В Одесі співробітники Служби безпеки України викрили системний корупційний механізм під час виготовлення кваліфікаційних документів та посвідчень моряка.

За даними досудового слідства, схему організували посадовці Управління капітана Одеського морського порту, що входить до Державної служби морського та річкового транспорту України, низка крюїнгових компаній, які займаються підбором екіпажу для суден, а також працівники спеціалізованих морських тренажерних центрів Одеси.

Гроші зловмисники вимагали за виготовлення сертифікатів, дипломів, паспортів та інших дозвільних документів на вихід у рейс. При цьому деякі моряки не проходили навчання та приступали до служби без необхідних знань та навичок. Вартість таких «послуг» залежала від виду документа, терміновості його виготовлення та платоспроможності клієнтів.

У межах кримінального провадження, відкритого за ч. 4 ст. 368-3 (підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми) Кримінального кодексу України, правоохоронці провели обшуки за місцями роботи та проживання фігурантів справи.

Вилучено матеріали, які доводять протиправні оборудки та будуть долучені до доказової бази розслідування.

Тривають слідчі дії для встановлення інших осіб, причетних до корупційної схеми.

Викриття зловмисників проводилось під процесуальним керівництвом прокуратури області.

Детальніше: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-vykryla-systemnu-koruptsiiu-pid-chas-oformlennia-dokumentiv-moriakam?fbclid=IwAR1nO41MnL_1C8dOyRvjuzts3ob8CeFSi9ruohv2LJrwWOXSxRJ1fkKqCN8

У Полтаві СБУ блокувала діяльність міжрегіонального конвертаційного центру, який «обслуговував» низку підприємств реального сектору економіки зі столиці, Київської, Полтавської та Хмельницької областей.

У ході досудового розслідування оперативники спецслужби встановили, що організатори конвертаційного центру зареєстрували понад 100 фіктивних структур. Через них клієнти отримували «послуги» з мінімізації податкових зобов’язань, формування незаконного податкового кредиту з ПДВ, а також виведення грошей у тінь та конвертації у готівку.

За попередніми підрахунками спеціалістів, щорічно організатори протиправного бізнесу проконвертовували понад 150 мільйонів гривень. Ковертцентр проіснував майже 2 роки. Фігуранти отримували за свої «послуги» 10-10,5% від суми.

Правоохоронці провели 24 одночасних обшуки, у ході яких вилучили понад 60 печаток підприємств із ознаками фіктивності, мобільні телефони, флеш-носії, жорсткі диски, чорнові записи та первинну фінансово-господарську документацію, які доводять проведення оборудки. В одного із кур’єрів конвертцентру вилучено гроші у різній валюті приблизно на 500 тисяч у гривневому еквіваленті.

Триває досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 (умисне ухилення від сплати податків та зборів, якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у особливо великих розмірах) Кримінального кодексу України.

Тривають слідчі дії.

Заходи із викриття оборудки проводили співробітники УСБУ в Полтавській області під процесуальним керівництвом прокуратури Полтавської області спільно з ГУ ДФС у Полтавській області.

Детальніше: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-blokuvala-diialnist-mizhrehionalnoho-konvertatsiinoho-tsentru-iz-shchorichnym-obihom-u-150-milioniv-hryven?fbclid=IwAR3dFTDxEmTj4Y-E5ITWssuUABLNBULYBL19tlIoKPHUKDvoqPvPa1jJmzE

Автокефальна кампанія зі здобуття Томосу дала українцям прекрасний шанс побачити експертизу (відповіді на складні запитання) Вселенського Патріархату. Для багатьох спостерігачів, вірян та священників знайомство із українськими єпископами саме Вселенського Патріархату стало сильним духовним та інтелектуальним відкриттям. Однією з таких фігур став архієпископ Тельміський Іов Геча. Українець за походженням, хоч і народжений в Канаді, від імені …

Автокефальна кампанія зі здобуття Томосу дала українцям прекрасний шанс побачити експертизу (відповіді на складні запитання) Вселенського Патріархату. Для багатьох спостерігачів, вірян та священників знайомство із українськими єпископами саме Вселенського Патріархату стало сильним духовним та інтелектуальним відкриттям. Однією з таких фігур став архієпископ Тельміський Іов Геча.

Українець за походженням, хоч і народжений в Канаді, від імені Константинополя вів перемовини як з українською владою, так і з цервоними ієрархами. Історія канадських українців — частина сторічної історії боротьби за автокефалію.

Владика Іов – професор, який володіє шістьма мовами, пройшов усі сходинки богословської освіти Вселенського Патріархату.  

В ексклюзивному інтерв’ю «Релігійній правді» представник Вселенського Престолу розповів про майбутні виклики для Православної Церкви України, як вплине ізоляція та демарш РПЦ на світове православ’я та ставлення Вселенського Патріархату до одностатевих шлюбів і абортів.

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА МАЄ ОБ’ЄДНАТИ ВСІХ ПРАВОСЛАВНИХ

– Владико, Православній Церкві України понад рік. Ви добре знаєте настрої Вселенського Престолу. Як на вашу думку і на думку ієрархів Церков “грецького кола” – наша Церква складає іспит на зрілість?

– Історія нових автокефалій 19-го і 20-го століть показує, що це непростий, довгий процес. Наприклад, болгари проголосили свою церковну незалежність в 1870 році, але Томос автокефалії був наданий Вселенським Патріархатом аж в 1945 році, через 75 років, і Церква Болгарії удостоїлася патріаршого статусу тільки в 1961 році. Це був дуже довгий процес. Інший приклад: Православна Церкви Польщі отримала Томос автокефалії від Вселенського Престолу в 1924-му як колишня частина Київської митрополії, але з цією автокефалією Церква Росії змирилася через чверть століття, в 1948 році. Албанці проголосили свою незалежну Церкву в 1922-му, але Вселенський Патріархат дав своє благословення на це лише в 1937-му. Церква Албанії була повністю знищена комуністичною владою, але з часом була повністю відроджена в 1991р. Ніщо не стається миттєво, а є результатом довгих процесів, по волі Божій.

Рік тому Православна Церква України нарешті удостоїлася канонічної автокефалії. Автокефалія була дана країні, а не окремим особам. Церква є Церквою Христовою, а не окремих осіб. Перед викликами свого часу Церкви в Коринфі апостол Павло писав: «Коли заздрість та суперечки між вами, (…) хіба не по людському робите? Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні? Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!». Тому Україна здобула свою канонічну автокефалію, яка назавжди залишиться, незважаючи ні на осіб, ні на обставини.

-Які виклики залишаються для Православної Церкви України?

-Зараз головні виклики Православної Церкви України – це єдність і духовний розвиток. Православна Церква України повинна об’єднати всіх православних на території України, незважаючи на їхні походження, національність, мову чи політичні погляди. Відносно її духовного розвитку, як казав колись митрополит Іларіон (Огієнко) – видатний ієрарх Православної Церкви Польщі, один із перших перекладачів Святого Письма та богослужбових текстів на українську мову та архіпастир православної діаспори в Канаді – Церкві потрібні три речі: освіта, чернецтво та видавництво. Отож потрібно піднімати і розвивати богословську освіту в Україні відповідно до університетських та наукових критеріїв; розвивати справжнє чернецтво, яке було би автентичним світильником духовного життя, а не просто займалося будівництвом церковних споруд; потрібно видавати катехитичні, богословські та богослужбові книги українською мовою досконалої якості, які відповідали би на сьогоднішні духовні потреби віруючих. Для цього потрібно багато праці і зусиль.

Крім того, жодна Церква не повинна ставати інтровертом і обмежуватися своїми власними проблемами. Потрібно завжди пам’ятати про універсальний характер Церкви та про її вселенську місію. Архієпископ Албанський Анастасій каже, що кожного разу, коли якась помісна Церква поглинається лише власними інтересами, виникає духовна стагнація. Бо хто замикається і ізолює себе, той втрачає і себе.

ІЗОЛЮВАННЯ РПЦ АБСОЛЮТНО НЕ ВПЛИВАЄ НА СТАНОВИЩЕ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

– За цей рік, відколи Вселенський Престол дарував Українській Церкві автокефалію, ми бачимо серйозні спроби Москви нашкодити та підірвати православну єдність по всьому світі. Це і заборона росіянам причащатися у храмах Вселенського Патріархату, і погрози єпископам Елладської Церкви за те, що вони прийняли нашу Церкву, і скарги у Верховний Адміністративний суд Греції, і всілякі “всеправославні збори”, куди їдуть лише любителі фуршетів. І навіть спроба відірвати від Вселенського Патріархату парафії Західної Європи. Як ця ситуація вплинула і впливає на становище Вселенського Патріархату?

– У Православній Церкві Вселенський Патріархат, на основі церковної історії та канонічних привілеїв, є першим престолом і координаційним центром світового Православ’я. Цього ніхто не може заперечувати, хіба лише на шкоду собі. Хто про це забуває, швидко згадує, коли являються перед ним виклики і проблеми різного роду. Тому ця ситуація абсолютно не впливає на становище Вселенського Патріархату.

– Про православні храми та православних Європи. Які саме храми вдалося відірвати Росії у Вселенського Патріархату? Що втратив Вселенський Престол? І щодо вірян країн Європи, які приєдналися до Моспатріархату. Як, по-вашому, таке стало можливим: третє покоління емігрантів, діти та онуки вчорашніх вигнанців, дворян, білих офіцерів, нащадки жертв сталінського режиму приєднуються до Церкви, яка демонструє свою єдність із вчорашніми катами своїх дідів? Причому дуже яскраво  демонструє, навіть у вітражах окремих московських храмів червоні зірки та Сталін на фресках. Як вам здається, яким буде завершення ситуації із добровільною схизмою Москви?

– Важливо нагадати і підкреслити, що жодної схизми в Православ’ї немає. Щоб була схизма, потрібна важлива проблема догматичного характеру, і потрібно щоб дві сторони розірвали відносини. В теперішній ситуації такого немає. По- перше, питання автокефалії Церкви України не є догматичним питанням, а чисто адміністративним. По-друге, Церква Росії односторонньо припинила спілкування з центром світового Православ’я, з Вселенським Патріархатом, але Вселенський Патріархат не припинив канонічну єдність з Церквою Росії. В Європі жодних насильницьких захоплень храмів немає. Ви тут, напевно, маєте на увазі рішення Вселенського Престолу об’єднати свої структури в Західній Європі: включити парафії колишнього екзархату російської традиції в склад місцевих митрополій Вселенського Патріархату?

– Саме так. І відхід деяких кліриків Європи до Моспатріархату.

– Дехто з цим рішенням не погоджувався через політичні чи національні переконання, через персональні амбіції, або навіть дуже часто через непорозуміння, незнання чи наївність. Через це деякі парафії, маю на увазі духовенство разом з мирянами, добровільно перейшли в склад Московського Патріархату. Жодних нападів або судів немає. І дуже цікаво, що навіть буває, що священники, які перейшли в склад Московської Патріархії, просяться на співслужіння в храмах Вселенського Патріархату, а миряни приходять і причащаються. В цьому жодних проблем немає, бо Вселенський Патріархат не розірвав відносини з Церквою Росії.

– Тепер про Україну. Я колись запитувала одну свою подругу, яка із атеїстів перейшла спочатку до агностиків, а потім в римо-католики, чому не православні? Вона відповіла десь так: у вас віра якась не дуже радісна і забагато аскези. Я не згодна з нею, але розумію, що вона мала на увазі. Просто згадую свої неофітські часи: не так подивився — гріх, не там сів — гріх, пожартував — гріх. Скажіть, грецьке, американське чи арабське православ’я відрізняється від московського пострадянського гатунку?

– Звичайно, кожна помісна Церква має свої місцеві звичаї та особливості, але вони не повинні нас відволікати від справжньої традиції універсального Православ’я, від Священного Передання. Тому важно відрізняти Традицію Церкви від місцевих або народних звичок і звичаїв, православну віру та духовність від марновірства і забобонів. Для цього, як я казав вам раніше, потрібна богословська освіта, автентичне чернецтво і грамотна література.

– Коли на Криті 2016 року був Всеправославний собор, я думала, що нам дуже цього бракує. Чи можливо відродити практику частіших соборів?

– Святий і Великий Собор Православної Церкви, який був скликаний на Криті в 2016 році, вирішив, що він повинен стати постійною інституцією Православної Церви, маючи на увазі, що такі собори повинні збиратися часто, можливо кожних сім або десять років, для того, щоб обговорювати та вирішувати нагальні проблеми та виклики, які постають перед світовим Православ’ям.

РЕФОРМА – ЦЕ РЕСТАВРАЦІЯ, ЩОБ ВІДНАЙТИ СПРАВЖНЮ, ПЕРВІСНУ ФОРМУ

– Чи потрібна православ’ю реформа? Якщо так, то яка: календарна, літургійна, обрядова? Я навіть колись почула від одного священника, що можливо нам потрібний Другий Ватиканський собор? Що ви думаєте?

– В історії Церкви постійно відбувалися реформи. Реформа – це реставрація, щоб віднайти справжню, первісну форму. Так як потрібні реставрації храмів та ікон, потрібні церковні реформи, щоб відродити автентичну церковну традицію, яка б відповідала на духовні потреби віруючих. Такі реформи, в сенсі відродження, повинні дискутуватися в рамках двотисячолітньої Традиції Церкви. Питання таких реформ порушувалися і обговорювалися в Церкві Росії на початку 20-го століття при підготовці та, власне, під час самого Московського Помісного Собору 1917-18 років. Такі питання також порушувалися і були предметом обговорення протягом 20-го століття при підготовці Святого і Великого Собору Православної Церкви. Для проведення реформи повинні знайти консенсус і потрібне соборне рішення.

МИ НЕ ПОВИННІ ПЕРЕТВОРЮВАТИ БОЖЕ ТВОРІННЯ В УСІХ ЙОГО ВИДАХ НА РЕСУРС ДЛЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

– Не можу не запитати, як вплинув Ковід-19 на розвиток Церкви?

– Епідемія коронавіруса стала великим викликом перед Церквою так як і перед цілим людством. Вона знову порушила питання відносин між вірою і наукою – де не повинно бути конфронтації або антагонізму, але повинні бути співпраця і взаємодоповнення. Вона також порушила питання відносин між Церквою і Державою, де завжди повинно бути піклування про добробут душевний і тілесний людей – віруючих, громадян, зокрема, відносно їхнього медичного обслуговування. Цей виклик нагадав, що віра не є лише індивідуальною справою, віра повинна віддзеркалювати любов і піклування про ближнього. Як підкреслив Вселенський Патріарх Варфоломій під час епідемії: «Про що йдеться? Це не про нашу віру, але про віруючих, не про Христа, а про християн, не про Богочоловіка, а про людину». А Ковід-19 ще нагадав усьому людству про необхідність дбати і піклуватися про природнє довкілля, яке є творінням Божим. Ми не повинні перетворювати Боже творіння в усіх його видах на ресурс для експлуатації, а шанувати і споживати його з повагою, помірністю та вдячністю. Епідемія коронавіруса нас усіх закликає до повернення до Бога, до глибоких змін у нашому ставленні до творіння.

– Не так давно одному з топ-трійки американських політиків, кандидату в президенти в храмі відмовили у причасті через його підтримку абортів. Правильно чи неправильно вчинив католицький ієрарх, відмовивши у Євхаристії, я не беруся судити. Але якщо узагальнювати, чи може політик, який декларує християнство, виступати публічно і за аборти, і за одностатеві шлюби? Чи повинна Церква пом’якшувати своє ставлення до громадянських шлюбів, оцінюючи їх як спробу певний час пожити разом, не даючи обітів? Або до всиновлення гей-парами, наприклад, бідних африканських дітей?

– Христова Церква від самого початку, від першого століття, завжди засуджувала аборти як вбивство, відкидала одностатеві шлюби. Церква засуджує гріх, як таке, що віддаляє нас від Бога, але одночасно Церква піклується про грішників, про їхнє спасіння, про їхнє повернення до Бога. У кожної людини свій унікальний шлях до Бога, і тому настанови духівника унікальні для кожної людини. І кожна людина повинна бачити і засуджувати свої власні гріхи, а не судити ближнього. Про це йдеться в Євангелії, коли Христос каже: «Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого».

– Я колись сперечалася з одним соціологом релігії, який казав, що віруючі у щоденній поведінці та проявах нічим не відрізняються від невіруючих. Мене це зачепило, бо я завжди вважала, що мораль релігійних людей стоїть на міцнішому грунті. По-вашому, які головні маркери для віруючої людини. “Хронометраж” молитви? Таїнства? Обов’язкове дотримання постів? Мені здається, що в бідних країнах, наприклад, це важко. Неухильне дотримання моральних заповідей?

– Христос у Євангелії відповідає на ваше запитання: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». Любов до ближнього – характеристика справжнього християнина. Для духовного життя необхідна молитва для спілкування з Богом, і потрібно поститися, для того щоб очиститися і визволитися від людських пристрастей. Святі Отці вчать, що можна визволитися від демонських помислів молитвою і постом, згідно повчання Христа в Євангелії, де сказано що «цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом». Оця духовна боротьба не по наших, людських, силах. Тому необхідна благодать Божа, яка нам дається через таїнства Церкви. Тому для нашого спасіння потрібна Церква. Тому ми молимся і постимося тоді, коли нас закликає Церква. І тому потрібний нам духівник, який дає нам правило молитви і посту, який пристосований до нашого духовного стану. Нагадую, що шлях до Бога унікальний у кожної людини.

Лана Самохвалова, спеціально для РП

Детальніше: http://religionpravda.com.ua/2020/08/25/%d0%9f%d0%be%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b8%d0%ba%d0%b0-%d0%a0%d0%9f%d0%a6-%d0%bd%d0%b5-%d0%b2%d0%bf%d0%bb%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%94-%d0%bd%d0%b0-%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d1%89%d0%b5-%d0%92/?fbclid=IwAR0hhFzB1dbeDEGHBWrC0ho24vCOF7OVUYnd0cxIrNWVEFqnEET7gdvQygQ

Дорогі українці! Шановні колеги!

День Незалежності – це чудовий привід вкотре зізнатися в любові до України. Адже вона унікальна. Молода, але водночас має тисячолітню історію. Миролюбна, проте вже сотні років захищає свої кордони від ворогів. Така різна, але єдина у прагненні збудувати державу, в якій комфортно живеться кожному – від дитини до пенсіонера.

І це – найголовніше. Ми можемо багато дискутувати всередині країни, однак зобов’язані бути єдиним цілим. Не поступатися ні територіями, ні людським життям, ні національним кодом. Тому що ми, українці, вміємо віддано любити свою землю, де небо і поля зливаються в красивий, самобутній синьо-жовтий прапор.

День Незалежності – це момент істини, коли кожен із нас особливо гостро усвідомлює, що несе відповідальність за свою країну.

І ми, як ніхто, знаємо справжню ціну Незалежності. Знаємо, як захищати державу, відвойовувати свої міста та шанувати пам’ять Героїв, які віддали своє життя за Батьківщину.

Служба безпеки України має особливий обов’язок – оберігати, попереджувати загрози, дбати про те, аби люди не боялися жити звичним життям.

Ми прагнемо, щоб кожен громадянин був упевнений – держава захистить його за будь-яких обставин. Заради цього працює СБУ. І так буде й надалі!

Бажаю єдності, миру і процвітання вам і вашим родинам!

Слава Україні!

З повагою
Голова Служби безпеки України

Іван Баканов

Протиправну діяльність ще однієї приватної експертної фірми, яка сприяла штучному заниженню вартості комунальної землі, припинили співробітники Служби безпеки України в Запоріжжі.

За даними слідства, комерсанти уклали низку договорів із Запорізькою міською радою на оцінку землі під будівництво. Проте зловмисники вирішили отримати із цього додаткову вигоду: на замовлення покупців експерти «здешевлювали» землю у кілька разів, за що отримували свій відсоток від незаконно зекономленої суми.

Так під час оцінки ділянки на околиці міста, виділеної міськрадою під ведення бізнесу, зловмисники занизили її вартість майже у двічі. Ці дії призвели до недоотримання місцевим бюджетом понад 2,5 мільйона гривень

Наразі директору експертної фірми повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги) Кримінального кодексу України. На земельну ділянку накладено арешт.

Крім того СБУ ініціювала проведення експертиз щодо реальної вартості раніше оцінених фірмою земельних ділянок в обласному центрі.

Тривають слідчі дії. Встановлюється можлива причетність посадовців міськради до оборудки.

Викриття зловживань проводилось спільно зі слідчими ГУ Нацполіції в Запорізькій області під процесуальним керівництвом прокуратури.

Нагадаємо, що днями СБУ викрила іншу запорізьку експертну фірму на аналогічних махінаціях із комунальною землею.

Джерело: https://ssu.gov.ua/novyny/u-zaporizhzhi-sbu-vykryla-ekspertnu-firmu-na-zanyzhenni-vartosti-komunalnoi-zemli-na-miliony-hryven?fbclid=IwAR1VgiCUJAPDp7RrRBc4l40b3FI7Duh1qIQDdZZbunTmi1Y8YlwBN4-IJ20

На Харківщині Служба безпеки України викрила організовану злочинну групу, учасники якої розкрадали зерно зі сховищ Державного агентства резерву України.

Оперативники СБУ встановили, що до складу злочинної групи входили троє посадовців однієї з державних хлібних баз Харківської області. За даними слідства, протягом 2018-2019 років директор підприємства, начальник елеватора та керівник охорони незаконно заволоділи та реалізували майже 250 тонн соняшника та пшениці на загальну суму понад 2,4 мільйона гривень.

Судово-економічна експертиза, яка була проведена у межах кримінального провадження, підтвердила нестачу зерна і завдані державі збитки.

Наразі всім учасникам злочинної групи повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Документування протиправної діяльності проводилось спільно зі слідчими Нацполіції під процесуальним керівництвом прокуратури Харківської області.

Детальніше: https://ssu.gov.ua/novyny/na-kharkivshchyni-sbu-vykryla-rozkradannia-zerna-z-derzhavnoho-rezervu-na-25-miliona-hryven?fbclid=IwAR2j-OEvVZtR9oIF6VMYCIJWlbJi-eZHXGRNm6ncW6qMCuR0A0UEhD1aesg

Когда беспилотник США наносит удар по лидеру террористической группировки Аль Шабаб в Сомали это ликвидация международного террориста. Когда Российская Федерация организовывает показательные убийства важных свидетелей, идеологических и политических оппонентов, в том числе свидетелей российской агрессии против Украины, на территории иностранных государств, это и есть международный терроризм, в котором РФ выступает и как спонсор, и как организатор. В том, что Кремль является спонсором терроризма, можно не сомневаться, стоит лишь взглянуть на поддержку РФ режима Башара Ассада и вооруженную агрессию против Украины.

Российская Федерация глубоко убеждена в том, что является сверхдержавой, но даже для российского населения одного лишь убеждения мало, ведь по факту, уровень жизни в ней, не соответствует статусу сверхдержавы. И даже в долгосрочной перспективе соответствовать не будет, учитывая агрессивную и разрушительную внешнюю политику руководства России, веру в «сверхдержаву» нужно чем-то поддерживать. Российским обществом достаточно просто манипулировать при помощи воинственной риторики к западу и желательно проведением при этомкаких-то решительных действий. Но возможностей для таких действий на международном уровне у РФ не так уж и много. Россия всегда осуждала действия США по устранению террористов в разных странах, даже блистательная операция по устранению Осамы Бин Ладена, вызвала в российских СМИ лишь осуждение за вмешательства во внутренние дела другого государства. При этом спецслужбы РФ неоднократно осуществляли на территории других государств политические убийства, как иностранных, так и собственных граждан.

2006 – полоний 210

Александр Вальтерович Литвиненко офицер советского КГБ и российского ФСБ, автор нашумевшей книги «ФСБ взрывает Россию» в которой он обвиняет спецслужбы РФ во взрывах жилых домов в Москве связывая это с приходом к власти Владимира Путина. В 2000 году Литвиненко экстренно покидает территорию Российской Федерации и получает политическое убежище в Великобритании. Живя в Лондоне, начинает сотрудничать с британской разведкой MI6, передавая британской спецслужбе важные сведения о связях мафии и Кремля. Его активное сотрудничество с MI6 продолжается до 2005 года. 1 ноября 2006 года Литвиненко был госпитализирован, его состояние стремительно ухудшалось, врачи несколько недель пытались установить причину болезни Литвиненко. 22 ноября было установлено, что причиной болезни является отравление радиоактивным материалом полоний-2010, а 23 ноября 2006 года Александр Литвиненко скончался. Расследование убийства проводилось антитеррористическим отделом Скотланд-Ярда и уже 26 ноября разведывательные службы Великобритании заявили, что смерть Литвиненко имеет все признаки убийства, спонсируемого иностранным государством и этим государством является Россия.

Операция спецслужб РФ,с применением радиоактивных материалов, на территории Великобритании, мгновенно вызвала дипломатический скандал и изменила взаимоотношения между Великобританией и Россией. Такие действия российских спецслужб, в каком-то смысле, были актом объявления войны. Стоит отметить, что на тот момент еще не произошло вторжение в Грузию в августе 2008, не началась война в Сирии в 2011, не было вторжения в Украину и аннексии части ее территориив апреле 2014.

Вероятно, что война, которую Россия объявила всему свободному миру началась именно с убийства Литвиненко в ноябре 2006 года.

2015– устранение Немцова

Прошло 9 лет с устранения Литвиненко, а Путин продолжал оставаться президентом Российской Федерации, политических оппонентов внутри России у Путина оставалось лишь двое – знаменитый и опытный политик Борис Немцов и молодой, не опытный, но перспективный политик Алексей Навальный. Борис Немцов открыто критиковал политику Владимира Путина, называя его режим преступным и осуждая военную агрессию против Украины.

В феврале 2015 года на Донбассе шли активные боевые действия, угроза полномасштабной войны против Украины возрастала ежедневно. Ночью 27-го февраля 2015 года Борис Немцов был застрелен на Москворецком мосту в г. Москва. Следствием было установлено, что Немцов был убит в ходе преступного сговора группы лиц по заказу Руслана Мухидинова и других неустановленных лиц, хотя его личность так и не была толком подтверждена. 10 марта 2015 года «Новая газета», ссылаясь на достоверные данные, сообщила о том, что Владимиру Путину было доложено, про убийство Немцова и организовал его некий Руслан, который является сотрудником силовых структур РФ и якобы в структурах имеется «расстрельный список» в который по мимо Немцова входят все ярые противники политики хозяина Кремля. Пресс секретарь президента РФ Дмитрий Песков, опроверг наличие такого доклада и назвал информацию про расстрельный список абсурдной.

Война в Украине и Сирии разгоралась все сильнее, страны ЕС задыхались от наплыва беженцев и зверских терактов исламистов. А у Владимир Путина оставалось все меньше и меньше оппонентов.

2017 –Убийство перебежчика

Денис Николаевич Вороненков депутат Государственной думы Федерального собрания РФ с 2011 по октябрь 2016 года, с июня 2013 год член ЦК КПРФ. Вороненков не привлекал к себе внимания внутри России, не говоря уже о международной арене. Но в декабре 2016 года Вороненков из неприметного депутата госдумы РФ превратился в важного свидетеля по факту военной агрессии России против Украины. Когда в украинских и российских СМИ впервые передали, что депутат госдумы РФ Вороненков вместе с женой сбежал в Украину, аналитики и эксперты моментально заговорили о важности Вороненкова, как свидетеля, т.к. он был единственным приближенным к верхушке Кремля, готовым давать показания. Однако СМИ довольно быстро забыли о Вороненкове. Хотя Генеральная прокуратура Украины утверждала, что Вороненков сам инициировал дачу показаний по делу о госизмене Виктора Януковича.

23 марта 2017 года, Вороненков Д.В. был застрелен в центре Киева. Во время перестрелки телохранитель Вороненкова был ранен, но все же сумел смертельно ранить убийцу российского депутата. Киллер был опознан, как Паршов Павел Александрович, уроженец города Севастополь, бывший военнослужащий, по сообщению Национальной гвардии Украины. В 2016 году Паршев был уволен со службы за невыполнение условий контракта. Следствие установило, что убийство было заказано гражданином РФ подконтрольным ФСБ «криминальным авторитетом» Владимиром Тюриным,бывшим гражданским мужем жены Вороненкова – Марии Максаковой. Владимир Тюрин профинансировал и организовал убийство Вороненкова в обмен на преференции со стороны силовых структур РФ, касающихся контроля криминальных группировок. На данный момент Украина настаивает на экстрадиции Владимира Тюрина, как заказчика убийства. Но в явном политическом убийстве Россия обеспечила себя защитой, учитывая факт близких отношений Владимира Тюрина и Марии Максаковой, это убийство со стороны пророссийских СМИ преподносится, как убийство на фоне личных отношений.

Сразу после расстрела российского депутата,появились версии того, что Вороненков возможно уже достаточно давно планировал переехать в Украину для передачи крайне важной информации, а возможно и вовсе сотрудничал с западными разведками, поэтому его убийство имеет все признаки показательной казни перебежчиков.

Экс-президент Украины Петр Порошенко заявил, что «Вороненков был одним из главных свидетелей российской агрессии против Украины, и в частности роли Виктора Януковича в введении российских войск на территорию Украины». Так же Вороненков был участником голосования Госдумы о незаконной аннексии Крыма. Однако из выводов следствия можно заключить, что убийство было «местью вора в законе», которое переплелось с целями российских спецслужб о чем заявил бывший генеральный прокурор Украины Юрий Луценко.

На стороне осторожных выводов украинского следствия стоит и сама вдова – оперная певица РФ Мария Максакова, которая заявила, что украинскими следователями, проделана колоссальная работа и что она не сомневается в выводах следствия.

Эксперты и аналитики, убеждены, что совершенное возле входа в один из самых фешенебельных отелей Киева убийство российского депутата-перебежчика имело все признаками демонстративной казни, а его причины кроются во внутренней и внешней политике Российской Федерации.

В интервью немецкому изданию DW директор Киевского института внешней политики Евгений Магда заявил, что «учитывая факт, что для исполнения убийства был нанят бывший военнослужащий Национальной гвардии Украины, убийство Вороненкова можно расценивать, как теракт, т.к. Российская Федерация пыталась выставить Украину несостоятельным государством, неспособным обеспечить правопорядок внутри страны».

2018 –«НОВИЧОК»

Сергей Викторович Скрипаль сотрудник советских спецслужб, российский разведчик Главного разведывательного управления, агент британской разведки, в 2006 году был осужден в РФ за шпионаж в пользу иностранного государства и в 2010 отбыл на территорию Великобритании в рамках программы обмена заключенными шпионами между Россией и США. Вечером 4 марта 2018 года,на лавочке, возле супермаркета в английском городе Солсбери в бессознательном состоянии были обнаружены Сергей Скрипаль и его 33 летняя дочь Юлия, которая прилетела из Москвы навестить отца. Оба не имели на себя никаких телесных повреждений, находились в критическом состоянии и были экстренно доставлены в реанимацию. Новости о том, кем является Сергей Скрипаль быстро утекли в СМИ, а необъяснимое критическое состояние Скрипалей заставило мир вновь вспомнить убийство Литвиненко.

Британские эксперты из военных лабораторий установили, что Юлия и Сергей Скрипали были отравлены боевым отравляющим веществом А-234 «Новичок», который является разновидностью химического оружия. В ходе химической атаки всего пострадал 21 человек. Юлия и Сергей Скрипаль выжили, но получили непоправимый ущерб здоровью. Правительство Великобритании обвинило Российскую Федерацию в акте войны против Королевства, который заключался в применении химического оружия. В сентября 2018 года контртеррористическим отделом Скотланд-Ярда было установлено, что атаку химическим оружием совершили двое граждан России, офицеры Главного разведывательного управления, которые въехали в Великобританию под именами Александр Петров и Руслан Баширов. Вторая за 12 лет атака спецслужбами РФ подданных Великобритании с применением элементов оружия массового уничтожения, привела к высылке из Великобритании 23 российских дипломатов.

Стоит учесть, что пусть официальные лица России и отрицают причастность спецслужб к совершению вышеуказанных убийств, но в российском обществе эти убийства преподносятся, как победы российских спецслужб над западными.

2020–НАВАЛЬНЫЙ

Прошло 14 лет с убийства Литвиненко, Владимир Путин по-прежнему является президентом России. 20 августа 2020 года известный российский оппозиционный политик в коматозном состоянии был госпитализирован в реанимационное отделение больницы Омска. Утром 20 августа Алексей Навальный возвращался на самолете в Москву из Томска, внезапно в полете Навальному стало плохо, самолет совершил экстренную посадку в Омске. Медицинское обследование показало, что у Алексея Навального отсутствуют признаки инфаркта или инсульта, не обнаружено травматических повреждений, симптомовCOVID-19 или же внутренних инфекций. По состоянию на 00:00 21.08.2020 Алексей Навальный продолжает прибывать в коме, медики состояние оценивают, как стабильно тяжелое. Это уже вовсе не первый раз, когда кто-то неугодный режиму Путина, оказывается в стабильно тяжелом состоянии от необъяснимых причин, которые со временем объясняются применениемсильнодействующих отравляющих веществ.

Следует обратить внимание и на то, что с 10 августа в Белоруссии не утихают массовые протесты с требованием отставки Лукашенко, сам же Лукашенко уже не раз за это время обращался за помощью в нейтрализации демонстраций к РФ, а также обвинял США, Украину, страны ЕС в организации демонстраций. И вопреки прогнозам многих аналитиков, протесты в Белоруссии продолжаются уже более 10 дней, чем вызвали серьёзное международное давление на Лукашенко. А если предположить, что в Кремле не уверены в том, что Лукашенко сможет удержаться у власти и опасаясь повторения Белорусского сценария в России было решено убрать Алексея Навального, проверенным спецслужбами РФ способом.

Игнорируя международные конвенции и принципы гуманизма спецслужбы России демонстративно убивают свидетелей преступлений и преступных связей руководства РФ, оппозиционных политиков, офицеров разведки, депутатов Госдумы,используя для этого криминальные структуры, химическое, радиологическое оружие, акты терроризма.

Все эти демонстративные убийства, преподносятся населению России, как победы русских разведчиков,на самом деле, имеют цель еще туже затянуть петлю информационного давления вокруг шеи российского общества, создавая впечатление в неизбежности возмездия со стороны спецслужбРФ за инакомыслие и попытки разоблачений преступлений кремлевского режима.