозуміло, хто від кого залежить - швидше вже Росія від врятованого нею Лукашенко. Результат: Лукашенко під російським військовим дахом, на російські гроші, за підтримки російських пропагандистів будує в Білорусі антиросійську диктатуру латиноамериканського типу з «ескадронами смерті». 0-1.

У Киргизії президент Сооронбай Жеенбеков, який на радощах від того, що йому дозволили заарештувати попередника, створив євразійську партію (знаючи, що в Москві люблять слово "євразійство"), зараз вигнаний зі свого поста. Результати виборів скасовані, "євразійці" в повному загоні, а на чолі виявився недавній зек Жапаров, який для початку кинув Москву - обіцяв не виганяти Жеенбекова, а вигнав. Зараз, звичайно, визнає реальність і демонструє лояльність, але менш переконливо, ніж попередник. 0-2.

Ердоган перетворився на ключового гравця на Південному Кавказі, розморозивши погано заморожений карабахський конфлікт, і стимулював Алієва на рішучий бій. Прямо допомогти Вірменії Росія не змогла, а непряма підтримка поки неефективна. Спроби посередництва стали невдалими для Вірменії. Він свою ставку зробив, а в Вірменії зростає розчарування союзом з Москвою (при всій його раціональній безальтернативності, не варто скидати з рахунків емоції, пов'язані із завищеними очікуваннями). 0-3.

І тут ще феєрична ніч в Молдові, де Майя Санду обійшла Додона за рахунок потужної зарубіжної мобілізації. А це чітко проєвропейський політик - і навіть традиційно прагматичний курс Росії щодо Молдови тут може не спрацювати. 0-4.

Перемога "Грузинської мрії" на парламентських виборах в такому форматі, що їй не треба брати в молодші партнери проросійських "Патріотів". Які при цьому ще й погіршили свій результат у порівнянні з минулими виборами (було 5%, стало 3%). А партія «Єдина Грузія» Бурджанадзе не змогла навіть подолати 1% -ний (!) бар'єр. Лідери опозиції (в тому числі і представники прокремлівської партії «Альянс патріотів»!) не визнають вибори легітимними і відмовилися від мандатів в парламент. У країні почалися протести. Більш за все, спроба оскаржити результати голосування закінчиться безрезультатно: проблема в тому, що опозиція розколота, переслідує протилежні цілі і не може запропонувати виборцям щось більш переконливе, ніж партія мільярдера Іванішвілі. 0-5.

Якщо додати до цього ще й ситуацію в самій Росії, з її відцентровими тенденціями, постійними екологічними катастрофами, натиском коронавірусу, навколополітичними скандалами та іншими негараздами, то рахунок для Кремля стає практично розгромним.