Розповідь

Тетяна працювала на місцевій хлібопекарні невеликого містечка в нічну зміну,їй підходив графік бо мінялася о 6 ранку,встигала прийти додому зібрати чоловіка на роботу і сина в садочок.Провівши своїх чоловіків,Тетяна приймала душ,годувала пса,випускала курей і прилягала відпочивати від нічної зміни до обіду,бо треба було приготувати обід-вечерю і забрати малого з садочка.Майже однаковий графік роботи,звичні повсякденні справи,маленьке містечко з його розміреним і спокійним ритмом життя.Вони виросли в цьому місті,ходили в одну школу,можна сказати знали одне-одного з дитинства але при цьому майже нудному провінційному житті і рутинних справах,вони як подружжя,встигали приділяти увагу одне одному,знаходили час для сімейних свят і маленьких радощів.Їм ніколи не було нудно разом,бо вони дійсно кохали одне-одного,дитина росла в любові і турботі.Цей випадок,якому Тетяна тоді й не приділила якоїсь уваги,стався восени,вже було доволі прохолодні ранки,осіння мряка і затяжна ніч.Тетяна,як завжди попрощалась зі зміною і вискочила в нічний осінній ранок,треба було поспішати,бо дитина цього разу ночувала в її батьків,а вони жили трохи далі.Вулиця дихнула на неї холодом і Тетяна зупинилась на хвильку,щоб звикнути до темряви і прохолоди,з темноти поряд з дверми пекарні щось тихенько пискнуло,жінка прислухалась,писк повторився десь знизу біля ніг.Тетяна посвітила телефоном і побачила,картонну коробку і в ній зо п'ятеро кошенят,сліпих і новонароджених,хтось підкінув але ще з ночі,бо ворушилось і пищало лише одне,та й то ворушіння було схоже на конвульсії.Мимоволі жінка взяла напівживе кошеня і притисла до грудей під куртку,воно вмістилося в долоню,і завмерло.Жінка пішла додому а тварина не подавала ніяких ознак життя.Тетяна зайшла спочатку додому,чоловіка не було,то ж вона знайшла ящик,постелила в нього м'яку вовняну хустку і загорнула в неї те кошеня,далі ввімкнула настільну лампу,вони робили так коли купляли курчат та й побігла за сином.Поснідавши у батьків,вона провела малого в садок та повернулась додому,глянула в ящик-під хусткою ворушився клубок і пищав.Ну от,подумала Тетяна,тепер я в "отвєтє за того кого приручила".Діватись було нікуди і Тетяна наче усиновила ще одну дитину,як виявилося дівчинку))Чоловік трохи бурчав,бо те кошеня треба було годувати з шприца,міняти пелюшки,коли підросло то звісно почало балуватись і робити звичайну котячу шкоду і на вулицю не випустиш бо там пес,ото ж довелось терпіти.Кішка на харчах і турботі швидко підросла і виявилася дуже тямкою,перестала робити шкоду,просилася на двір і не доставляла особливих проблем.Лише не можна сказати що відносилась до всієї родини однаково,звісно її міг погладити і чоловік і син але справжня хозяйка в неї була Тетяна,ще одна особливість проявлялась в тому що кішка, як тільки Тетяна прилягала,приходила до неї і лягала на груди і пригріваючись-мурчала або спала.Так пройшло декілька років,дитина пішла в школу,Тетяна отримала підвищення і вже не працювала позмінно,чоловік почав думати про власну справу,тобто все було чудово,особливо коли Тетяна зробила тест на вагітність і він виявився позитивним.Родина була щаслива,батьки так чекали ще одну дитину,раділи і готувались до народження.Захоплена подіями Тетяна й не звернула уваги на кицьку і її поведінку,коли лиш чоловік зауважив,що киця стала повніти,при чому вона точно не була вагітною,бо її стереалізували при першій можливості,все більше часу лежала або в своєму будиночку або залазила на груди Тетяни коли вона лягала.Це пов'язали з гормонами,малорухливим способом життя і відверто зараз було не до тварини.Перед декретом Тетяну відправили на огляд до лікарів,і хоча Тетяна почувала себе здоровою-процедурні вимоги необхідні.Пройшовши рентген,узі,аналізи і решту медичних приписок,головний лікар запросив їх до себе в кабінет,насупився,думав,мовчав,потім сказав що у Тетяни є новоутворення в груді і що вона потребує дообстеження у онколога.Родина інформацію не сприйняла одразу бо ніяких натяків,симптомів,а недомагання можна було пов'язати з вагітністю.Почалися пошуки онколога який зміг би оперувати,бо проблема спеціалістів і в містах є гострою проблемою,не те що в районних центрах.Батьки забрали старшу дитину,а Тетяна і чоловік поїхали в обласний центр,їм пощастило,доктор який оглянув,провів аналізи дав позитивний прогноз,новоутворення було маленьким,операбельним навіть в стані вагітності.Тетяна намагалась не хвилюватись,чоловік всіляко підтримував і не відходив від її ліжка,операція була успішна і через тиждень Тетяна виписалась під нагляд місцевих лікарів.Майже місяць не бувши вдома,родина хотіла швидше зібратись разом вдома.Коли Тетяна приїхала додому її чекали не тільки батьки і син,а також кішка,але як вона змінилась,вона стала вдвічі більше,на запитання батькам які її годували,навіщо так було перегодовувати,ті сказали що навпаки вона майже не їла і не вставала.Емоції вгамувались батьки пішли додому,сина вклали спати,Тетяна теж прилягла і через якійсь час зрозуміла що кішка так і не прийшла до неї,лежала в своєму ліжачку,жінка звернулась до сонного чоловіка, щоб завтра повезти тварину до ветеринара.Вранці вони взяли її на руки і поїхали до ветлікарні,там був непоганий спеціаліст на відміну від людської лікарні.Молодий лікар забрав тварину і сказав зачекати,через півгодини він виніс діагноз-у кішки рак,пухлина завбільшки з кулак,вона не виживе і їй залишилось небагато,як лікар він радить її приспати бо вона мучиться хоч і беззвучно.Тетяна плакала,чоловік витирав сльози і гладив кішку.Вони зрозуміли вдячність і любов того малого миршавого кошеняти,якого викинули на вулицю і яке мало замерзнути біля дверей пекарні.А кішка наче розуміла що відбувається бо дивилась на них розумними очима і тихенько мурчала.Лікар віддав їм важкеньку коробку і тремтячим голосом повідомив,що кішці не було боляче,подружжя поїхало за місто на імпровізоване кладовище тварин вибрало найзатишніший куточок і поховало члена сім'ї.Частина душі Тетяни залишилась в тій коробці.Та все ж життя не спиняється,вони народили здорову дівчинку і коли лікар на партнерських пологах поклав дитину на груди матері,Тетяна побачила на боці дитини родиму плямку у формі котячої лапки.