Впасти, щоб народитись...
- 29.09.15, 20:23
- Стих_и_я
Лускають каштани від утоми,Стогону колючок і скарлупи...І зникають розпачу фантоми,Темрява і морок самозгуби.Новий образ з нової подоби...Світу блиск з розбитого учора...З листя між трави, набивши лоба,Бачать на гілках у небі зорі.Потім будуть паморозі ранки,Дотики роси на спраги обід.Сонце-ладо. Місячні серпанки.Сум вітрів і снігу білий холод.Веснами розвіється тривога...Брунькою народиться прозріння...І полине в пагоні до БогаПошепки землі благословіння...