Служба  безпеки України підозрює керівництво Одеської митниці Держмитслужби в  організації масштабної корупційної схеми при розмитненні товарів.

Оперативники спецслужби встановили, що в  оборудці були задіяні начальники відділів митного оформлення постів  «Одеса» та «Чорноморськ». Перший з них вимагав 100 доларів США з кожного  контейнеру за доставку вантажів на внутрішню митницю без додаткових  заходів контролю. У разі згоди компанія-імпортер вносилась до списку і  надалі її контейнери за обумовлену плату безперешкодно проходили митний  контроль.

Надалі вже посадовець посту  «Чорноморськ» створював комерсантам штучні перешкоди при розмитненні  товарів через затягуванні їх оформлення. Для розблокування процесу  начальник відділу пропонував імпортерам допомогу у заниженні вартості  задекларованих вантажів. За цю «послугу» він вимагав 50-60% різниці між  реальною ціною та протиправно відображеною у митних документах.

За інформацією спецслужби вартість  «платежу» складала від 200 до 4000 доларів, частина грошей передавалась  безпосередньо керівництву Одеської митниці.

У межах розпочатого кримінального  провадження правоохоронці задокументували отримання учасниками схеми 800  американських доларів. Правоохоронці затримали начальника відділу  митного посту «Чорноморськ», згідно зі ст. 208 Кримінального кодексу  України, після одержання чергової частини неправомірної вигоди в розмірі  1,3 тисячі доларів США.

Наразі  тривають слідчі дії за за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 Кримінального  кодексу України.  Вирішується питання щодо повідомлення про підозру  учасникам протиправної схеми та обрання міри запобіжного заходу. Також  перевіряється причетність до оборудки інших працівників митниці та  співробітників правоохоронних органів.

Заходи із викриття оборудки проводились  спільно зі слідчими центрального апарату ДБР під процесуальним  керівництвом Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.

Джерело: https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/21/view/7593?fbclid=IwAR0_dNW23yIUhrg-NBYFSTprAxSQ6gRs4lX6EdhcAWYC65dg-DbiMy8y8n0#.Pk04fJP0.dpbs

Все своє існування Росія проводить інформаційну компанію проти програм Америки в країнах колишнього СНД. Тому зараз РФ намагається дискредитувати договір України та США про протидію біологічним загрозам. В контексті чого пропагандистські ЗМІ РФ публікують новини про «біологічні експерименти над українцями». А українські політики такі, як В.Медведчук роблять публічні заяви до президента України в яких стверджують, що в «Україні функціонує 15 військових біолабораторій» - але без усякого посилання на факти або джерела, які підтверджували б цю інформацію. 

Коли скандал розрісся - 23 квітня посольство США в Україні спростувало «створення військових лабораторій» і нагадало про існуючу багаторічну програму співпраці США і України в галузі запобігання біологічним загрозам.

Реакція прокремлівських ЗМІ була моментальною, в той же день, 23 квітня сайт «Страна.ua» опублікував матеріал в якому у всіх красках розписано про «військові лабораторії США» вони ж «нелегальні біолабораторії» в яких нібито проводять експерименти по створенню біологічної зброї. Після чого всі підконтрольні ресурси Медведчука, а також російські ЗМІ почали активно публікувати матеріали із «загрозливими» заголовками. Ну а 27 квітня канал «1+1» показав репортаж «Секретних матеріалів» в якому в таких фантастичних красках представив набір тверджень, маніпуляцій та відкритої брехні про те, що «європейські журналісти знайшли понад 4000 лабораторій, де під прикриттям досліджень американці створюють нові віруси, і це вже підтвердило Міноборони США» - навіть прокремлівські ресурси позаздрять такому таланту.

З цього всього чітко видно, що це інформаційна операція РФ, а наші політсили та медіа працюють на підхваті у росіян. І все це тому, що ні політики, ні журналісти не вміють аналізувати інформацію, а просто бездумно її підхоплюють.

Джерело: https://enigma.ua/articles/chergova-mayachnya-kremlya

Несколько дней назад небезызвестный Сергей Стерненко сообщил, что  получил повестку в СБУ, где, как он считает, ему вручат «подозрение». От  чего тут же возбудилась часть «патриотической» общественности из числа  группы поддержки Стерненко. Действительно, как можно даже подумать о  выдвижении каких-то там подозрений из-за таких мелочей, как убийство, не  говоря уже о «крышевании» наркоторговцев, сутенерстве, рэкете и пытках,  когда речь идёт о «патриоте»!
Причём все вышеперечисленные деяния  задокументированы, есть в материалах уголовных дел, широко известны и  признаются, в принципе, даже в самой националистической тусовке.
 То, что Стерненко убил человека, он не просто признаёт сам, а даже  «стримил» в прямой эфир Фейсбука, как умирает зарезанный им Иван  Кузнецов, отец троих детей.
«Вся Одесса прекрасно знает, что это  человек, который занимался публичными домами и наркопритонами в Одессе» -  это характеристика Стерненко со стороны одного из лидеров  националистов, главы Нацкорпуса Андрея Билецкого.
В суде  рассматривается дело о том, как Стерненко с ещё одним подобным  «активистом» похитил и пытал депутата Лиманского поселкового совета  Сергея Щербича в 2015 году. После похищения депутата избивали дубинкой и  пытали – например, давили пальцы Щербича плоскогубцами. Также, по  словам потерпевшего, ему несколько раз стреляли из травматического  пистолета в спину и ноги. При этом Щербич был связан по рукам и ногам.
 Часть СМИ и «активистов» уже давно пытаются слепить из Стерненко образ  «героя-патриота», поднимая вой при любой активизации уголовных дел, где  он фигурирует, как это происходит и сейчас.
Чем-то вся эта  информационная компания напоминает историю с Надеждой Савченко. Вначале  возвышение до небес, информационная истерика и  создание образа  практически святой великомученицы за Украину. А затем известный финал с  громким плюханьем в лужу всех тех СМИ и политиков, кто лепил из  известной субстанции пулю, возвышая «нашу Надю», а потом старательно  смешивал недавнюю героиню со всё той же субстанцией.
Попытки  слепить из персонажа с подобным набором деяний за спиной, как у  Стерненко, закончатся ещё большим пшиком, чем с Савченко. Точнее, уже  заканчиваются. Так как даже в националистическом, праворадикальном  движении попытки обелить Стерненко уже вызвали раскол (слова Билецкого о  Стерненко, конфликт Билецкого с бывшими «азовцами» Филимоновым и  Кравченко из группы поддержки Стерненко со взаимными обвинениями и  т.д.).
И если нынешняя власть хочет показать, что она всё же  отличается от режима Порошенко, открыто «крышевавшего» Стерненко и ему  подобных, то вручение Стерненко «подозрения» в совершении убийства и  вынесение ему давно заслуженного приговора – является единственно  правильным и единственно законным вариантом действий. Образ «патриота»  (кстати, а в чём этот «патриотизм» реально проявляется?) не может быть  индульгенцией для убийц

То, что Стерненко убил человека, он не просто признаёт сам,  а даже «стримил» в прямой эфир Фейсбука, как умирает зарезанный им Иван  Кузнецов, отец троих детей

Несколько дней назад небезызвестный Сергей Стерненко сообщил, что получил повестку в СБУ, где, как он считает, ему вручат «подозрение». От чего тут же возбудилась часть «патриотической» общественности из числа группы поддержки Стерненко. Действительно, как можно даже подумать о выдвижении каких-то там подозрений из-за таких мелочей, как убийство, не говоря уже о «крышевании» наркоторговцев, сутенерстве, рэкете и пытках, когда речь идёт о «патриоте»!

Причём все вышеперечисленные деяния задокументированы, есть в материалах уголовных дел, широко известны и признаются, в принципе, даже в самой националистической тусовке. 

То, что Стерненко убил человека, он не просто признаёт сам, а даже «стримил» в прямой эфир Фейсбука, как умирает зарезанный им Иван Кузнецов, отец троих детей.

«Вся Одесса прекрасно знает, что это человек, который занимался публичными домами и наркопритонами в Одессе» - это характеристика Стерненко со стороны одного из лидеров националистов, главы Нацкорпуса Андрея Билецкого. 

В суде рассматривается дело о том, как Стерненко с ещё одним подобным «активистом» похитил и пытал депутата Лиманского поселкового совета Сергея Щербича в 2015 году. После похищения депутата избивали дубинкой и пытали – например, давили пальцы Щербича плоскогубцами. Также, по словам потерпевшего, ему несколько раз стреляли из травматического пистолета в спину и ноги. При этом Щербич был связан по рукам и ногам.

Часть СМИ и «активистов» уже давно пытаются слепить из Стерненко образ «героя-патриота», поднимая вой при любой активизации уголовных дел, где он фигурирует, как это происходит и сейчас.

Чем-то вся эта информационная компания напоминает историю с Надеждой Савченко. Вначале возвышение до небес, информационная истерика и  создание образа практически святой великомученицы за Украину. А затем известный финал с громким плюханьем в лужу всех тех СМИ и политиков, кто лепил из известной субстанции пулю, возвышая «нашу Надю», а потом старательно смешивал недавнюю героиню со всё той же субстанцией. 

Попытки слепить из персонажа с подобным набором деяний за спиной, как у Стерненко, закончатся ещё большим пшиком, чем с Савченко. Точнее, уже заканчиваются. Так как даже в националистическом, праворадикальном движении попытки обелить Стерненко уже вызвали раскол (слова Билецкого о Стерненко, конфликт Билецкого с бывшими «азовцами» Филимоновым и Кравченко из группы поддержки Стерненко со взаимными обвинениями и т.д.). 

И если нынешняя власть хочет показать, что она всё же отличается от режима Порошенко, открыто «крышевавшего» Стерненко и ему подобных, то вручение Стерненко «подозрения» в совершении убийства и вынесение ему давно заслуженного приговора – является единственно правильным и единственно законным вариантом действий. Образ «патриота» (кстати, а в чём этот «патриотизм» реально проявляется?) не может быть индульгенцией для убийц
 

Источник: https://blogs.korrespondent.net/blog/events/4228141/?fbclid=IwAR1PlnDSodCd1C05uFe2FrGhaB4pjab4F6qPC-X2YH3y-9qspn-KYGI3ni0

Президент  України Володимир Зеленський зустрівся з родинами загиблих  співробітників Служби безпеки України Дениса Волочаєва і Дмитра  Каплунова та вручив їм ордени «Золота Зірка».

Нагадаємо, що бійці спецпідрозділу  Центру спеціальних операцій СБУ загинули в грудні 2019 року під час  виконання бойового завдання на сході країни та були посмертно удостоєні  звання Героїв України.

Орден Дениса Волочаєва отримали його дружина та матір.

«Денис Олександрович – герой. Вдячний,  що він захищав Україну, наш суверенітет, нашу територіальну цілісність. Я  думаю, що для кожного громадянина це – честь. Мої великі співчуття та  вдячність», – сказав Глава держави.

Нагороду Дмитра Каплунова Президент вручив дружині, матері та батьку загиблого.

«Хочу вам подякувати за Дмитра. Я  розумію, що це дуже маленька нагорода за таких великих людей. Вони  віддали найдорожче – свої життя за наш спокій, за наші життя», –  зазначив Володимир Зеленський.

Голова Служби безпеки України Іван  Баканов висловив співчуття рідним співробітників СБУ. Він зазначив, що  «Золота Зірка» – це символ пам’яті та шани від держави, яку вони  захищали.

«Ми вшановуємо пам’ять героїв, які  віддали за свободу України власне життя. Але насправді вони стали  героями ще тоді, коли присягнули на вірність українському народу, коли  обрали непросту роботу – захищати Батьківщину, захищати людей», - сказав  очільник СБУ.

Джерело: https://ssu.gov.ua/ua/news/1/category/2/view/7591?fbclid=IwAR3Jvz0UhgnmSHJFuiSTD7cOZ_mXmK9zcVNF-4nV6YVWMbjybPjPMGIs3LU#.cEAUuq4f.dpbs

На тлі системної економічної кризи в Росії та пандемії, український аналітик Юрій Федоренко аналізує поточний розвиток подій в РФ, що засвідчує неспроможність російської влади до діалогу з бізнесом

На фоне наращивания авторитаризма в России, украинский аналитик Юрий Федоренко анализирует ситуацию со свободой слова в РФ и использования Кремлем пандемии для наступления на права журналистов

В условиях социально-экономического кризиса, охватившего большинство стран, предоставление правдивой объективной информации о событиях, происходящих становится крайне необходимым не только для выхода из кризиса и стабилизации ситуации, а даже для сохранения десятков тысяч жизней.

В тоталитарных странах, стальной занавес властной цензуры не только нарушает право граждан на доступ к правдивой информации, но и напрямую угрожает здоровью и жизни целых наций. Ситуация с распространением пандемии COVID-19 крайне обострила противоречия между провластными информационными каналами, которые распространяют часто недостоверную и даже фейковую, выгодную власти, информацию, и независимыми СМИ, которые пытаются объективно освещать ход событий.

В конце зимы 2020 года, несколько десятков федеральных и региональных медиа России объединились, чтобы рассказывать о важных темах без цензуры. 29 февраля они провели учредительную встречу и договорились о создании «Синдиката-100», участники которого совместно освещают общественно важные темы, проводят расследования, перепечатывают материалы друг друга, чтобы вместе с читателями узнавать, что на самом деле происходит в России, а не в Сирии или Ямайке.

Освещение реального положения вещей совсем не нравится Кремлю. Поэтому, ситуация с распространением COVID-19 уже активно используют для давления на журналистов. Власть разговаривает с прессой с применением чисто военной лексики, непосредственно угрожая финансовыми и юридическими санкциями. Инструментом давления стал, в числе прочего, спешно принятый Кремлем закон об уголовной ответственности за распространение фейков о коронавирусе. На основании этого закона некоторым СМИ, что решились на распространение правды, уже угрожают дикие по размеру штрафы. Например, независимом красноярском телеканала ТВК, портала «ПроУфу» и другим. Под угрозой уголовного преследования за интервью по теме коронавируса петербургский журналист Татьяна Вольтска. Закон принят недавно. Маховик набирает обороты быстро. Журналисты, которые сегодня выполняют свою работу честно и профессионально, подвергаются давлению власти.

Надо понимать, что редакции независимых СМИ в нынешних условиях нередко вынуждены прибегать к анонимным источникам информации: врачи, готовые героически противостоять эпидемии, но не всегда готовы открыто общаться с прессой, потому что боятся потерять работу, простые рядовые граждане - свидетелиь, боятся за свое здоровье и свою свободу. Журналист же должен рассказать о том, что происходит, даже если его источник не хочет называть себя. И потом этот журналист и его издание рискуют стать объектом применения «антифейкового» законодательства. Мы понимаем, что законодательство и правоприменение направлены в данном случае против ложной информации. Они направлены против информации как таковой. И они направлены против каждого из нас.

Сегодня независимая пресса России как никогда нуждается в общественной поддержке. Поддержке всех незаангажированных журналистов и СМИ во всем мире. Цена каждого задушенного в эти дни независимого издания - жизни людей. Это не метафора. Это реальность

 

Источник: https://www.62.ua/news/2751605/kreml-ispolzuet-pandemiu-dla-kultivacii-straha-i-podavlenia-svobody-slova?fbclid=IwAR16uWPiNk8JDVerK7b3pog3VaiCZWobK4udjKDYkLhCV10NPS7xRrybBys

Восени цього року мине вже 75 років з останнього залпу Другої світової війни. Війни, яка стала жахливим випробуванням для всього світу. Вже давно повернулися до дому солдати. Давно відбудовані міста та заводи. Розсипалися трухлявою іржею залишки смертоносної зброї тих часів. Та жива страшна гірка пам’ять людей. Пам’ять націй. І вона буде жити довіку.

Але не закінчилася війна інформаційна, яка з кожним роком стає ще більш безжальною та кровопролитною. Війна за історію, за пам’ять про ТУ ВІЙНУ!

Кремлівська Росія веде постійну інформаційну «історичну війну» з метою звеличування своєї ролі у перемозі над нацизмом та будь якими засобами заперечує роль Радянського Союзу, як одного з головних ініціаторів Другої світової війни. Країни, чий тоталітарний режим винен у масових вбивствах. Кремль сьогодення не може дозволити собі Таку Історію.

Ще у далекому 1945 році на урочистому прийому в Кремлі 24 травня, Сталін проголосив тост, який значною мірою пояснює природу російського імперіалізму та його цинічну пропагандистську сутність: «Я п’ю, насамперед, за здоров’я російського народу тому, що він є найвидатнішою нацією серед усіх націй, що входять до Радянського Союзу.., тому що він заслужив у цій війні загальне визнання як керівна сила Радянського Союзу серед усіх народів нашої країни». Через 75 років, послідовником цієї тези про виключну велич російської нації, Путіним, на запитання журналістів про те, чи переміг би Радянський Союз у війні без України, було сказано: «Ми все рівно перемогли б у війні. Бо ми – народ переможців… Найбільших втрат у війні зазнала саме РРСФР – понад 70%… Війна була виграна насамперед за рахунок ресурсів Російської Федерації». Але….

За офіційними даними, населення Української РСР в 1940 p. становило 41,3 млн. чоловік. На 1 січня 1945 р. в Україні зареєстровано 27 383 тис. чоловік. Різниця становить 13 917 тис. чол. Отже, можна вважати, що в роки Другої світової війни Україна втратила близько 14 млн. населення. За прийнятими в Росії офіційними даними, загальні демографічні втрати всього СРСР у Другій світовій склали 26,6 млн. Тобто більш ніж половина людських життів, якими сплачено за перемогу – це життя Українців. Якщо Росія веде такі розмови стосовно своїх, за їх словами, «братів-українців», то годі вже й казати про будь яку повагу до інших націй та історичну правду взагалі.

Росія дуже боїться історичної правди, боїться програти інформаційну війну. Та, незважаючи на популістські істеричні спроби нав’язати світовій спільноті СВОЮ ПРАВДУ – програє.

Історія – це не про минуле. І навіть не про сьогодення. Історія – це про майбутнє. Тому держави, що йдуть шляхом демократії, розуміють, що дозволивши Кремлю викривляти історію на власний імперський розсуд, можна втратити саму демократію як таку. Це неприпустимо.

На початку цього року, 19 лютого, Парламент Естонії ухвалив заяву «Про історичну пам’ять і фальсифікацію історії», в якій засудив позицію Росії щодо історії Другої світової війни. Глава уряду Польщі у своїй промові сказав наступне: «Путін багато разів брехав про Польщу і завжди робив це свідомо. У більшості випадків це відбувається, коли Москва — не в минулому, а тепер — відчуває міжнародний тиск, пов’язаний з її діяльністю». «Дорогий президенте Путін, Гітлер і Сталін змовились, аби почати Другу світову війну. Це факт. Польща була жертвою цього жахливого конфлікту», — написала посолка США в Польщі Джорджетт Мосбахер у своєму Twitter.

Нещодавно, Сполучені Штати Америки закликали Росію перестати займатися звеличуванням своєї ролі у перемозі над нацизмом, нагадавши, що Друга світова війна розпочалась у 1939 році, коли Сталін і Гітлер розділили Східну Європу. Про це заявив посол США при постійній раді ОБСЄ Джеймс Гілмор. «Військові і цивільне населення Радянського Союзу виявили велику жертовність у знищенні нацизму. Про це сьогодні нагадали наші російські колеги. І ми шануємо цю жертовність. Але ми також повинні не забувати, що Друга світова війна розпочалася у 1939 році, коли Сталін і Гітлер ухвалили пакт (Молотова — Ріббентропа — ред.), який розділив Східну Європу на радянську і нацистську зони контролю», — сказав дипломат. «Ми солідарні з нашими європейськими партнерами і виступаємо проти фальсифікації історії Росією», — відзначив Гілмор.

Росія взяла на озброєння пам’ять про війну. Свою, викривлену та вигадану. В Кремлі досі не зрозуміли, що прихід Червоної Армії до Європи означав перемогу над нацистською Німеччиною, але «армія-визволитель» не звільнила ці країни. Пам’ятники радянським маршалам і танкам в східноєвропейських суспільствах не вважають пам’ятниками визволителям. А незгода з поглядами Кремлівської влади щодо цього в Росії вважається злочином. А злочини проти імперії Кремля «повинні бути покарані».

3 квітня, у столиці Чехії Празі, незважаючи на протести Москви, демонтований пам’ятник маршалу Івану Конєву. За повідомленням представника міської адміністрації, статуя полководця буде виставлена як експонат в запланованому «Музеї пам’яті 20 століття». «Конєв повалений, але Конєв буде стояти — лише в музеї. В результаті зіграні останні ноти в цьому етюді», — прокоментував подію голова районної адміністрації Прага-6 Ондрей Колар. МЗС Росії з глибоким обуренням відреагувало на рішення празької влади про знесення пам’ятника. Причому настільки обурено, що сили безпеки Чехії побоювалися за життя двох політиків — глави адміністрації 6-го району Праги Ондржея Коларжа і мера чеської столиці Зденека Гржіба, дії яких «в останні місяці викликали гнів Москви». Це стверджує чеське видання Respekt. Журналісти пов’язують демонтаж пам’ятника радянському маршалу Івану Конєву в Празі з рішенням Коларжа. Гржіб, в свою чергу, підписав рішення про перейменування площі Pod katany (Під каштанами), перед посольством РФ в чеській столиці на честь Бориса Нємцова. Чеський сайт новин Novinky.cz з посиланням на прес-секретаря мера Праги Мартіну Вацкову раніше повідомив, що Зденек Гржіб «отримав короткострокову поліцейську охорону». У публікації також вказувалося на підвищену активність російських спецслужб в Європі і на прибуття в Прагу людини, який міг становити небезпеку для мера.

У Чехії Кремль не зміг кардинально вирішити питання з місцевими борцями проти Кремлівської ідеології. Не по зубам Кремлю політики Європи. Занадто великі сили стоять за простими чиновниками у демократичному світі. Занадто великі ризики для Імперії. З менш вагомими, на погляд Кремля, фігурами, які «мають наглість суперечити владі» та будь яким чином протидіяти «Імперії зла», питання вирішуються радикально. Знайдений убитим в готелі французького міста Лілль чеченський блогер і критик промосковської влади в Чеченській Республіці Імран Алієв став жертвою замовного вбивства. За даними місцевих правоохоронних органів, це вбивство має всі ознаки політичного мотиву. Чеченська діаспора в Європі вважає, що вбивство блогера пов’язано з убивством Зелімхана Хангошвілі в Берліні влітку минулого року. Результати розслідування німецьких правоохоронців вказують на те, що вбивство було заплановано Кремлем на державному рівні. Погрози, тюрми та тортури і, нарешті, вбивства – ось «державні нагороди від білокам’яної тим, хто намагається відстоювати Правду, відмінну від Кремлівської.

Росія всіх і вся звинувачує у «переписуванні історії», але при цьому сама намагається нав’язати світу ту версію історії, яку було написано Радянським тоталітарним режимом. Історія для того режиму, як відомо, була не більш, ніж засобом ідеологічних маніпуляцій та приховування власний злочинів. Захищаючі такий підхід, Росія, по суті, сама стає фальсифікатором історії. Але СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ, врешті решт, все розставить по своїх місцях.

Джерело: https://m.censor.net.ua/blogs/3194910/vyina_za_vyinu_yak_kreml_na_mera_pragi_polyuvav?fbclid=IwAR2wQvpUxFOtRRQDShvhwZeAIWuhl62eMxU4JhxmcVAzJCaVfWkD-9OqlwA