Непорозуміння часто, наче димЗаполоняє наші душіНе бачать очі, не
чутно рим
І розум кам’яніє, наче мушля
Мовчання справді рушить долі.
Ми самі винні часто в тому,
Що зопалу летять
додолу
Відчуття… І тиша…
Втома…
Не
дзвонимо, не пишемо - вендетта!
А серце «не
на місці», стигне кров.
І начебто,
давно усе забуто,
Але чекаємо на
чийсь зворотній крок.
Цей
«Хтось» також...
Читати далі...