По информации наших подписчиков похищение и незаконный арест директора мелитопольсктого учреждения профессионально-технического образования Олеси Дороховой проводилось по распоряжению Галины Данильченко.
Кроме того, приказ на увольнение Дороховой был подготовлен гуляйтершей Еленой Шапуровой тоже по указанию леди Галины.

Очевидно, что эти преступления только вершина айсберга и не зря коллаборанты начали переживать за свою жизнь.

Источник: Запоріжжя.Медіа

 

23 травня радник постійного представництва Росії при ООН у Женеві Борис Бондарєв, який перебував на дипломатичній службі 20 років, оголосив про своє рішення подати у відставку через війну проти України. Він написав на своїй офіційній сторінці у соцмережі LinkedIn, що за час дипломатичної служби йому ще «ніколи не було так соромно за свою країну та роботу». 

У своїй заяві Бондарєв зазначив, що «розв'язана Путіним агресивна війна з Україною, а за фактом із усім західним світом, - не лише злочин проти українського народу, а й, мабуть, найтяжчий злочин проти народу Росії». В інтерв'ю американському виданню The New York Times Бондарєв сказав, що в розв'язанні конфлікту винен не тільки президент Росії Володимир Путін, а й російське МЗС, оскільки його колишні товариші по службі теж несуть відповідальність за те, що переконували керівництво в можливості Росії здобути швидку перемогу. в Україні.

Бондарєв підкреслює, що серед його колег, хоч і в меншості, є ті, хто поділяє його погляди щодо війни, і деякі після її початку навіть пішли у відставку, але не так публічно, як Бондарєв. За його словами, «багато колег досі вірять у пропаганду, яку вони при цьому самі допомагають створювати», вважаючи, що Захід піде на поступки перед ядерними загрозами з боку Росії. Представники російського МЗС навіть готові, щоб їхні діти жили серед «радіоактивних руїн», оскільки для них «цінності важливіші».

24 травня прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков заявив: «Пан Бондарєв більше не з нами, скоріше, проти нас. Він засуджує дії російського керівництва, які підтримуються майже всім населенням нашої країни». У Кремлі Бориса Бондарєва звинуватили у зраді через його антивоєнну позицію та заяви про «деградацію МЗС РФ» та міністра Сергія Лаврова.

Звісно, відставка дипломата такого високого рангу вважається величезним ударом по іміджу Кремля і свідчить про наростаючий опозиційний потенціал російського олігархату. Дедалі більше росіян усвідомлюють, що Росія проводить не спеціальну військову операцію, а розв'язала безглузду та необґрунтовану війну проти сусідньої держави. Російська влада налякана, що подібні дії шанованих на міжнародній арені російських дипломатів, політиків, бізнесменів, селебрітіс і активістів не тільки негативно позначається на іміджі РФ, але й може стати прикладом для інших, хто дійсно є патріотом своєї країни і усвідомлює, що нинішня влада своїми діями лише перетворює колись процвітаючу країну з великим майбутнім на країну-ізгоя та країну-агресора.

І незважаючи на те, що поки такі росіяни, як Борис Бондарєв, не можуть повернутися до Росії і змушені перебувати за кордоном, коли підніметься вся Росія, тікати будуть змушені ті, чиїми руками країна була розвалена та знищена.

Джерело

 

Сьогодні Європа та міжнародні організації закликає Росію не залишатися осторонь і врятувати світ від голоду, що дозволить постачати зерно з України. Перед цим засудивши спецоперацію та запровадивши економічні санкції проти Росії.

Голодна смерть мільйонів людей у бідних країнах Африки та Азії стане уроком США та Європи і змусить їх зважати на Росію, а також сприятиме відродженню відносин між Росією та Заходом. Європа та ООН шукають способи, щоб уникнути продовольчої кризи через ситуацію в Україні. У світі розмірковують над тим, як врятувати експорт українського зерна в умовах блокування морських портів військами РФ і запевняють, що, якщо не вдасться знайти альтернативні шляхи експорту, великій кількості країн загрожує голод.

"Без реінтеграції сільськогосподарського виробництва України вирішити продовольчу кризу неможливо", - заявив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш. У Світовій продовольчій програмі ООН (WFP) сподіваються, що зможуть домовитись із російським керівництвом. «Я прошу президента Путіна, якщо він взагалі має серце, будь ласка, відкрийте ці порти (...), щоб ми могли запобігти голоду, як ми це робили в минулому», - закликав виконавчий директор WFP Девід Бізлі.

Санкції проти Москви заважають вільній торгівлі та сприяють розвитку продовольчої кризи, тому для вирішення проблеми слід розглянути можливість їх зняття. Про це заявив заступник глави російського МЗС Андрій Руденко у відповідь на заклик директора Всесвітньої продовольчої програми ООН Девіда Бізлі до Володимира Путіна відкрити морські порти України для вивезення зерна, мільйони тонн якого блоковані там через бойові дії.

Після початку спецоперації в Україні проти Росії запроваджено безпрецедентну кількість санкцій, всесвітньо відомі бренди припиняють свою діяльність у Росії, заводи іноземних компаній зупиняються, постачання імпортної продукції, життєво важливої для російського виробництва не здійснюються.

Російська економіка скочується у прірву - виробництво скорочується, безробіття зростає, економічної активності населення зменшується. Потрясіння в економічній сфері безслідно не проходять та сприяють дестабілізації політичної ситуації в країні, збільшення кількості громадян незадоволених владою та зростання протестних настроїв.

Уряд уже не може ефективно використати енергетичний важіль впливу на Європу. Країни Євросоюзу успішно реалізовують програми, націлені на відмову від енергоносіїв із Росії та пошук альтернативних джерел нафтопродуктів.

У ситуації, що склалася, Кремль побачив можливість вплинути на Захід шляхом штучного створення дефіциту продовольства на світовому ринку і схилити її до діалогу на вигідних для Росії умовах. Одночасно від Росії звучать звинувачення у бік західних країн у створенні ними глобальної продовольчої кризи, адже саме через введені Заходом проти Росії санкції світова економіка занурюється в небачену досі продовольчу кризу.

Після початку спеціаьної військової операції в Україні проти Росії ополчився країни всього світу, позбавивши Росію мотивації рятувати світ від голоду, дозволивши постачати зерно з України до недружніх країн. Смерть мільйонів людей від голоду дозволить зміцнити Росії свої позиції на міжнародній арені та зберегти довіру громадян до влади.

Джерело

Командиры оккупационных российских войск в городе Энергодар с целью дискредитации Украины планируют осуществить террористический акт против представителей Международного агентства по атомной энергии (МАГАТЭ), которые в ближайшее время собираются посетить Запорожскую АЭС. Об этом GuildHall сообщает источник в украинских спецслужбах.

Представители МАГАТЭ ведут переговоры с российскими военными о предоставлении доступа к находящейся под их контролем Запорожской АЭС для определения фактического уровня ядерной, радиационной безопасности и физической защиты ядерных установок (на Запорожской АЭС эксплуатируется 6 ядерных установок типа ВВЭР-1000 мощностью по 1000 МВт каждая).

На фоне переговоров российским командованием осуществляется комплекс мероприятий по подготовке потенциального теракта во время визита представителей МАГАТЭ с последующим обвинением в нем «украинских диверсионных групп».

Источник

Россия уже не может существовать без пропаганды. Рашисты привыкли к единым нарративам вроде “великой россии”, “весь мир — враги”, “великий русский народ” и т.д. Для ее распространения кремль использует подконтрольные ему ресурсы информации в медиапространстве. Однако, пропагандисты, то есть лица, которые обманывают собственное население в угоду имперский амбиций путина, не являются ее создателями. Более того, сам путин, поглощающий пропаганду и частично черпающий информацию из телевизора, не является тем, кто ее создает. Для пропагандистов на телеканалах, подконтрольных блогеров в интернете и в дальнейшем для более широкой публики, рашистские нарративы создаются отдельными идейными людьми, которые, очевидно, понимают ситуацию внутри россии и делают все, чтобы эта страна возродилась как империя.

Наверняка, создателей, так называемых методичек, у агрессора существует несколько десятков, так как эта работа, все же, требует непрерывного изнурительного труда – обманывать 140-а миллионное население та еще задача. На данный момент, удалось идентифицировать две личности, данные которых, были извлечены из методанных одной из методичек для пропагандистов. Ими являются Андрей Грибанов и Дарья Лантратова. О Грибанове в сети содержится очень мало информации. Однако о Лантратовой известно несколько больше.

В 2006 году, одна из создателей методички для пропагандистов закончила Московский педагогический государственный университет. В 2008 году, Лантратова пришла на службу в департамент пресс-службы и информации правительства россии, а вскоре стала начальником департамента координации информационного взаимодействия с органами государственной власти управделами президента России по общественным связям и коммуникациям. В 2021 году, она по личной инициативе Андрея Турчака (заместитель председателя совета федерации рф), стала его заместителем. Эта “заместитель заместителя” занимается тем, что объясняет чиновникам и пропагандистам, что необходимо говорить и как отвечать на провокационные вопросы, которые могут подорвать идеологию партии агрессора. Именно она и такие как она, вкладывают в головы политикам объяснения всего того бреда, который необходимо доносить до народа, чтобы он успешно зомбировался.

Очевидно, что Лантратова прекрасно понимает, что создает материалы, которые необходимы для сознательного одурачивания россиян. Так, в методичке датированной 12 марта 2022 года, автором которой, в том числе, является “заместитель заместителя”, указаны главные нарративы, созданные, для пропагандистов и политиков: “защита россии и Донбасса”, “поддержка действий президента и российской армии”, “победа в информационной войне”, “санкции и их последствия”, а также “противодействие протесту”. Так как главной риторикой в рф на сегодняшний день является необходимость показать украинцев “нацистами” и “несуществующим народом”, пропагандистам, политикам и подконтрольным кремлю блогерам предлагают использовать следующие тезисы: “в Украине воюют нацисты и радикалы”, “над украинцами проводили психологические эксперименты американцы, используя их в качестве подопытных свинок”, “россия вовремя начала спецоперацию, ей не оставили выбора”, “Украина выпустила на свободу тысячи заключенных, осужденных по особо тяжким преступлениям, чтобы они воевали в рядах ВСУ”. В том числе, авторы методичек для пропагандистов призывают использовать иллюстрации, для зомбированного население, которое лучше воспринимает визуальную информацию. Среди картинок можно обнаружить следующие:

Примеры картинок, которые предлагают из методичек использовать пропагандистам, с целью поддержать российскую армию и одновременно дискредитировать украинскую. Примечательно, что второй вариант, где изображены солдаты с детскими колясками, изначально был создан украинской стороной. Рашисты просто поменяли местами флаги.

Примеры картинок, которые предлагают из методичек использовать пропагандистам, с целью поддержать российскую армию и одновременно дискредитировать украинскую. Примечательно, что второй вариант, где изображены солдаты с детскими колясками, изначально был создан украинской стороной. Рашисты просто поменяли местами флаги.

Отдельное внимание стоит уделить символам рашистской россии – “Z” и “V”. Известно, что латинские буквы используются оккупантами для обозначения своей военной техники. Среди гражданского населения они представлены для поддержки армии. В методичке от Грибанова и Лантрантовой рекомендуется использовать “Z” и “V” в массовых мероприятиях, привлекая бюджетные организации – выстраивание живых колон, детей, переименование населенных пунктов и т.д.

Невозможно пройти мимо санкций. Здесь, создатели указаний для пропагандистов подчеркивают важность упоминания “новых возможностей”. То есть “импортозамещение” о котором говорили долгие годы, наконец, “будет реализовано”. “Вместо синтетических западных брендов, ставропольские производители будут создавать одежду из натуральных тканей. Карельские мощности возьмутся за замену «Coca-Cola». Вместо импортных сыров «Bri» и «Camember», придет продукция из башкирского региона”. Ярким примером такого “импортозамещения” может послужить видео, где женщина делает домашнюю колу

С одной стороны, введение санкций, это действительно “время возможностей”, однако для тех, кто сумеет наладить поставки подсанкционных товаров, то есть, для контрабандистов. Или же, для обменщиков валюты на “черном рынке”. И в том, и в другом случае, эти люди должны иметь большое количество денег и обладать серьезными связями с госорганами, чтобы не попасть за решетку или не быть рэкетированными другими “предпринимателями”.

Также, в методичках призывают упоминать, что от санкций пострадают лишь противники россии – Запад и Украина. Тоже касается и блокировки «Visa» и «Master Card» — “в стране можно и дальше расплачиваться банковскими картами, а блокировка международных платежных систем навредила тем, кто покинул россию, то есть, предателям, вроде сторонников Навального”.

Авторы методичек напоминают о блокировке социальных сетей, таких как «Facebook» и «Instagram», называя это – “победой в информационной войне”. Они призывают объяснять ограничения следующим – “эти информационные ресурсы были рассадниками русофобии. В них разрешили призывы к убийству русских. Из них, в отечественные социальные сети, уходят чиновники, артисты, блогеры”.

Особо примечательно то, что общественным деятелям, особенно популярным блогерам с большим количеством подписчиков, рекомендовали “успокаивать население”, демонстрируя праздный, привычный образ жизни, “как будто, ничего не происходит” – походы по супермаркетам, отдых с семьей, путешествия (куда это еще возможно), повседневные дела и т.д. Поэтому, приверженцев войны и политики главной партии рф легко отличить по подобному контенту.

Все основные нарративы и тезисы в методичках созданы конкретными людьми. Они остаются в тени, в то время, как пропагандисты и известные личности, выступающие за поддержку войны против Украины — не более чем актеры, пешки. Именно такие как Лантратова и Грибанов являются идеологами, сеющими злобу и ненависть среди народа, превращая их в покорных зомби. Опасность таких людей трудно переоценить, так как их яд проникает глубоко в подсознание рашистов и заставляет искренне верить пропагандистов в то, что они говорят.
Источник

Талановитий публіцист Андрій Піонтковський колись написав про Путіна, що це – "полковник, який помилився століттям". Досить влучна характеристика для людини, яка, займаючи посаду президента величезної країни, проводить політику не "державного діяча", що піклується про свою державу, а якогось дрібного поміщика – відставного полковника вже не існуючої армії, який застряг у минулому, а майбутнім не цікавиться.

Колишні, у своїй переважній більшості – уявні, перемоги настільки запаморочили голову пристарку, що він практично випав із реальності.

Оточивши себе такими, ж як і він, "бойовими старцями", путін повністю віддався своїм юнацьким хворобливим мріям про "гучні перемоги" та "світове панування". Але безжальні роки взяли своє… І, замість гучних перемог та бравурних маршів, жорстока реальність подає лише втрати та поразки.

"Геніальний" план по миттєвому захопленню України з тріском провалився. Реальна війна виявилася зовсім не такою, як марив старий бункерний дід, граючись олов’яними солдатиками у підвалі своєї бетонної оселі. Там все було просто і швидко. Досовуючи іграшкові танки за три хвилини від дверей кабінету до напису "Київ" у центрі кімнати під аплодисменти старих, як і він, "стратегів" із найближчого оточення, путін відчув себе "генієм бліцкригу". І ніхто з ним не сперечався. Бо хто вони такі, щоб ставити під сумнів "геніальну майстерність" Верховного Головнокомандувача ?!!

Професійні військові високопосадовці з росії добре розуміють всю "геніальність" стратегічного плану керманича. Але вони змушені мовчати, бо "ходити проти кремлівського вітру" - воно собі дорожче! Одним звільненням не обійдешся… Та й звільнятися із величезної бюджетної "годівниці" дурних немає. Тому численні поразки на фронті не викликають у них ніякого подиву, а лише провокують постійне перекладання провини з "хворої голови на здорову".

Офіцерський склад низової ланки "правдами та неправдами" намагається уникнути "відрядження" в Україну. Хтось раптово "хворіє", хтось звільняється, бо розуміє "ціну життя". Більшість з тих, кому "пощастило" опинитися в Україні – це невдахи, яким реальне життя сучасної росії не залишило ніякого вибору. Боржники банків, аліментники, уродженці "тьмутаракані", для яких це єдина можливість "побачити світ".

Тому й склалася на росії така своєрідна "військова вертикаль", яка зараз веде війну проти України. З самого верху – дехто відірваний від реальності. Потім, трохи нижче, – "лицарі годівниці" – крадії бюджету, для яких армія – це, в першу чергу, спосіб особистої наживи. Ще нижче ті, хто "не зміг, хоча й колись хотів".

Хто наважиться добровільно піти служити в таку "армію"? Ніхто! Окрім певної кількості втративших залишки розуму прокремлівських фанатиків, все інше – просте "гарматне м’ясо", яке генерали-крадії кинули на безславну погибель. Одиниці "нормальних" або відмовляються виконувати дурні злочинні накази, або дизертують, розуміючи, що краще бути полоненим в Україні, ніж "добривом" для українських широких ланів.

Якби мова йшла про друзів України, то від такого стану речей можна було б "впасти у розпач". Але ця жахлива ситуація склалася у лютих ворогів України та "всього сущого" – на росії. Тому може викликати у нас тільки задоволення та підкріпити віру у нашу перемогу, яку таке "гріхопадіння" російської армії та керівництва лише прискорить!

За даними британської розвідки, на додаток до глобально-стратегічного "геніального" планування, путін зараз із хворобливим захопленням особисто керує окупаційними військами на тактичному рівні, вважаючи себе розумнішим та вправнішим за всіх інших. Хай буде. То нам, українцям, на краще. Чим більше бездумних наказів доморощеного "генералісимуса" змушена буде виконувати окупаційна армія, тим більше поразок матиме.

Джерело

Высшее юридическое образование налагает на человека, как правило, некоторые особенности мышления и прививает ему некоторые стереотипы поведения.

И главный из них — это тяга ко внешней законности.

Даже если делаешь что-то заведомо отвратительное, злое, преступное, неморальное, осуждаемое всеми приличными людьми, всегда должно находишь себе оправдание — с опорой не на "дух права", а на "букву закона". Многие юристы — такие вот "законники", легко манипулирующие юридическими формулировками и параграфами, но попирающие "дух права".

В постсоветские времена так было устроено рейдерство: когда происходил вполне бандитский передел крупной собственности, рейдеры прикрывались внешней законностью и решениями судов — мол, да, мы "отжимаем" ваш завод (фабрику, банк, рынок, автостоянку, карьер, рудник, нефтяную скважину), но всё по закону, всё легально! Вот у нас даже и бумаги есть — вступившее в законную силу решение суда, ну и всё такое!

Для большинства неюристов такая "законническая" скрупулезность кажется избыточной и ненужной — ведь и так всё вроде бы понятно: кого сила — тот и прав! А справедливости, как говорят многие "законники", — не бывает, справедливость — это несбыточный идеал, не имеющий отношения к юриспруденции. Если одна "крыша" сильнее другой — ну что тут сделаешь! Считайте, что вас трамвай переехал! Если одно государство сильнее — то можно "отжать" территории у других государств, а на международное право можно наплевать много раз, но для видимости — найти какую-нибудь отговорку. Ведь людям, отягощенным дипломом о высшем юридическом образовании, мало права силы — им подавай силу права! Они всегда для любой очевидной несправедливости и откровенного цинизма найдут оправдание в законодательстве, даже если оно похоже на фиговый листок. При этом та или иная ситуация может быть абсолютно циничной и несправедливой, но люди с легистским юридическим мировоззрением обязательно всё "порешают" и найдут какое-нибудь оправдание — чтобы всё выглядело красиво и вроде как "по закону".

В России не прижились ни теория естественного права, ни либертарно-юридическая теория В.С. Нерсесянца, ни иные варианты философии права и концепции прав человека, апеллирующие к наличию у гражданина неотчуждаемых прав и свободы, дарованных ему в силу рождения. Зато всё в порядке с правовым нигилизмом, соединенным с легистским (позитивистским) правопониманием — когда право воспринимается как указание правящей политической элиты, как приказ власти. Более того, такое вот "законничество", основанное на легизме, часто и является формой правового нигилизма, отрицания права, иногда даже издевательства над правом, характерного для многих членов профессионального сообщества.

Нынешний верховный главнокомандующий ВС РФ, как известно, выпускник юридического факультета ЛГУ, ученик и воспитанник Анатолия Собчака. И большой законник. Во всех его шагах есть попытка соблюсти "букву закона", даже когда это две известные буквы из латинского алфавита.

Подо все политические акции — как внутри России, так и за пределами — подверстывается какая-то юридическая база, даже если она совершенно искажает дух права. Например, изменение Конституции РФ в середине 2020 года, когда знаменитая "поправка" (включающая возможность для нынешнего президента избираться еще на два шестилетних срока — с подачи Валентины Терешковой) голосовалась на специально придуманном референдуме-плебисците. Который, с одной стороны, не был плебисцитом — поскольку всенародное голосование по изменениям Конституции было обязательным, его результаты имели юридическую силу (а плебисцит — это опрос граждан, результаты которого не могут иметь ни юридического значения, ни юридических последствий). Но, с другой стороны, это голосование не было и референдумом — потому что проведение референдума предполагает возможность организованной агитации — за и против, организации наблюдателей и т.д. — от этого всего два года назад отказались. И та самая "поправка" в России стала серьезным шагом к "гибели правового порядка" и "закату права" — своеобразным юридическим мазохизмом. Не говоря о современном репрессивном законодательстве, уже почти превратившем российскую политическую систему из авторитарной в тоталитарную.

И вот новый вопрос: чего ждать от этой политико-правовой реальности, пытающейся распространить себя на Херсон, город черешен Мелитополь и иные украинские города, над которыми российским военным удалось недавно развесить российские флаги?

На этих городах вовсю отрабатывается целая технология — по превращению Украины то ли в Российскую Федерацию, то ли в СССР-2, то ли в новую Российскую империю. А технология такова: сначала заходят российские войска и проводят "демилитаризацию" (мариупольский вариант: с параллельным превращением города в строительный мусор, а дворов и парков — в кладбища). Затем — заходят подразделения Росгвардии, включая "кадыровцев", проводят "денацификацию" и "зачистку" (удивительно емкое слово, наполнившееся за последние три месяца новыми значениями и ассоциациями — особенно после Бучи). Еще недавно активно протестующие с украинскими флагами и плюющие в сторону российских танков вдруг куда-то исчезают. (Повезло, если не бесследно.) Следующий шаг: отключаются украинские телеканалы и радиостанции, но тут же подключаются российские. Появляются местные газеты на русском языке — с разъяснением действий новой "власти", которая уже успела откуда-то "нарисоваться" — то ли из бывших депутатов от ОПЗЖ, то ли из эмигрантов 2014 года, то ли просто из загадочных личностей. Затем — перекоммутация интернета, перестают работать украинские операторы мобильной связи, но вдруг появляется российское "+7" — вместо привычного украинского "+38". Следующие ожидаемые неожиданности — выдача автомобильных номеров российского образца и параллельное хождение рубля и гривни — на несколько месяцев, после чего гривня, как говорят, бесследно исчезнет. Воздвижение памятников Ленину (почему-то именно Ленину — хотя было высочайше разъяснено, что именно Ленин "придумал" Украину), в Мелитополе — также замена символических земляков: улица Дмытра Донцова переименована в улицу Павла Судоплатова. Далее — закрытие "границ с Украиной": все оставшиеся рискуют стать заложниками новой реальности. Ну и ритуальное: переход на русский язык обучения и российские учебные стандарты в школах, "денацификация" школьных и публичных библиотек, торжественное сожжение книг по истории Украины, а также книги Вахтанга Кипиани о Васыле Стусе. Соответственно — подвоз "правильных" книг и учебников: "Великие имена России", "История государства Российского" Карамзина и далее по списку. И еще несколько признаков наступления новой реальности — вроде перехода на московское время и певицы Юлии Чичерина, устанавливающей дорожный знак "Мелитополь. Россия навсегда" — вместо "Мелітополь / Melitopol".

А вот что будет дальше — каким будет юридический статус "новой России" в "новых границах" — пока не объявлено. Точнее, есть много взаимоисключающих друг друга, хаотичных заявлений: то ли это всё осуществится в виде Херсонской и Запорожской "Народных Республик", которые проведут "референдумы" о вступлении в состав РФ — по модели Крыма и Севастополя, то ли в виде двух областей, которые будут интегрированы в РФ без "референдумов", то ли всё присоединят к аннексированному Крыму ("Республике Крым") в качестве дополнительной территории — без образования новых субъектов (путем изменения ст. 3 Федерального конституционного закона РФ от № 6-ФКЗ от 21 марта 2014 года). Российский президент уже издал Указ № 304 от 25 мая 2022 года, позволяющий жителям Херсонской и Запорожской областей быть принятыми в гражданство РФ в упрощенном порядке.

Имеет ли значение "чистота" юридического оформления всего происходящего на Юге Украины для политических последствий?

Для остального человечества — нет, не имеет.

Как практически никто в мире не признал аннексию Крыма и Севастополя в 2014 году, так никто не воспримет и аннексию Донецкой, Луганской, Херсонской и Запорожской областей Украины, а также планируемую аннексию Абхазии и Южной Осетии, а также обсуждаемые аннексии Приднестровья и Беларуси. Но именно 30 декабря исполняется 100 лет со дня образования СССР, и многим обитателям Кремля хочется устроить себе праздник.

Несомненно, проведение всевозможных "референдумов" и соблюдение "внешних юридических приличий" успокаивает совесть президента РФ и убеждает его самого в собственной политической правоте. И главное: юридическое оформление "присоединения новых территорий" к России дает формальное основание Кремлю заявить о возможности применения ядерного оружия — в случае "агрессии против России с применением обычного вооружения". Разумеется, никаких юридических последствий это всё не повлечет. А вот будут ли политические последствия — испугается ли Америка и Европа российской решимости применить ядерное оружие — это вопрос без ответа. Последние месяцы свидетельствуют, что западные политики то боятся российской ядерной угрозы, то бодро и решительно перестают бояться, то задумчиво зависают в неопределенности.

Итак, если в Херсонской области и оккупированных районах Запорожской будут проводиться "референдумы" о независимости либо о вхождении в состав РФ, то никто в мире к этому серьезно не отнесется. Точнее, отнесутся — как к поводу для новых санкций против российской экономики. В 2014 году на Западе находились политики, которые, не признавая аннексии Крыма и Севастополя, соглашались, что эту проблему необходимо отложить в "долгий ящик" на несколько десятилетий (те же Обама, Меркель, Оланд). И даже сейчас такие тоже иногда находятся: за последнюю неделю несколько известных персон выступили с предложением "не загонять Путина в угол и дать возможность сохранить лицо", "не унижать Россию" и согласится на некий компромисс с Кремлем. Как говорится, мир в обмен на территории. Однако если в 2014 году подобные аргументы работали, то теперь эта информационная волна была сразу же разоблачена — как кремлевская пиар-атака, а ее именитые участники (включая 99-летнего Киссинджера) — посрамлены (среди посрамителей — 91-летний Сорос).

О намерениях Кремля относительно Херсона, Мелитополя, Бердянска и других городов можно было догадаться изначально, в начале марта: на административных зданиях вместо сорванных украинских флагов новые "хозяева" вешали не "флаги" "ДНР" или "ЛНР", не сине-бело-синий флаг Херсонской области или какую-либо еще дореволюционную губернскую местную символику, а российский триколор. На печатях, которыми заверялись пропуска, выдаваемые захватчиками в первых числах марта, всё указывалось вполне откровенно: "Россия, Херсонская область, город Херсон" или "Россия, Запорожская область, город Бердянск".

Но какой во всём этом смысл? Кроме смерти, горя, садизма, разрушений и превращения России в общемирового изгоя?

Кому-то греет душу сама идея восстановления СССР, хоть и в урезанном виде.

Другие мечтают сыграть в ролевую игру "Российская империя XXI века".

Кто-то цинично надеется, что после всего произошедшего вся Россия, все россияне станут заложниками новой "Нового Средневековья" — государства, напоминающего современные фундаменталистские деспотии, хотя для этого, как оказалось, вовсе необязательно присоединять Херсон с Мелитополем.

В общем, различные стратеги могут, конечно, выдумывать различные варианты "референдумов", "плебисцитов", "прошений о вступлении в состав РФ", "челобитных о принятии в подданство" — и в Херсонской, и в Запорожской, и в Луганской, и в Донецкой областях, но всё это будет лишь умножать количество зла на Земле, количество ненависти к России и россиянам (по последнему соцопросу КМИС, 92% украинцев относятся к РФ плохо, хорошо — 2%), количество военных преступлений и количество политических последствий, которые лишь усугубят российское будущее и сделают неподъемной "историческую карму" России.

И вот уже не политический, а философский вопрос (пока без ответа): а есть ли у зла тормоза?

Источник

Пограбування сталися на початку травня на тимчасово окупованих територіях Запорізької області. Окупанти зупиняють автомобілі УКРПОШТИ, що намагаються доставити пенсійне забезпечення українським пенсіонерам, які в силу обставин не змогли евакуюватись в безпечну зону.

Як розповіли очевидці, російські військовослужбовці, під погрозами фізичної розправи спустошували інкасаторські автомобілі Укрпошти, всі кошти перезавантажували в свої авто та наказували інкасатором повертатися на підконтрольну Збройним Силам України територію.

Зі слів мешканця міста Мелітополя Запорізької області, який побажав залишитись невідомим, він став свідком цинічної крадіжки російськими військовослужбовцями пенсійного забезпечення, що представники Укрпошти під артилерійськими та ракетними обстрілами намагалися доставити українським пенсіонерам до віддалених куточків тимчасово окупованих територій. Ці кошти, як ніколи наразі, потрібні нашому старшому поколінню, щоб просто вижити в умовах воєнного стану, але російські окупанти, без жодних докорів сумління та краплі людяності, під погрозами фізичної розправи «денацифікували» в своїх інтересах кошти, які прямували до громадян України.

Інший мешканець міста Мелітополя Запорізької області повідомив, як нещодавно, російські військові мародери погрожуючи зброєю зупинили інкасаторський автомобіль Укрпошти та перезавантажили опломбовані мішки з інкасаторського автомобіля в свій позашляховик і в супроводі інших російських військових вивезли в невідомому напрямку, а екіпаж УКРПОШТИ просто розвернули та відправили назад на підконтрольну Збройним Силам України територію.

При цьому, посіпаки окупаційної влади третій місяць поспіль звинувачують діючу українську владу у відмові від своїх громадян та наголошують на катастрофічній нехватці готівкових коштів. Разом з тим, місцевим пенсіонерам пропонують пройти реєстрацію та отримувати пенсійне забезпечення від окупаційної адміністрації району.

Ось такий він «руцькій мір» на яву, ось така «денацифікація» в дії: спочатку вкрасти, а потім зі словами «руської турботи» на камеру відзвітувати московським пропагандистам про успіхи на «освобождьонних» українських територіях.

Вказані випадки непоодинокі. Керівництво Укрпошти неодноразово зверталося до правоохоронних органів про випадки грабежу військовими рф інкасаторських автомобілів.

Нагадаємо, 5 березня, в Запорізькій області росіиські віиськові-кадирівці на танку обстріляли авто Укрпошти та переіхали автомобіль. На місці загинули чоловік та жінка.

Дані факти занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ведеться слідство.

Джерело

В Украине могут снова объединить Главное управление разведки и контрразведки, как в советские времена. ГУР теперь будет дублировать функции контрразведки, которые есть и у СБУ. Правозащитники опасаются, что это приведет с одной стороны к конфликтам между разными правоохранительными ведомствами, а с другой - к борьбе с неугодными. В СБУ также видят проблемы из-за данной идеи.

Соответствующий законопроект №7380 уже внесен на рассмотрение Верховной Рады.

Согласно проекту закона, для разведывательной деятельности в интересах обороны государства и с целью обеспечения выполнения задач, возложенных на Вооруженные силы Украины, предусматривается создание Службы военной разведки и контрразведки.

Данное военное ведомство будет осуществлять разведывательную деятельность в военной сфере, сферах обороны, военного строительства, военно-технического сотрудничества, кибербезопасности и информационной сфере.

Большинство авторов - "слуги" народа во главе с Марьяной Безуглой и Галиной Третьяковой. Так же там значится экс-спикер Рады Дмитрий Разумков.

Новосозданное ведомство, которое является военным формированием, будет осуществлять разведывательную деятельность в военной сфере, сферах обороны, военного строительства, военно-технического сотрудничества, кибербезопасности и информационной сфере.

В полномочиях СБУ останется контрразведка, но без военного сектора, а именно в рамках контрразведывательной деятельности этот орган будет осуществлять контрразведывательное обеспечение государственного суверенитета, конституционного строя и территориальной целостности, научно-технического, экономического, информационного потенциала, охраны государственной тайны, в том числе в зарубежных дипломатических учреждениях Украины, кибербезопасности, соблюдения международных режимов власти и органов для местного самоуправления, судебной системы, системы прокуратуры, государственных правоохранительных органов, государственных правоохранительных органов специального назначения, транспортного комплекса, национальной системы связи, объектов критической инфраструктуры, сферы международных отношений.

Координатор Медийной инициативы по правам человека Ольга Решетилова уже заявила, что правозащитники уже много лет говорят о необходимости независимой контрразведки, которая является исключительной и основной функцией СБУ и к этому должна сводиться вся реформа СБУ.

"Под шум войны некоторые люди из офиса президента и ГУР настолько поверили в собственную бессмертность, что решили прибрать в руки военную контрразведывательную деятельность в государстве. Кто-то в ОП решил одним взмахом руки перечеркнуть будущее всех спецслужб в период войны и вернуть их к советским практикам. Зачем реформировать СБУ и работать над развитием военной контрразведки, если можно ее уничтожить, создав аналог КГБ", - пишет Решетилова.

Она также считает, что законопроект предлагает вывести этот орган из подчинения Министерства обороны, то есть Минобороны лишится функции разведывательной деятельности.

Одним из соавторов законопроекта является "Слуга народа" Марьяна Безугла. Она прокомментировала сообщение Решетиловой, но позже удалила свой комментарий. Однако СМИ успели его сохранить.

"Давайте каждый будет заниматься своим делом. Проект в разработке, идея - мощное военное ведомство, военное разведсообщество. Детали еще выписываются. Пишут военные, берется опыт, в частности, Израиля", - написала Безуглая.

В то же время источник "Страны" в СБУ рассказал, почему решение создать Службу военной разведки и контрразведки отдельно от СБУ приведёт к дисбалансу внутри украинских структур безопасности.

"Опасность в том, что 24 статья закона Украины о разведке позволяет самой разведке, в сотрудничестве с другими украинскими спецслужбами, не раскрывать кое-какие подробности своей деятельности. Иными словами, если раньше полученная разведкой информация доходила до других потребителей, то теперь передача функции контрразведки военной разведке, приведёт к "замкнутому циклу", монополии разведки на такую информацию, что чревато злоупотреблениями вновь созданной структурой. Или вот еще пример: контрразведка разрабатывала шпионов, никто в это не лез, а потом выяснилось, что в это дело можно заходить всем остальным спецслужбам и правоохранительным органам: НАБУ, ГБР и СБУ, теперь ещё добавится и ГУР МО. Это уже привело к стычкам между подразделениями даже внутри СБУ. Суматоха в результате привела к тому, что были утеряны и упущены доказательства. Человек вроде совершил противоправные действия, а доказать этого не можем", — рассказывает источник.

Он считает, что в задуманном виде новая структура может стать инструментом по борьбе с неугодными и рычагом для сведением счётов. 

"Например, со стороны людей, которые злоупотребляя властью будут выполнять "заказухи" за деньги или за другие преференции. То есть, бороться против своих же невиновных граждан по чьей-то просьбе.  А это нарушение Конституции (временное ограничение прав человека, которое происходит исключительно по решению суда. Тут опасность, что закон позволит разведке делать это в обход установленной процедуры). Когда-то в США случился скандал на почве обвинения центрального разведывательного управления в  работе  против граждан своего же государства", — рассказал источник.

Источник в службе добавил, что уже сейчас департамент военной контрразведки расширили по одним данным на 1600, по другим 2500 человек и кадровый состав вызывает вопросы. "Есть проблема: набрали кого попало. Это будет целая громоздкая структура, на вычищение и оптимизацию которой понадобится много времени и сил", — считает источник.

Источник

Закінчується третій місяць кривавої війни, яку путін розв’язав проти незалежної України. Практично 90 днів болю, страждань та смертей українського народу. Війна стала невід’ємною частиною життя кожного українця, в незалежності від місця його проживання, статі чи віку. Кремль приніс лихо в кожну українську оселю, і, схоже, що – надовго…

Перші ж дні війни максимально згуртували українське суспільство та "перевели" всю країну на "військові рейки". Саме єдність українців дозволила стримати наступ ворожої орди та не дозволити путіну реалізувати свої криваві нелюдські плани по знищенню Української Нації.

Величезну роль у руйнації "переможних планів" кремля відіграв волонтерський рух, який охопив, без перебільшення, всю Україну. Практично кожен українець, який не захищав її на передньому краї, своєю працею та пожертвами робив посильний внесок в тилу, наближаючи таку омріяну перемогу над ворогом.

Волонтери стали "ангелами-посередниками" між воїнами-захисниками та суспільством, по мірі своїх сил намагаючись задовольнити потреби Збройних Сил України та допомогти тим, кому війна зруйнувала життя. Серед побратимів Центру волонтерів КОВА є цілі "волонтерські родини", які на собі пізнали жахи окупації ще в далекому 2014 році.

"Зірвані" зі своїх домівок російською окупацією Донбасу, вони знайшли свій новий дім у Києві. Почали заново будувати життя, практично з "нуля", планували, мріяли, досягали успіхів. Але в їхню пам’ять назавжди вкарбувалися труднощі та жахи 2014 року. Такі люди, як ніхто, розуміють, що самотужки, без допомоги небайдужих, дуже важко перебороти труднощі та біди війни. Тому, з перших днів "нової" російської агресії, забувши про власні справи та втому, вони стали прикладом волонтерської самопожертви, віддаючи усі свої сили та можливості на допомогу тим, хто її потребує.

Практично 90 днів величезної напруги всієї України в цілому зробили можливим злам у ході війни. Ворог зупинився. Україна готується до потужного контрнаступу. Але це ще не перемога! До повної перемоги над ворогом, на жаль, ще далеко. Росія поки що залишається величезною, потужною та підступною ворожою ордою, яка не полишила і не полишить свої криваві плани.

Як не жорстко пролунає, але українці почали звикати до війни. Це, звичайно, не стосується героїв, що знаходяться на передовій або мирних громадян, яким не пощастило опинитися на тимчасово окупованих територіях або поблизу лінії вогневого контакту. Завдяки мужності та вправності Збройних Сил України більша частина української території знаходиться "поза війною", у мирній тиші, яка лише інколи переривається сигналами повітряної тривоги, до якої вже почали звикати.

Врешті решт, людина – така істота, яка звикає до всього.

Саме на таке "звикання" українського та міжнародного суспільства розраховує кривавий кремлівський диктатор. Зрозумівши неспроможність "миттєвого переможного наступу" путін переводить війну у позиційний затяжний стан, намагаючись "збити" полум’я шквальної протидії українського народу та поєднання зусиль країн "антипутінської" коаліції.

Суспільство зараз знаходиться під загрозою "призвичаїтися" та "пристосуватися" до війни. Зменшити напругу протидії ворогу. Волонтери вже відзначають послаблення потоку допомоги від суспільства, яке частково втомилося від постійної напруги можливостей, частково вважає, що вже зробило все, що від нього залежить, для перемоги і тепер справа залишається виключно за Збройними Силами України, які вже достатньо отримали допомоги і в змозі самотужки розгромити залишки ворога.

Це помилка, яка може мати страшні для України наслідки. Ні в якому разі ми не повинні зупинятися на досягнутому. Так, в України вже дуже багато перемог у цій війні. Але ворог нікуди не подівся. Він продовжує топтати землю України своїми брудними чоботами. І, не дай Боже, якщо Україна втратить переможну концентрацію, у подальшому ситуація може тільки погіршитися.

Будь-яка війна – це обов’язково економічна криза, яка ускладнить і без того непросте життя українців. Зараз нелегко, а буде ще важче.

Економічний тягар впаде на плечі кожного українця і до цього потрібно бути готовим. Ми повинні усвідомити, що боротьба за свою свободу та незалежність – це не справа кількох днів чи місяців. Мова йде про складні та важкі роки.

Захист та відбудова своєї країни – це не коротенький спринтерський забіг. Це довгий напружений шлях на межі можливостей кожного. Ми не можемо собі дозволити "давати слабину" та стати простими спостерігачами. Кожен повинен робити свою справу, все, що від нього залежить. Воїни – трощити ворога, діти – рости, а всі інші – забезпечувати можливість якнайскорішої перемоги та повернення до такого омріяного спокійного та щасливого життя на своїй, Богом даній землі, в країні Україна!

Джерело